28 січня 2026 рокум. Рівне№460/19846/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його звільнити позивача з військової служби за станом здоров'я на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з небажанням продовжувати військову службу.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач позивачем було подано рапорт безпосередньо до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ), у зв'язку встановленням 3 групи інвалідності та небажанням продовжувати військову службу. Зауважує, що за результатами розгляду вказаного рапорту відповідач протиправно відмовив позивачу у звільнені з військової служби, без прийняття мотивованого рішення. З огляду на вказане просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, подав до суду відзив, де заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що рапорт ОСОБА_1 був розглянутим командиром військової частини НОМЕР_1 та за результатами розгляду було прийняте відповідне рішення (з накладеною резолюцією на рапорт позивача), тобто були вчиненні активні дії, і як наслідок вважає позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльність безпідставною. Стверджує, що до поданого рапорту позивача не було долучено копію аркуша бесіди, що не відповідає вимогам підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ та пункту 3 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170, з огляду на що рапорт щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 був непогоджений командиром військової частини НОМЕР_1 . У зв'язку із безпідставністю позовних вимог позивача та відсутністю підстав для задоволення його позовних вимог відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 29.10.2025 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 29.10.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 03.11.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив учасникам справи строки на подання заяв по суті спору та витребував у відповідача докази.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду 17.11.2025 відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову, до якого додав витребувані судом документи.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач з 04.01.2023 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 08.04.1978.
Згідно з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №34/25/1029/В від 18.06.2025 Комунального підприємства «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» Рівненської обласної Ради ОСОБА_1 з 18.06.2025 встановлено третю групу інвалідності.
09.08.2025 позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2262-ХІІ у зв'язку встановленням 3 групи інвалідності та небажанням продовжувати військову службу. Згідно відмітки на рапорті позивача, такий був отриманий відповідачем за вхідним №19144 09.08.2025. До рапорту позивачем долучено наступні документи: нотаріально засвідчену копію паспорта ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчену копію РНОКПП ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчену копію посвідчення серії НОМЕР_3 ; копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №34/25/1029/В (рішення №34/25/1029/Р від 18.06.2025); копію довідки гарнізонної військово-лікарської комісії від 28.04.2025 №2025- 0428-0950, що не заперечується відповідачем.
На адвокатські запити представника позивача від 01.09.2025 та від 17.09.2025 відповідач надав відповідь листами від 26.09.2025 №5147 та №5148, у яких повідомив, що за результатами розгляду рапорту позивача від 09.08.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 було прийнято рішення про відмову у задоволені рапорту та залишення його без реалізації. Згідно з пунктами 1,2 розділу III наказу Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531 «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції, тобто відмова в задоволенні рапорту не оформлюється окремим документом (наказом, рішенням).
З наявної у матеріалах справи копії рапорту позивача від 09.08.2025 суд встановив, що такий рапорт не погоджено командуванням ВЧ НОМЕР_1 з резолюцією наступного змісту: «Не погоджую. Придатний до тилових підр. за Висновком ВЛК".
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача, а тому у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є дії відповідача щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби на підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» на підставі поданого ним рапорту.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
В силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ ).
Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).
Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
Відповідно до підпункту б пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорта) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: б) за станом здоров'я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу". Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення. Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них .
Стосовно порядку звільнення, то пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктом 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Відповідно до пункту 12.9 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення:
за підставами, передбаченими пунктами «г»-«е», «и» частини третьої, підпунктами «а», «д», «є», «ж» пункту 1, підпунктами «в», «з» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «д», «е», «и»-«о», «р», «с» пункту 1, підпунктами «д», «е», «з»-«м», «р», «с» пункту 2, підпунктами «а», «в», «е», «з» пункту 3 частини п'ятої, підпунктами «д»-«к» пункту 1, підпунктами «ґ»-«и», «й», «к» пункту 2, підпунктами «а», «б», «в», «д», «ж» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за ініціативою командування;
за підставами, передбаченими пунктами «б», «в», «д», «є» частини третьої, підпунктами «г», «е», «є» пункту 1, підпунктами «б», «г», «д», «е» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «к», «р» пункту 1, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й», «к», «п», «р» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «д» пункту 3 частини п'ятої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й» пункту 1, підпунктами «а», «б», «г», «і», «й» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «ґ» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.
При цьому, розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, інвалідності, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №140/25460/23.
Пунктом 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України встановлено, що перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Так, пунктом 3 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби додатку 19 до Інструкції визначено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами: за станом здоров'я подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; висновок (постанова) військово-лікарської комісії або копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою первинної облікової документації №157/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я від 30 липня 2012 року №577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за №1509/21821, або копія посвідчення особи з інвалідністю, або копія пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або копію довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 21 вересня 2015 року №946, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2015 року за №1198/27643 (у разі звільнення з військової служби за підставами, передбаченими абзацом третім підпункту «б» пункту 2 частини четвертої або абзацом третім підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - за наявності інвалідності); копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, за наявності у них інвалідності. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби
На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорта по команді означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Як встановив суд, 09.08.2025 на ім'я командира взводу технічного забезпечення танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи. До вказаного рапорту від 09.08.2025 позивачем долучено: нотаріально засвідчену копію паспорта ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчену копію РНОКПП ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчену копію посвідчення серії НОМЕР_3 ; копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №34/25/1029/В (рішення №34/25/1029/Р від 18.06.2025); копію довідки гарнізонної військово-лікарської комісії від 28.04.2025 №2025- 0428-0950. Надання позивачем вказаних документів до його рапорту не заперечується відповідачем.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40 (далі - Інструкція №40), рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735 (далі - Інструкція №735) визначений порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України, а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Відповідно статті 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Пунктом 6 розділу ІІІ ''Розгляд звернень громадян'' Інструкції №735 також передбачено те, що звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Отже, згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що волевиявлення військовослужбовця, який бажає звільнитися з військової служби, викладається лише у формі рапорта, який є допустимим доказом в підтвердження бажання військовослужбовця звільнитися з військової служби.
Водночас звернення громадян розглядається за окремим порядком, визначеним Інструкцією №735.
Суд зазначає, що у разі наявності підстав для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця, таке оформляється розпорядчим документом, яке доводиться до відома особи, що регламентовано зазначеними вище нормативно-правовими актами: Положенням №1153/2008, Інструкцією про організацію виконання цього Положення. Проте дані акти не визначають, яким чином має бути оформлена і доведена до відома відмова військовослужбовцю у звільненні з військової служби. На переконання суду, сама форма відмови (лист, рішення, висновок тощо) не є суттєвою, основним є те, щоб вона містила конкретні підстави відмови та була доведена до відома військовослужбовця.
Відповідно до пункту 3.10.2 Інструкції №40, документи, розглянуті керівництвом військової частини (установи) повертаються з відповідною резолюцією до служби діловодства, що здійснює передачу документів на виконання.
Згідно з пунктом 32.2.14 Інструкції №40, резолюція є основною формою реалізації управлінських доручень, яка передбачає постановку конкретного завдання, визначення його предмета, мети, строку та відповідальної за виконання особи.
Пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531, визначено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
З наявної у матеріалах справи копії рапорту позивача від 09.08.2025 суд встановив, що такий рапорт не погоджено командуванням ВЧ НОМЕР_1 з резолюцією наступного змісту: «Не погоджую. Придатний до тилових підр. за Висновком ВЛК).
При цьому, у своєму відзиві представник відповідача вказує іншу підставу для відмови позивачу у звільненні з військової служби за станом здоров'я, а зокрема з огляду на те, що до поданого рапорту позивача не було долучено копію аркуша бесіди, що на думку відповідача, не відповідає вимогам підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та пункту 3 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170, що позивач не додав до рапорту аркуш співбедсіди.
Надаючи оцінку правомірності підставам для відмови позивачу у звільненні з військової служби, суд виходить з наступних міркувань.
Порядок звільнення з військової служби визначає Положення №1153/2008.
Так, згідно з пунктом 236 Положення №1153/2008 з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення.
З огляду на зміст пункту 236 Положення №1153/2008 та пункту 12.7 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України перед звільненням бесіда з питань звільнення проводиться з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом.
У спірному випадку позивач призваний з 06.03.2022 на військову службу по мобілізації. На час подання та розгляду рапорту надалі проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 по мобілізації, а не за контрактом. Суд звертає увагу на те, що військова служба за контрактом та мобілізація - це два різні способи проходження військової служби в Збройних Силах України.
Варто зазначити, що прерогатива проведення бесіди з питань звільнення з військовослужбовцями рядового складу належить саме командиру військової частини, в якій вони проходять військову службу, або його заступнику, а не самим військовослужбовцям. Таким чином, безпідставними є вимоги командира військової частини до військовослужбовця рядового складу про необхідність подання аркуша бесіди, яку мав скласти саме командир військової частини.
Крім того, така підстава для відмови у звільненні не була зазначена на самому рапорті позивача від 09.08.2025. Отже, викладені у відзиві доводи відповідача щодо ненадання позивачем до рапорту на звільнення з військової служби аркуша бесіди є безпідставними.
Щодо підстави для відмови у звільненні позивача з військової служби, зокрема зазначеної на рапорті позивача резолюції командування ВЧ НОМЕР_1 : «Не погоджую. Придатний до тилових підр. за Висновком ВЛК», суд зазначає таке.
Аналізуючи положення підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" суд зазначає, що вказана норма Закону передбачає дві окремі підстави для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров'я, кожна з яких є самостійною для прийняття відповідного рішення, а саме:
- на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
- за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Надаючи оцінку наявності підстави для звільнення позивача з військової служби під час дії воєнного стану, за станом здоров'я, зокрема, за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), на підставі положень абзацу 2 підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, слід зазначити, що обов'язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за станом здоров'я у цьому випадку є: - наявність інвалідності; - не бажання продовжувати військову службу. Окремо слід зазначити, що положення абзацу 2 підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ не визначають яка саме група інвалідності повинна бути встановлена особі задля звільнення з військової служби за вказаною підставою.
Як слідує з рапорту від 09.08.2025, позивач просив погодити рапорт та звільнити його з військової служби за станом здоров'я, у зв'язку з наявністю інвалідності (на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"), на підтвердження чого позивач надав копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №34/25/1029/В (рішення №34/25/1029/Р від 18.06.2025). Відповідачем не заперечується обставина подання позивачем вказаного рапорту та долучених до нього документів, враховуючи також те, що Військовою частиною НОМЕР_1 разом із відзивом на позовну заяву надано до суду їх копії.
Суд зазначає, що станом на день звернення позивача із рапортом від 09.08.2025 та на момент його розгляду позивач мав ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, яка згідно рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №34/25/1029/В від 18.06.2025 встановлена позивачу з 06.06.2025, а дата повторного оцінювання встановлена 01.07.2026, а відтак і право позивача на звільнення з військової служби у зв'язку з наявністю такої інвалідності.
Суд зауважує, що посилання відповідача як на підставу для відмови у звільненні позивача з військової служби на те, що позивач згідно висновку ВЛК придатний до тилових підрозділів, не відповідає суті поданого позивачем рапорту, оскільки такий був поданий позивачем на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", який передбачає самостійну підставу для звільнення з військової служби, а саме за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), в той час як відповідач посилається на висновок ВЛК, який є застосовним до підпункту "б" пункту 1 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", який передбачає звільнення з військової служби за станом здоров'я, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.
Суд зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень має відповідати критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в іншому випадку таке рішення не може вважатися правомірним.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачу у звільненні, відповідач не надав належну правову оцінку підставам звільнення позивача з військової служби згідно рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №34/25/1029/В від 18.06.2025 та безпідставно відмовив позивачу у звільненні з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за станом здоров'я, а саме за наявності інвалідності та не бажання продовжувати військову службу.
У постанові від 11 лютого 2020 року у справі №0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі №380/12913/21.
Згідно із частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб'єкта.
Оскільки відповідач не довів правомірність своїх дій, а тому з метою ефективного захисту порушеного прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача звільнити позивача з військової служби за станом здоров'я на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з небажанням продовжувати військову службу.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного Суду, суд дійшов до висновку, що у цій справі наявні фактичні і правові підстави для ухвалення судом рішення про задоволення позову у повному обсязі.
6. Розподіл судових витрат.
Приписами пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував, і крім того він не подав до суду доказів понесення ним будь-яких інших судових витрат. А тому у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров'я на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з небажанням продовжувати військову службу.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров'я на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з небажанням продовжувати військову службу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК