26 січня 2026 року м. Київ справа №320/33660/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ №948 від 30.05.2025 про застосування дисциплінарного стягнення до капітана поліції ОСОБА_1 , виданого т.в.о. начальника полковника поліції ГУ НП у місті Києві Андрієм Гарастюком;
- поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України: серії НОМЕР_2 , виданий Кам'янсько-Дніпровським РВГУМВС України в Запорізькій області 01 жовтня 2009 року) на посаді оперуповноваженого сектору спеціальної поліції Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві (код ЄДРПОУ 40108583, зареєстроване за адресою: 01601, Україна, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок, 15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України: серії НОМЕР_2 , виданий Кам'янсько-Дніпровським РВГУМВС України в Запорізькій області 01 жовтня 2009 року) середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу.
В якості підстави позову зазначено про незгоду з оскаржуваним наказом №948 від 30.05.2025, складеного за результатами проведення службової перевірки. 28.04.2025 близько 22.00 працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Києві разом із працівниками Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України процесуального керівництва Київської міської прокуратури, в межах кримінального провадження №42025100000000062 від 13.03.2025, позивача - оперуповноваженого сектору спеціальної поліції Печерського УП ГУНП у м. Києві капітана поліції Пронякіна Артема Віталійовича було затримано у порядку ст. 208 КПК України. Наказом ГУНП у м. Києві від 29.04.2025 № 823 «Про призначення та проведення службового розслідування і відсторонення капітана поліції ОСОБА_1 » за наведеним фактом призначено службове розслідування. На думку позивача, розслідування фактично не проводилось як окремий процес, а його зміст зводиться до механічного переписування фабули кримінального провадження №42025100000000062 та протоколів допитів, які не досліджувалися судом і не можуть бути допустимими доказами в дисциплінарному провадженні. Позивач вважає, що матеріали досудового розслідування, які не досліджені та не оцінені судом, не є допустимими доказами у дисциплінарному провадженні, а тому, рішення про звільнення, яке ґрунтується на неперевірених припущеннях слідства, є передчасним, неналежним і таким, що не відповідає вимогам закону. На думку позивача, Комісія не встановила жодного з обов'язкових елементів дисциплінарного проступку: не з'ясувала конкретних дій чи бездіяльності позивача, не визначила наявність вини, не дослідила наслідки, причинний зв'язок, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також не врахувала характеристику працівника та його попередню дисциплінарну історію. Відсутність цих елементів свідчить про грубе порушення вимог статті 12 Дисциплінарного статуту та пункту 4 розділу V Порядку проведення службових розслідувань. Крім того, на думку позивача, відповідачем порушено процедуру проведення службового розслідування, оскільки датою початку службового розслідування є 29.04.2025, а датою Висновку за результатами проведення службового розслідування є 27.05.2025, тобто відповідачем порушено 15-денний строк проведення службового розслідування; жодних підстав, за яких відповідач мав право продовжити строк проведення службового розслідування, немає. Наполягає на істотному порушенні відповідачем процесуальних строків та невиконання обов'язкових вимог до змісту висновку, у зв'язку з чим таке розслідування не відповідає критеріям законності та належності, відповідно, висновок за результатами службового розслідування не може вважатися чинним, а його результати підлягають визнанню недійсними або такими, що не можуть породжувати будь-яких правових підстав, а відтак, підлягають скасуванню.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/33660/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №320/33660/25; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами суддею Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. одноособово.
17.07.2025 відповідач, на вимогу суду, подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів адміністративної справи №320/33660/25 належним чином завірені копії матеріалів службового розслідування за фактом вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, які долучені судом до справи.
17.07.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду, яке відхилене судом з огляду на його необґрунтованість.
19.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, згідно якого позивач наполягає на тому, що звернувся до суду в межах процесуальних строків. Крім того, позивач просив долучити до матеріалів справи клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, якщо суд дійде висновку про пропущення позивачем строку на звернення до суду з позовною заявою, після відкриття провадження у справі згідно ч. 3 ст. 123 КАС України.
В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ ГУНП у м. Києві винесений в межах повноважень Головного управління Національної поліції у м. Києві та у спосіб, що передбачений Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом Національної поліції України, а відтак, доводи, викладені у позовній заяві, є такими, що не відповідають дійсності. Наголошує, що рішення про звільнення зі служби позивача було прийнято керівником ГУНП у м. Києві в порядку, визначеному ст. 20 Дисциплінарного статуту із врахуванням вимог п.11 ч.1 ст. 22 Закону України «Про Національну поліцію». Звертає увагу суду, що позивач був звільнений з посади фактично за вчинення дисциплінарного проступку, а не за п. 10 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду, щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, тому відсутність вироку щодо позивача не впливає на законність його звільнення зі служби.
24.07.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, згідного якої позивач підтримує свою правову позицію, викладену у позові.
01.08.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду надійшло заперечення на відповідь на відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач наполягав на правомірності прийнятого відносно ОСОБА_1 наказу, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову останнього у повному обсязі.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданим Кам'янсько-Дніпровським РВГУМВС України в Запорізькій області 01.10.2009.
Позивач працював в органах внутрішніх справ з 05.03.2014 по 04.06.2025.
Наказом ГУ НП у м. Києві від 24.02.2025 «Щодо особового складу», в який внесені часткові зміни Наказом ГУ НП у м. Києві від 07.03.2025 «Про особовий склад», позивача прийнято на службу до Печерського УП ГУ Національної поліції у м. Києві оперуповноваженим спеціальної поліції без доступу до інформації «цілком таємно» та «таємно» з відповідним посадовим окладом та надбавками з урахуванням спеціального звання та вислуги років.
28.04.2025 до УГІ ГУНП у м. Києві надійшла інформація про те, що 28.04.2025 близько 22.00 працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань (далі - ТУ ДБР), розташованого у м. Києві спільно із працівниками Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - ДВБ НПУ) за процесуального керівництва Київської міської прокуратури в межах кримінального провадження № 42025100000000062, внесеного до ЄРДР 13.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України у порядку ст. 208 КПК України затримано оперуповноваженого сектору спеціальної поліції Печерського УП ГУНП у м. Києві - капітана поліції Пронякіна Артема Віталійовича.
Відповідно до наказу ГУНП у м. Києві від 29.04.2025 № 823 «Про призначення та проведення службового розслідування і відсторонення капітана поліції ОСОБА_1 », з метою перевірки наведеної інформації та встановлення усіх обставин справи, призначено службове розслідування та затверджено склад дисциплінарної комісії, якій доручено провести службове розслідування в установленому законом порядку, відсторонено від виконання службових обов'язків капітана поліції ОСОБА_1 на час проведення службового розслідування.
29.04.2025 працівниками Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, в межах кримінального провадження від 13.03.2025 № 42025100000000062, капітану поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України та ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України.
Згідно листа відповідача «Про надання інформації» від 06.05.2025 № 173209-2025 до Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, 15.05.2025 до УГІ ГУНП у м. Києві надійшов лист з ТУ ДБР розташованого у м. Києві від 15.05.2025 № 20898-25/к/11-03-9769/25. До даного листа були додані наступні документи, а саме: витяг з ОРДР №42025100000000062; копія повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 29.04.2025; копія протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 17.03.2025; копія протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_2 від 29.04.2025.
30.04.2025 ухвалою Печерського районного суду міста Києва №757/19851/25-к відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишення місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22.00 до 05.00 наступної доби, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту під час оголошення повітряної тривоги, на строк до 29 червня 2025 року.
Наказом №948 від 30.05.2025 «Про застосування дисциплінарного стягнення до капітана поліції ОСОБА_1 », виданого т.в.о. начальника полковника поліції ГУ НП у місті Києві Андрієм Гарастюком, за результатами проведення службового розслідування, позивача звільнено із служби в поліції.
Вважаючи наказ відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відночин, далі - Закон №580-VIII).
Статтею 2 Закону №580-VIII передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно із статтями 3, 8 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України.
Основні обов'язки поліцейського закріплені частиною 1 статті 18 Закону №580-VIIІ, згідно якої поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Частиною 1 статті 59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Принципи етики для працівників Національної поліції визначають Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил, зокрема, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.
Згідно із статтею 64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
За правилами частин 1-2 статті 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України». Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначені Дисциплінарним статутом Національної поліції України, який затверджено Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі Дисциплінарний статут, Статут, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Частинами першою, другою статті 1 Статуту унормовано, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 11, 12, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Так, за змістом статей 11, 12 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. При цьому дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За змістом статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
У статті 14 Дисциплінарного статуту, з-поміж іншого, визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Приписами частин першої та п'ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту встановлено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 15 Статуту, кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування. Посадові особи, які перешкоджають діям дисциплінарної комісії, притягаються до відповідальності в порядку, встановленому законодавством.
Згідно із статтею 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Ці положення Закону деталізовані в Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок).
Відповідно до положень частин 2, 3, 4, 5 розділу IV Порядку Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має інші права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Відповідно до висновку службового розслідування звід 27.05.2025, за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими поліцейськими Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції України у м. Києві, дисциплінарною комісією було встановлено наступне.
У січні 2024 року ОСОБА_1 познайомився з ОСОБА_2 , після чого у ході спілкування повідомив останньому, що є працівником правоохоронного органу, у зв'язку з чим може допомагати військовозобов'язаним особам з працевлаштуванням до прес-служби Національної поліції України з можливістю бронювання на період мобілізації у воєнний час. На підтвердження своїх слів ОСОБА_1 демонстрував ОСОБА_2 відповідні документи, а саме: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного та пластикове посвідчення працівника прес-служби. 06.04.2025 біля 13.00 ОСОБА_1 , перебуваючи в закладі громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , зустрівся з ОСОБА_2 та у ході розмови, переслідуючи корисливий мотив, повідомив останньому про наявність зв'язків в ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ТЦК та СП) у місті Києві. ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 відомості, нібито завдяки таким зв'язкам за грошові кошти у сумі 2000,00 (дві тисячі) доларів США він може вирішити з відповідними службовими особами ТЦК та СП у місті Києві питання щодо зняття з розшуку військовозобов'язаних, які порушили правила військового обліку, а саме: згідно Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, повідомлять стосовно відповідної особи Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. ОСОБА_2 , будучи введеним в оману, вважаючи, що ОСОБА_1 як працівник правоохоронного органу має відповідні зв'язки в ІНФОРМАЦІЯ_4 , на пропозицію ОСОБА_1 погодився. 25.04.2025 ОСОБА_2 відправив ОСОБА_1 повідомлення з даними військовозобов'язаної особи. Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_1 26.04.2025 о 09:08 надіслав повідомлення ОСОБА_2 , в якому зазначив, що останньому необхідно передати ОСОБА_1 грошові кошти сумі 6 000 доларів США, 4 000 з яких він нібито передасть одразу, а 2000 після зняття особи з розшуку. 28.04.2025 приблизно о 20.30 на виконання вказівок ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на власному автомобілі «Tesla», д. н. з. НОМЕР_3 під'їхав на вул. Льва Толстого у м. Києві, де у вказаний автомобіль сів ОСОБА_1 та вони разом попрямували на автостоянку супермаркету «Novus» за адресою: м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 7А. Цього ж дня, приблизно о 21.10. перебуваючи на вказаній автостоянці у салоні автомобіля, ОСОБА_1 знову запевнив ОСОБА_2 , що в разі надання ним неправомірної вигоди службовим особам ТЦК та СП по місту Києву, особу військовозобов'язаного буде знято з розшуку. У цей час, ОСОБА_2 , будучи введеним в оману ОСОБА_1 , передав останньому грошові кошти у сумі 6 000 доларів США (згідно курсу НБУ - 250 507,8 гривень), як раніше обумовлену неправомірну вигоду для службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 . Таким чином, шляхом обману ОСОБА_2 , ОСОБА_1 отримав грошові кошти, маючи намір не передавати їх, а привласнити, проте реальної можливості розпорядитись отриманими коштами не мав, оскільки відразу був затриманий правоохоронними органами.
Під час затримання ОСОБА_1 у порядку статті 208 КПК України у присутності понятих здійснено обшук затриманого ОСОБА_1 , у якого виявлено та вилучено: предмети, ззовні схожі на гроші 6 купюр по 50 гривень та одна купюра номіналом 100 гривень, загальна сума 400 гривень; мобільний телефон марки «Samsung»; посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 ; службове посвідчення НОМЕР_5 та смарт годинник «Apple Watch».
Дисциплінарною комісією також було вивчено протоколи допиту свідка ОСОБА_2 від 17.03.2025 та від 29.04.2025, відповідно до яких була встановлена інформація щодо відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно якої ОСОБА_1 представлявся працівником Служби безпеки України, обставин передавання ОСОБА_1 коштів як особисто, так і через довірених осіб ОСОБА_1 та невиконання останнім обіцяних працевлаштувань до прес-служби при Національній поліції України, відсутність жодних змін у системі «РЕЗЕРВ+», неповернення отриманих ОСОБА_1 коштів на невиконання обіцяного, подальшого уникнення ОСОБА_1 спілкування з потерпілими від його дій особами, видалення останнім переписок у месенджері Telegram, у зв'язку з чим у ОСОБА_2 виникли реальні підстави вважати, що ОСОБА_1 навмисно вводив осіб в оману, створивши уявлення про можливість реального працевлаштування в Національній поліції України, з метою незаконного заволодіння грошовими коштами. Тому ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів (службове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ), де у присутності працівників поліції та понятих було проведено огляд особи, про що складено відповідний протокол. Після огляду за участю понятих було здійснено огляд грошових коштів - 6000 доларів США, які планувалося передати ОСОБА_1 (загальна сума: 5000 доларів США - імітаційні купюри, 1000 доларів США - справжні грошові знаки). Дані кошти в наступному були неправомірно отримані ОСОБА_1 та який після їх отримання, не встигнувши зняти резинки з конверта аби перерахувати купюри, був затриманий працівниками Національної поліції.
Як зазначено у висновку службового розслідування від 27.05.2025, затвердженого т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві, полковником поліції Андрієм Гарастюком, ОСОБА_1 06.05.2025 склав Присягу на вірність Українському народові. Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки поліцейського закладено етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку із цим, як порушення Присяги слід розуміти скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього, як носія виконавчої влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Відповідно до службової характеристики ОСОБА_1 , останній за час служби на займаній посаді зарекомендував себе посередньо.
Згідно з відомостями з особової справи ОСОБА_1 , а саме із Пам'яткою-ознайомленням поліцейських, державних службовців та працівників Національної поліції України з обмеженнями пов'язаними зі службою в поліції, та вимогами антикорупційного законодавства, а саме: з вимогами Законів України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, 29.01.2024 ОСОБА_1 ознайомлено з обмеженнями, пов'язаними зі службою в поліції, а також вимогами Законів України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», Дисциплінарного статуту.
Також ОСОБА_1 29.01.2024 ознайомлено з Пам'яткою-застереженням особи під час прийняття на службу до поліції та ознайомлено з вимогами Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179.
Крім того, у процесі службового розслідування були допитані працівники поліції керівного складу, згідно чого дисциплінарна комісія встановила, що начальник відділу дізнання Печерського УП ГУНП у м. Києві капітан поліції ОСОБА_4 не виконав наказу керівника, увів дисциплінарну комісію в оману під час написання письмового пояснення та не здійснював відвідування за місцем проживання свого підлеглого ОСОБА_1 .
При підготовці висновку службового розслідування дисциплінарною комісією враховано, що спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейського, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України «Про Національну поліцію».
Крім того, відповідно до абз. 1 пп.2 п. 1 наказу Національної поліції України від 19.07.2022 №507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», керівником за результатами службових розслідувань за фактами причетності до скоєння корупційних кримінальних правопорушень до винних поліцейських застосовувати найсуворіший вид дисциплінарної відповідальності - звільнення зі служби поліції.
Вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_1 допустив ігнорування норм у сфері етичної поведінки поліцейського та порушення обмежень і заборон, з якими був ознайомлений при вступі до лав Національної поліції України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив проступок, який підриває авторитет Національної поліції України.
Крім того, у діях ОСОБА_1 вбачається порушення вимог ст. 42 Закону України «Про запобігання корупції», у частині сумлінного, компетентного, вчасного, результативного і відповідального виконання службових повноважень та професійних обов'язків.
У ході проведення службового розслідування встановлено, що обставини, які пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту - відсутні, відповідно до ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту обставини, які обтяжують відповідальність також відсутні.
Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що порушення службової дисципліни, допущені ОСОБА_1 та його керівником ОСОБА_5 стали можливими унаслідок їх власної недисциплінованості, недотримання вимог Закону України «Про Національну поліцію» та інших нормативно-правових документів, що регламентують діяльність Національної поліції України.
На підставі викладеного, дисциплінарна комісія вважала:
«За вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні ОСОБА_1 . Присяги працівника поліції; пунктів 1, 2, 3, 5, 6 та 13 частини третьої статті 1 розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII; пунктів 1, 2 та 3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію»; частини першої статті 39 та частини першої статті 42 Закону України «Про запобігання корупції»; абзаців другого, третього та шостого пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, до оперуповноваженого сектору спеціальної поліції Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 (0197250) застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Викладені у висновку службового розслідування обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Надаючи оцінку доводам сторін щодо правомірності прийняття оскаржуваного позивачем наказу, суд перш за все зауважує, що виходячи з приведених вище законодавчих приписів, службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Дослідженими судом матеріалами службового розслідування не підтвердилось твердження позивача про те, що службове дослідження фактично не проводилось як окремий процес, а його зміст зводиться до механічного переписування фабули кримінального провадження №42025100000000062 та протоколів допитів, оскільки відповідачем при проведенні службового розслідування для повного та об'єктивного дослідження обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку були отримані додаткові документи що стосувалися можливого вчинення ним кримінальних правопорушень, зібрані матеріали щодо особи порушника, його характеристика, опитаний сам порушник, інші працівники правоохоронного органу, де служив ОСОБА_1 , досліджено особову справу порушника та повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення від 29.04.2025 та, відповідно, відповідачем організовано відповідні заходи щодо належного проведення об'єктивного службового розслідування.
Як і не підтвердилось зазначене позивачем те, що Комісія не встановила жодного з обов'язкових елементів дисциплінарного проступку: не з'ясувала конкретних дій чи бездіяльності позивача, не визначила наявність вини, не дослідила наслідки, причинний зв'язок, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також не врахувала характеристику працівника та його попередню дисциплінарну історію, оскільки всі названі позивачем елементи вчинення ним дисциплінарного проступку знайшли своє підтвердження у висновку за результатами службового розслідування та, відповідно, відображені у ньому.
Щодо позиції позивача про порушення відповідачем процедурних строків проведення службового розслідування, оскільки датою початку службового розслідування є 29.04.2025, а датою Висновку за результатами проведення службового розслідування є 27.05.2025, тобто відповідачем порушено 15-денний строк проведення службового розслідування, суд зазначає наступне.
Як вбачається із Наказу № 823 від 29.04.2025 «Про призначення та проведення службового розслідування і відсторонення капітана поліції ОСОБА_1 », з метою перевірки наведеної інформації та встановлення усіх обставин справи, відповідачем призначено службове розслідування та затверджено склад дисциплінарної комісії.
Наказом №920 від 13.05.2025 «Про продовження строку проведення службового розслідування», строк даного службового розслідування продовжено, оскільки з метою збирання всіх матеріалів та прийняття відповідного рішення за результатами проведення службового розслідування у дисциплінарної комісії виникла необхідність у його продовженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Дисциплінарного статуту НПУ (у редакції на момент виникнення спірних відносин), службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування (ч. 6 ст. 26 Дисциплінарного статуту НПУ).
Відтак, службове розслідування мало бути завершено до 27.05.2025. Висновок службового розслідування, яке призначено та проведено відповідно до наказів ГУНП у м. Києві від 29.04.2025 № 823, від 13.05.2025 № 920 затверджено т. в.о. начальника ГУНП у м. Києві полковником поліції Андрієм Гарастюком 27 травня 2025 року, тобто у строки, передбачені вимогами Дисциплінарного статуту НПУ.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивач був звільнений з посади, за вчинення дисциплінарного проступку, а не за п. 10 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду, щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, тому відсутність вироку щодо позивача не впливає на законність його звільнення зі служби. Відтак, доводи позивача про те, що матеріали досудового розслідування, які не досліджені та не оцінені судом, не є допустимими доказами у дисциплінарному провадженні, існує реальний ризик, що кримінальне порушення відносно нього може бути закрите у зв'язку з відсутністю у діях позивача складу злочину або інших підстав, передбачених КПК України, а тому рішення про звільнення, яке ґрунтується на неперевірених припущеннях слідства є передчасним, неналежним і таким, що не відповідає вимогам закону, не заслуговують на увагу.
Частинами 1 та 9 ст. 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом.
Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22 зазначив, що згідно усталеної практики Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 у справі № 520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20).
Крім того, дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється в закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому та у підбурюванні до закінченого замаху на надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища - ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України та ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України.
Факт оголошення позивачу підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України та ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України свідчить про порушення позивачем присяги працівника поліції, норм службової та професійної етики, що призвело до дискредитації звання працівника поліції та ставить під сумнів авторитет органу влади в цілому.
Під вчинками, що дискредитують звання поліцейського слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою Національної поліції у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет поліцейського.
Суд звертає увагу, що кримінальне провадження, що проводиться відносно позивача, не виключає наявності у його діях складу дисциплінарного проступку та не позбавляє відповідача можливості накладення дисциплінарного стягнення за його вчинення, оскільки дисциплінарне стягнення накладено на позивача саме як на поліцейського відповідно до приписів Дисциплінарного статуту та Закону України «Про Національну поліції» із застосуванням особливостей та специфіки роботи у відповідному органі. Крім того, дотримання вищезазначених вимог Дисциплінарного статуту та Присяги є обов'язком кожного поліцейського незалежно від того, перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції України.
Крім того, реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за вчинення проступку, є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінального провадження і набранням законної сили вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи відповідних негативних наслідків, у разі встановлення під час службового розслідування відповідних обставин здійснення особою дисциплінарного проступку, який несумісний з продовженням служби у поліції.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21.
Таким чином, позивача звільнено не за підозру у вчиненні злочину, а за порушення службової дисципліни.
Працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе моральне зобов'язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.
Суд повторно зауважує, що ОСОБА_1 06.05.2024 склав Присягу на вірність Українському народові, з якої вбачається, що в основі поведінки поліцейського закладено етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Складаючи присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
У зв'язку із цим, як порушення Присяги слід розуміти скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього, як носія виконавчої влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
З аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, можна зробити висновки, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Тому, виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати зв'язків і не вчиняти дій, які підривають авторитет працівника поліції чи носять корисливий або протиправний характер.
Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 420/241/20.
Зважаючи на вищевикладене та враховуючи вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , що унеможливлює подальше несення служби, дисциплінарна комісія за результатами службового розслідування склала висновок службового розслідування, в якому було запропоновано до Позивача застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд приходить до висновку про те, що підстави для визнання незаконним та скасування наказу №948 від 30.05.2025 про застосування дисциплінарного стягнення до капітана поліції ОСОБА_1 , виданого т.в.о. начальника полковника поліції ГУ НП у місті Києві Андрієм Гарастюком, поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору спеціальної поліції Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві та стягнення з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу, відсутні.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Судом встановлено, що відповідачем надані усі належні та достатні докази в обґрунтування правомірності прийнятого ним рішення, які повністю спростовують доводи позивача, покладені останнім в його правову позицію.
З огляду на викладене, у задоволенні вимог позову слід відмовити.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.