26 січня 2026 року № 320/47038/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом гр. ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку та виплати йому пенсії без обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести йому з 20.03.2024 перерахунок та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням надбавок, доплат, підвищень та індексацій, з урахуванням вже проведених виплат.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку та виплати пенсії гр. ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату гр. ОСОБА_1 пенсію з 20.03.2024 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням надбавок, доплат, підвищень та індексацій, з урахуванням вже проведених виплат.
До Київського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки при прийнятті рішення судом не було вирішено питання щодо стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Вирішуючи питання про стягнення відповідних судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, вказана вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17, а також підтверджена Великою Палатою Верховного Суду в пункті 53 додаткової постанови від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15.
При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У пункті 269 Рішення у вказаній справі зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 та від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 19.09.2024 між адвокатом Ящуком Леонідом Адамовичем (Адвокат) та гр. ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено договір № 32 про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов'язання надати необхідну професійну правничу допомогу Клієнту при вирішенні ним питання щодо нарахування та виплати йому пенсії без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром.
Підпунктом 3.1. пункту 3 договору визначено, що за надання правничої допомоги Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар з розрахунку 1000 гривень за одну годину роботи Адвоката та 2000 гривень за участь Адвоката в одному судовому засіданні згідно акта про виконання роботі з надання правничої допомоги.
Позивачем додано до матеріалів справи договір № 32 від 19.09.2024 та квитанцію від 22.12.2025 №557230, відповідно до якої розмір гонорару становить 10 000,00 грн.
Також представник позивача надав акт про виконання робіт з надання правничої допомоги №1 від 22.12.2025, в якому зазначено види послуг, виконаних адвокатом, а саме:
- надання консультації та роз'яснення з правових питань - 1000,00 грн;
- підготовлено заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про нарахування та виплату пенсії без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром - 500,00 грн;
- складено позовну заяву про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, з вивченням судової практики в аналогічних справах - 6000,00 грн;
- складено заяву про надання інформації щодо стану розгляду справи №320/47038/24 та надіслано дану заяву до суду - 500,00 грн;
- складено клопотання про вжиття заходів щодо розгляду справи №320/47038/24 та надіслано дане клопотання до суду - 500,00 грн;
- складено клопотання про вжиття заходів щодо розгляду справи №320/47038/24 та надіслано дане клопотання до суду - 500,00 грн;
- складено скаргу голові Київського окружного адміністративного суду на неналежний розгляд звернення та надіслано дану скаргу до суду - 1000,00 грн.
Вартість виконаних послуг 10 000,00 грн.
Суд зауважує, що такі послуги як надання консультацій та роз'яснень з правових питань та підготовка заяви до ГУ ПФУ у Київській області охоплюються послугою складання позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, вартість якої у розмірі 6000,00 грн також включена представником позивача до складових витрат професійної правничої допомоги.
Верховний Суд у додатковій постанові від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20 виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 24.11.2021 року у справі № 420/1109/20, в якій суд касаційної інстанції погодився з твердженнями апеляційного суду про те, що вивчення матеріалів справи, правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовка позовної заяви до суду це є фактично однією послугою адвоката, яка включає в себе правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовку позовної заяви до суду.
Суд вважає, що ці правові висновки у повній мірі застосовні до цієї справи, з огляду на що вищевказані послуги (вивчення матеріалів та дослідження законодавства, що регламентує предмет спору), надані адвокатом, не відповідають критерію неминучості, охоплені за свою суттю іншою послугою, а тому не підлягають розподілу.
Щодо інших послуг, вартість яких просить відшкодувати позивач, суд зазначає, що складання і подання до суду заяви, клопотань та скарги, на переконання суду, не вимагали від адвоката великої кількості часу з огляду на змістовне наповнення таких клопотань, а тому також не відповідають критерію неминучості в розумінні практики ЄСПЛ.
Враховуючи передбачені критерії, зокрема: складність справи (розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження, обсяг наданих адвокатом послуг (підготовка позовної заяви не потребує значних витрат часу, оскільки документи за обсягом є незначними); ціну позову; значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача (10 000, 00 грн), суд, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, за конкретних обставин справи вважає, що справедливою та реальною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу, є 2 000,00 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у розмірі 2 000,00 грн.
З огляду на викладене заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 241-246, 252, 256, 293, 295-297 КАС України, суд,
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Ухвалити у даній адміністративній справі додаткове судове рішення.
Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ГУ ПФУ у Київській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Лапій С.М.