ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" січня 2026 р. справа № 300/5758/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповідно до змісту якого просить: визнати дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини недоотриманої пенсії за період з 01.04.2019 по 31.01.2022, з 01.03.2022 по 30.11.2023, 01.03.2018 по 31.03.2019 на підставі Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати"; зобов'язати здійснити нарахування та виплату компенсацію втрати частини недоотриманої пенсії за період з 01.04.2019 по 31.01.2022, з 01.03.2022 по 30.11.2023, з 01.03.2018 по 31.03.2019 на підставі Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати" по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії на підставі рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/3877/21 від 13.12.2021, №300/4368/23 від 09.08.2023, №300/6847/24 від 31.03.2025.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно, з порушенням вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати частини донарахованої пенсії. Зазначена пенсія була нарахована позивачу на виконання судових рішень від 13.12.2021 №300/3877/21, від 09.08.2023 №300/4368/23, від 31.03.2025 №300/6847/24. Заборгованість з нарахованої, але невиплаченої пенсії за період з 01.04.2019 по 31.01.2022 становить 110 172,39 грн, за період з 01.03.2022 по 30.11.2023 - 42 000 грн, за період з 01.03.2018 по 31.03.2019 - 27 931,25 грн. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходу, однак відповідач відмовив у задоволенні такого прохання.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому щодо задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. На виконання судових рішень у справах від 13.12.2021 №300/3877/21, від 09.08.2023 №300/4368/23, від 31.03.2025 №300/6847/24 нараховано доплату за період з 01.04.2019 по 28.02.2022 у сумі 110 172,39 гривень, за період з 01.03.2022 по 30.11.2023 в сумі 42 000,00 грн та за період з 01.03.2018 по 31.03.2019 у сумі 27 931,25 гривень відповідно. Зазначену доплату включено до реєстру, виплата за яким буде проведена лише за наявності фінансування з Державного бюджету, оскільки відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, установлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку черговості з урахуванням дати набрання рішенням суду законної сили. Стверджує, що цю заборгованість станом на час подання позову позивачу не виплачено. Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, а заборгованість позивачу не виплачена, вважає, що вимоги позивача про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії є передчасними. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с. 22).
У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відповідача, з підстав аналогічних позовній заяві (а.с.26).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Івано-Франківській області та отримує пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі №300/3877/21, яке набрало законної сили 13.01.2022, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області від 09.06.2021 №5401-5135/5416, із врахуванням проведених платежів.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 у справі №300/4368/23, яке набрало законної сили 10.11.2023, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2022 щомісячну доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14.07.2021 №713 у розмірі 2000 гривень.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №300/6847/24, яка набрала законної сили 31.03.2025, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 300/6847/24 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з 01 березня 2018 року по 31 березня 2019 року, на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області № 5401-5135/5416 від 09.06.2021 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з 01 березня 2018 року по 31 березня 2019 року, на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області № 5401-5135/5416 від 09.06.2021 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням проведених виплат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаних судових рішень відповідач провів перерахунки пенсії позивача, внаслідок якого різницю між перерахованим розміром пенсії і фактично виплаченою пенсією за період з 01.04.2019 по 28.02.2022 у сумі 110 172,39 гривень, за період з 01.03.2022 по 30.11.2023 в сумі 42 000,00 грн та за період з 01.03.2018 по 31.03.2019 у сумі 27 931,25 гривень внесено до Реєстру судових рішень Пенсійного фонду України, що сторонами визнається.
04.07.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести розрахунок та виплату компенсацію втрати частини недоотриманої пенсії за період з 01.04.2019 по 28.02.2022, з 01.03.2022 по 30.11.2023, з 01.03.2018 по 31.03.2019 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати» на підставі судових рішень від 13.12.2021 №300/3877/21, від 09.08.2023 №300/4368/23, від 31.03.2025 №300/6847/24 (а.с.11).
Пенсійний орган листом від 31.07.2025 №6014-5308/Щ-02/8-0900/25 повідомив позивача про те, що на виконання рішення суду від 13.12.2021 в справі №300/3877/21 проведено відповідний перерахунок. Різницю між перерахованим розміром пенсії та фактично виплаченою пенсією за період з 01.04.2019 по 28.02.2022 у сумі 110 172,39 грн внесено до Реєстру судових рішень Пенсійного фонду України. На виконання рішення суду від 09.08.2023 в справі №300/4368/23 проведено відповідний перерахунок. Різницю між перерахованим розміром пенсії та фактично виплаченою пенсією за період з 01.03.2022 по 30.11.2023 у сумі 42 000,00 грн внесено до Реєстру судових рішень Пенсійного фонду України. На виконання постанови суду від 31.03.2025 в справі №300/6847/24 проведено відповідний перерахунок. Різницю між перерахованим розміром пенсії та фактично виплаченою пенсією за період з 01.03.2018 по 31.03.2019 у сумі 43 480,56 грн внесено до Реєстру судових рішень Пенсійного фонду України. Вказано, що право на компенсацію частини доходів громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати на один або більше календарних місяців з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Основною умовою для виплати компенсації є порушення органом Пенсійного фонду України строків виплати нарахованої пенсії. Зазначено, що вини органу Пенсійного фонду України щодо порушення строків виплати пенсії немає, а отже, відсутні підстави для виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки строки виплати не порушені (а.с.12).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, в органах цивільного захисту, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі також - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закон провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Частиною третьою статті 63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за Законом № 2262-ХІІ пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина четверта статті 63 Закону №2262-ХІІ).
Питання щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати визначає Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (надалі також - Закон № 2050-ІІІ).
Статтею 1 Закону №2050-ІІІ передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно з статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 5 Закону № 2050-ІІІ своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.
Згідно з статтею 6 Закону № 2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Статтею 7 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати2 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 159 від 21.02.2001, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (надалі також - Порядок № 159), норми якого конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Пункти 1-3 Порядку №159 аналогічні положенням Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. Одночасно законодавець пов'язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 520/2020/19 та від 25 березня 2023 року у справі №400/8389/21, від 24 липня 2024 року у справі № 520/2674/2020 та від 31 липня 2024 року у справі № 480/1704/19, від 08.12.2025 у справі №420/13975/24.
Отже, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу, за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.
Тобто, для проведення компенсації обов'язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.
Із матеріалів справи видно, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі №300/3877/21 відповідач провів перерахунок пенсії позивача та здійснює з місяця перерахунку поточну її виплату, однак заборгованість за період з 01.04.2019 по 28.02.2022 в сумі 110 172,39 грн фактично не виплатив. Аналогічно на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 у справі №300/4368/23 відповідач провів перерахунок та здійснює її поточну виплату, однак заборгованість з пенсії за період з 01.03.2022 по 30.11.2023 в сумі 42 000,00 грн так і не виплатив. Також на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду суду від 31.03.2025 у справі №300/6847/24 пенсійний орган провів перерахунок пенсії позивача та здійснює з місяця перерахунку поточну її виплату, однак заборгованість за період з 01.03.2018 по 31.03.2019 в сумі 43 480,56 грн фактично не виплатив.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що виплата вищевказаних сум нарахованих, але невиплачених пенсійних виплат, буде проведена лише за наявності фінансування з Державного бюджету, оскільки відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Аналізуючи положення Закону №2050-III та Порядку №159, суд зазначає, що компенсація втрати частини доходів є спеціальною державною гарантією, спрямованою на відновлення реальної вартості грошового доходу у разі порушення строків його виплати. Така компенсація: нараховується на суму нарахованого, але не виплаченого доходу; має допоміжний характер відносно основного боргу, оскільки її розмір та існування залежать від суми (і факту) невиплаченого доходу; відповідно до статті 4 Закону №2050-III підлягає виплаті в тому ж місяці, у якому здійснюється фактична виплата заборгованості за відповідний період.
Факт нарахування, але невиплати грошового доходу свідчить про виникнення у позивача матеріального права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III. Однак саме виникнення такого права не означає його порушення. Відповідно до статті 2 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси, а не ті, порушення яких є лише потенційно можливим у майбутньому.
Законодавець чітко визначив, що обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості. Саме тоді орган Пенсійного фонду набуває реальної можливості виконати або не виконати покладений на нього обов'язок щодо виплати компенсації. Відповідно, лише з цього моменту може виникнути порушення права позивача на компенсацію, яке підлягає судовому захисту.
Закон №2050-III не передбачає можливості присудження компенсації наперед, оскільки вона є правовим наслідком уже допущеного прострочення виплати доходу. До здійснення фактичної виплати заборгованості обов'язок щодо компенсації ще не виник, а отже й порушення права позивача не настало. За таких обставин вимога про виплату компенсації є передчасною та не може бути задоволена за відсутності встановленого порушення відповідачем відповідного обов'язку.
Таким чином, хоча право позивача на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III є безспірним у зв'язку з доведеним фактом нарахування, але невиплати пенсії, це право на момент звернення до суду не було порушене. У зв'язку з цим воно не може бути предметом судового захисту у цій справі, оскільки суд не наділений повноваженнями зобов'язувати відповідача виплачувати компенсацію до того, як відповідний юридичний обов'язок виникне - тобто до місяця фактичної виплати основної суми заборгованості.
Виходячи з викладеного, вимога позивача про виплату компенсації втрати частини доходів у теперішній момент є передчасною, що унеможливлює її задоволення через відсутність установленого порушення суб'єктом владних повноважень відповідного обов'язку.
Суд наголошує, що відмова у задоволенні позову з наведених підстав не позбавляє позивача права на отримання такої компенсації в майбутньому - після фактичної виплати суми основної заборгованості.
Вказане також узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 160/672/24, від 19 червня 2025 року у справі №580/11000/23 та від 03 грудня 2025 року у справі №520/25464/23, від 08.12.2025 в справі 420/13975/24, де, зокрема, Суд наголосив на передчасності вимог позивача про нараховування і виплату компенсації до дня повної виплати сум недоплаченої пенсії відповідно до Закону № 2050-III.
Відтак, суд дійшов висновку що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.