27 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/4818/25 пров. № А/857/39763/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С.М.
суддів -Кухтея Р.В.
Носа С.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 300/4818/25 за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 26166,24 грн,
місце ухвалення судового рішення м. Івано-Франківськ
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїТимощука О.Л.
дата складання повного тексту рішенняне зазначено
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
У липні 2025 року до Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - позивачі) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг в сумі 26166,24 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 300/4818/25 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг в сумі 26 166 гривень 24 копійки.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу не повідомивши відповідача про час та місце розгляду справи. Також відповідач зауважує, що стягнення податкового боргу провадиться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надсилання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Разом з тим, як видно із матеріалів справи, відповідач не отримував податкову вимогу, а на наданій суду розписці підпис відповідача підроблений. Таким чином на думку відповідача, позивач не мав правових підстав для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про розгляд апеляційної скарги позивач та відповідач повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача є податковий борг, тому позивач надіслав відповідачу податкову вимогу, яку відповідач отримав. Оскільки відповідач не сплатив визначену у податковій вимозі суму податкового боргу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що через несплату податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості; земельного податку з фізичних осіб та адміністративних санкцій і штрафів відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення. Загальна сума несплачених податкових зобов'язань становить 26 166,24 грн.
Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, відповідач прийняв:
- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0862361-2413-0901-UA2640030000091528 від 02.06.2023 за податковий період 2022 року на суму 3 705,00 грн. У зв'язку із частковою сплатою сума до стягнення становить 1 045,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0864842-2413-0901-UA26040030000091528 від 02.06.2023 за податковий період 2022 року на суму 6 175,00 грн,;
- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0791999-2413-0901-UA26040030000091528 від 14.06.2024 за податковий період 2023 року на суму 3 819,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0792231-2413-0901-UA26040030000091528 від 14.06.2024 за податковий період 2023 року на суму 6 365,00 грн та пені у сумі 1 321,85 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення позивач отримав 12.09.2024 (зворотна сторона а.с.31).
Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості позивач прийняв:
- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0862362-2413-0901-UA26040030000091528 від 02.06.2023 за податковий період 2022 року на суму 330,20 грн;
- податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0873403-2413-0901-UA26040030000091528 від 11.06.2023 за податковий період 2023 року на суму 340,36 грн, та пені у сумі 58,68 грн,.
Вказані податкові повідомлення-рішення повернулися відправнику з відміткою поштового відділення зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (зворотна сторона а.с.33).
Щодо земельного податку з фізичних осіб позивач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 2415170-2413-0913-UA26040030000091528 від 30.04.2024 за податковий період 2024 року на суму 5 746,64 грн. У зв'язку із частковою сплатою сума до стягнення становить 5 351,15 грн..
Вказане податкове повідомлення-рішення відповідач отримав 05.07.2024 (а.с.30).
Також, податковий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку за результатами якої 19.01.2022 склав акт № 397/09-19-07-13/2208100715 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2017 по 03.06.2020 рік, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 03.06.2020 рік.
На підставі виявлених у ході перевірки порушень позивач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 10.02.2022 № 000802/0713 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 360, 00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення відповідач отримав 19.02.2022 (зворотна сторона а.с.28).
05.04.2023 позивач склав податкову вимогу форми "Ф" № 0000355-1309-0919 на суму податкового боргу 66 885,61 грн.
За даними відмітки відділення поштового зв'язку вказану вимогу відповідач отримав 10.04.2023 (а.с.6).
Станом на 01.07.2025 року за відповідачем обліковується податкова заборгованість в сумі 26 166,24 грн.
У зв'язку із несплатою вищезазначеної заборгованості позивач звернувся до суду з метою стягнення податкового боргу.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Сторони не заперечують тієї обставини, що відповідач податкові повідомлення-рішення, якими визначені податкові зобов'язання, не оскаржував, а тому вони є узгодженими.
Згідно з п. 14.1.175 ст.14 ПК України, податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із пунктом 59.3-59.5 статті 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно із п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З матеріалів справи слідує, що позивачем було вжито заходів надіслання засобами поштового зв'язку на податкову адресу відповідача податкової вимоги від 05 квітня 2023 року № 0000355-1309-0919 разом із детальним розрахунком суми боргу (а.с. 6).
За даними поштового повідомлення про вручення рекомендованого відправлення № 7740103526905 (податкова вимога) міститься відмітка поштового відділення зв'язку про вручення податкової вимоги 10.04.2023 року адресату, яким є позивач.
Посилання відповідача на те, що підпис відповідача на рекомендованому відправленні є підробленим відділенням поштового зв'язку, не підтверджені жодними доказами. Більше того, відповідач не звертався з цього приводу до правоохоронних органів, ні до судових органів з відповідним позовом до установи поштового зв'язку на спростування такої інформації.
Стосовно ж вимоги відповідача з приводу проведення у цій справі судової експертизи поштового повідомлення про вручення рекомендованого відправлення № 7740103526905, то колегія суддів зазначає, що установа поштового зв'язку не є стороною у цій справі і проведення такої експертизи та відповідні висновки можуть стосуватися прав та обов'язків такої установи. Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості на стадії розгляду апеляційної скарги змінити чи доповнити склад сторін вказаного адміністративного позову та його предмет. При цьому колегія суддів зазначає, що предметом цієї справи є виключно стягнення податкового боргу, а не визнання протиправними дій установи поштового зв'язку щодо невручення названого поштового повідомлення та визнання такого поштового повідомлення підробленим. Отож відповідачу слід було звернутися з приводу підробленням поштового повідомлення про вручення рекомендованого відправлення № 7740103526905 до правоохоронних органів та/або до суду з відповідним позовом до установи поштового зв'язку. Однак, як слідує з матеріалів справи відповідач таким правом не скористався.
Апеляційний суд також встановив те, що за позивачем рахується несплачений податковий борг згідно перелічених податкових повідомлень- рішень, отримання яких не заперечується позивачем. Про наявність такого податкового боргу та необхідність його сплати у визначені у податкових повідомленнях- рішеннях строки позивач не міг не знати, однак жодних заходів на його погашення впродовж тривалого строку не здійснив, що свідчить про намагання позивача уникнути та/або затягнути строки погашення такого податкового боргу в тому рахунку і шляхом заявлення клопотань про проведення експертизи у справі яка не стосується протиправності дій установи поштового зв'язку щодо неналежного вручення рекомендованих відправлень.
Зважаючи на те, що відповідач не сплатив суму податкового боргу у встановлені строки, то апеляційний суд приходить до висновку, що позивач мав правові підстави для звернення до суду із цим позовом, тому суд першої інстанції вірно його задовольнив.
Що стосується тверджень відповідача про те, що суд не повідомив відповідача про дату та час розгляду справи, то апеляційний суд звертає увагу на те, що 15.07.2025 року суд прийняв ухвалу про відкриття позовного провадження у якій постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цю ухвалу відповідач отримав в електронному кабінеті 15.07.2025 року про що свідчить довідка суду.
Звідси слідує, що суд не призначав справу у відкрите судове засідання, а тому не повідомляв відповідача про дату та час судового засідання, а розглянув справу без повідомлення учасників справи.
Щодо поданої відповідачем заяви від 26.01.2026 про залишення позову без розгляду, то таку колегія суддів до уваги не бере, оскільки позовні вимоги у справі №300/3599/23 стосуються різного податкового періоду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 300/4818/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос