про залишення позовної заяви без розгляду
28 січня 2026 року Справа № 480/9844/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 через свого представника 26.12.2025 в системі Електронний суд звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Сумській області ЄДРПОУ 37846270 від 22.11.2024 року про скасування рішення УДМС в Сумській області від 27.11.2019 року про набуття громадянства України за територіальній, походженням: ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 прийняте на підставі подання про скасування рішення про оформлень, громадянства України від 20.11.2024 року.
Ухвалою суду від 30.12.2025 визнано поважною причину пропуску строку для звернення з цим позовом до суду та поновлено позивачу цей строк, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а сторонам встановлено строки для подання заяв по суті спору. Крім того, у відповідача витребувано додаткові докази у справі, зокрема, копії всіх доказів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а також рішення УДМС у Сумській області від 27.11.2019 про набуття позивачем громадянства.
Представник відповідача подав відзив з доказами на його обґрунтування та клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду (а.с.54-55). Зокрема, у клопотанні вказав, що 22.11.2024 УДМС у Сумській області прийнято рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України». Довідку про припинення громадянства України оформлену на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу видано завідувачем Липоводолинського сектору УДМС у Сумській області 07.12.2024 нарочно, доказом чого слугує власноруч заповнена позивачем розписка. Відтак, доводи представника позивача, наведені у позовній заяві про поновлення строків, що позивачу стало відомо про прийняте рішення лише після отримання відповіді на адвокатський запит, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами особової справи ОСОБА_1 .
З огляду на зміст наданих разом з відзивом документів, суд на підставі ч.13 ст. 171 КАС України ухвалою від 15.01.2026 позовну заяву залишив без руху у зв'язку з пропуском позивачем 6-місячного строку звернення до суду, встановлено ч.2 ст.122 КАС України, та зобов'язав позивача надати суду протягом 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням у ній підстав та наданням доказів поважності його пропуску (а.с.60-61).
На виконання вимог вказаної ухвали представник позивача подав заяву про поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом. Заява мотивована тим, що серед документів, які додаються до клопотання про залишення заяви без розгляду відсутній будь-який документ, який би хоч з високою долею вірогідності вказував на те, що ОСОБА_1 , отримав вчасно оскаржуване рішення. Додана до клопотання «довідка №14» не містить даних про отримання ОСОБА_1 оскаржуваного рішення, являється неповністю заповненою в частині підстав рішення і тому фактично не може мати юридичного значення. По суті додана до клопотання відповідача «довідка №14» вказує що рішенням від 22 11.2024 року УДМС України в Сумській області оформлено припинення громадянства України ОСОБА_1 на підставі невідомого пункту та невідомої частини статті 21 Закону України «Про громадянство України». Додана до клопотання фотокопія, ймовірно розписки ОСОБА_1 , про отримання ним невідомого документа відповідно до невідомого пункту невідомої частини ст. 21 Закону України «Про громадянство України», що датується ймовірно 07.12.2024 за підписом ймовірно ОСОБА_1 взагалі не може братись судом до уваги адже її зміст взагалі незрозумілий сторонньому неупередженому спостерігачу навіть разом з рештою документів у даному провадженні. З подібної довідки, та тим більше розписки, позивачу не могло бути і не було відомо про прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, не беручи до уваги підстави, мотиви, аргументи, обґрунтування до моменту його витребування, шляхом отримання відповіді на адвокатський запит.
Представник позивача вважає, що фактично відповідач не надав жодного документу про надіслання чи ознайомлення ОСОБА_1 з оскаржуваним рішенням про скасування рішення про набуття громадянства України за територіальних походженням (принаймні у жодному з доданих документів відповідачем воно навіть не згадується). Представник позивача наголосив, що оскаржується саме рішення про скасування рішення УДМС в Сумській області від 27.11.2019 про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , прийняте на підставі подання про скасування рішення про оформлення громадянства України від 20.11.2024.
Відтак, представник позивача наголосив, що обставини пропуску строку оскарження прийнятого рішення відповідачем являються поважними, адже пропуск зумовлений об'єктивними причинами, що не залежали від волі ОСОБА_1 , насамперед його необізнаністю та неможливістю бути обізнаним із оскаржуваним рішенням. Серед основних причин, окрім неповідомлення відповідачем про намір здійснити розгляд подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, безпосередньо розгляд подання за відсутності ОСОБА_1 , та не направлення примірника прийнятого рішення про скасування рішення про набуття громадянства України за територіальних походженням на підставі подання. Просив також суд врахувати існування на території України правового режиму воєнного стану та фактичним припиненням дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією (а.с.65-67).
Надаючи правову оцінку таким доводам позивача, суд вказує наступне.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Також, відповідно до п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Приписами ч.3 ст.123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Тобто суд, який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити коли дізнався позивач про порушення своїх прав чи повинен був дізнатися, чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах позову докази поважності причин його пропуску.
Положеннями ч.1 ст.122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду, поданій у порядку усунення недоліків позову, представник наголошує, що відповідач не надав жодного документу про надіслання чи ознайомлення ОСОБА_1 з оскаржуваним рішенням про скасування рішення про набуття громадянства України за територіальних походженням (принаймні у жодному з доданих документів відповідачем воно навіть не згадується). У той час як оскаржується саме рішення про скасування рішення УДМС в Сумській області від 27.11.2019 про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , прийняте на підставі подання про скасування рішення про оформлення громадянства України від 20.11.2024 року.
Оцінюючи вказані доводи представника позивача, перш за все суд наголошує, що предметом оскарження є самерішення Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 22.11.2024 про скасування рішення УДМС в Сумській області від 27.11.2019 про набуття громадянства України за територіальній, походженням ОСОБА_1 (а.с.12), прийняте на підставі подання про скасування рішення про оформлень, громадянства України від 20.11.2024 (а.с.11-12).
З матеріалів, доданих до відзиву та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, судом встановлено, що начальником Управління Державної міграційної служби України в Сумській області було складено довідку №14 "Про припинення громадянства України", зі змісту якої, у свою чергу вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.11.2024 рішенням Управління Державної міграційної служби України в Сумській області оформлено припинення його громадянства України відповідно до ст.21 Закону України "Про припинення громадянства України" (а.с.50, 58).
Зазначену довідку про припинення громадянства позивачем отримано від завідувача Липоводолинського сектору УДМС у Сумській області 07.12.2024, що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_1 із зазначенням дати 07.12.2024 у розписці про отримання такої довідки (а.с.51, 59). Отже, проставляючи підпис у розписці 07.12.2024 про отримання довідки про припинення громадянства України, позивачу вже 07.12.2024 мав бути відомо про факт припинення його громадянства України.
Таким чином, суд не бере до уваги доводи представника позивача в обґрунтування поважності причин пропуску щодо того, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження надіслання чи ознайомлення ОСОБА_1 з оскаржуваним рішенням про скасування рішення про набуття громадянства України за територіальних походженням.
Зі змісту отриманої 07.12.2024 довідки про припинення громадянства України позивач мав реальну можливість дізнатися про припинення його громадянства України саме відповідно до ст.21 Закону України "Про припинення громадянства України" на підставі рішення Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 22.11.2024.
Відтак, на переконання суду, позивач дізнався про прийняття оскаржуваного рішення УДМС у Сумські області від 22.11.2024 ще 07.12.2024, що підтверджується вказаними вище матеріалами справи.
Позивач не навів жодних об'єктивних причин, які б перешкоджали, у тому числі через адвоката, ознайомитися з оскаржуваним рішення раніше за 07.11.2025 (дата звернення адвоката до відповідача (а.с.10). Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту у розумні строки.
Отримання оскаржуваного рішення на запит адвоката від 17.11.2025 не є тим фактором, який може свідчити про дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом чи може бути поважною причиною для поновлення цього строку, позаяк ця подія не містить в собі властивостей непереборної сили, яка завадила позивачу вчасно звернутися з позовом до суду, як і значення моменту, від якого належить вести відлік строку на оскарження рішення відповідача. Ця подія не може свідчити про своєчасність подання позову та/або бути поважною причиною його пропуску, бо не спростовує ні факту пропуску строку звернення до суду без поважних причин, ні обізнаності позивач про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, про які він знав (не міг не знати) або повинен був дізнатися ще 07.12.2024.
Також варто відмітити, що здійснення певних дій для отримання відповідних доказів, які позивач має намір подати разом із позовною заявою не може знівелювати значення інституту процесуальних строків на звернення до адміністративного суду. Відтак, дії сторони позивача щодо отримання відповідних відомостей та подання позовної заяви повинно відбуватись в межах передбаченого процесуальним законом строку. В контексті цих правовідносин таким строком є передбачений статтею 122 КАС України 6-місячний строк звернення до суду. Водночас, лише за наявності об'єктивних непереборних обставин, строк звернення до суду може бути поновлений.
Питання застосування строку звернення до суду неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом, зокрема, у справах № 240/12017/19, № 360/3999/20 (постанова від 06 грудня 2021 року), № 320/1855/21 (постанова від 16 грудня 2021 року) та №420/2764/21 (постанова від 11 листопада 2021 року), №320/9598/22) (постанова від 03 серпня 2023 року), де Верховний Суд зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого чинним законодавством строку.
У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, я к щ о ї й в і д о м о про обставини п р и й н я т т я рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19). Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. До того ж, Верховний Суд зазначав (від 12.09.2019 у справі № 160/1383/19, від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20, 10 лютого 2023 року, у справі №461/10111/21, від 10 лютого 2023 року у справі №640/20580/20), що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом".
Представник позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду, поданій у порядку усунення недоліків позову, покликається на подання позову саме в умовах воєнного часу. Однак таке покликання суд оцінює критично з огляду на наступне.
Дійсно, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та Указом Президента України від 12.01.2026 №40/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" ппродовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб. Тобто, введений воєнний стан триває станом і на сьогодні.
Суд погоджується, що введення воєнного стану, безумовно, є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому.
При цьому Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 вказав, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв'язок та поновлення строку на подання позовної заяви до суду у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку, щодо того, яким саме чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з позовом до суду.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеними у постановах від 22 вересня 2022 року у справі №140/13772/21, від 09 лютого 2023 року у справі №240/44132/21.
Натомість представник позивача не обґрунтовує, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на пропуск строку на подання позову саме у цій справі та не надає відповідні докази на підтвердження такого обґрунтування.
Не приймаються до уваги також посилання представника позивача на припинення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією, оскільки представником позивача взагалі не обґрунтовано, яким чином дія дипломатичних відносин між зазначеними країнами впливає чи впливала на своєчасне звернення позивача до суду з цим позовом.
Будь-яких інших обґрунтованих причин пропуску позивачем строку звернення до суду, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутися до суду з цим позовом у строк, передбачений ч.2 ст.122 КАС України, після отримання у завідувача Липоводолинського сектору УДМС у Сумській області ще 07.12.2024 довідки Управління Державної міграційної служби України в Сумській області №14 "Про припинення громадянства України", представником позивача не наведено, а судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, вказані представником позивача причини пропуску строку звернення з позовом до суду не приймаються судом до уваги, а тому, в цьому випадку зазначені у заяві підстави не можуть бути розцінені поважними.
Відтак, на переконання суду, позивач дізнався про прийняття оскаржуваного рішення УДМС у Сумські області від 22.11.2024 ще 07.12.2024, що підтверджується вказаними вище матеріалами справи. Втім з цим позовом до суду звернувся 26.12.2025 через представника в системі Електронний суд, тобто з пропуском 6-місячного строку звернення, встановленого ч.2 ст.122 КАС України строку.
Будь-яких інших заяв у порядку усунення недоліків позовної заяви представником позивача, станом на сьогодні, не подано.
За таких обставин позивачем пропущено 6-місячний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.122 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п.8 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного вище, вбачається необхідним клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити та позовну заяву залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 293, 295, пп.15.5 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволення заяви представника позивача про поновлення процесуального строку відмовити .
Клопотання представника Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про залишення позову у адміністративній справі №480/9844/25 без розгляду - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя І.Г. Шевченко