ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"28" січня 2026 р. Справа № 300/303/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Біньковська Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправними дії, які виразились у відмові у наданні обов'язкової 90 денної відпустки у відповідності до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», та звільненням зі служби в поліції матері малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - майора поліції ОСОБА_1 , як такі, що спричинили порушення прав малолітньої дитини ОСОБА_2 на захист, безпечне середовища для проживання, які гарантовані ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, ст. 8 Європейської Конвенції про права людини та становлять непряме втручання у сімейне життя; скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області № 774 від 05.05.2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Надвірнянського РВР ГУНП в Івано-Франківській області», яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції; скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області № 208 о/с від 06.05.2025 «По особовому складу» про звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» зі служби в поліції; поновити майора поліції ОСОБА_1 з 06.05.2025 на службі в поліції на посаді яку займала, із збереженням місця роботи; стягнути середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу, пов'язаного з звільненням з служби в поліції, починаючи з часу звільнення по день фактичного поновлення на посаді.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Пунктами 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з метою переміщення малолітнього ОСОБА_2 у безпечне місце проживання за кордоном його мати - ОСОБА_1 звернулася до роботодавця з рапортом про надання відпустки та дозволу на виїзд за межі України для супроводу малолітньої дитини у безпечне місце проживання. Виїзд малолітнього ОСОБА_2 за межі України був зумовлений виключно необхідністю збереження його життя та здоров'я в умовах воєнного стану. Після прибуття за кордон ОСОБА_1 зіткнулася з необхідністю здійснення комплексу обов'язкових організаційних заходів, пов'язаних зі створенням належних соціально-побутових умов для проживання ОСОБА_2 , оформленням необхідних документів, а також організацією належного догляду, навчання та адаптації дитини на території Республіки Болгарія. Стверджує, що відмова у наданні обов'язкової законної відпустки та вимога негайного повернення до проходження служби фактично поставили матір малолітнього ОСОБА_2 перед неприйнятним вибором: або залишити дитину без належного догляду за кордоном, або повернутися разом з дитиною на територію України, усвідомлюючи наявність реальних і постійних ризиків для життя та здоров'я малолітнього, зумовлених систематичними ракетними та артилерійськими обстрілами території України з боку російської федерації, що призводять до руйнування об'єктів цивільної інфраструктури, загибелі та поранення мирного населення, у тому числі дітей.
Однак, всупереч вимогам пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, законним представником у позовній заяві не наведено обґрунтування того, яким саме чином звільнення з роботи ОСОБА_3 призвело до порушення прав її неповнолітнього сина. Так, у позовній заяві законний представник посилається на обставини, які, на її думку, зумовили необхідність виїзду за кордон разом із неповнолітнім сином. Разом з тим позивачем не викладено обставин, які б свідчили про те, що звільнення її з роботи спричинило порушення прав чи законних інтересів неповнолітнього сина. Також не обґрунтовано звернення до суду і в інтересах неповнолітнього сина із позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У позовній заяві не наведено належних доводів в підтвердження того, що дії та рішення відповідача створюють безпосередньо для неповнолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якого звернулася ОСОБА_1 , негативні правові наслідки у вигляді порушення прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами 1 - 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Таким чином, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Крім наведеного, згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Із змісту адміністративного позову видно, що позивач просить:
- визнати протиправними дії, які виразились у відмові у наданні обов'язкової 90 денної відпустки у відповідності до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», та звільненням зі служби в поліції матері малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - майора поліції ОСОБА_1 , як такі, що спричинили порушення прав малолітньої дитини ОСОБА_2 на захист, безпечне середовища для проживання, які гарантовані ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, ст. 8 Європейської Конвенції про права людини та становлять непряме втручання у сімейне життя;
- скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області № 774 від 05.05.2025 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Надвірнянського РВР ГУНП в Івано-Франківській області», яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області № 208 о/с від 06.05.2025 «По особовому складу» про звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» зі служби в поліції та поновити майора поліції ОСОБА_1 з 06.05.2025 на службі в поліції на посаді яку займала, із збереженням місця роботи;
- стягнути середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу, пов'язаного з звільненням з служби в поліції, починаючи з часу звільнення по день фактичного поновлення на посаді.
Суд зазначає, що оскільки стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) безпосереднім наслідком має зміну складу майна позивача, то позовна вимога про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, пов'язаного із звільненням зі служби в поліції, починаючи з часу звільнення по день фактичного поновлення на посаді, є вимогою майнового характеру. Решта позовних вимог є вимогами немайнового характеру.
Таким чином, позивачем заявлено до суду дві позовні вимоги немайнового характеру та одну позовну вимогу майнового характеру.
Суд звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього ж Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Згідно із п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 160 КАС України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Зазначені норми необхідно враховувати в системному зв'язку зі ст. 53 КАС України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 1 статті 53 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з нормами ч. 1 ст. 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Звертаючись з позовом в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 діє як законний представник неповнолітнього в розумінні ч. 1 ст. 56 КАС України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до ч. 1 ст. 53 КАС України.
Разом з цим, представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до ст. 56 КАС України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до п.7 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої дитини від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю).
Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що Закон України "Про судовий збір" не відносить неповнолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах, до категорії громадян, які безумовно звільняються від сплати судового збору.
Вказана правова позиція узгоджується із висновком, викладеним в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №640/109/19, в ухвалі Верховного Суду від 04.04.2024 в справі №140/34665/23.
Крім того, в спірному випадку не підлягають застосуванню приписи п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом як законний представник неповнолітнього сина, а звільнення від сплати судового збору за цією нормою підлягають особи, які за наслідками розгляду справи можуть бути поновлені на роботі.
Отже, Лісова А.Ю., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , як його законний представник, звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, за подання якої передбачено сплату судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини 7 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", який вступив в дію з 01.01.2026 визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2026 року складає 3328,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як наслідок, розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову із заявленими позивачем двома позовними вимогами немайнового характеру складає 2129,92 грн (3028,00 х 0,4 х 2 х 0,8).
Суд звертає увагу, що оскільки позивачем не зазначено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у суду відсутня можливість визначити ціну позову та, відповідно, обчислити судовий збір за позовну вимогу майнового характеру.
При розрахунку судового збору за подання до адміністративного суду цього позову майнового характеру слід виходити з формули: ціна позову х 1%, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (із врахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).
Однак, позивачем в порушення вимог КАС України та Закону України “Про судовий збір» зазначений судовий збір не сплачено.
Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному вебпорталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".
За встановлених обставин, позовну заяву подано без додержання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, - залишити без руху.
Надати позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних недоліків шляхом приведення позовної заяви у відповідність до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в частині обґрунтування позову та надання суду документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі за позовну вимогу майнового характеру і 2129,92 грн. за позовні вимоги немайнового характеру.
Роз'яснити, що в разі не усунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.