Провадження № 22-ц/803/2542/26 Справа № 177/1272/23 Суддя у 1-й інстанції - Коваль Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
27 січня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Коваль Н.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, (дата складення повного судового рішення 29 жовтня 2025 року),
У липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 23.06.2016 року по 14.06.2022 року він працював у Акціонерному товаристві «Міжнародний резервний банк» на посаді головного юрисконсульта Управління проблемних активів та судового захисту.
Рішенням Правління Національного Банку України №91-рш/БТ від 25.02.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (далі АТ «МР БАНК») виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі- Фонд) прийнято рішення №131 від 25.02.2022 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким з 25.02.2022 розпочато процедуру ліквідації банку. Процедуру ліквідації встановлено на строк три роки з 25.02.2022 по 24.02.2025 включно.
Незважаючи на те, що процедуру ліквідації відповідача встановлено на три роки (по 24.02.2025), 14.06.2022 на підставі наказу №427/лк від 10.06.2022 позивача звільнено з АТ «МР БАНК» на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року у справі №761/13219/22 скасовано наказ АТ «МР Банк» від 10.06.2022 року №427/лк «Про звільнення», поновлено з 14.06.2022 його, ОСОБА_1 , на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів АТ «МР Банк», допущено негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць.
Наказом АТ «МР БАНК» від 19.01.2023 №30/лк скасовано п.12 Наказу «Про звільнення» №427/лк від 10.06.2022 щодо звільнення ОСОБА_1 14.06.2022 та його поновлено з 14.06.2022 на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів АТ «МР БАНК» зі збереженням попереднього посадового окладу в розмірі 33600,00 гривень.
З 19 січня 2023 року внесено зміни до штатного розпису АТ «МР БАНК» та створено підрозділ: «Управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів», введено до даного підрозділу посаду головного юрисконсульта з посадовим окладом 33600,00 грн. до оподаткування.
19.01.2023 року позивача ознайомлено з посадовою інструкцією головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення із стягнення боргів АТ «МР БАНК», процедура ліквідації якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та визначено робоче місце за адресою: м. Київ, вул. Володимирська 46.
Разом з цим, одразу ж після створення підрозділу «Управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів» та поновлення його на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів судового захисту відповідачем прийнято Наказ №31/лк (від 19.01.2023) про зміну істотних умов праці.
Зокрема, відповідно до Наказу №31/лк та як зазначено відповідачем у зв'язку із процедурою ліквідації (зміна в організації виробництва та праці), відповідною оптимізацією процесів роботи та фінансових витрат, в тому числі в зв'язку із зміною організаційної структури АТ «МР БАНК» відповідно до Наказу №1/лк від 02.01.2023, ліквідацію підрозділу «Департамент правового забезпечення та стягнення боргів» та відсутністю потреби здійснення окремого функціоналу працівником в межах структурного підрозділу, що ліквідований, в зв'язку з відсутністю фінансування витрат на додаткові посади, що не передбачені організаційною структурою АТ «МР БАНК», а також враховуючи дію воєнного стану згідно Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»: змінено з 23.01.2023 істотні умови праці позивача, зокрема серед іншого: переведено його, ОСОБА_1 , з посади головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів на посаду головний юрисконсульт Юридичного департаменту на підставі поданої заяви; визначено форму трудового договору - письмовий строковий трудовий договір; встановлено термін дії строкового трудового договору позивача до 28.02.2023; встановлено з 23.01.2023 посадовий оклад в розмірі 6 700,00 грн. до оподаткування; у разі відмови від продовження роботи на змінених умовах, здійснити заходи щодо припинення трудового договору та звільнення працівника за п.6 ст. 36 КЗпП України. З наказом № 31/лк від 19.01.2023 «Про зміну умов праці» його було ознайомлено 20.01.2023.
Вказує, що інших вакантних посад йому відповідачем запропоновано не було, його не ознайомлено з новою посадовою інструкцією та змістом письмового строкового договору. Також, зазначає, що є не зрозумілими підстави переведення його з безстрокового трудового договору на роботу на умовах строкового трудового договору, термін якого встановлений лише до 28.02.2023 (тобто лише місяць) та зменшення посадового окладу з 33600,00 гривень до мінімально допустимої заробітної плати в розмірі 6700,00 гривень.
Наказом №35/лк від 23.01.2023 року у зв'язку з відмовою продовжувати роботу на змінених істотних умовах праці відповідно до наказу №31/лк від 19.01.2023, позивача 23.01.2023 року звільнено з посади головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів АТ «МР БАНК» на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України.
Вважає, що підстави для зміни істотних умов праці були відсутні та як наслідок, звільнення його відбулось з порушенням норм КЗпП України.
У зв'язку з викладеним, просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» від 19 січня 2023 року №31/лк «Про зміну істотних умов праці»; визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» від 23 січня 2023 року №35/лк про звільнення ОСОБА_1 з посади головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів АТ «МР БАНК»; поновити ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів АТ «МР БАНК»; стягнути з Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23 січня 2023 року до дня ухвалення судового рішення; судові витрати у справі покласти на Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк».
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, просить рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем було безпідставно змінено істотні умови праці, внаслідок чого наказ про зміну істотних умов праці та наказ про звільнення є такими, що прийняті з порушенням положень КЗпП України та підлягають скасуванню. Завданням відповідача було звільнити позивача якомога швидше. Саме тому були прийняті такі рішення. Посилається, що відповідно до Закону, якщо відсутня була необхідність у функціоналі головного юрисконсульта, відповідач мав провести скорочення відповідно до встановленої процедури, а не створювати позивачу відповідні умови.
Також позивач не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо того, що відсутність трудових відносин між позивачем та відповідачем після його звільнення 14.06.2022 року виключає поновлення позивача на будь-які посади у відповідача. Наголошує, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18.01.2023 року у справі №761/13219/22 жодним чином не впливає на подальші правовідносини сторін у справі. КЗпП України не передбачає відповідних підстав звільнення особи, у випадку скасування судового рішення, на підставі якого працівника було поновлено на посаді.
Також посилається, що, на його думку, адвокат Лаврін О.В. представляв інтереси відповідача у даній справі без належного підтвердження повноважень, а відповідно, всі процесуальні дії та документи, які надані таким представником, вчинені без повноважень та не мають юридичної сили.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», посилаючись на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги позивача, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року залишити без змін.
Посилається, що рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм процесуального права та з правильним застосуванням норм матеріального права, цілком законне та обґрунтоване, а отже, не підлягає скасуванню.
Заслухавши суддю доповідача, позивача ОСОБА_1 , який наполягав на задоволенні апеляційної скарги з наведених у ній підстав, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позовні вимоги, представника відповідача Лавріна О.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , встановивши, що з моменту прийняття рішення про ліквідацію та призначення уповноваженої особи Фонду, відповідач набув всіх повноважень, передбачених законом, в тому числі стосовно видання організаційно-розпорядчих документів банку, оцінки роботи персоналу, прийняття рішень щодо змін в роботі банку та з кадрових питань, зокрема зміни умов праці, встановлення простою та вивільнення працівників, що спростовує твердження позивача, що відповідачем безпідставно змінено істотні умови праці, дійшов висновку, що змінення істотних умов праці відповідачем, про що попереджено позивача, є правомірними та звільнення останнього відбулося згідно норм КЗпП України.
Також, встановивши, що, оскільки позивач поновлений на посаді на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року у справі №761/13219/22, яке скасоване постановою Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року у справі №761/13219/22, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі №761/13219/22, суд дійшов висновку, що він вважається звільненим з дати зазначеної в наказі про звільнення - 14.06.2022 року і не є таким що був поновлений на посаді після цієї дати, а будь - які трудові відносини, що були укладені відповідно до скасованого рішення та наказу про поновлення, вважаються такими, що не відбулися. Отже, відсутність трудових відносин між АТ «МР БАНК» та позивачем після його звільнення 14.06.2022 року, законність якого встановлено у справі №761/13219/22, виключає поновлення позивача на будь-якій посаді в АТ «МР БАНК» та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 23 січня 2023 року, оскільки позивач вважається звільненим з 14.06.2022 року і жодної посади в Банку з 15.06.2022 року не займав та в жодних трудових відносинах з Банком не перебував.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами позивача ОСОБА_1 , викладеними в апеляційній скарзі, виходячи з наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає в повній мірі з огляду на наступне.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Указом Президента України № 64/2022 від 04.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався.
Стаття 64 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Отже, Конституція України надає можливість в умовах воєнного стану встановлювати окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, зокрема, щодо прав, передбачених ст. 43 Конституцією України.
24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Статтею 1 вказаного Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що він визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами наявними в матеріалах справи, що ОСОБА_1 з 23.06.2016 року по 14.06.2022 року працював у АТ «МР БАНК», який є правонаступником ПАТ «СБЕРБАНК», на посаді головного юрисконсульта Управління проблемних активів та судового захисту що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 16-20 т. 1).
На підставі рішення Правління Національного Банку України від 25 лютого 2022 року № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 лютого 2022 року № 131 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.
Відповідно ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є державною установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків у випадках, встановлених цим законом.
Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «МР БАНК», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Луньо Іллю Вікторовича строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.
Частина 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що з дня початку процедури ліквідації банку:
1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;
2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
Отже, з моменту початку ліквідації Банку, Банк як юридична особа вже не виконує функції банківської установи та не здійснює діяльність, що передбачена Законом України «Про банки та банківську діяльність», отже всі функції Банку припиняються, а всі операції Банку, що ліквідується, здійснюються виключно в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регламентує порядок та черговість задоволення кредиторських вимог та норми якого є спеціальними та пріоритетними по відношенню до інших законодавчих та нормативно-правових актів. Одночасно з відкликанням ліцензії, подальше функціонування юридичної особи АТ «МР Банк» здійснюється виключно для забезпечення потреб ліквідаційної процедури.
Частина 2 статті 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що рішення уповноваженої особи Фонду є обов'язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.
Відповідно частини 5 ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема: звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю.
Враховуючи наведене, з моменту прийнятті рішення про ліквідацію та призначення уповноваженої особи Фонду, останній набув всіх повноважень, передбачених Законом, в тому числі стосовно видання організаційно-розпорядчих документів Банку, оцінки роботи персоналу, прийняття рішень щодо змін в роботі Банку та з кадрових питань, зокрема вивільнення працівників.
Відповідно до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, що затверджено Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012 (надалі - Положення):
- уповноважена особа Фонду має право призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю;
- уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію з метою скорочення адміністративно-господарських витрат може прийняти рішення про внесення змін до штатного розпису, скорочення чисельності персоналу неплатоспроможного банку, змінити умови оплати праці. Приймаючи ці рішення, уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію керується законодавством про працю;
- уповноважена особа Фонду може приймати на роботу працівників банку, необхідних для виконання конкретних завдань, якщо такі завдання не можуть бути виконані наявними працівниками банку або залученими радниками, суб'єктами аудиторської діяльності, юристами, оцінювачами тощо, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією фонду.
Зміни розміру оплати праці шляхом зменшення заробітної плати з метою скорочення адміністративно-господарських витрат здійснюються шляхом зменшення додаткової заробітної плати, заохочувальних та компенсаційних виплат тощо, (глава 1 розділу III Положення).
Враховуючи наведене, з моменту прийняття рішення про ліквідацію та призначення уповноваженої особи Фонду, останній набув всіх повноважень, передбачених Законом, в тому числі щодо видання організаційно-розпорядчих документів Банку, прийняття рішень щодо змін в роботі Банку та з кадрових питань, зокрема зміни умов праці, встановлення простою та вивільнення працівників тощо.
Наказом Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» № 427/лк від 10.06.2022 головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів АТ «МР БАНК» Ягодку О.О. з 14.06.2022 звільнено на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією підприємства (а.с. 22 т.1).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року у справі №761/13219/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати задоволені частково. Скасовано наказ Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» від 10.06.2022 року №427/лк «Про звільнення». Поновлено з 14.06.2022 року ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк». Допущене негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць (а.с. 23-27 т.1).
На виконання зазначеного рішення суду відповідачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства наказом №30/лк від 19.01.2023 скасовано п. 12 наказ №427/лк від 10.06.2022 про звільнення ОСОБА_1 14.06.2022 року, поновлено ОСОБА_1 на роботі з 14.06.2022 року на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту зі збереженням посадового окладу в розмірі 33600,00 грн, встановлено ОСОБА_1 , режим роботи, визначено робоче місце (а.с. 28 т. 1).
Наказом Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» №31/лк від 19.01.2023 року, у зв'язку із процедурою ліквідації (зміна в організації виробництва та праці), відповідною оптимізацією процесів роботи та фінансових витрат, в тому числі в зв'язку із зміною організаційної структури АТ «МР БАНК» відповідно до Наказу №1/лк від 02.01.2023, ліквідацію підрозділу «Департамент правового забезпечення та стягнення боргів» та відсутністю потреби здійснення окремого функціоналу працівником в межах структурного підрозділу, що ліквідований, в зв'язку з відсутністю фінансування витрат на додаткові посади, що не передбачені організаційною структурою АТ «МР БАНК», а також беручи до уваги дію воєнного стану згідно Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», змінено з 23.01.2023 року істотні умови праці ОСОБА_1 ; переведено ОСОБА_1 з посади головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів на посаду головний юрисконсульт Юридичного департаменту на підставі поданої заяви; визначено форму трудового договору - письмовий строковий трудовий договір, встановлено термін дії строкового трудового договору ОСОБА_1 до 28.02.2023 року; встановлено з 23.01.2023 року посадовий оклад в розмірі 6 700,00 грн. до оподаткування та визначено функціональні обов'язки (а.с. 32 т. 1).
20.01.2023 року ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням «Про зміну істотних умов», з якими він не погодився, про що зазначив у попередженні власноручно (а.с. 69 т. 1).
Згідно ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції, що діяла на момент поновлення позивача за рішенням суду, у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою ст. 32 та статтею 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
Наказом Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» №35/лк від 23.01.2023 року ОСОБА_1 , головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів АТ «МР БАНК», звільнено з 23.01.2023 року, у зв'язку із відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці за п. 6 ст. 36 КЗпП України (а.с. 70 т. 1).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що звільнення позивача ОСОБА_1 23 січня 2023 року було проведено цілком правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, порушень з боку роботодавця не вбачається.
Поновлення ОСОБА_1 на роботі було здійснено виключно на виконання судового рішення з дотриманням норм чинного законодавства, на посаду, якої вже не існувало - була скорочена. Тобто зміна істотних умов праці була запропонована позивачу враховуючи поточну ситуацію в банку в умовах ліквідації.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року, в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано і ухвалено нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено (а.с. 117-122 т. 1).
Наказом Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» №173/лк від 18.05.2023 на виконання рішення Київського апеляційного суду від 09.05.2023 у справі №761/13219/22 скасовано з 19.01.2023 року п.1 та п.2 Наказу №30/лк від 19.01.2023 «Про поновлення на посаді» ОСОБА_1 . Вважати ОСОБА_1 звільненим з посади головного юрисконсульта управління, проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів АТ «МР БАНК» 14 червня 2022 року (а.с. 75 т. 1).
Постановою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року в нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року залишено без змін (а.с. 168-170 т.1).
Відповідно висновку викладеному в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 460/10065/21, після ухвалення рішення про скасування судового рішення про поновлення на роботі, чинність наказу про поновлення втрачається, а трудові відносини, що були укладені відповідно до цього наказу, вважаються такими, що не відбулися.
Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач поновлений на посаді на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року у справі №761/13219/22, яке скасоване постановою Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року у справі №761/13219/22, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі №761/13219/22, таким чином позивач вважається звільненим з дати зазначеної в наказі про звільнення - 14.06.2022 року і не є таким що був поновлений на посаді після цієї дати, а будь - які трудові відносини, що були укладені відповідно до скасованого рішення та наказу про поновлення, вважаються такими, що не відбулися.
Отже, відсутність трудових відносин між АТ «МР БАНК» та позивачем після його звільнення 14.06.2022 року, законність якого встановлено у справі №761/13219/22, виключає поновлення позивача на будь-якій посаді в АТ «МР БАНК» та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 23 січня 2023 року, оскільки позивач вважається звільненим з 14.06.2022 року.
Такими чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Перевіривши справу та доводи сторони відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 січня 2026 року.
Головуючий:
Судді: