27 січня 2026 року м. Київ справа №320/9885/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправною Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області в виплаті допомоги на проживання ОСОБА_1 та її дочки ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 та її дочці ОСОБА_2 допомоги на проживання відповідно до п. 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. №332, на підставі заяви позивача від 4 квітня 2022 р. з березня 2022 року.??
Позовна заява мотивована тим, що з початком бойових дій на окремих територіях Донецької та Луганської областей, повсюдних проявів насильства, позивач разом з донькою змушена була залишити місце проживання м. Лиман Донецької області та виїхати на територію підконтрольну урядові України. Позивач зазначає, що з 25.01.2017 разом з донькою перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Броварської міської ради як внутрішньо переміщена особа, щомісячну адресну грошову допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг не отримувала. Після введення воєнного стану в Україні, позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги на проживання як внутрішньо переміщена особа. Проте, відповідач відмовив у її призначені, оскільки після 24.02.2022 відсутнє повторне переміщення, а грошові виплати не отримувала з 13.07.2017.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_3 ) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 за № 949/0/15-23 ОСОБА_3 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями цю справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що відповідно до пункту 3 абзацу 7 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Позивач подала відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Краснолиманським МВ ГУДМС України в Донецькій області, 28.04.2016.
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.01.2017 №4287. Згідно з якою зареєстроване місце - АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження (запис поновлено) серії НОМЕР_2 від 02.07.2016 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.01.2017 №4287/5173. Згідно з якою зареєстроване місце - АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що позивач 04.04.2022 звернулась до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області щодо призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Листом Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області повідомило, що позивач разом з малолітньою дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 14.07.2016 до цього часу обліковується в управлінні як внутрішньо переміщена особа з АДРЕСА_1 . З 14.07.2016 по 12.07.2017 позивач разом з дитиною отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам згідно Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату ЖКП, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505. Наразі виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам регламентується Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332. Даним порядком визначено, що допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022, за винятком осіб, що отримали щомісячну адресну допомогу. Отже, позивач разом з дитиною не мають права на допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, оскільки після 24.02.2022 відсутнє повторне переміщення, а грошові виплати не отримували з 13.07.2017.
В подальшому позивач 12.09.2022 повторно звернулась до відповідача із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. До заяви додано повідомлення із застосунку "Дія" про пошкоджене або втрачене нерухоме майно.
Листом Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області від 19.09.2022 №3213/5.01-13 повідомило, що починаючи з травня 2022 року право на допомогу набувають особи, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження, і які подали до 20.05.2022 року заявку на відшкодування відповідних витрат, зокрема через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або за умови подання документального підтвердження від органів місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації. Відповідач зазначив, що оформлена позивачем 19.05.2022 заява про зруйноване житло через Єдиний державний веб-портал дає право на призначення допомоги на проживання ВПО з місця подання заяви. Так, рішенням управління соціального захисту населення від 16.09.2022 призначено допомогу, зазначену в зверненні з 01.09.2022 в розмірі 5000 грн. Дані нарахування буде включено до виплатних відомостей на третій транш вересня місяця поточного року.
Вважаючи, відмову відповідача щодо розгляду її заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 04.04.2022 протиправною, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг".
Позивач відповідно до вимог Постанови КМУ від 01.10.2014 №505 зареєстрований відповідним органом праці і соціального захисту населення як внутрішньо переміщена особа.
Пунктом 2 Порядку №505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Згідно із пунктом 5 Порядку №505 для призначення грошової допомоги уповноважений представник сім'ї за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, подає складену в довільній формі письмову заяву про надання грошової допомоги та документи, визначені цим пунктом. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.
Пунктом 7 Порядку № 505 передбачено, що якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Як зазначалось судом раніше, позивач разом з дитиною з 14.07.2016 по 12.07.2017 отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам.
Отже, станом на 24.02.2022 позивач не отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.
20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до п.1 Порядку №332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).
Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Згідно з п.3 Порядку №332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.
Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року.
Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до 24.02.2022 обліковувалися за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками від 25.01.2017 №4287/5173 та від 25.01.2017 №4287.
Відповідно до додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204-р Перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка: Волинська область; Дніпропетровська область; Донецька область; Житомирська область; Запорізька область; Київська область; м. Київ; Луганська область; Миколаївська область; Одеська область; Сумська область; Харківська область; Херсонська область; Чернігівська область.
Зазначене свідчить про те, що позивач разом з дитиною станом на 24.02.2022 обліковувалися на території, що включена до відповідного переліку територій, на яких ведуться бойові дії.
Матеріали справи свідчать, що позивач та її донька є внутрішньо переміщеними особами з міста Лиман Донецької області, та знаходиться на обліку в управлінні соціального захисту населення Броварської міської ради, як внутрішньо переміщена особа з 25.01.2017, підставою відмови у призначенні та нарахуванні позивачу та її дочці допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеній особі вказано те, що в період з 24.02.2022 позивач з дитиною повторно не переміщувались у Порядку №509 з міста Бровари.
Проте, суд вказує, що положеннями Порядку №332 не передбачено таку підставу для відмови у призначені допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, як відсутність нового (повторного) переміщення.
Чинними нормами права, а саме положеннями п.3 Порядку №332 чітко вказано лише про заборону призначення та надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку.
З огляду на викладене, з урахуванням перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на 24.02.2022 на обліку, як внутрішньо переміщені особи у регіоні, що включений до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку №332, суд дійшов висновку, що позивач та її донька мають право на призначення та нарахування з 01.03.2022 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі у Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 20 березня 2022 року №332.
Таким чином, відмовляючи позивачу та її дочці в призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за заявою від 04.04.2022 відповідач діяв не правомірно.
Враховуючи вище викладене, ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дії Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області щодо відмови в виплаті допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити призначення, нарахування та виплату допомоги на проживання відповідно до п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332, починаючи з березня 2022 року, суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження у розглядуваній ситуації не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає, що порушене право позивача та її дочки підлягає відновленню шляхом зобов'язання Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допомоги на проживання відповідно до п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, на підставі заяви ОСОБА_1 від 04.04.2022, з березня 2022.
Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та подання у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 382 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов'язком, на чому наголошено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року (справа № 823/1265/16; адміністративне провадження №К/9901/16261/18).
У пункті 86 постанови від 30.06.2021 у справі №9901/172/20 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що закріплені у статті 382 КАС України процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Таким чином, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 640/3719/18, від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19 та від 23 грудня 2020 року у справі №704/1167/19.
Суд зазначає, що лише прийняття рішення зобов'язувального характеру не є безумовною підставою для встановлення у справі судового контролю, а наявність передумов для встановлення такого контролю має підтверджуватися належними та допустимими доказами. Однак, такі докази позивачем надані не були, а також позивачем не було наведено обґрунтувань необхідності застосування такого заходу судового контролю як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, внаслідок чого суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю у цій справі.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області щодо відмови в виплаті допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Броварської міської ради Броварського району Київської області здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допомоги на проживання відповідно до п.3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, на підставі заяви ОСОБА_1 від 04.04.2022, з березня 2022.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.