ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" січня 2026 р. справа № 300/7633/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Інфоресурс", про визнання дії протиправними, зобов'язання внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, та видати нову довідку,
Адвокат Руда Христина Дмитрівна (надалі, також - представник позивача, адвокат Руда Х.Д.), яка діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася в суд з позовною заявою до Міністерства освіти і науки України (надалі, також - відповідач, МОН України, Міністерство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Інфоресурс" (надалі, також - третя особа, ДП "Інфоресурс") в якій просила:
- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про послідовність здобуття ним освіти в порядку, визначеному частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту";
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, в частині відомостей про відсутність порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 ЗУ "Про освіту" вказати "Так, не порушує".
В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначила, що у 2024 році ОСОБА_1 закінчив Вище професійне училище №7 м. Калуша, здобув професію "Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення" та отримав диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_1 . Як вказує представник позивача, у 2022 році ОСОБА_1 був зарахований на навчання до Університету Короля Данила (надалі, також - УКД), згідно з наказом від 12.09.2022 №108-H, однак 24.01.2025 ОСОБА_1 був відрахований з УКД, згідно з наказом №05/c у зв'язку з невиконанням вимог навчального плану. Адвокат ОСОБА_2 стверджує, що диплом бакалавра позивачу не видавався та, відповідно, первинного (бакалаврського) рівня вищої освіти він не здобув. Згодом, 21.08.2025 у відповідності до наказу №693 ОСОБА_1 був зарахований до Відокремленого структурного підрозділу "Івано-Франківський фаховий коледж Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника" (освітній рівень: фаховий молодший бакалавр; форма навчання: денна; фінансування: контракт; структурний підрозділ: ІФК - Відділення інформаційних технологій; спеціальність: F2 Інженерія програмного забезпечення).
Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 видано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (надалі, також - ЄДЕБО) №722027, в якій зазначено, що на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 №2145-VIII (надалі, також - Закон №2145-VIII). У зв'язку з чим, 25.09.2025 представник позивача звернулась із заявою про внесення змін до даних, які містяться у ЄДЕБО щодо порушення ОСОБА_1 , послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону №2145-VIII, до МОН України і ДП "Інфоресурс". Однак, листом МОН України №5/2389-25 від 14.10.2025 представнику позивача повідомлено про те, що відсутні підстави для внесення змін до ЄДЕБО в частині формування відповідної довідки, оскільки позивач зараз здобуває освітньо-професійний ступінь "Фаховий молодший бакалавр", а раніше він був зарахований на навчання до закладу вищої освіти "Університет Короля Данила" на заочну форму навчання за спеціальністю "Підприємництво, торгівля та біржова діяльність" для здобуття освітнього ступеня "Бакалавр", і хоча був відрахований та диплом не отримав, згідно алгоритму встановлення послідовності рівнів здобуття освіти, який використовується під час формування довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, викладений в листі Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 №1/9758-24, якщо наявна інформація про навчання (у тому числі не завершене), рівень якого не нижче рівня поточного навчання, за яким формується Довідка, це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.
З огляду на викладене, вважаючи протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про послідовність здобуття ним освіти в порядку, визначеному частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", позивач, через уповноваженого представник звернувся до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.41-43).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який 04.11.2025 надійшов через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а.с.56-72). МОН України заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає заявлені вимоги безпідставними, необґрунтованими, з огляду на таке.
Мотивуючи свою позицію відповідач зазначає, що згідно з інформацією, яка міститься в ЄДЕБО, ОСОБА_1 12.09.2022 був зарахований на навчання до закладу вищої освіти "Університет Короля Данила" на заочну форму навчання за спеціальністю "Підприємництво, торгівля та біржова діяльність" для здобуття освітнього ступеня "Бакалавр" (6 рівень НРК), а 24.01.2025 був відрахований із закладу освіти за невиконання вимог навчального плану. Згодом, 21.08.2025 ОСОБА_1 зарахований на навчання до Відокремленого структурного підрозділу "Івано-Франківський фаховий коледж Карпатського національного університету імені Василя Стефаника" на денну форму навчання за спеціальністю "Інженерія програмного забезпечення" для здобуття освітньо-професійного ступеня "Фаховий молодший бакалавр" (5 рівень НРК). Таким чином, на переконання відповідача, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому, за доводами МОН України у довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено "Ні, порушує". Відповідач наголошує, що не вважається порушенням послідовності здобуття освіти у разі, якщо здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти, а попереднє навчання було за таким же рівнем, що й поточне навчання. Таким чином, відповідач вважає, що Міністерство діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Представник позивача 09.12.2025, через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подала до суду відповідь на відзив. Адвокат Руда Х.В. вказує, що відповідач прирівнює "відрахування" до "здобутого рівня освіти". При цьому, за доводами представника позивача, приписи Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (надалі, також - Закон №3543-XII), Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 №2145-VIII (надалі, також - Закон №2145-VIII), Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 №1556-VII (надалі, також - Закону №1556-VII) вимагають порівнювати поточний рівень освіти із рівнем, який особа вже завершила; тому враховується тільки та освіта, яка була дійсно здобута, протилежного нормативного регулювання не закріплено. Таким чином, адвокат Руда Х.В. вважає, що доводи відповідача про те, що зарахування позивача на поточне навчання означає, що він знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності, які він здобув, навчаючись в УКД, не відповідають вимогам закону, оскільки факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем освіти має підтверджуватися відповідним документом про освіту.
Адвокат Руда Х.В. 09.12.2025 сформувала в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи клопотання про долучення доказів (а.с.78-87). В коментованому клопотанні представник позивача просила суд стягнути з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 16 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив та наявні в матеріалах цієї адміністративної справи докази, встановив такі обставини.
Як свідчить диплом кваліфікованого робітника К24 №044630 від 28.06.2024 ОСОБА_1 закінчив у 2024 році Вище професійне училище №7 м. Калуша і здобув професію "оператор з обробки інформації та програмного забезпечення"(а.с.15).
Згідно з наказом Закладу вищої освіти "Університет Короля Данила" від 12.09.2022 №108-НВ "Про зарахування на навчання" з 15.09.2022 студентом 1 курсу, серед інших зараховано ОСОБА_1 за спеціальністю "Будівництво та цивільна інженерія" (а.с.18-19).
У відповідності до наказу Закладу вищої освіти "Університет Короля Данила" від 24.01.2025 "Про відрахування" студента 3 курсу ОСОБА_1 відраховано з числа студентів заочної форми навчання за невиконання вимог плану та зобов'язань, передбачених для підготовки бакалавра (а.с.20).
Листом УКД від 22.09.2025 №267 "Щодо адвокатського запиту про надання інформації" представнику позивача, у відповідь на адвокатський запит від 18.09.2025, повідомлено, що ОСОБА_1 диплом про вищу освіту не видавався, оскільки даний здобувач не виконав вимоги навчального плану та зобов'язань, що встановлені для підготовки бакалаврів (а.с.17).
Згідно з витягом із наказу Карпатського національного університету імені Василя Стефаника від 21.08.2025 №693 студент ОСОБА_1 зарахований до числа студентів на місця, що фінансуються за кошти фізичних та/або юридичних осіб, 1 курсу (за скороченим терміном навчання) Івано-Франківського фахового коледжу за спеціальністю F2 Інженерія програмного забезпечення денної форми навчання, освітньо-кваліфікаційний рівень фаховий молодший бакалавр (а.с.22).
ОСОБА_1 видано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 03.09.2025 №722027, в якій зазначено, що на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти порушує (відмітка "Ні, порушено") послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" (а.с.23).
З огляду на що, адвокат ОСОБА_2 звернулась до Міністерства освіти і науки України і Державного підприємства "Інфоресурс" із заявою від 25.09.2025, в якій просила внести зміни до даних, які містяться у ЄДЕБО щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону №2145-VIII, а саме, у розділі: "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII - "Так, не порушує" (а.с.25-26).
Державне підприємство "Інфоресурс" надіслало представнику позивача лист "Про розгляд заяви" від 01.10.2025 №01-13/3709 в якому повідомило, що заповнення інформації в Довідці стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в Єдиній електронній базі, поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", здійснюється в Єдиній електронній базі автоматично згідно з алгоритмом, визначеним Міністерством освіти і науки України, який описано в його листі від 03.06.2024 №1/9758-24. Відповідно до підпункту 1 пункту 32 Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2025 №872, суб'єкти освітньої діяльності та їх відокремлені підрозділи, що провадять освітню діяльність у сферах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, зокрема післядипломної освіти, незалежно від форми власності та сфери управління вносять до Єдиної електронної бази з накладенням у випадках, визначених МОН, кваліфікованого електронного підпису відповідального працівника, а також підтримують в повному, актуальному і достовірному стані інформацію, визначену у пунктах 14 - 17 цього Положення, зокрема, інформацію про здобувачів освіти, власників документів про освіту. Тож, внесення до Єдиної електронної бази змін стосовно інформації про особу, на підставі якої визначається порушення чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, відноситься до компетенції суб'єктів освітньої діяльності (а.с.30-зворотній бік а.с.30).
Міністерства освіти і науки України листом "Про результати розгляду звернення" №5/2389-25 від 14.10.2025 повідомило представнику позивача, що відсутні підстави для внесення змін до ЄДЕБО в частині формування відповідної довідки, оскільки позивач зараз здобуває освітньо-професійний ступінь "Фаховий молодший бакалавр", а раніше він був зарахований на навчання до закладу вищої освіти "Університет Короля Данила" на заочну форму навчання за спеціальністю "Підприємництво, торгівля та біржова діяльність" для здобуття освітнього ступеня "Бакалавр", і хоча був відрахований та диплом не отримав, згідно алгоритму встановлення послідовності рівнів здобуття освіти, який використовується під час формування довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, викладений в листі Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 №1/9758-24, якщо наявна інформація про навчання (у тому числі не завершене), рівень якого не нижче рівня поточного навчання, за яким формується Довідка, це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку (а.с.27-28).
Вважаючи протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про послідовність здобуття ним освіти в порядку, визначеному частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", позивач звернувся до суд за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні цієї справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1-3 статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі, також - Порядок № 560).
Відповідно до пункту 62 Порядку №560, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Так, суд встановив, що ОСОБА_1 видано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 03.09.2025 №722027, в якій зазначено, що на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти порушує (відмітка "Ні, порушено") послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" (а.с.23).
Отже, змістом спірних правовідносин є питання послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" у контексті застосування пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях регулює Закон України від 05.09.2017 №2145-VIII "Про освіту".
Пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону №2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Частиною 2 статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
За змістом частини 2 статті 17 Закону №2145-VIII встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Згідно з частинами 1-3 статті 40 Закону №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності.
Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України від 01.07.2014 № 1556-VII "Про вищу освіту".
Згідно з частинами 1-4 статті 5 Закону №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №1556-VII, атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Статтею 7 Закону № 1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Отже, наведеними нормами передбачено умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII. При цьому обов'язковим є завершеність певного етапу освіти та отримання відповідного документа про освіту.
Слід наголосити, що як свідчить диплом кваліфікованого робітника К24 №044630 від 28.06.2024 ОСОБА_1 закінчив у 2024 році Вище професійне училище №7 м. Калуша і здобув професію "оператор з обробки інформації та програмного забезпечення"(а.с.15).
Втім, суд встановив, що позивач не завершував навчання за освітнім рівнем бакалавр, не проходив відповідну атестацію та не отримував диплом бакалавра, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму необхідного обсягу, оскільки був відрахований з числа студентів УКД заочної форми навчання за невиконання вимог плану та зобов'язань, передбачених для підготовки бакалавра 24.01.2025 та відповідно не здобув відповідного ступеня вищої освіти "бакалавр".
Отже, вказані факти не можуть свідчити про здобуття позивачем відповідного рівня освіти у зв'язку із незавершеністю процесу здобуття освіти.
Згідно з витягом із наказу Карпатського національного університету імені Василя Стефаника від 21.08.2025 №693 студент ОСОБА_1 зарахований до числа студентів на місця, що фінансуються за кошти фізичних та/або юридичних осіб, 1 курсу (за скороченим терміном навчання) Івано-Франківського фахового коледжу за спеціальністю F2 Інженерія програмного забезпечення денної форми навчання, освітньо-кваліфікаційний рівень фаховий молодший бакалавр (а.с.22).
За таких обставин, оскільки позивач не завершив навчання за освітнім рівнем бакалавр, його зарахування на навчання за освітнім рівнем молодший бакалавр не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту".
Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24.
Крім цього у постанові від 26 листопада 2025 року у справі № 160/29658/24 Верховний Суд дійшов таких висновків:
1) здобуття освітнього рівня фахового молодшого бакалавра (фахова передвища освіта) або першого (бакалаврського) рівня вищої освіти розпочинається з моменту зарахування особи до відповідного навчального закладу та закінчується у момент її відрахування з нього у зв'язку з успішним виконанням освітньої програми та врученням передбаченого законом документа про освіту встановленого зразка;
2) особа, яка була зарахована на навчання за певним освітнім рівнем, але була відрахована до завершення навчання і не отримала документа про освіту встановленого зразка, не може вважатися такою, що здобула відповідний рівень освіти;
3) продовження навчання за певним рівнем освіти особою, яка має лише повну загальну середню освіту і жоден документ про вищу або фахову передвищу освіту раніше не отримувала, в іншому навчальному закладі за тим же або іншим рівнем освіти (за умови, що цей рівень є вищим за повну загальну середню освіту) - не може вважатись повторним здобуттям освіти й, незалежно від тривалості та перерв у навчанні, не порушує послідовність здобуття освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII;
4) Міносвіти має забезпечувати формування нових довідок про здобувача освіти за даними ЄДЕБО із зазначенням "Так, не порушує" у полі про дотримання послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» у разі неправильного формування довідок про здобувачів освіти, зокрема у випадках, якщо особа здобула лише повну загальну середню освіту і розпочала навчання у вищому навчальному закладі, але не завершила його (не отримала диплом), та потім вступила до цього ж або іншого навчального закладу, на той самий або інший рівень освіти.
У силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо посилання відповідача на алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, який визначений листом МОН України від 03.06.2024 № 1/9758-24 "Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти", як на належне джерело правового обґрунтування, то таке є необґрунтованим та не може братись до уваги, оскільки листи не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб'єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 826/2426/16.
Щодо питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО суд зазначає таке.
Згідно з Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року №620 (надалі, також - Положення про ЄДЕБО), власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО (пункт 5 розділу I Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти).
Уповноважені суб'єкти - розпорядник ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО, державні органи, органи управління у сфері освіти, Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти, суб'єкти освітньої діяльності, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління розпорядника ЄДЕБО, інші особи, яким надається доступ до ЄДЕБО або окремих її складових у порядку та обсягах, визначених законодавством (абзац четвертий пункту 2 розділу I).
ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення, зокрема, формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб'єктами освітньої діяльності документів у сферах, у тому числі вищої освіти (підпункт 5 пункту 2 розділу ІІ Положення про ЄДЕБО).
Відповідно до пункту 12 розділу III Положення про ЄДЕБО уповноважений суб'єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
У підпунктах 1, 3 та 6 пункту 1 розділу IV Положення про ЄДЕБО вказано, що розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб'єкт виконує, зокрема, такі основні функції: вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.
Суб'єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до пункту 8 розділу IV Положення про ЄДЕБО, уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Формування довідки про здобувача освіти (додаток 9 до Постанови №560) відбувається автоматизовано згідно із закладеними у ЄДЕБО алгоритмами та є результатом виконання Міносвіти закріплених за ним у законі повноважень як розпорядника ЄДЕБО та володільця наявної у ній інформації.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24 та у постанові від 26 листопада 2025 року у справі № 160/29658/24.
Технічний адміністратор ЄДЕБО здійснює лише технічне і технологічне забезпечення функціонування системи (пункт 2 розділу IV Положення про ЄДЕБО) відповідно до вимог, встановлених розпорядником ЄДЕБО - Міносвіти, яке визначає вимоги до програмного забезпечення ЄДЕБО, визначає алгоритми формування інформації (пункт 1 розділу IV Положення про ЄДЕБО) та є володільцем усієї інформації, яка міститься в системі.
Міносвіти, відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 (надалі, також - Постанова №630), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міносвіти є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
У своїй діяльності Міносвіти керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Постанови № 630).
Міносвіти, відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року №752 "Про створення Єдиної державної електронної бази з питань освіти", забезпечує функціонування ЄДЕБО, розробку та затвердження порядку формування та функціонування зазначеної Єдиної бази.
За таких обставин Міносвіти є належним відповідачем у справі.
Так, формування та видача за даними ЄДЕБО позивачу довідки від 03.09.2025 №722027 порушило його право як учасника освітнього процесу на отримання щодо себе повної і достовірної інформації в галузі освіти.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про послідовність здобуття ним освіти в порядку, визначеному частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" є протиправними.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Розподіляючи між сторонами судові витрати слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в загальному розмірі 968,96 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція про сплату №6020-3006-5714-6498 від 22.10.2025 (а.с.35).
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).
Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати із сплати судового збору в розмірі 968,96 гривень.
Оцінюючи зміст, обсяг і вартість послуг за надання правової допомоги, витрати на яку позивач просить стягнути з відповідача в розмірі 16 000,00 гривень, суд керується таким.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження факту залучення адвоката і понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 16 000,00 гривень, позивачем долучено:
- договір про надання правової допомоги від 12.09.2025 №12/09/25-2 укладений між адвокатом Рудою Х.Д., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001836 від 16.08.2021 з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони (а.с.87-зворотній бік а.с.87);
- додаткова угода №12/09/25-1д від 12.09.2025 до договору №12/09/25-2 про надання правової допомоги укладена між адвокатом Рудою Х.Д., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001836 від 16.08.2021 з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони (а.с.85);
- акт передачі-прийняття послуг з надання правової допомоги від 01.12.2025 (зворотній бік а.с.85);
- платіжна інструкція кредитного переказу від 17.09.2025 №1167731072 (а.с.84);
- ордер на надання правової допомоги від 21.10.2025 серії АТ №1116900 (а.с.86).
Досліджуючи надані документи, суд зазначає, що згідно з передачі-прийняття послуг з надання правової допомоги від 01.12.2025, адвокат Руда Х.Д. надала позивачу наступні послуги:
- надання консультації і роз?яснення клієнту з питання внесення змін до даних ЄДЕБО (1000 грн/год) 1 год - 1000,00 гривень;
- аналіз судової практики з питання внесення змін до даних ЄДЕБО (1000 грн/год) 2 год - 2000,00 гривень;
- написання та надсилання до суду повної заяви про визнання протиправною відмови Міністерства освіти і науки України внести зміни до даних ЕДЕБО з долученими документами (1000 грн/год) 4 год - 4000,00 гривень;
- підготовка та подання адвокатського запиту до Університету Короля Данила (1000 грн/год) 1,5 год - 1500,00 гривень;
- підготовка та подання адвокатського запиту до Відокремленого структурного підрозділу "Івано-Франківський фаховий коледж Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника" (1000 грн/год) 1,5 год - 1500,00 гривень;
- написання та подання Міністерству освіти і науки України та ДП "Інфоресурс" заяви про внесення змін до даних ЄДЕБО з долученими документами (1000 грн/год) 2 год - 2000,00 гривень;
- ознайомлення з відзивом Міністерства освіти і науки України та формування подальшої стратегії ведення справи з врахуванням поданих заперечень - (1000 грн/год) 2 год - 2000,00 гривень;
- підготовка та подання відповіді на відзив - (1000 грн/год) 2 год - 2000,00 гривень. Загальна вартість наданих послуг складає 16 000,00 гривень.
Факт оплати позивачем послуг (фактичного понесення витрат) за надання правничої допомоги адвокатом Рудою Х.Д. в розмірі 16 000,00 гривень, підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу від 17.09.2025 №1167731072 (а.с.84).
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що відповідно до приписів частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (пункт 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 за №9901/459/21).
Поряд із вказаним, в даному випадку, суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:
"74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
76. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним."
Суд звертає увагу на те, що розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.
Таким чином, дана справа відноситься до справ незначної складності, а тому не потребує значних зусиль для підготовки позовної заяви та доказів до неї.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню на підставі заперечень відповідача та у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною 5 статті 134 КАС України.
Не применшуючи значення і роль професійного фахівця у галузі права та не втручаючись у його право на самостійне визначення і оцінку вартості власних знань, здобутого досвіду і авторитету як представника у даній справі, надання адвокатом Рудою Х.Д. послуг на переконання суду, безумовно потребує певної затрати часу та зусилля, втім, беручи до врахування обсяг та складність справи, а також критерій якості й співмірності, суд вважає заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 гривень не пропорційною із обсягом наданих послуг, складністю та характером даної справи.
Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши предмет розглядуваного спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною, на переконання суду, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 4 000,00 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про послідовність здобуття ним освіти в порядку, визначеному частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, в частині відомостей про відсутність порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 ЗУ "Про освіту" вказати "Так, не порушує".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ - 38621185) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ - 38621185) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ;
відповідач - Міністерство освіти і науки України, адреса: проспект Берестейський, буд. 10, м. Київ, Київська область, 01135, код ЄДРПОУ - 38621185;
третя особа - Державне підприємство "Інфоресурс", адреса: вул. О. Довженка, 3, м. Київ, Київська область, 03057, код ЄДРПОУ - 37533381.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.