27 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/8399/25 пров. № А/857/33700/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Грень Н.М.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
29 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: визнати протиправними дії щодо відмови йому в зарахуванні до страхового та пільгового стажу і до розрахунку середньої заробітної плати періоду роботи з 01.10.2023 до 30.01.2025 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля»; зобов?язати зарахувати до страхового та підземного (пільгового) стажу за Списком № l відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» і до розрахунку середньої заробітної плати період роботи з 01.10.2023 до 30.01.2025 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львівугілля» та провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням збільшеного стажу з 31.01.2025, а також виплату перерахованої пенсії провести з урахуванням раніше проведених виплат.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 17.06.2024 йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), як особі, яка досягла 50 років та була зайнята повний робочий день на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років становили роботи на зазначених роботах. Однак, відповідач протиправно не зарахував до підземного стажу за Списком №1 періоди його роботи з 01.10.2023 по 30.01.2025 у зв'язку з відсутністю інформації про сплату внесків роботодавцем. Вказує, що всупереч положенням абз.7 п.4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, в редакції, чинній на час призначення пенсії, яким передбачено, що після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії, такого перерахунку проведено не було. Вважає, що такі дії відповідача порушили його право на отримання пенсії у належному розмірі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового та пільгового стажу і до розрахунку середньої заробітної плати періоду роботи з 01.10.2023 до 30.01.2025 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля». Зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового та підземного (пільгового) стажу за Списком № l відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» і до розрахунку середньої заробітної плати період роботи з 01.10.2023 до 30.01.2025 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львівугілля» та провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням збільшеного стажу з 31.01.2025, а також виплату перерахованої пенсії провести з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Суд першої інстанції вказав, що загальний страховий стаж роботи позивача із врахуванням додаткового зарахованих 15 років пільгового/підземного стажу складає більше 35 років, що є необхідною умовою для обчислення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком на підставі абзацу восьмого частини другої статті 33 Закону України №1058-IV. Отже, розмір пенсії позивача повинен бути обчислений з дати її призначення відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 33 Закону №1058-IV в розмірі пенсії за віком, розрахованої відповідно до статей 27, 28, 40 цього Закону та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає про безпідставність позовних вимог щодо зарахування до страхового стажу позивача та до стажу роботи за Списком №1 з повним робочим днем під землею період з 01.10.2023 по 30.01.2025, оскільки згідно з «Індивідуальними відомостями про застраховану особу» форми ОК-5 ОСОБА_1 за вказаний період були відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львівугілля». Вказує, що позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах, загальний страховий стаж позивача обчислений по 30.09.2023 та становить 34 років 01 місяць 11 дні, з них 13 років 11 місяців та 04 дні це пільговий (підземний) стаж за Списком №1. Зазначає, що відповідно до Законом № 1058 передбачено, що непрацюючі особи з інвалідністю ІІІ групи мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком за наявності у чоловіка 35 років страхового стажу, однак скільки у позивача немає 35 років страхового стажу.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першохї інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати його право на належне пенсійне забезпечення.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 17.06.2024 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), як особі, яка досягла 50 років та була зайнята повний робочий день на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років становили роботи на зазначених роботах.
На момент призначення пенсії страховий стаж позивача становив 19 років 10 місяців 11 днів, у тому числі 11 років 05 місяців 13 днів пільговий стаж за Списком №1 та обчислений до 30.06.2022.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 07.02.2025, про перерахунок пенсії у зв'язку із звільненням з роботи та сплатою страхових внесків відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області проведено перерахунок пенсії з 31.01.2025 у зв'язку із звільненням з роботи та з 01.02.2025 зарахувавши до страхового стажу та стажу на підземних роботах за Списком № 1 період роботи з 01.07.2022 по 30.06.2023 у відповідності до даних про сплачені підприємством страхові внески. В частині обчислення пенсії відповідно до статті 8 Закон № 345-VI прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу на підземних роботах за списком № 1. Період роботи на ВП “Шахта Лісова» ДП “Львіввугілля» з 01.07.2023 по 30.01.2025 не враховано до страхового та пільгового стажу за Списком № 1, оскільки на час звернення за перерахунком пенсії підприємством не сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В подальшому, 08.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області проведено перерахунок пенсії з 01.04.2025. Розмір пенсії становить 34 роки 01 місяць 11 днів, а саме 21 рік 00 місяців 21 день страхового стажу (в тому числі робота за списком № 1- 13 років 11 місяців 04 днів) та 13 років додатково зараховані роки пільгового (підземного) стажу за списком № 1 на підставі положень абзацу 10 частини 3 ст. 24 Закону № 1058. Період роботи на ВП “Шахта Лісова» ДП “Львіввугілля» з 01.10.2023 по 30.01.2025 не враховано до страхового та пільгового стажу за списком № 1, оскільки на час звернення за перерахунком пенсії підприємством не сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини першою статті 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Абзацом 8 частини другої статті 33 Закону №1058-IV визначено, що непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.
Згідно з статтею 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною першою статті 28 Закону №1058-IV визначено, що:
- мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум (абзац перший);
- мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (абзац третій).
Надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів забезпечує Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI (далі - Закон № 345-VI).
Згідно з статтею 1 Закону № 345-VI дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Відповідно до статті 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Згідно з підрозділом 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» розділу 1 «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, передбачена зайнятість повний робочий день на підземних роботах.
Відповідно до положень статті 1 Закону №1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Пунктом 1 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Статтею 113 Закону №1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
На підставі частини 1 статті 16 Закон № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески незалежно від фінансового стану платника.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Відповідно до положень статті 4 Закону № 2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до статті 26 Закону № 2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Крім того, при вирішенні спору суд першої інстанції вірно врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Із матеріалів справи слідує, що позивач працював на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України на відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» в період з 01.10.2023 по 30.01.2025, що підтверджується даними трудової книжки серії НОМЕР_1 від16.03.2000.
Дослідивши відомості, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ОК-5) про застраховану особу ОСОБА_1 слідує, що страхувальником ВП «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» у період з 01.10.2023 по 30.01.2025 заробітна плата нараховувалася, проте страхові внески не сплачено.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма ОК-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі №208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 4 вересня 2018 року в справі № 482/434/17.
Матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.10.2023 по 30.01.2025 року позивач працював у ВП «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля», відтак, у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача вказаний період його роботи.
З огляду на наведене, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законі права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про визнання протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у зарахуванні позивачу до страхового стажу, до пільгового (спеціального) стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, до стажу на підземних роботах, що дає право на обчислення пенсії у розмірі, визначеному ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» період роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» з 01.10.2023 по 30.01.2025.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови здійснити перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, колегія суддів зазначає наступне.
У частині першій статті 8 Закону України №1058-IV встановлено, що відповідно до вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 33 Закону України №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 зазначеного Закону.
При цьому, абзац восьмий частини другої статті 33 Закону України №1058-IV встановлює, що непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України №1058-IV, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону України №1058-IV, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 Закону України №1058-IV.
Відповідно до абзаців першого, третього частини першої статті 28 Закону України №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої таким Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 Закону України №1058-IV, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з абзацом десятим частини третьої статті 24 Закону України №1058-IV за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Таким чином, непрацююча особа з інвалідністю III групи має право на призначення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком (80% заробітної плати), за умови наявності 35 років страхового стажу (для чоловіків). При цьому, для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Таким чином, загальний страховий стаж роботи позивача з врахуванням додаткового зарахованих 15 років пільгового/підземного стажу складає більше 35 років, що є необхідною умовою для обчислення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком на підставі абзацу восьмого частини другої статті 33 Закону України №1058-IV.
Отже, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що розмір пенсії позивача повинен бути обчислений з дати її призначення відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 33 Закону №1058-IV в розмірі пенсії за віком, розрахованої відповідно до статей 27, 28, 40 цього Закону та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Таким чином, дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати позивачу пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком з 31.01.2025 на підставі абзацу 8 частини 2 статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI є протиправними.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що слід зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового та підземного (пільгового) стажу позивача за Списком № 1 відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» і до розрахунку середньої заробітної плати період роботи з 01.10.2023 до 30.01.2025 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львівугілля» та провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням збільшеного стажу з 31.01.2025, а також виплату перерахованої пенсії провести з урахуванням раніше проведених виплат.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 380/8399/25 - без змін.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін