Провадження № 22-ц/803/3287/26 Справа № 210/4319/25 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р. Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
Іменем України
27 січня 2026 року м. Кривий Ріг
Справа № 210/4319/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, клопотання відповідача Міністерства оборони України про зупинення провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою відповідача Міністерства оборони України на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 24 листопада 2025 року, яке ухвалено суддею Скотарем Р.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 27 листопада 2025 року, -
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту перебування на утриманні загиблого батька.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою ОСОБА_2 . До складу сім'ї ОСОБА_3 входить і донька ОСОБА_1 та, відповідно, онука ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інші члени сім'ї відсутні. Батьки ОСОБА_2 померли, з дружиною - матір'ю позивачки, ОСОБА_2 розлучився, нової сім'ї не створював. Відносно ОСОБА_4 зазначила, що дівчинка є дитиною з інвалідністю, за характеристикою Криворізької гімназії №65 Криворізької міської ради перебуває на обліку дітей пільгових категорій, як дитина з особливими потребами. Позивачка та її малоління донька проживали однією родиною з ОСОБА_2 та перебували на його утриманні.
На початку березня 2023 року на ім'я ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло сповіщення №216/23 від 08.03.2023 року в якому останню сповістили про те, що її батько, молодший сержант ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 , командир стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , був вірний присязі у бою за нашу Батьківщину, згідно лікарського свідоцтва про смерть №41 від 06.03.2023 року загинув під час участі в бойових діях по забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі збройної агресії російської федерації, в н.п. Красна Гора Донецької області
До початку повномасштабного вторгнення рф в Україну ОСОБА_2 безпосередньо сам піклувався про доньку та онуку, дбав про сімейний побут, надавав готівкові кошти для забезпечення родини всіма необхідними речами, а з моменту призову на військову службу за мобілізацією в особливий період, ОСОБА_2 надавав ОСОБА_1 постійну грошову допомогу шляхом надання доступу до його банківської картки та переведенням на банківську картку позивачки грошових коштів.
Так, у період з 01.03.2022 року по 30.12.2022 року сума перерахувань склала 250879,41 грн., а саме: з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 1317,21 грн; з 01.04.2022 по 30.04.2022 - 7 697,83 грн; з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 10 000,00 грн; з 01.06.2022 по 30.06.2022 - 29984,99 грн; з 01.07.2022 по 30.07.2022 - 8000,00 грн; з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 18000,00 грн; з 01.09.2022 по 30.09.2022 - 62451,69 грн; з 01.10.2022 по 31.10.2022 - 19500,00 грн; з 01.11.2022 по 30.11.2022 - 80262,06 грн; з 01.12.2022 по 31.12.2023 - 13665,63 грн. Таким чином, фінансова допомога мала постійний характер, вона не була одноразовою, а надавалась постійно. Крім того, варто врахувати мізерні доходи ОСОБА_1 за місцем роботи в ПАТ «Барвінок». Так, у 2018 році дохід склав - 18800,48 грн, у 2019 році - 51 678,71 грн, у 2020 році - 58 230,68 грн, у 2021 році - 73 674,55 грн, у 2022 році - 65 683,16 грн. Позивач є матір'ю одиначкою, мала на утриманні дитину з інвалідністю, а тому хоча мала дохід, основним джерелом доходу який забезпечував виживання матері та дитини були грошові кошти, що постійно надавались її батьком- ОСОБА_2 .
За результатом розгляду поданих ОСОБА_5 документів, юридичною групою військової частини НОМЕР_2 Рапортом до Командира військової частини НОМЕР_2 , помічника командира з ФЕР-ФЕНС було повідомлено, що відповідно до повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00038076746 від 10.01.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є повнолітньою особою та її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Окрім права отримання грошового забезпечення за загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , як член сім'ї загиблого, позивачка має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за №168 від 28.02.2022 року, але для цього необхідно встановити факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.
Враховуючи викладене, просила суд встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні у покійного батька - ОСОБА_2 , який помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 05 серпня 2025 року замінено відповідача у справі, а саме ІНФОРМАЦІЯ_8 на - Військову частину НОМЕР_1 . Витребувано від Криворізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану про смерть ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.85).
Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 24 листопада 2025 року позов задоволено.
Встановлено факт, перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на утриманні загиблого батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на дату його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_7 .
В апеляційній скарзі відповідач Міністерство оборони України просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом всіх обставин справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 є повнолітньою, працездатною особою, яка на момент смерті батька та по сьогоднішній час перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 . Відповідно до ч. 1 ст. 55 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 55 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї. Відповідно до ч. 1 ст. 75 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Відповідно до ч. 2 ст. 75 Сімейного кодексу України, право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Отже, із врахуванням наявних у матеріалах справи доказів відсутні підстави для висновку, що матеріальна допомога загиблого була постійним і основним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 та судом не враховано обов'язок чоловіка утримувати свою дружину.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідачем Міністерством оборони України надано до суду клопотання про зупинення провадження по справі № 210/4319/25 за апеляційною скаргою відповідача Міністерства оборони України на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 24 листопада 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту перебування на утриманні загиблого батька до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25), яке мотивоване тим, що правовідносини, з приводу яких виник спір у цій справі, є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду в справі № 308/17634/23.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача Міністерства оборони України є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а апеляційне провадження у справі необхідно зупинити, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 381 ЦПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
05 березня 2025 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу № 308/17634/23 (провадження № 61-4575св24) за заявою ОСОБА_9 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_10 , заінтересована особа ? ІНФОРМАЦІЯ_10 , про встановлення факту перебування особи на утриманні, за касаційною скаргою ОСОБА_9 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_10 , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 березня 2024 року, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Зазначена ухвала мотивована необхідністю відступу від постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21, провадження № 11-150апп23, у якій висновано, що подібні справи розглядаються в цивільному судочинстві.
23 квітня 2025 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу № 308/17634/23 прийнято до провадження та призначено до розгляду (провадження № 14-40цс25).
Касаційний суд вказав, що вважає за необхідне відступити від наведеного загального висновку щодо застосування відповідних норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), та зазначити, що:
«Ключовим питанням при вирішенні того, чи перебувала особа на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, є те, чи має така особа саме як член його сім'ї право на пенсію у разі втрати годувальника. Після відмови у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги встановлення в окремому провадженні у порядку цивільного судочинства того, що особа була утриманкою загиблого (померлого) військовослужбовця, означатиме встановлення її належності до членів його сім'ї та визнання права такої особи на отримання пенсії у разі втрати годувальника, навіть якщо цю пенсію їй держава не призначила. Проте, загальний суд за правилами цивільного судочинства ні в окремому, ні у позовному провадженні не має таких повноважень.
Більше того, встановлення за правилами цивільного судочинства факту перебування особи, як члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця на його утриманні, може суперечити витягу з особової справи (послужного списку) цього військовослужбовця й облікової картки про склад його сім'ї, в яких він цю особу членом своєї сім'ї не вказував.
Розгляд справи в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства неможливий за наявності спору про право, зокрема й про право на призначення й отримання одноразової грошової допомоги особою, яка стверджує, що перебувала на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, та пенсії у разі втрати годувальника для неї.
Якщо особа отримала відмову у призначенні одноразової грошової допомоги чи пенсії у разі втрати годувальника, немає підстав стверджувати, що спір із повноважним органом держави, зокрема військового управління, у неї відсутній, і що фактично для збирання доказів і оскарження такого рішення в адміністративному суді вона може використовувати можливості цивільного судочинства. Те, що відповідний орган держави не може претендувати на отримання допомоги чи пенсії, не означає, що він у кожному випадку від імені держави висловлює згоду з призначенням таких соціальних виплат. Тому в особи може виникати спір із державою в особі такого суб'єкта владних повноважень щодо призначення та виплати вказаних допомоги і пенсії. Чинне законодавство не дає підстав для висновку про те, що встановлення факту перебування на утриманні померлого (загиблого) військовослужбовця для цілей призначення та виплати одноразової грошової допомоги чи пенсії у разі втрати годувальника можливе на підставі рішення загального суду в окремому чи позовному провадженні в порядку цивільного судочинства.
Не можна ініціювати судове провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин (фактів), які становлять предмет доказування у провадженні в порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу в такому провадженні належним і допустимим.
Можливість встановлення певного юридичного факту у цивільному судочинстві передбачена для іншої мети, ніж вирішення спору, зокрема й адміністративного спору щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, крім випадків, передбачених законом. Такий винятковий випадок передбачений статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 3515-IX від 09 грудня 2023 року лише щодо факту проживання однією сім'єю жінки (чоловіка) із загиблим (померлим) військовослужбовцем, які не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.
Спір про право на одноразову грошову допомогу (її призначення та виплату) чи про право на отримання пенсії у разі втрати годувальника належить до юрисдикції адміністративного суду. Встановлення відповідного факту є необхідним та можливим під час розгляду справи в суді адміністративної юрисдикції у зв'язку з оскарженням рішення (дій/бездіяльності) суб'єкта владних повноважень про відмову у здійсненні такої виплати. У такому випадку факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця є підставою адміністративного позову, а не його предметом. Цей юридично значимий факт як одна з фактичних підстав позову належить до предмета доказування та підлягає встановленню під час вирішення публічно-правового спору в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, не можна розглядати у цивільному судочинстві заяви про встановлення фактів з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця після відмови у її призначенні органом військового управління або за встановлення спору про право з державою в особі такого органу, крім випадків, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Разом з тим, не виключається вирішення питання про встановлення таких фактів у цивільному судочинстві в порядку позовного провадження за відсутності спору з органом військового управління, але за наявності інших заінтересованих осіб, які претендують на отримання одноразової грошової допомоги, та спору між ними щодо права на призначення й отримання цієї допомоги».
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року прийнято до розгляду справу № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) та призначено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 11 червня 2025 року.
Розгляд вказаної справи судом касаційної інстанції, станом на сьогодні не завершено.
Правовідносини, з приводу яких виник спір у справі, що переглядається є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду в справі № 308/17634/23.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі, що переглядається.
Керуючись ст.ст. 252, 253, 259 - 261, 381 ЦПК України, суд,
Клопотання відповідача Міністерства оборони України - задовольнити.
Зупинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача Міністерства оборони України на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 24 листопада 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту перебування на утриманні загиблого батька до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного суду справи № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25).
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 січня 2026 року.
Головуючий:
Судді: