Справа № 638/8240/25
Провадження № 2/638/1436/26
27 січня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретарів Рудської В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Харкова із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 3000,00 гривень щомісяця та до досягнення дитиною трьох років.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона перебуває із відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 25.08.2015 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 . Зазначає, що з ОСОБА_2 проживає окремо, дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні, при цьому вона не працює, знаходиться в декреті, займається доглядом та вихованням спільної доньки. Відповідач є працездатною особою, інвалідом не є, хронічними захворюваннями не страждає, інших утриманців не має, офіційно працює водієм-дальнобійником у ТОВ «Агрологістика Україна». Крім того вказує, що нею подавалась до суду заява про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. Зазначає, що право дружини на утримання від чоловіка до досягнення дитиною трьох років передбачено законодавством, а отже вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог.
Від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки не може надавати допомогу дружині ОСОБА_1 через скрутне матеріальне становище. Так, вказує, що дохід відповідача становить 8200 гривень в місяць, при цьому добровільно кожного місяця сплачує позивачу 3000 гривень на утримання їх спільної дитини, має непрацездатних батьків, яким також надає матеріальну допомогу при можливості, на праві власності рухомого та нерухомого майна не має. Залишку із заробітної плати вистачає лише на витрати на проживання, харчування та лікування. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від позивача надійшли пояснення до суду, в яких зазначає, що представником відповідача надано до пояснень копії документів без належного засвідчення, що суперечить встановленому законодавством порядку подання доказів. Крім того зазначає, що її право на утримання передбачено чинним законодавством, а отже доводи відповідача є безпідставними.
Ухвалою суду від 09.05.2025 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 30.10.2025 року витребувано з Центру обслуговування платників Шевченківської Державної податкової інспекції ГУ ДПС у Харківській області інформацію про доходи ОСОБА_2 за період з 04.05.2024 року по дату надання інформації.
Ухвалою суду від 09.12.2025 року витребувано з Центру обслуговування платників Шевченківської Державної податкової інспекції ГУ ДПС у Харківській області інформацію про доходи ОСОБА_1 за період з 04.05.2024 року по дату надання інформації.
В судове засідання позивач не з'явилась, просила справу розглядати за її відсутності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, представник відповідача у додаткових поясненнях просила розглянути справу за відсутності відповідача та його представника та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом на підставі документів, що містяться в матеріалах справи встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 25 серпня 2015 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, Україна, актовий запис №12.
Згідно копії свідоцтва про народження, виданого 14.05.2024 року Ізюмським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька ОСОБА_3 .
У відповідності до копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6314-7001736323 від 14.03.2023 року та №6314-7002047361 від 31.05.2024 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично проживають за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно зі статтею 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Відповідно до статті 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини можливості чоловіка надавати таку допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрологістика Україна» з 15.11.2024 року, що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи №АЛ000000008 від 12.09.2025 року.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, наданих ДПС України ГУ ДПС у Харківській області, ОСОБА_2 з листопада 2024 року по вересень 2025 року отримує заробітну плату від ТОВ «Агрологістика Україна», за вересень 2025 року у сумі 10 762,50 грн.
14 травня 2025 року Шевченківським районним судом міста Харкова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини від заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.05.2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до п. п. 3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 80 СК України встановлено, що розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Судом також враховано той факт, що позивач згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, наданих ДПС України ГУ ДПС у Харківській області за період з 01.05.2024 року по 31.10.2025 року, заробітну плату не отримує, отримує соціальні виплати від Управління соціального захисту населення Ізюмської РДА та ГУ ПФУ у Харківській області, за жовтень 2025 року у розмірі 5860 гривень, а також виплати від благодійних організацій.
Крім того, представник відповідача у додаткових поясненнях по справі зазначила, що відповідач має непрацездатних батьків, яким також надає матеріальну допомогу. На підтвердження вказаних обставин надав суду копію пенсійоного посвідчення № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_4 та копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_5 , копію виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3596 виданої ОСОБА_5 .
Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вказані документи не є достатніми доказами того, що вказані особи перебувають на утриманні ОСОБА_2 . При цьому, доказів про надання матеріальної допомоги непрацездатним батькам на підтвердження того, що останні перебувають на його утриманні відповідачем не надано.
Однак, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд встановив, що заявлений до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача розмір аліментів в розмірі 3000 гривень щомісячно вочевидь не відповідає принципам співмірності та справедливості.
З огляду на викладене, визначаючись щодо розміру стягнення аліментів, суд враховує той факт, що позивач проживає разом із спільною з відповідачем дитиною, стан здоров'я відповідача (доказів про те, що відповідач має незадовільний стан здоров'я або потребує лікування суду надано не було), а також той факт, що відповідач сплачує аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , при цьому може надавати матеріальну допомогу (доказів неможливості надання такої допомоги відповідачем суду не надано), суд вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років у розмірі 2000 гривень щомісяця до досягнення ОСОБА_3 трьох років.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, оскільки позивач на виконання свого процесуального обов'язку надав належні та неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позовних вимог.
При цьому, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Враховуючи результат розгляду справи та звільнення позивача від сплати судового збору при зверненні до суду, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 807 гривні 50 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-89, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з 05.05.2025 року та до досягнення дитиною трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 807 гривень 50 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Сторони:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 .
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк