28 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/10313/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молодецького Р.І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій і рішення незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати Рішення від 17.06.2025 року № 163750001587 відділу перерахунків пенсій № 3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послу, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , яким відмовлено в переведені з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 15.07.1986 року до 18.10.1989 року та з 23.10.1989 року до 24.10.1990 року на виборних посадах у партійних організаціях, а також з 16.09.1991 року до 30.05.2025 року на посадах в органах державної податкової служби;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10 червня 2025 року з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XII, з урахування довідок Головного управління ДПС України в Полтавській області від 04.06.2025 року № 125/16-31-10-02-08 та № 126/16-31-10-02-08, здійснити нарахування та виплату пенсії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 163750001587 від 17.06.2025, яким йому було відмовлено у переведені на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", аргументуючи тим, що стаж позивача на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на день набрання чинності Законом №889- VIII (01.05.2016) є меншим 20 років.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
20.08.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що однією із вимог призначення пенсій згідно Закону № 889 є наявність відповідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723, основною умовою зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Станом на 01.05.2016 посади, які займав позивач не віднесені до категорії посад державної служби, тому права на перехід на пенсію по віку відповідно до статті 37 Закону № 3723 Позивач немає.
25.08.2025 до суду надійшли пояснення від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у яких пенсійний орган просив відмовити у задоволенні позовних вимог, свою позицію аргументував тим, що у позивача відсутній необхідний стаж державної служби.
25.08.2025 позивач надав відповідь на відзив.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та є пенсіонером за віком на загальних підставах, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України 20.06.2018 року (серія ААК № 537382).
10.06.2025 позивач звернувся до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про переведення його з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".
За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №163750001587 від 17.06.2025 відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії, в звязку з відсутністю необхідного стажу державної служби.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі Закон №3723-ХІІ), передбачені розділом ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ "Про державну службу" (далі Закон №889-VІІІ).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, після 1 травня 2016 року (дати набрання чинності Законом №889-VІІІ) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ зберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та мають передбачені частиною 9 статті 37 Закону №3723-ХІІ страховий стаж і стаж державної служби.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач досягнув необхідного віку та має необхідний страховий стаж. Відповідно до записів трудової книжки відповідач зарахував до стажу державної служби позивача періоди роботи:
- з 15.07.1986 (постанова Бюро Пирятинського РК КП України в Полтавській області від 25.07.1986 № Б-13/18) до 18.10.1989 (постанова Бюро Пирятинського РК КП України в Полтавській області від 18.10.1989 № Б-19) включно - робота на виборній посаді у партійній організації;
- з 23.10.1989 (розпорядження Полтавського обкому Компартії України від 17.10.1989 № 29 § 10) до 24.10.1990 (Закон УРСР від 24.10.1990 № 404-ХІІ) включно - робота на виборній посаді у партійній організації;
- з 16.09.1991 (наказ Державної податкової інспекції по Полтавській області від 16.09.1991 № 32-л) до 30.05.2025 (наказ Головного управління ДПС у Полтавській області від 15.05.2025 №178-о) включно - час перебування на посадах державної служби.
Таким чином, відповідач визнає наявність в ОСОБА_1 стажу державної служби 37 років 11 місяців 21 день.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1994 № 283 (надалі - Порядок №283).
Згідно з пунктом 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також час роботи в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. № 1049.
Згідно з пунктом 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 №1049, до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років зараховується: загальний стаж роботи в органах виконавчої влади, передбачених у пункті 1 цього Положення; стаж роботи в Апараті Верховної Ради України, Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствах та комітетах Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, органів прокуратури, судових органів України, відповідних органів колишнього СРСР і країн Співдружності Незалежних Держав; стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України.
Згідно із роз'ясненням Міністерства юстиції України, узгодженим з Кабінетом Міністрів України (лист № 4-5- 1156 від 03.06.1994), до стажу державної служби зараховується час роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 Кодексу законів про працю України, зокрема, у партійних, профспілкових та комсомольських організаціях на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 та внесення змін до статті 7 Конституції УРСР, тобто до 24.10.1990. Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішенням бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.
Відтак, законодавство передбачає зарахування стажу роботи в партійних організаціях до стажу державного службовця особам, які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24.10.1990.
Таким чином, стаж роботи позивача у період з 15.07.1986 по 18.10.1989 та з 23.10.1989 по 24.10.1990 на виборних посадах у партійній організації має бути зарахований до стажу державної служби.
Щодо питання не/зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 16.09.1991 до 30.05.2025 перебування на посадах державної служби.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 № 509-XII Про Державну податкову службу в Україні (далі - Закон № 509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі ПК України).
Пунктом 342.4 статті 342 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 ПК України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 №889-VIII. Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби. Крім цього, згідно з пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Зважаючи на викладене, період роботи позивача в органах Державної податкової служби зараховується йому до стажу державної служби. Таким чином, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи з 16.09.1991 по 30.05.2025 в державних податкових органах, відтак стаж державної служби складатиме більше 20 років.
Зважаючи на це, суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості зарахування спірного періоду до стажу державної служби, оскільки будь-яких законних перешкод для реалізації позивачем цього права судом не встановлено.
За таких обставин, оскільки позивач з урахуванням періодів роботи на посадах в органах податкової служби має понад 20 років стажу державної служби, то відповідно має право на переведення її на пенсію за умовами Закону України "Про державну службу".
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ у Львівській області від 17.06.2025 №163750001587 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
Позивач для здійснення розрахунку пенсії надав відповідачу довідки Головного управління ДПС у Полтавській області про складові заробітної плати державного службовця від 04.06.2025 №125/16-31-10-02-08, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії від 04.06.2025 №126/16-31-10-02-08.
Таким чином, вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу державної служби період його роботи в органах державної податкової служби, перевести з 10.06.2025 на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" є взаємопов'язаними між собою і похідними від вимоги про оскарження рішення від 17.06.2025 №163750001587, а тому також підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, у даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_1 з 10.06.2025 (дати звернення зі заявою) з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XIІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди його роботи з 15.07.1986 року до 18.10.1989 року та з 23.10.1989 року до 24.10.1990 року на виборних посадах у партійних організаціях та з 16.09.1991 року до 30.05.2025 року на посадах в органах державної податкової служби, з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.06.2025 №125/16-31-10-02-08, №126/16-31-10-02-08.
Після переведення на пенсію державного службовця у територіального органу Пенсійного фонду, на обліку в якому перебуває позивач, виникне обов'язок здійснити відповідні виплати.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, позивачем у позовній заяві було заявлено клопотання щодо стягнення з бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу, щодо цього суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відповідно до частини третьої цієї статті належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами другою - п'ятою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Проаналізувавши наведені процесуальні норми, Верховний Суд в постанові від 02 лютого 2023 року у справі №120/4765/21-а дійшов висновків, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 2 червня 2022 року № 380/3142/20. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката потребують належного документального підтвердження, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд у судових рішеннях. Визначений у них орієнтир, яким мають керуватися суди нижчих інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, головним чином вимагає повного і всебічного дослідження доказів, якими підтверджується надання правничої допомоги, особливо її вартість і оплата. Зважаючи на те, що понесені витрати відшкодовуватиме інша сторона, дослідження цих доказів вимагає ретельного підходу, адже їх стягнення, з одного боку, є компенсацією (певною мірою вимушених) фінансових затрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але водночас ця компенсація не може бути надмірною. Тож окрім того, що витрати на правничу допомогу мають бути документально доведеними, вони мають відповідати також критерію співмірності та розумності.
На підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката Степаненко Оксани Володимирівни в сумі 8000,00 грн надано до суду ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія ВІ №1319892, копію розрахунку суми гонорару відповідно до акту прийому-передачі наданих юридичних послуг №1 від 24.07.2025.
У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Тож, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Дослідивши надані позивачем документи в системному зв'язку з кількістю виконаних адвокатом робіт, наданих послуг, підготовлених та поданих суду письмових матеріалів та доказів, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю цієї справи (яка не характеризується наявністю виключної правової проблеми та не потребує встановлення значного обсягу фактичних обставин справи та вжиття дій щодо збирання значного обсягу доказів), з питання вирішення подібних спірних правовідносин судами України напрацьовано сталу судову практику, а відтак підлягає зменшенню до 2000,00 грн.
Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю цієї справи, а відтак підлягає зменшенню до 2000,00 грн.
Враховуючи висновок суду про задоволення позову, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10,м. Львів, Львівська область,79016, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій і рішення незаконними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 163750001587 від 17.06.2025 р. Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 10.06.2025 з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XIІ, зарахувавши до стажу державної служби періоди його роботи з 15.07.1986 року до 18.10.1989 року та з 23.10.1989 року до 24.10.1990 року на виборних посадах у партійних організаціях та з 16.09.1991 року до 30.05.2025 року на посадах в органах державної податкової служби, з урахуванням довідок Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.06.2025 №125/16-31-10-02-08, №126/16-31-10-02-08.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Лівській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р.І. Молодецький