Справа № 761/43798/24
Провадження № 2/761/3828/2025
18 вересня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.,
за участю секретаря Яцишина А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду в місті Києві клопотання відповідача про закриття провадження у цивільній справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення інфляційних збитків, 3% річних за невиконання грошового зобов'язання та стягнення моральної шкоди, -
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення інфляційних збитків, 3% річних за невиконання грошового зобов'язання та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.11.20253 відкрито виконавче провадження у вказаній цивільній справі, розгляд цивільної справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
При цьому, до суду надійшло клопотання представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки враховуючи те, що заявлені позовні вимоги у даній справі є похідними від основного спору щодо перерахунку соціальних виплат (пенсії), а тому відповідач вважає, що у даному випадку вказаний позов підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, за правилами якого був розглянутий основний спір, а тому вважає, що за необхідне закрити провадження у цій справі.
До суду надійшла заява відповідь позивача на клопотання ГУ ПФУ про закриття провадження у справі. В обґрунтування заяви вказано, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 по справі №640/7973/22 зобов'язано відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 30.12.2021 №17778, На виконання рішення суду відповідач визначив виплату нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 31.07.2024 в умі 319 165,18 грн., однак доказів належного виконання грошового зобов'язання відповідачем, матеріали справи не містять. А тому в порядку ст. 625 ЦК України він має право на стягнення трьох відсотків річних, інфляційні втрати та моральну шкоду в порядку цивільного судочинства.
Позивач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 без участі його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Пункт 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначає, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду 20 травня 2024 року у справі №640/7973/22 задоволено частково адміністративний позов. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 30.12.2021 № 17778, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 05.03.2019, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням проведених раніше виплат. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 30.12.2021 № 17778, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 05.03.2019, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням проведених раніше виплат. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
З огляду викладене, правильне визначення юрисдикції суду в справі залежить від змісту правовідносин та її учасників.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися сутністю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 520/13190/17 (провадження № 11?1066апп18), від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17 (провадження № 11-870апп18).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 2 ЦК України, визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197цс19) зазначено, що: «пункт 1 частини першої статті 3 КАС України визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що 21 березня 2016 року Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області постановив ухвалу про закриття провадження у справі № 676/7544/15-а за позовом ОСОБА_1 про відшкодування фінансових втрат, завданих внаслідок несвоєчасного виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду у від 10 липня 2013 року у справі № 2208/2757/12 начальником Управління Пенсійного фонду України у м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області Кацап Зоєю Володимирівною. Суд вважав, що позивач заявив за правилами адміністративного судочинства вимогу про відшкодування шкоди без вимоги вирішити публічно-правовий спір. А тому адміністративний суд не має юрисдикції щодо розгляду такого спору. Оскільки 23 березня 2016 року - на час звернення позивача до суду у справі № 676/1557/16-ц - відповідач погасив борг за пенсійними виплатами, ця справа стосується захисту права позивача на компенсацію, зумовлену простроченням виплати пенсії належного розміру, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги щодо юрисдикції адміністративного суду».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року справі № 757/63985/16 (провадження № 14-556 цс 19) вказано, що: «Велика Палата Верховного Суду звертає увагу що слід розрізняти вимоги щодо стягнення недоотриманої суми пенсії (борг за пенсійними виплатами) та стягнення компенсації втрати частини доходів через порушення строків їх виплати. Так у справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197 цс 19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки відповідач (Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області) вже погасив борг за пенсійними виплатами позивачу, а ця справа стосується захисту права позивача на компенсацію, зумовлену простроченням виплати пенсії належного розміру, тобто позовні вимоги пов'язані з відшкодуванням шкоди та заявлені без вимоги вирішити публічно-правовий спір, то такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість спір у цій справі (№ 757/63985/16) стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18)».
Слід розрізняти вимоги щодо стягнення недоотриманої суми пенсії (борг за пенсійними виплатами) та застосування компенсації, зумовленої простроченням виплати пенсії належного розміру; позивач просив стягнути із відповідача збільшення суми боргу за рахунок індексу інфляції, 3 % річних та моральну шкоду, посилаючись на те, що відповідач не виконував рішення суду про зобов'язання зробити перерахунок та виплатити позивачу пенсію. Таким чином виник спір саме щодо компенсації, зумовленої простроченням виплати пенсії належного розміру, тому підстави для закриття провадження в справі у даному випадку відсутні.
Оскільки позовні вимоги позивача пов'язані з відшкодуванням шкоди та заявлені без вимоги вирішити публічно-правовий спір, то такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим, заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в цивільному судочинстві в порядку, визначеному ЦПК України, а тому відсутні правові підставі для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у цивільній справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення інфляційних збитків, 3% річних за невиконання грошового зобов'язання та стягнення моральної шкоди,
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255-256, 258- 261 ЦПК України, суд, -
в задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: