Справа № 420/40922/25
28 січня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву Малого приватного підприємства "НІКА" про забезпечення позову у справі за позовом Малого приватного підприємства "НІКА" до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Малого приватного підприємства "НІКА" до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради щодо дострокового розірвання Договорів № 130 та № 131 від 09.05.2024, вчинені шляхом направлення повідомлень № 01-41/3711 від 27.11.2025 та № 01-41/3724 від 28.11.2025.
- зобов'язати Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради утриматися від вчинення дій щодо дострокового розірвання Договорів № 130 та № 131 на підставі обставин та актів перевірок, що були предметом розгляду у даній справі, у тому числі шляхом прийняття рішень (наказів) про таке розірвання.
Ухвалою суду від 06.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 11.12.2025 заяву Малого приватного підприємства "НІКА" про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 23987115) вчиняти вчиняти будь-які дії щодо дострокового припинення дії договорів № 130 від 09.05.2024 та № 131 від 09.05.2024, укладених з Малим приватним підприємством "НІКА"- до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання протиправним та скасування дострокового припинення дії договорів.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 апеляційну скаргу Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради - задоволено. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025р. про задоволення заяви Малого приватного підприємства «НІКА» про забезпечення позову до його пред'явлення - скасовано. Прийнято у справі нову постанову, якою у задоволенні заяви Малого приватного підприємства «НІКА» про забезпечення позову до його пред'явлення - відмовлено.
23.01.2026 представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову в якій позивач просить забезпечити позов шляхом заборони Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради приймати рішення (у формі наказів, розпоряджень чи повідомлень) про дострокове одностороннє розірвання договорів №130 та №131 від 09.05.2024 та призначати інших перевізників на маршрути №145, 190, 191, 233, 237 до набрання законної сили рішенням суду у справі №420/40922/25.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що заборона Відповідачу вчиняти дії щодо дострокового припинення Договорів № 130 та № 131 не «блокує реалізацію повноважень», а запобігає незворотним наслідкам, що відповідає практиці ЄСПЛ. У разі розірвання договорів зараз, навіть перемога Позивача в справі не дозволить повернути персонал, парк автобусів та стабільність роботи, оскільки маршрути вже будуть передані іншим особам (ТОВ «Турист»). Тому таке забезпечення не «блокує реалізацію повноважень», а запобігає незворотним наслідкам, оскільки не забороняє здійснювати заходи контролю, перевіряти технічний стан автобусів чи дотримання графіків - вона забороняє лише одну незворотну дію: дострокове припинення договірних відносин. Заявник також зазначає, що Листом від 28.11.2025 ТОВ «Турист» повідомило про готовність надання послуг з перевезення пасажирів на маршрутах №№... 145, 190, 191, 233, 237. Ці маршрути обслуговуються МПП «НІКА» за Договорами №130 та №131. Таким чином, вже 28.11.2025 (у день направлення Позивачу листа про розірвання) Департамент уже мав «готову заміну» в особі ТОВ «Турист» без проведення конкурсу. Відтак, листи Відповідача № 01-41/3711 від 27.11.2025 та № 01-41/3724 від 28.11.2025 є не тільки «службовими повідомленнями», а ще й діями/актами/намірами, що ініціюють процедуру розірвання договорів, ігноруючи принципи, закріплені у частині 2 статті 2 КАС України, зокрема щодо пропорційності та обґрунтованості рішень суб'єкта владних повноважень, а також порушуючи встановлений порядок контролю за виконанням умов договорів. Серед іншого, заявник зауважує, що МПП «НІКА» є стабільним перевізником, що забезпечує робочі місця та безперебійне сполучення для тисяч одеситів. Спроба Відповідача «тимчасово» передати маршрути ТОВ «Турист» без конкурсу створює ризик транспортного колапсу, корупційні ризики та порушує статтю 34 Закону «Про автомобільний транспорт» щодо конкурсного відбору.
Суд розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, зазначає наступне.
Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно із частиною 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно із частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті КАС України).
Суд зазначає, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Відтак, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі № 640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 580/244/23.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається із поданої до суду заяви про забезпечення позову та доданих до неї додатків, підставою для її подання є протиправні, за твердженням позивача, дії відповідача щодо рішення про дострокове одночасне припинення дії договорів №130 від 09.05.2024 та №131 від 09.05.2024 про організацію пасажирських перевезень на автобусних маршрутах загального користування в м. Одесі, які суперечать імперативним нормам підпункту 2 пункту 55 Порядку проведення конкурсу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує на те, що заборона органу місцевого самоврядування вчиняти дії щодо розірвання договорів не є втручанням у його дискреційні повноваження, оскільки не позбавляє орган права здійснювати контроль за якістю перевезень, а лише обмежує право на одностороннє припинення відносин до моменту встановлення судом істини у справі. Заявник також зазначає, що Листом від 28.11.2025, тобто в день направлення МПП «НІКА» листа № 01-41/3724 від 28.11.2025 ТОВ «Турист» повідомило про готовність надання послуг з перевезення пасажирів на маршрутах №№... 145, 190, 191, 233, 237, які обслуговуються МПП «НІКА» за Договорами №130 та №131. Тобто, такий лист є не тільки «службовими повідомленнями», а ще й діями/актами/намірами, що ініціюють процедуру розірвання договорів.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також, у рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 р. №3-рп/2003 наголошував на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтовані твердження, що права та інтереси підприємства будуть порушені, і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, підприємству необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення своїх прав та інтересів.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи позивача на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та встановлених судом обставинам, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради приймати рішення (у формі наказів, розпоряджень чи повідомлень) про дострокове одностороннє розірвання договорів №130 та №131 від 09.05.2024 та призначати інших перевізників на маршрути №145, 190, 191, 233, 237 до набрання законної сили рішенням суду у справі №420/40922/25, оскільки, на переконання суду, дійсно невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.
Суд зауважує, що належним та достатнім способом забезпечення позову є саме заборона Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради приймати рішення (у формі наказів, розпоряджень чи повідомлень) про дострокове одностороннє розірвання договорів №130 та №131 від 09.05.2024 та призначати інших перевізників на маршрути №145, 190, 191, 233, 237 до набрання законної сили рішенням суду у справі №420/40922/25, оскільки застосування даного способу забезпечення позову призведе до неможливості укладення договорів з третіми особами на ті маршрути, на яких Малим приватним підприємством "НІКА" здійснюються перевезення відповідно до вищевказаних договорів.
Окрім цього, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду поданої заяви не є вирішенням публічно-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки, як вже зазначалося, невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При цьому, застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності дій Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради щодо дострокового припинення договорів №130 від 09.05.2024 та №131 від 09.05.2024 і наявності обставин, як підстав для задоволення позову.
У контексті наведеного суд зазначає, що визначений даною ухвалою суду спосіб забезпечення позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті позовних вимог, які заявлені позивачем в адміністративному позові. В той же час правомірність чи неправомірність встановлення відповідачем порушень договірних умов, що викладені у листах №01-41/3711 від 27.11.2025 та №01-41/3724 від 28.11.2025, буде перевірено за наслідками розгляду по суті адміністративної справи.
Також суд звертає увагу, що заборона відповідачу приймати рішення (у формі наказів, розпоряджень чи повідомлень) про дострокове одностороннє розірвання договорів №130 та №131 від 09.05.2024 та призначати інших перевізників на маршрути №145, 190, 191, 233, 237 жодним чином не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради приймати рішення (у формі наказів, розпоряджень чи повідомлень) про дострокове одностороннє розірвання договорів №130 та №131 від 09.05.2024 та призначати інших перевізників на маршрути №145, 190, 191, 233, 237 до вирішення спору в даній справі.
Додатково суд зазначає, що заборона відповідачу приймати рішення (у формі наказів, розпоряджень чи повідомлень) про дострокове одностороннє розірвання договорів №130 та №131 від 09.05.2024 та призначати інших перевізників на маршрути №145, 190, 191, 233, 237, не призведе до негативних наслідків та не завдасть шкоди будь-яким іншим зацікавленим особам, що відповідає вимогам частини 2 статті 150 КАС України. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову захистить майнові права позивача до прийняття судом рішення по суті заявлених вимог.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
Дата постановлення даної ухвали обумовлена перебуванням судді Токмілової Л.М. у відпустці.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 248, 294, 295 КАС України, суд
Заяву Малого приватного підприємства "НІКА" (65098, м. Одеса, вул. Стовпова, буд. 15Г, код ЄДРПОУ 26209499) про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 23987115) приймати рішення (у формі наказів, розпоряджень чи повідомлень) про дострокове одностороннє розірвання договорів №130 та №131 від 09.05.2024 та призначати інших перевізників на маршрути №145, 190, 191, 233, 237.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статті 293, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.