про залишення касаційної скарги без руху
28 січня 2026 року
м. Київ
справа №440/14057/24
адміністративне провадження №К/990/2041/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу Полтавської обласної військової адміністрації на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 440/14057/25 за позовом першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури до Полтавської обласної військової адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2024 року заступник керівника Решетилівської окружної прокуратури (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Полтавської обласної військової адміністрації (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Полтавської обласної військової адміністрації щодо незабезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населених пунктів поблизу с. Бродщина на території Кобеляцької територіальної громади;
зобов'язати Полтавську обласну військову адміністрацію забезпечити ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населеного пункту с. Бродщина Полтавського району Полтавської області на земельній ділянці площею 0,82 га з географічними координатами 49.0455686, 34.579931, яка відповідно до даних Державного земельного кадастру є несформованою;
визнати протиправною бездіяльність Полтавської обласної військової адміністрації щодо незабезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населених пунктів поблизу с. Красне на території Кобеляцької територіальної громади;
зобов'язати Полтавську обласну військову адміністрацію забезпечити ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населеного пункту с. Красне Полтавського району Полтавської області на земельній ділянці площею 0,174 га з географічними координатами 49.0712063, 34.2574250, яка відповідно до даних Державного земельного кадастру є несформованою;
визнати протиправною бездіяльність Полтавської обласної військової адміністрації щодо незабезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населених пунктів поблизу с. Колісниківка на території Кобеляцької територіальної громади;
зобов'язати Полтавську обласну військову адміністрацію забезпечити ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населеного пункту с. Колісниківка Полтавського району Полтавської області на земельній ділянці площею 1,014 га з географічними координатами 49.1982065, 34.2139142, яка відповідно до даних Державного земельного кадастру є несформованою;
визнати протиправною бездіяльність Полтавської обласної військової адміністрації щодо незабезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населених пунктів поблизу с. Сухинівка на території Кобеляцької територіальної громади;
зобов'язати Полтавську обласну військову адміністрацію забезпечити ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населеного пункту с. Сухинівка Полтавського району Полтавської області на земельній ділянці площею 0,056 га з географічними координатами 49.1280693, 34.3049945, яка відповідно до даних Державного земельного кадастру є несформованою;
визнати протиправною бездіяльність Полтавської обласної військової адміністрації щодо незабезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населених пунктів поблизу с. Лісне на території Кобеляцької територіальної громади;
зобов'язати Полтавську обласну військову адміністрацію забезпечити ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населеного пункту с. Лісне Полтавського району Полтавської області на земельній ділянці площею 0,336 га з географічними координатами 49.134934, 34.264938, яка відповідно до даних Державного земельного кадастру є несформованою;
визнати протиправною бездіяльність Полтавської обласної військової адміністрації щодо незабезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населених пунктів поблизу с. Василівка на території Кобеляцької територіальної громади;
зобов'язати Полтавську обласну військову адміністрацію забезпечити ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населеного пункту с. Василівка Полтавського району Полтавської області на земельній ділянці площею 0,541 га з географічними координатами 49.166377, 34.2276327, яка відповідно до даних Державного земельного кадастру є несформованою;
визнати протиправною бездіяльність Полтавської обласної військової адміністрації щодо незабезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населених пунктів поблизу с. Павлівка Кобеляцької територіальної громади;
зобов'язати Полтавську обласну військову адміністрацію забезпечити ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населеного пункту с. Павлівка Полтавського району Полтавської області на земельній ділянці площею 0,289 га з географічними координатами 49.0677900, 34.3449029, яка відповідно до даних Державного земельного кадастру є несформованою;
визнати протиправною бездіяльність Полтавської обласної військової адміністрації щодо незабезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населених пунктів поблизу с. Канави Кобеляцької територіальної громади;
зобов'язати Полтавську обласну військову адміністрацію забезпечити ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населеного пункту с. Канави Полтавського району Полтавської області на земельній ділянці площею 0,386 га з географічними координатами 49.0963902, 34.4843043, яка відповідно до даних Державного земельного кадастру є несформованою;
визнати протиправною бездіяльність Полтавської обласної військової адміністрації щодо незабезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населених пунктів поблизу с. Перегонівка Кобеляцької територіальної громади;
зобов'язати Полтавську обласну військову адміністрацію забезпечити ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища розташованого за межами населеного пункту с. Перегонівка Полтавського району Полтавської області на земельній ділянці площею 0,042 га з географічними координатами 49.0568568, 34.1442713, яка відповідно до даних Державного земельного кадастру є несформованою.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 29.05.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025, позов задовольнив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Верховний Суд ухвалою від 26.12.2025 повернув касаційну скаргу відповідача на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 440/14057/25 згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України з підстав того, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
13.01.2026 скаржник повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 440/14057/25 з тих самих підстав, не врахувавши недоліки, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 26.12.2025 про повернення касаційної скарги, тим самим проігнорувавши вимоги Верховного Суду, передбачені пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Одночасно, з касаційною скаргою відповідач звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, в якому просив поновити строк на касаційне оскарження.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення її без руху.
Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Надавши оцінку обґрунтуванню клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, Верховний Суд зазначає про таке.
Повний текст додаткової постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025, складений та підписаний 19.11.2025, тобто, кінцевий строк на подання до суду касаційної скарги сплив 19.12.2025.
Своєю чергою, касаційна скарга надійшла на адресу Верховного Суду засобами поштового зв'язку 13.01.2026.
Наведене свідчить про порушення позивачем строку подання до суду касаційної скарги.
Скаржник у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження порушує питання поновлення судом пропущеного строку на касаційне оскарження. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з підстав повернення Верховним Судом попередньої касаційної скарги, необхідністю часу для обґрунтування підстав касаційного оскарження, а також скорочення штату працівників відділу претензійної позовної роботи та додатковим навантаженням в кінці року.
Суд звертає увагу скаржника, що приписами статті 44 КАС України встановлено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Також неухильне виконання обов'язків суб'єкта господарювання, передбачених процесуальним законодавством, не повинно ставитись в залежність від організації належного виконання працівниками своїх обов'язків, оскільки цей процес належить до сфери управлінської діяльності керівника юридичної особи, який, крім іншого, уповноважений визначати необхідну кількість осіб, які мають право представництва інтересів цієї юридичної особи, зокрема, у судах України.
Важливість дотримання строків звернення з касаційною скаргою зумовлена, насамперед, тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип юридичної визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення тільки з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.
Колегія суддів підкреслює, що особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони й пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об'єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з касаційною скаргою.
Водночас, скаржником належним чином не обґрунтовані і не підтверджені поважні причини пропуску ним строку на касаційне оскарження, що можуть свідчити про сумлінне та добросовісне ставлення останнього до наявних у нього прав, а саме: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках та належно виконувати покладені обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом строки.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Виходячи з наведеного, причини пропуску строку на звернення з касаційною скаргою є неповажними.
Заявнику слід надати Суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, зазначивши підстави і причини його пропуску, надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частини першої статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У силу приписів частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частини четвертої статті 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. Водночас мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.
Скаржник в касаційній скарзі посилаючись на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування питання норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Однак, скаржник не вказує, щодо застосування якої норми права відсутній висновок Верховного Суду. Скаржник не зазначає, які норми матеріального права застосовано судами не правильно і яким чином ці норми слід застосовувати.
Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не зазначено: 1)які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування вказаного вище висновку; 2) за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених нею норм матеріального та/або процесуального права.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Тобто, скаржник не навів обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідач не вказав на конкретні норми матеріального та/або процесуального права, які були застосовані судом апеляційної інстанції неправильно. Натомість виклав фактичні обставини, процитував положення законодавства.
Також варто зазначити, що вказана справа розглядалася у суді першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Однак, скаржник у касаційній скарзі абстрактно посилається на те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження скаржник не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду, на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Таким чином, скаржнику необхідно конкретизувати підстави оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням
Беручи до уваги те, що касаційна скарга подана без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі частини другої статті 332 КАС України та надати скаржникові десятиденний строк з дня вручення йому ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме:
- надати Суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, зазначивши підстави і причини його пропуску, надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом;
- конкретизувати підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням;
Керуючись статтями 169, 328, 329, 332, 338 КАС України,
Відмовити в задоволенні клопотання Полтавської обласної військової адміністрації про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 440/14057/25.
Касаційну скаргу Полтавської обласної військової адміністрації на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 440/14057/25 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя С.М. Чиркін