27 січня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3812/25
провадження № 2-ап/340/89/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сагуна А.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом ( а.с.132-133) в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не направлення мені в передбаченні строки, відповідно до статті 28 Закону України «Про Виконавче провадження» постанови про відкриття виконавчого провадження;
- стягнути з (відповідача) Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) на мою (позивача) користь виплату за заподіяння мені незаконними рішеннями, діями моральної шкоди в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень.
Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що на виконання виконавчого листа Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 року по справі 340/1943/22, Маловисківським відділенням виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), 28.05.2025 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78167311. Оскільки на той час, прийняте та постановлене рішення суду першої та апеляційної інстанції у справі 340/1943/22 було прийнято в порушення матеріального права, позивачем було касаційно оскаржено дані рішення до Верховного суду. Оскільки Верховний суд відмовив у відкритті касаційного провадження, а відтак за вичерпанням національних методів оскарження рішення суду у справі 340/1943/22, було втрачено можливість в порядку що передбачено частиною першою статті 375 КАС України на зупинення виконання даного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Відтак, зважаючи на вичерпання національних етапів оскарження, сталося те, що фактично протиправне, оскільки прийняте в порушення матеріального права рішення суду в справі 340/1943/22, Де-юро підлягає виконанню.
Представником відповідача подано відзив на позов ( а.с.126-129) в якому заперечив проти задоволення вимог. Зазначив, що 28.05.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Виконавче провадження № 78167311 відкрито на підставі належного та чинного виконавчого документа, який відповідав вимогам ст. 4, 26 Закону України «Про виконавче провадження». 02.06.2025 постанову про відкриття виконавчого провадження направлено боржнику рекомендованим поштовим відправленням № 0601153315268 за адресою зазначеною у виконавчому листі. Виконавче провадження відкрито на підставі належного виконавчого документа, що відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог ст. 26 цього Закону. Відповідно до п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», на період дії воєнного стану в Україні перебіг строків, установлених цим Законом, зупиняється. Підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання або відмови у відкритті виконавчого провадження відсутні. Державний виконавець діяв у межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, визначені законом.
Позивачем подано відповідь на відзив ( а.с.162-165). Зазначає, що державний виконавиць в порушення ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» надіслав рекомендованим листом постанову про відкриття виконавчого провадження 78167311, яка винесена 28.05.2025 року (середа) та постанову про арешт коштів боржника, яка винесена 28.05.2025 року на адресу позивача, лише 02.06.2025 року, після того, як позивачем було подано скаргу електронною поштою 29.05.2025 року на ім'я начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Сам факт того, що посадові особи, органу державної влади, під час реалізації виконавчих дій знехтували нормами законодавства в частинні повідомлення позивача як боржника про початок примусового виконання рішення, а відтак в порушення частини 2 статті 19 Конституції України, у невідповідний спосіб, обмежили права позивача в користуванні коштами на банківських рахунках, викликало не абияке обурення, емоційне хвилювання та моральне страждання, що спонукало позивача 29 травня 2025 року звернутись зі скаргою на ім'я начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та в подальшому до суду. Розмір виплати, в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень, як спосіб забезпечення справедливої сатисфакції за фактом спричинення позивачу моральної шкоди від протиправної бездіяльності державного виконавця, визначено з урахуванням судової практики, беручи за основу розмір мінімальної зарплати в Україні у 2025 році, який за годину складає 48 грн., тривалість негативних наслідків з 28 травня по 04 червня 2025 року, в період якого, позивач був змушений докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав, шляхом звернення до вищого керівництва відповідача із скаргою та до суду із адміністративним позовом, а також з урахуванням глибини душевних страждань.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року по справі 340/1943/22, що набрало законної сили, ухвалено позов Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області - задовольнити повністю; стягнути з ОСОБА_1 (ін. код - НОМЕР_1 ) вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, у розмірі 2875 грн. 29 коп. на користь Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.
28.05.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78167311 на підставі виконавчого листа ( а.с.103, 122).
02.06.2025 постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено боржнику рекомендованим поштовим відправленням № 0601153315268.
Виконання виконавчого документа здійснювалось державним виконавцем шляхом стягнення коштів з банківських рахунків боржника через платіжні інструкції. Згідно з платіжними інструкціями, а саме:
- 30.06.2025 року стягнуто 517,52 грн;
- 08.07.2025 року стягнуто 894,07 грн;
- 10.07.2025 року стягнуто 500 грн;
- 22.07.2025 року стягнуто 436,95 грн;
- 23.10.2025 року стягнуто 1044,27 грн.
Загальна сума стягнення за виконавчим провадженням № 78167311 станом на 23.10.2025 року склала 3392,81 гривень. Накладений арешт на рахунки боржника знято після фактичного виконання.
23.10.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення.
Зазначені обставини не заперечуються сторонами у справі.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
В силу ч.1 та ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Стосовно питання направлення позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
За письмовим зверненням таких осіб документи виконавчого провадження їм додатково надсилаються за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.
Суд зазначає, що 02.06.2025 постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2025 направлено боржнику рекомендованим поштовим відправленням № 0601153314580 за адресою зазначеною у виконавчому листі та отримано позивачем 04.06.2025 ( а.с.102, 168).
За таких обставин, відповідачем дійсно порушено порядок направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки така не направлена з рекомендованим поштовим відправленням не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення.
Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Водночас, суд зазначає, що порушення порядку направлення постанови про відкриття виконавчого провадження не є та не може бути підставою для скасування такої постанови, оскільки прийняття постанови передує її направленню, а тому порушення порядку направлення та/або не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження може впливати на правомірність лише тих виконавчих дій, що відбулись після прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження та пов'язані з датою отримання боржником відповідної постанови.
Верховний Суд у своєму рішенні від 24 лютого 2021 року у справі № 756/9582/14-ц провадження № 61-7463св19 дійшов до наступних висновків: «Боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.»
З урахуванням наведеного, суд вважає, що не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення є обставиною, що створює перешкоди чи позбавляє боржника можливості добровільно виконати рішення суду на будь-якій стадії виконавчого провадження та подати державному виконавцю докази такого виконання.
Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно стягнення на користь позивача, моральної та матеріальної шкоди, то суд зазначає наступне.
В силу статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України із цих питань, даних у пункту 9 Постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
При цьому, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, при вирішенні спору щодо відшкодування моральної шкоди слід дослідити чим підтверджується факт заподіяння особі моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні та в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі оцінюється заподіяна шкода.
Однак, позивач не навів доказів того в чому полягає заподіяння йому моральної шкоди.
Щодо наведеного позивачем обґрунтування спричиненої моральної шкоди, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі “Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі “Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення “Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах “Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, “Ромашов проти України» від 27.07.2004, “Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі “Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Отже, що само по собі примусове виконання рішення суду, яке набрало законної сили, та яке оскаржено до касаційної інстанції, з порушенням строку направлення виконавчих документів, не може безумовно свідчити про спричинення моральних страждань боржнику.
У постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин даної справи, що розглядається, суд дійшов висновку, що позивач не довів, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою, а також, що бездіяльність відповідача спричинила наслідки, які призвели до заподіяння моральної шкоди позивачу, не підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Отже, щодо вимоги про стягнення моральної та матеріальної шкоди, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви, підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст. ст. 2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 287 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Центральна,79, м. Мала Виска, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 26200, ЄДРПОУ 34659409) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії, а також стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Маловисківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не направлення ОСОБА_1 в передбаченні строки, відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанови про відкриття виконавчого провадження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Дата складення повного рішення суду - 27.01.2026.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН