Справа № 636/1182/20 Номер провадження 11-кп/814/653/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
27 січня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020220440000129 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 12 листопада 2020 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого вантажником, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останній раз:
09.07.2015 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 289, ст. 71 КК України на 5 років 2 місяці позбавлення волі; ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15.04.2019 звільненого умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий строк 3 місяці 4 дні,
засуджено за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, з застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України, на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цим же вироком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України, на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки та покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 та ОСОБА_9 задоволено і стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 солідарно на користь ОСОБА_10 майнову шкоду завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 8034 грн та моральну шкоду у розмірі 2000 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
02.02.2020 у денний час доби, ОСОБА_7 повторно за попередньою змовою з ОСОБА_9 , маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою збагачення, переконавшись, що їх дії залишаться непоміченими для сторонніх осіб, удвох проникли на територію дачного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: ОСОБА_7 переліз через огорожу та проник на територію огородженого по всьому периметру дачного домоволодіння, після чого зірвав замок з хвіртки, тим самим надавши вільний доступ ОСОБА_9 для проникнення на територію дачного домоволодіння. Після цього, ОСОБА_7 на території дачного домоволодіння металевою трубою, яка знаходилася на території господарства, розбив одне з вікон в будинку та проник всередину, де взяв: DVD караоке систему «LG» №DKS-9500H вартістю 1098,33 грн; м'ясорубку «Braun Multiquick 3» вартістю 910,00 грн; сковорідку «Gusto GT- 2102-28» вартістю 238,87 грн, електрочайник «ST ЕК-8441» вартістю 147,70 грн, фен «Scarlett SC-078» вартістю 172,90 грн; спутниковий HD ресивер «Sat-Integral S-1218 HD ABLE» вартістю 253,05 грн; 4 батарейки марки «ГЕТРЕДИ» вартістю 10,37 грн; пачку цукру «Кожен день» вартістю 13,80; пачку насіння «SEMKI» вартістю 31,39 грн; пачку насіння «SEMKI» вартістю 27,70 грн; 4 упаковки томатної пасти «ЧУМАК» вартістю за одну упаковку 5,41 грн; банку молока незбираного згущеного з цукром «Заречье» Преміум» вартістю 34,94 грн, банку молока незбираного згущеного з цукром «РОГАЧЕВЬ» вартістю 39,00 грн; банку консерви рибних «Своя лінія» вартістю 19,60 грн; банку консерви «М'ясна лінія» вартістю 36,00 грн; банку кукурудзи «ВЕРЕС» вартістю 22,70 грн; 2 банки бичків в томатному соусі «БЕРДЯНСЬКА РИБКА» вартістю 39,18 грн, а всього на загальну суму 3100, 94 грн, що належить потерпілій ОСОБА_10 , які ОСОБА_7 , складав у пакети та передавав через вікно ОСОБА_9 , яка поклала викрадене майно біля дачного будинку. Проте, ОСОБА_7 помітивши всередині будинку систему сигналізації, повідомив про зазначену обставину ОСОБА_9 , у зв'язку з чим, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 злочинні дії були припинені, оскільки останні злякались, що їх може бути викрито та з місця злочину зникли без майна потерпілої ОСОБА_10 . В подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було затримано працівниками наряду реагування поліції охорони.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, тобто крадіжку, вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у житло.
На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло безпідставне та неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_7 внаслідок м'якості, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі. Виключити з резолютивної частини вироку посилання на ст. 68 КК України при призначенні покарання.
В іншій частині вирок щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Свою апеляційну скаргу обгрунтував тим, що призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальності, а саме ст. 68 КК України, а також неправильне звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 75 КК України, оскільки ОСОБА_7 вчинив новий злочин через короткий проміжок часу після умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі, висновків для себе не зробив і знову вчинив злочин, раніше неодноразово судимий, у тому числі за тяжкі корисливі злочини, не працює, а саме його протиправна діяльність є джерелом доходу, раніше йому вже призначалося покарання зі звільненням на підставі ст. 75 КК України та він порушував умови іспитового строку. Тому вважає, що для виправлення та уникнення вчинення нових злочинів, ОСОБА_7 необхідно призначити покарання в умовах ізоляції від суспільства.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку своєї апеляційної скарги, обвинуваченого, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, за який його засуджено, за обставин, встановлених судом першої інстанції, є правильним, ґрунтується на об'єктивно з'ясованих обставинах.
Згідно зі ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, на підставі ч.1 ст.413 цього Кодексу, є, зокрема, застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Призначене обвинуваченому покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України відповідає вимогам ст.65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів і строк цього покарання ніким із учасників провадження не оспорюється.
Разом з тим, доводи прокурора про неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання є обґрунтованим.
Згідно з ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Обираючи ОСОБА_7 покарання та звільняючи від його відбування, суд не в повній мірі взяв до уваги вимоги ст. 75 КК України і не врахував належним чином ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, окрім того, зазначаючи в мотивувальній частині вироку про можливість застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України, навів формальні підстави для цього, належним чином не умотивувавши в цій частині своє рішення.
Таким чином, місцевий суд, призначаючи покарання зі звільненням від відбування покарання, залишив поза увагою ті обставини, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення через короткий проміжок часу після умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі, висновків для себе не зробив і знову вчинив злочин, раніше неодноразово судимий, у тому числі за корисливі злочини, після вчинення кримінального правопорушення у даному провадженні вчинив інші корисливі кримінальні правопорушення, зокрема 4 кримінальних проваджень з обвинувальним актом направлені до суду, що вказує на його суспільну небезпечність, а також те, що протиправна діяльність є джерелом доходу.
Колегія суддів враховує наявність обставини, яка пом'якшує покарання, встановленої судом, проте вказані обставини є недостатніми для звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання.
Крім цього судом недостатньо враховано наявність обставини, яка обтяжує покарання - рецидив кримінальних правопорушень.
За таких колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання не відповідає як конкретним обставинам справи та особі обвинуваченого, так і вимогам ст.75 КК України, а тому, відповідно до ст.65 цього Кодексу, ОСОБА_7 необхідно призначити покарання з реальним відбування в умовах виправної установи.
Саме таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Оскільки ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні замаху на таємне викрадення чужого майна, тому дві третини максимального строку покарання, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, складає 4 роки максимального строку покарання, а саме: позбавлення волі. У зв'язку з цим судом першої інстанції ОСОБА_7 строк покарання визначено відповідно до норм КК України та з урахуванням положень ч.3 ст. 68 КК України.
При призначенні покарання суд повинен враховувати ч.3 ст. 68 КК України, проте посилання на неї в резолютивній частині вироку є зайвим, так як вказана норма визначає лише принцип призначення строку покарання відповідно до санкції.
Тому доводи прокурора про неправильне посилання суду в резолютивній частині щодо призначення покарання із застосуванням ч.3 ст. 68 КК України, є обгрунтованим.
З урахуванням викладеного вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання.
З огляду на вказане апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 12 листопада 2020 року щодо ОСОБА_7 - скасувати в частині призначення ОСОБА_7 покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким визначити ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Строк покарання обраховувати з 27.01.2026.
Зарахувати в строк покарання перебування ОСОБА_7 під вартою з 14.08.2025 по 26.01.2026 включно.
В іншій частині вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 12 листопада 2020 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4