27 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/2025/25 пров. № А/857/27834/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.Я.
розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Мандзій О.П.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 11 червня 2025 року,
08 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просила: визнати протиправними дії щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 12.10.2017 № Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»; зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням архівної довідки від 12.10.2017 № Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» та сум заробітної плати визначеної в ній, за виключенням сум на проїзд та харчування, з дня подання заяви про проведення перерахунку пенсії, та врахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що їй призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що 02.01.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою для перерахунку пенсії, до якої було долучено довідку про заробітну плату від 12.10.2017 № Г-211/04-11, видану державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна». Однак відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії, у відповідності до вищевказаної архівної довідки, посилаючись на те, що первинні документи оформлені неналежним чином, а також утримання внесків на соціальне страхування в особових рахунках не зазначено, включено суми на проїзд та харчування. Вважає, що сам факт неможливості вчинення державним органом тих чи інших дій, у даному випадку проведення перевірки достовірності відомостей, підтверджених в особових рахунках та визначення сум, на які нараховувалися та сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не може бути підставою для обмеження прав пенсіонера, оскільки це не залежить від волі особи, що звернулася за призначенням пенсії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії, з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 12.10.2017 № Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 12.10.2017 № Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», за виключенням сум на проїзд та харчування.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що 02.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із зверненням щодо перерахунку її пенсії. Листом № 1900-0306-8/15852 від 01.04.2025 повідомлено позивача про те, що відсутні підстави для перерахунку його пенсії. При проведенні перевірки достовірності подання довідки про заробіток для обчислення пенсії № Г-211/04-11 від 12.10.2017 встановлено, що в особових рахунках по нарахуванню заробітної плати за період 1992 - 1997 роки суми заробітної плати обведено, зазначено зеленим та червоним кольорами, включено суми виплат на проїзд та харчування, у серпні 1992 року та лютому 1994 року частково не вказано тип нарахувань. Також перевіркою встановлено, що за даними особових рахунків: за 1992 - 1993 роки утримання внесків на соціальне страхування не зазначено; за 1994 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за червень-вересень 1994 року; за 1995 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за липень-листопад 1995 року; за 1996 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за січень, вересень-жовтень 1996 року; за 1997 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за січень, лютий 1997 року. На основі цього складений акт № 1900-1002-1/953 від 05.03.2025. Оскільки заробітну плату не підтверджено первинними документами, врахувати її немає підстав.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
02.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою для перерахунку пенсії, до якої було долучено довідку про заробітну плату від 12.10.2017 № Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна».
Відповідно до акту перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії № 1900-1002-1/953 від 05.03.2025, за результатами проведеної перевірки архівної довідки про заробітну плату від 12.10.2017 № Г-211/04-11 та особовими рахунками нарахування заробітної плати за 1992-1993 роки утримання внесків на соціальне страхування в особових рахунках не зазначено; за 1994 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за червень-вересень 1994 року; за 1995 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за липень-листопад 1995 року; за 1996 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за січень, вересень-жовтень 1996 року; за 1997 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за січень, лютий 1997 року. В особових рахунках по нарахуванню заробітної плати за період 1992 - 1997 роки суми заробітної плати обведено, зазначено зеленим та червоним кольорами, включено суми виплат на проїзд та харчування, у серпні 1992 року та лютому 1994 року частково не вказано тип нарахувань.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 1900-0306-8/15852 від 01.04.2025 позивачу повідомлено, що відділом контрольно-перевірочної роботи № 1 управління контрольно - перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області при проведенні перевірки достовірності подання довідки про заробіток для обчислення пенсії № Г-211/04-11 від 12.10.2017 встановлено, що в особових рахунках по нарахуванню заробітної плати за період 1992 - 1997 роки суми заробітної плати обведено, зазначено зеленим та червоним кольорами, включено суми виплат на проїзд та харчування, у серпні 1992 року та лютому 1994 року частково не вказано тип нарахувань. Також перевіркою встановлено, що за даними особових рахунків: за 1992 - 1993 роки утримання внесків на соціальне страхування не зазначено; за 1994 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за червень-вересень 1994 року; за 1995 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за липень-листопад 1995 року; за 1996 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за січень, вересень-жовтень 1996 року; за 1997 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за січень, лютий 1997 року. На основі цього складений акт № 1900-1002-1/953 від 05.03.2025. Оскільки заробітну плату не підтверджено первинними документами, врахувати її немає підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії, з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 12.10.2017 № Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»; зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2025 з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 12.10.2017 № Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», за виключенням сум на проїзд та харчування.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
В силу приписів ч.1 ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно з ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Отже, заробітна плата для обчислення пенсії враховується за увесь час, починаючи з 01.07.2000, та, за бажанням пенсіонера, за будь-які 60 місяців страхового стажу підряд за періоди до 01.07.2000. Тобто, на підставі довідок про заробітну плату (підтверджених первинними документами) враховується заробітна плата за будь-які 5 років страхового стажу до 01.07.2000.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), визначено перелік документів, необхідних для призначення та перерахунку пенсії за віком.
Згідно з пп.3 п.2.1 зазначеного Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до п.2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
Як передбачено ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з п.4.1, 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
З огляду на зазначене, у розглядуваному випадку саме органи Пенсійного фонду України мають право перевіряти обґрунтованість видачі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії та достовірність відомостей, зазначених у таких довідках.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, зі змісту довідки від 12.10.2017 №Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області, слідує, що така містить суми заробітку позивача за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна». Довідка видана на підставі особових рахунків працівників за 1992 - 1997 роки, що зберігаються у документах архівного фонду Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області проведено перевірку достовірності подання довідки від 12.10.2017 № Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області, про що складено акт № 1900-1002-1/953 від 05.03.2025.
Так, вказану довідку не враховано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області при обчислені пенсії, оскільки при проведенні перевірки встановлено, що в особових рахунках по нарахуванню заробітної плати за період 1992 - 1997 роки суми заробітної плати обведено, зазначено зеленим та червоним кольорами, включено суми виплат на проїзд та харчування, у серпні 1992 року та лютому 1994 року частково не вказано тип нарахувань. Також перевіркою встановлено, що за даними особових рахунків: за 1992 - 1993 роки утримання внесків на соціальне страхування не зазначено; за 1994 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за червень-вересень 1994 року; за 1995 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за липень-листопад 1995 року; за 1996 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за січень, вересень-жовтень 1996 року; за 1997 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за січень, лютий 1997 року.
На підставі ч.1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно зі ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.
Таким чином, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судому в постанові від 02.08.2022 у справі № 560/4616/20.
Сплата страхувальником страхових внесків є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску.
Зважаючи на те, що обов'язок щодо сплати страхового внеску так і обов'язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.
Колегія суддів наголошує, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Отже, наданою позивачем архівною довідкою від 12.10.2017 № Г-211/04-11, виданою державним архівом Тернопільської області на підставі особових рахунків працівників за 1992-1997 роки, належним чином підтверджено заробітну плату позивача за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна». При цьому, відповідні відомості про нараховану заробітну плату перевірені уповноваженими працівниками відповідача, а відтак є достовірними.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, оскільки позивач не повинен відповідати за питання належної сплати страхових внесків, колегія суддів не знаходить обґрунтованих підстав для неврахування архівної довідки про заробітну плату від 12.10.2017 № Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнати протиправною відмову Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області у перерахунку та виплаті пенсії позивачу з урахуванням цієї архівної довідки.
У спірних правовідносинах нормами чинного законодавства, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб'єкта владних повноважень, а тому ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам, буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 12.10.2017 № Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», за виключенням сум на проїзд та харчування.
Визначаючись щодо строку з якого позивачу слід здійснити перерахунок пенсії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що слід врахувати положення ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч.1 ст.35, ч.2 ст.38, ч.3 ст.42 і ч.5 ст.48 цього Закону, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
З урахуванням того, що за перерахунком пенсії позивач звернулась із заявою від 02.01.2025, що відповідачем не заперечується, то перерахунок пенсії позивачу слід здійснити з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії - 01.01.2025, а не з дня подання заяви про проведення перерахунку пенсії, як просить позивач у позовній заяві.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 500/2025/25 - без змін.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін