про залишення позовної заяви без руху
26 січня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/282/26
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., перевіривши матеріали позовної заяви Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (на рахунок Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/рахунок: UA128201720313261009201000675, ЄДРПОУ 08571423) вартість її утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 14 142, 75 грн. (чотирнадцять тисяч сто сорок дві гривні сімдесят п'ять копійок) та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662, 40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).
Відповідно до п.п.3, 5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу чи подано позов у строк, установлений законом.
Суддя, ознайомившись з матеріалами позовної заяви, встановив, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу частини 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Верховний Суд наголошував на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №804/285/16 від 12 грудня 2018 року).
Отже до спорів про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі №160/11957/19).
Разом із тим, Верховний Суд неодноразово, акцентував увагу на тому, що право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі № 320/7233/19, від 23 березня 2023 року у справі № 420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі №400/4281/20.
Тобто саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов'язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, Верховний Суд у справах № 560/1389/20 (постанова від 21 січня 2021 року), № 420/9694/20 (постанова від 21 грудня 2021 року), дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
Наказом Донецького державного університету внутрішніх справ від 10.02.2023 року №64 о/с відповідачку відраховано з університету та розраховано витрати на її утримання за період з 01.09.2022 року по 14.02.2023 року.
Водночас відповідачем не визначено та не повідомлено строк добровільного відшкодування витрат.
Однак, позовну заяву подано через три роки після звільнення відповідачки.
У цій справі, початок перебігу строку не може бути пов'язаний з відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати, оскільки позивач не визначив такого терміну, при цьому, позивач протягом трьох років був обізнаний про невиконання відповідачкою обов'язку з відшкодування витрат на навчання.
Невстановлення вищим навчальним закладом строку на добровільне відшкодування витрат, свідчить про пасивну поведінку суб'єкта владних повноважень у здійснені захисту прав, невжиття ним активних дій для дотримання місячного строку звернення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України, що обраховується з моменту закінчення терміну добровільного виконання (що мало ним усвідомлюватися).
Позивачем, 18.12.2025 року, складено та направлено відповідачці лист №1376-2025 з повідомленням про добровільну сплату заборгованості.
Суд зазначає, що повідомлення відповідача через три роки після відрахування не поновлює строк добровільного виконання (відшкодування відповідачем витрат), оскільки тривалий час, знаючи про наявну заборгованість, відповідачем не вчинялось жодних активних дій для її стягнення.
Таким чином, місячний строк звернення до суду у цьому спорі пропущений.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як зазначено представником позивача у позовній заяві, Контракт рядової поліції ОСОБА_1 втрачений і Позивач не може надати його. Також представник зазначив, що що доказами існування договірних відносин між Позивачем і Відповідачем можуть бути накази про зарахування і відрахування Відповідача.
Суд критично ставиться до таких доводів і зазначає, що зміст укладеного контракту є необхідним для правильного вирішення цієї справи, оскільки тільки він може підтвердити дійсність правовідносин і обов'язок компенсації витрат на утримання.
Також, позивач не надав доказів того, що вказаний контракт дійсно було втрачено (результати службового розслідування тощо), а також того, що ним вчинились щодо його відновлення або пошуку такого контракту
Позивач в позовній заяві просить витребувати з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Контракт про здобуття освіти в Донецькому державному університеті внутрішніх справ укладеного між Головним управлінням Національної поліції в Кіровоградській області, Донецьким державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 .
Однак позивачем не надано доказів самостійного звернення до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та неможливості самостійно отримати зазначений доказ.
Крім того, довідка про розрахунок витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 01.09.2022 до 14.02.2023 року є загальною, та не містить деталізації таких витрат та обґрунтованості їх походження.
Отже, позивачу необхідно надати детальний розрахунок витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 01.09.2022 до 14.02.2023, а також докази неможливості надати Контракт рядової поліції ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищенаведене, позовна заява підлягає залишенню без руху, з встановленням строку для усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 243, 248, 256, 287 КАС України, суддя, -
Позовну заяву Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити вказані в описовій частині ухвали недоліки позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків позовної заяви у встановлений строк, остання буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА