27 січня 2026 року Справа № 280/9765/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 158-б, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
06.11.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд (згідно уточненої позовної заяви від 17.11.2025 та від 01.12.2025):
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за віком, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періодів роботи з 18.04.2007 року по 17.09.2025 року у подвійному розмірі;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 18.04.2007 року по 17.09.2025 року у подвійному розмірі, починаючи з 01.03.2025 року.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач під час призначення пенсії протиправно не зарахував до її стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 30.06.2004, з 01.07.2004 по 25.07.2004, з 01.08.2004 по 04.02.2007, який повинен був бути зарахований у подвійному розмірі в силу положень статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві, зокрема зазначає, що cстаттею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, тобто до 01.01.2004 року, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Звертає увагу суду, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Враховуючи вищезазначене, періоди роботи позивача, починаючи з 18.04.2007 року, зараховано до загального страхового стажу відповідно до вимог статті 24 Закону №1058. Тобто періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.2018 по 17.09.2025 зараховано в одинарному розмірі. Також, зазначає, що позивачу, як працюючій особі, з 01.04.2025 проведено перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону №1058 із зарахуванням страхового стажу по 28.02.2025. Наступний перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону №1058 проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після попереднього перерахунку пенсії незалежно від перерв у роботі. Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було прийнято рішення про відмову у перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоди роботи з 01.01.2018 року по 17.09.2025 року у подвійному розмірі, починаючи з 01.03.2025 року.
Ухвалою суду від 11.11.2025 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено відповідачу термін для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 28.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з 01.03.2023 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач листом від 03.10.2025 року, на заяву позивача щодо зарахування стажу роботи у подвійному розмірі повідомив, що згідно зі статтею 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (зі змінами, що набрали чинності 15.08.2003 року), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Враховуючи вищезазначене, періоди Вашої роботи, починаючи з 18.04.2007 року, зараховано до загального страхового стажу відповідно до вимог статті 24 Закону № 1058.
Позивач вважаючи дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи з 18.04.2007 року по 17.09.2025 року у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Конституцією України, Законом України № 1788-XIІ від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» /Закон № 1788-XIІ/, Законом України № 1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /Закон № 1058-IV/, який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до преамбули Закону № 1058-IV цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п.3 ст.40 Закону № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
За правилами п.16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу) станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до ст.60 Закону № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 637 від 12.08.1993 /Порядок № 637/, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 № 17-29 підтверджується, що позивач з 18.04.2007 по теперішній час працює у КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради.
Крім того, зазначене також підтверджується довідкою КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради від 07.07.20205 №220, відповідно до якої позивач була прийнята в Комунальну установу «Обласна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради з 18.04.2007 на посаду молодша медична сестра (санітарка-палатна) на ставки 5-го психіатричного відділення пограничних станів та на 0,25 ставки молодша медична сестра (санітарка-палатна) денного стаціонару (наказ від 18.04 2007 №74). 01.08.2011 переведена на посаду на 0,5 ставки молодшої медичної сестри (санітарки палатної) 5-го відділення психіатричного пограничних станів та на 0,5 ставки молодшої медичної сестри (санітарки палатної) денного стаціонару (наказ від 01.08.2011 № 142-о). 03.01.2012 переведена на посаду молодшої медичної сестри (санітарки палатної) на 1,0 ставку 5-го відділення (наказ від 03.01.2012 № І-о). 01.04.2020 переведена на посаду молодшої медичної сестри (санітарки-палатної) у відділення алкогольних психозів (наказ від 27.02.2020 № 40/1-о) де працює по теперішній час (на 07.07.2025).
Отже, матеріалами справи підтверджено і не заперечується відповідачем, що протягом спірного періоду позивач працювала у психіатричному закладі охорони здоров'я.
За правилами ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів п.16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у психіатричних закладах охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Суд зазначає, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" жодних обмежень щодо застосування ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення пільгового стажу для обчислення пенсії не містить.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17, від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що не зарахування пенсійним органом до стажу позивача у подвійному розмірі періодів роботи у психіатричних закладах охорони здоров'я з 18.04.2007 року по 17.09.2025 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та є протиправним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012)-задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 18.04.2007 року по 17.09.2025 року у закладі з надання психіатричної допомоги у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 18.04.2007 року по 17.09.2025 роки у закладі з надання психіатричної допомоги у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим провести їй перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025, з урахуванням вже виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 27.01.2026.
Суддя О.В. Конишева