22 січня 2026 рокусправа № 380/14414/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Кедик М.В.,
секретар судового засідання Карпенко Ю.В.,
за участю:
представник позивача Реймер В.Є.,
представник відповідача Михайловська А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, з урахуванням уточненого змісту позовних вимог, просить суд:
- визнати незаконними та протиправними податкові повідомлення рішення № 1839126-2411-0407, № 1839129-2411-0407, № 1839130-2411-0407, № 1839131-2411-0407, № 1839132-2411-0407, № 1839133-2411-0407, № 1839134-2411-0407, № 1839135-2411-0407, сформовані Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на бюджетний рахунок НОМЕР_1 , у зв?язку з тим, що орган місцевого самоврядування Покровська міська рада Дніпропетровської області код ЄДРПОУ 34081234 не являється власником такого рахунку;
- зобов'язати юридичну особу, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, внести зміни в інтегровану картку платника податків ОСОБА_2 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код КДБ 18010300);
- стягнути з Держави Україна в особі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 400000,00 грн.
Ухвалою від 21.07.2025 суд задовольнив заяву про самовідвід головуючої судді Лунь З.І., відвів суддю Лунь З.І. за її заявою від участі у розгляді справи №380/14414/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень; передав адміністративну справу № 380/14414/25 для проведення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для визначення іншого судді для розгляду цієї справи відповідно до статті 31 КАС України.
Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Ланкевичу Андрію Зіновійовичу.
Ухвалою від 28.07.2025 суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії без руху.
Ухвалою від 01.08.2025 суддя прийняв позовну заяву та відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 27.08.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Від позивача 09.09.2025 надійшла заява про відвід судді Ланкевича А.З.
Ухвалою судді Костецького Н.В. від 12.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді Ланкевича А.З. від розгляду адміністративної справи № 380/14414/25.
Ухвалою від 15.09.2025 суд постановив розгляд вказаної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, яке призначено на 15.10.2025.
Від позивача 13.10.2025 надійшла заява про відвід судді Ланкевича А.З.
Ухвалою від 15.10.2025 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про відвід головуючого судді Ланкевича А.З. від розгляду адміністративної справи № 380/14414/25.
Ухвалою від 15.10.2025 суд задовольнив заяву судді Ланкевича Андрія Зіновійовича про самовідвід від розгляду адміністративної справи № 380/14414/25; постановив відвести суддю Ланкевича Андрія Зіновійовича від розгляду справи № 380/14414/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії; матеріали адміністративної справи № 380/14414/25 передав до канцелярії Львівського окружного адміністративного суду для визначення судді для розгляду справи в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Кедик Марії Василівні.
Ухвалою від 21.10.2025 суддя прийняла до провадження справу № 380/14414/25.
Ухвалою від 23.10.2025 суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 про проведення розгляду справи у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 03.11.2025 суд задовольнив заяву представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про проведення розгляду справи у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 05.11.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно даних інформаційно - комунікаційної системи контролюючого органу Новицький В.С. (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 22.08.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області, як платник податків за основним місцем обліку та його податковою адресою є АДРЕСА_1 . Згідно з витягом з реєстру територіальної громади з 18.06.2016 позивач зареєстрований за вищевказаною адресою місця проживання. Вказує, що зазначена контролюючим органом адреса: АДРЕСА_2 , не може вважатися податковою адресою в розумінні положень статті 45 ПК. Отже, Головне управління ДПС України у Дніпропетровській області не наділений повноваженнями формувати будь-які податкові повідомлення-рішення, так як позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , та знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Львівській області.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 18.08.2025 (вх. 66765), у якому зазначає, що згідно інформаційно - комунікаційних систем ДПС України Новицький В.С. (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець за основним місцем обліку в ГУ ДПС у Львівській області, Львівська ДПІ (Залізничний район м. Львова), за адресою: АДРЕСА_1 , адреса відповідно даних Державного реєстру фізичних осіб Дніпропетровська обл., Нікопольський район, Покровська територіальна. Відповідно до пп. 266.7.2 та пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, ГУ ДПС в автоматичному режимі сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - ППР), а саме за податковий період 2024 рік: від 30.06.2025 № 1839126-2411-0407, № 1839129-2411-0407, № 1839130-2411-0407, № 1839131-2411-0407, № 1839132-2411-0407, № 1839133-2411-0407, № 1839134-2411-0407, № 1839135-2411-0407. Вказує, що ОСОБА_1 було змінено місце реєстрації, про що свідчить інформація баз даних ДПС України, а саме: знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області неодноразово було повідомлено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про необхідність внесення змін до Державного реєстру за місцем своєї реєстрації: листом від 14.02.2024 № 51/ЗПІ/04-36-24-18-15. Просить відмовити у задоволення позову.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач подав відповідь на відзив від 20.08.2025 (вх. № 67696), у якій зазначає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області діяло поза межами повноважень, що передбачені ПК України, що є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформувало податкові повідомлення-рішення форми “Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2024 рік:
- від 30.06.2025 № 1839126-2411-0407-UА12080090000039979 на суму 18286,05 грн (нежитлова будівля, загальною площею 171,7 м кв. за адресою: АДРЕСА_5 );
- від 30.06.2025 № 1839129-2411-0407 на суму 4707,30 грн (будівлі дорговельні, загальною площею 44,2 м кв. за адресою: АДРЕСА_6 );
- від 30.06.2025 № 1839130-2411-0407 на суму 6485,85 грн (інші будівлі, загальною площею 60,9 м кв. за адресою: АДРЕСА_7 );
- від 30.06.2025 № 1839131-2411-0407 на суму 1116,34 грн (квартира, загальною площею 39,2 м кв. за адресою АДРЕСА_4 );
- від 30.06.2025 № 1839132-2411-0407 на суму 1216,01 грн (квартира, загальною площею 42,7 м кв. за адресою: АДРЕСА_8 );
- від 30.06.2025 № 1839133-2411-0407 на суму 15325,35 грн (нежитлова будівля, загальною площею 143,9 м кв. за адресою: АДРЕСА_9 );
- від 30.06.2025 № 1839134-2411-0407 на суму 28882,80 грн (нежитлова будівля, загальною площею 271,2 м кв. за адресою: АДРЕСА_9 );
- від 30.06.2025 № 1839135-2411-0407 на суму 13887,60 грн (нежитлова будівля, загальною площею 130,4 м кв. за адресою: АДРЕСА_9 ).
Спірні податкові повідомлення-рішення направлені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_10 ) засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та повернулося до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з відміткою “вручено» за довіреністю 06.07.2025 за підписом Гузова.
Підставою для винесення вищевказаних податкових повідомлень-рішень стали дані інформаційно-комунікаційних систем ДПС України та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна відповідно до яких ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомого майна, які розташовані на території Покровської територіальної громади (м. Покров):
- складу запасних частин, загальною площею 271,2 м кв. за адресою: АДРЕСА_9 ; право власності з 14.07.2016;
- будівля контори та червоного кутка, загальною площею 130,4 м кв. за адресою: АДРЕСА_9 ; право власності з 14.07.2016;
- павільйон столова, загальною площею 143,9 м кв. за адресою: АДРЕСА_9 ; право власності з 14.07.2016;
- вбудоване нежитлове приміщення магазину непродовольчих товарів, загальною площею 44,2 м кв. за адресою: АДРЕСА_6 ;
- нежитлова будівля теплопункту, загальною площею 171,7 м кв. за адресою: АДРЕСА_11 ; право власності з 22.07.2008;
- вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 60,9 м кв. за адресою: АДРЕСА_12 ; право власності з 17.09.2008;
- квартира, загальною площею 39,2 м кв. за адресою АДРЕСА_4 ;
- квартира, загальною площею 42,7 м кв. за адресою: АДРЕСА_8 .
Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів “а» або “б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів “а» або “б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту “в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів “б» і “в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів “а»-“г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до абзацу 1 підпункту 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 ПК України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 45.1 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Суд зазначає, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Згідно з статтею 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV) місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Спірні податкові повідомлення-рішення відповідач направив засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_3 ,
Згідно з відміткою в паспорті позивача, ОСОБА_1 з 18.08.2016 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 .
Відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України взяття на облік фізичних осіб-підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з ЄДР, наданих державним реєстратором згідно із Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
При цьому, пунктом 45.1 статті 45 ПК України визначено, що податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно з підпунктом 66.1.1 пункту 66.1 статті 66 ПК України підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є інформація органів державної реєстрації.
Відповідно до пункту 66.2 статті 66 ПК України внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з пунктом 66.3 статті 66 ПК України у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.
Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.
Враховуючи наведене, відповідно до статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з ЄДР.
Таким чином, оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом не за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника нерухомості. Тобто, у ГУ ДПС у Дніпропетровській області не було повноважень на прийняття податкових повідомлень-рішень щодо ОСОБА_1 , податкова адреса (місце реєстрації) якого є Львівська область.
Згідно з пунктом 5 Порядку подання органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 476 (далі - Порядок, в редакції на момент зміни позивачем місця реєстрації) територіальні органи і підрозділи ДМС подають відповідним контролюючим органам інформацію про фізичних осіб, місце проживання яких зареєстровано (знято з реєстрації) у відповідному населеному пункті, із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати і місця народження, місця проживання (країна, регіон, район, населений пункт, вулиця, номер будинку (корпусу) і квартири (до і після реєстрації), серії та номера паспорта, свідоцтва про народження або іншого документа, що посвідчує особу, найменування органу, який видав документ, і дати видачі після запровадження електронного обліку реєстрації місця проживання фізичних осіб. Передача інформації про фізичних осіб здійснюється на рівні територіальних органів і підрозділів ДМС та контролюючих органів в електронній формі. Формати інформаційних файлів, регламент передачі інформації, форма журналів обліку переданих та отриманих інформаційних файлів визначаються спільними актами МВС і Мінфіну. До запровадження електронного обліку реєстрації місця проживання фізичних осіб територіальні органи і підрозділи ДМС подають інформацію контролюючим органам за їх письмовим запитом.
Отже, доводи відповідача щодо встановленого ПК України обов'язку платника податків подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки фізичної особи - платника податків, на думку суду є необґрунтованими.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано та за відсутності повноважень визначених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України.
У позовній заяві позивач зазначає, що у оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях зазначено бюджетний рахунок отримувача, особа якого не відома НОМЕР_1 , на переконання позивача такий бюджетний рахунок належить конвертаційному центру.
Як встановлено судом, в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях бюджетний рахунок отримувача зазначено НОМЕР_3 , що не відповідає поясненням позивача. Отже, позовна вимога є необґрунтованою та задоволеню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання з юридичну особу, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, внести зміни в інтегровану картку платника податків ОСОБА_2 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код КДБ 18010300), суд зазначає таке.
Представник відповідача зазначив, що в інтегрованій картці платника відсутні оскаржені податкові повідомлення рішення, так як згідно з п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Оскільки, податкові повідомлення-рішення були вручені 06.07.2025, тож податковий борг відображатиметься в інтегрованій картці платника податків, після 60 днів у разі несплати у встановлені терміни сум грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Позивач долучив до матеріалів справи витяг з інтегрованої картки платника податків, у якому відомості про податковий борг на підставі оскаржених податкових повідомлень-рішень - відсутні.
Отже, враховуючи вищенаведене, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни в інтегровану картку платника податків ОСОБА_2 по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
За змістом пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі також - Постанова № 4) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пункті 5 цієї ж Постанови № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89; від 20.10.2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22.11.2005).
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Разом з тим, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частини друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі № 560/798/16-а.
На обґрунтування наявності підстав для відшкодування моральної шкоди позивач указує на те, що внаслідок протиправних дій відповідачів йому заподіяна моральна шкода у вигляді фізичних, душевних, психічних страждань, порушення нормального ритму життя, постійних судових процесів, які негативно впливають на фізичний та психологічний стан позивача.
Водночас, зважаючи на те, що в межах розгляду цієї справи встановлено необґрунтованість та недотримання порядку прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, системне порушення прав позивача відповідачем (наявні такі, що набрали законної сили судові рішення в інших справах про скасування аналогічних податкових повідомлень-рішень відповідача за попередні періоди та їх (судових рішень) свідоме ігнорування відповідачем як суб'єктом владних повноважень), суд дійшов висновку про те, що негативні емоції позивача перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із діями відповідача, а тому завдали йому моральної шкоди.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 4000,00 грн за заподіяну моральну шкоду.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Симферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням ДПС України у Дніпропетровській області 30.06.2025 № 1839126-2411-0407, № 1839129-2411-0407, № 1839130-2411-0407, № 1839131-2411-0407, № 1839132-2411-0407, № 1839133-2411-0407, № 1839134-2411-0407, № 1839135-2411-0407.
3. Стягнути з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 4000 (Чотири тисячі) гривень.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст судового рішення складений 28.01.2026.
Суддя Кедик М.В.