28 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/1803/25
Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі: головуючого судді - Ясиновського І.Г., суддів - Петрової Л.М., Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні заяву позивача про перегляд у зв'язку з виключними обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №440/1803/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №440/1803/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (в тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 18 березня 2022 року по 31 травня 2022 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 18 березня 2022 року по 31 травня 2022 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00 грн), встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням проведених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 по справі №440/1803/25 залишено без змін.
26 грудня 2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №440/1803/25 за виключними обставинами, в обґрунтування ОСОБА_1 зазначає, що суддя у вказаній справі №440/1803/25 ухвалою від 31.03.2025 повернула позовну заяву в частині позовних вимог, а саме про перерахунок грошового забезпечення, мотивувавши це пропущеним строком звернення про перерахунок заробітної плати на підставі положень частини 1 статті 233 КЗпП України та самостійно продовжила розгляд первісного позову. Рішенням Конституційного Суду України справа №1-7/2024(337/24) від 11 грудня 2025 року положення частини 1 статті 233 КЗпП в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною та втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Заявник посилається на рішення Великої палати Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року № 1-р/2025, згідно із яким частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України визнано неконституційною, у зв'язку з чим вважає наявними підстави для перегляду рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №440/1803/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої просить:
Переглянути рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі № 440/1803/25 у зв'язку з виключними обставинами.
Ухвалити нове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 18.03.2022 року по 04.05.2024 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня " відповідного календарного року і зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразозові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 за період з 18.03.2022 по 04.05.2024, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року, 1 січня 2024 року та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано судді Ясиновському І.Г. 26 грудня 2025 року.
Ухвалою суду від 30 грудня 2025 року відкрито провадження за виключними обставинами у справі №440/1803/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд заяви вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 12:00 27 січня 2025 року. Розгляд справи за виключними обставинами здійснювати колегією суддів у складі трьох суддів.
Відповідно до Протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 12 січня 2026 року визначено склад колегії суддів: Ясиновський І.Г. - головуючий суддя (суддя доповідач), Л.М. Петрова, О.О. Кукоба.
27.01.2026 від відповідача надійшов відзив на заяву. Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення такої заяви, просив відмовити у її задоволенні так як на момент постановлення ухвали від 31.03.2025, якою було залишено без розгляду частину позовних вимог, рішення Конституційного Суду України у справі №1-7/2024(337/24) не було проголошено, і тільки прийнято було 11 грудня 2025 року, відтак виключні обставини не настали.
Учасники справи у судове зсідання явку уповноважених представників не забезпечили, хоча повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином. Від представників сторін надійшли клопотання про розгляд заяви без їх участі.
В силу положень частини другої статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи положення пункту 10 частини 1 статті 4, частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відсутність перешкод для розгляду заяви у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати заяву в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду цієї заяви, колегія суддів зазначає про таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
- визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 18 березня 2022 року по 04 травня 2024 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 за період з 18 березня 2022 року по 04 травня 2024 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року, 1 січня 2024 року та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі № 440/1803/25 позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та роз'яснено, що недолік необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом в частині позовної вимоги щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 04 травня 2024 року з доказами поважності причин його пропуску; позивачеві надано строк для усунення недоліків - упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 440/1803/25 повернуто позивачеві позовну заяву у частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 04 травня 2024 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі № 440/1803/25 від 31 березня 2025 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31 березня 2025 року) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 18 березня 2022 року по 18 липня 2022 року, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №440/1803/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (в тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 18 березня 2022 року по 31 травня 2022 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 18 березня 2022 року по 31 травня 2022 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00 грн), встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням проведених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 по справі №440/1803/25 залишено без змін.
При цьому, в обґрунтування заяви про перегляд у зв'язку з виключними обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №440/1803/25 позивач зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі N 1-7/2024 (337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, колегія суддів зазначає таке.
Частинами першою, другою та третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також - КАС України) передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно частини першої статті 361 КАС судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Так, частина п'ята статті 361 КАС України закріплює, що підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами, є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
Приписами частини шостої статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
За правилами частин першої та другої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за виключними обставинами може бути переглянуто судове рішення, яким вирішено спір або закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили.
Так, статтею 365 КАС України визначений порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Частиною першою вказаної вище статті передбачено, що заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
В свою чергу, п.13 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що рішення суду - це рішення суду першої інстанції, в якому вирішуються позовні вимоги.
Відповідно до частини першої статті 241 КАС України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Відповідно до частини третьої статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Одночасно, відповідно до частини п'ятої статті 241 КАС України, у випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали.
За змістом частини першої статті 14 КАС України судові рішення, якими закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюються іменем України.
Отже, закінчення розгляду справи у розумінні цієї норми права є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції.
З урахуванням вищенаведених норм, суд зазначає, що перегляд судових рішень у зв'язку з виключними обставинами допускається тільки стосовно судових рішень, якими закінчено розгляд справи і які набрали законної сили.
Натомість суд акцентує увагу на обставинах, які констатовано самим позивачем, що ухвалою суду від 31.03.2025 повернуто позовну заяву в частині позовних вимог, а саме про перерахунок грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 04 травня 2024 року, мотивувавши це пропущеним строком звернення про перерахунок заробітної плати на підставі положень частини 1 статті 233 КЗпП України та судом продовжено розгляд первісного позову в решті позовних вимог.
Водночас, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог - не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи. Оскільки, як роз'яснено позивачеві в самій ухвалі, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Однак, ОСОБА_1 в прохальній частині своєї заяви про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду наполягає саме на перегляді у зв'язку з виключними обставинами саме рішення суду від 27.05.2025, яким вирішувався спір в межах позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 18 березня 2022 року по 18 липня 2022 року.
Водночас, колегія суддів звертає увагу заявника, що Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №440/1803/25 питання застосування норм частини 1 статті 233 КЗпП України не вирішувалось, предметом дослідження не було.
Також суд наголошує, що таким Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №440/1803/25 наголошено, що позовні вимоги у частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01 червня 2022 року по 18 липня 2022 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, задоволенню не підлягають, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження проходження позивачем військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 у такий період або доказів на підтвердження того, що у цей період Військова частина НОМЕР_1 знаходилася на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 та саме ІНФОРМАЦІЯ_4 нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення у заниженому розмірі у період з 01 червня 2022 року по 18 липня 2022 року.
Дані обставини не пов'язані із застосуванням норм частини 1 статті 233 КЗпП України, яка Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі N 1-7/2024 (337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), тобто судом при прийнятті рішення від 27.05.2025 року не було відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог на підставі норм закону, який визнано неконституційним, а відмовлено з інших підстав, зокрема відсутності доказів в підтвердження проходження позивачем військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 у такий період або доказів на підтвердження того, що у цей період Військова частина НОМЕР_1 знаходилася на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Окрім іншого, в цій частині вимог, колегія суддів звертає увагу на те, що питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв'язку з встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, було предметом розгляду Верховного Суду.
Зокрема, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду аналізував зазначене питання в аспекті того, які судові рішення можуть переглядатися за виключними обставинами із указаної нормативно-правової підстави.
Так, у постанові від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18 об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висловила позицію, згідно з якою судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому воно не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами із указаної нормативної підстави.
У цій же постанові суд касаційної інстанції звернув увагу, що словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння.
Отже, за висновками Верховного Суду, судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, а відтак не може переглядатися за виключними обставинами з вказаної нормативної підстави.
В свою чергу, позивачем не заявлено вимог стосовно перегляду у зв'язку з виключними обставинами ухвали суду від 31.03.2025, якою повернуто позовну заяву в частині позовних вимог.
Натомість перегляд за виключними обставинами ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2025, не є процесуально можливим, оскільки така ухвала суду є судовим рішенням, яким не вирішено спір по суті або закінчено розгляд справи.
Окрім наведених мотивів необхідно також зазначити, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII. Водночас у частині першій статті 97 указаного Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» дає підстави для висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі та виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, проте продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Таким чином, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами від 27.05.2025 по справі № 440/1803/25, оскільки рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 у справі № 1-7/2024(337/24) не вплинуло на правильність висновків суду під час ухвалення судового рішення, про перегляд якої просить заявник.
Відповідно до частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Керуючись статтями 241-243, 248, 256, 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у задоволенні заяви позивача про перегляд у зв'язку з виключними обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №440/1803/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та залишити відповідне судове рішення в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.Г. Ясиновський
суддя суддя Л.М. Петрова О.О.Кукоба