Справа № 161/18043/25 Головуючий у 1 інстанції: Мазур Д. Г.
Провадження № 22-ц/802/156/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.
26 січня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Власюк О.С.,
заявника ОСОБА_1 та її представника Коваленко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2025 року,
02 вересня 2025 заявник ОСОБА_1 звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області із заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Вказувала, що з 14.04.1972 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 .. За вказаною адресою разом із ОСОБА_2 проживала вона та їхній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою з інвалідністю ІІ групи.
Повідомляє, що є пенсіонером, а розмір її пенсії в середньому складає 4000,00 грн, у той час як її чоловік отримував пенсію у значно більшому розмірі, відповідно вона перебувала на його утриманні.
Після смерті чоловіка звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області про призначенні їй пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», проте рішенням від 25.06.2026 №51 їй було відмовлено у зв'язку з тим, що вона із чоловіком були зареєстровані за різними адресами.
Просить встановити юридичний факт, а саме: що вона перебувала на утриманні свого чоловіка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня його смерті.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2025 року встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня його смерті.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.
Колегія суддів заслухавши пояснення заявника, представника заявника, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що заявник ОСОБА_4 з 14.04.1972 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається із відмітки у паспорті заявниця зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Із досліджених письмових доказів та показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що не був розірваний, та постійно проживали разом у м. Львові і в м. Луцьку, оскільки ОСОБА_5 проходив військову службу у АДРЕСА_3 , а після звільнення з військової служби приблизно з 2000 року проживали за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком в середньому 4000 гривень на місяць. Із заявником проживає її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та за яким вона здійснює догляд.
Заявник звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника, однак рішенням за №51 від 25.06.2026 їй було відмовлено у призначенні такої пенсії через відсутність у неї документа про перебування заявника на утриманні померлого годувальника, зокрема документа про реєстрацію місця проживання із годувальником за однією адресою (а.с.8, 9).
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових права або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За правилом ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Згідно з п. 2.11 «Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Згідно з п. 2.11 вказаного Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Встановлення факту знаходження на утриманні має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки дозволить їй реалізувати право на перехід на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
У ч. 3 ст. 26 цього Закону зазначається, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до вимог ст. 37 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Непрацездатними членами сім'ї вважаються: батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено членів сім'ї, які вважаються утриманцями. Так, члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
ОСОБА_1 отримує пенсію в розмірі 4000 гривень на місяць, доглядає сина, який має другу групу інвалідності та отримує мінімальний розмір пенсії. Пенсія є єдиним джерелом доходу заявника та є недостатньою для забезпечення основних необхідних потреб життя ОСОБА_1 та її сина.
Судом встановлено, що розмір пенсії померлого чоловіка заявниці є значно вищим, оскільки ОСОБА_2 був військовим пенсіонером. Пенсія ОСОБА_2 була основним постійним джерелом засобів для існування всієї родини, зокрема заявниці, що свідчить про її перебування на утриманні померлого чоловіка.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вказувала, що чоловік оплачував комунальні послуги, купував продукти, одяг та все інше для неї, оскільки її пенсії вистачало виключно на придбання ліків. Оскільки вони були сім'єю то доказів про те, що вона перебувала фактично на утриманні чоловіка вона не збирала, а відтак змушена звернутися до суду з заявою про встановлення такого факту.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 доведено належними доказами, що вона перебувала на утримані у свого чоловіка, зважаючи на розмір її доходу та розмір щомісячних доходів її чоловіка, який значно перевищував розмір її доходів.
Пленум Верховного Суду України в п. 8 Постанови «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, роз'яснив, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Отримання дружиною померлого пенсії не є підставою для відмови у встановленні факту перебування її на утриманні чоловіка.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що допомога надавалась ОСОБА_2 своїй дружині систематично, носила постійний характер та була її основним джерелом до належного існування, що свідчить про перебування заявниці на утриманні чоловіка до дня його смерті.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення заяви про встановлення юридичного факту ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права та з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя:
Судді: