Справа № 488/308/26
Провадження № 1-кс/488/36/26
28.01.2026 року місто Миколаїв, вулиця Доктора Самойловича, 29-А
Слідчий суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , розглянувши заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 в порядку статті 206 КПК України про звільнення ОСОБА_3 , якого незаконного позбавили свободи, -
27.01.2026 року в провадження слідчого судді надійшла скарга заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 в порядку статті 206 КПК України про звільнення ОСОБА_3 , якого незаконно позбавили свободи.
Заяву мотивовано тим, що 22.01.2026 року приблизно о 16:50 годині у місті Миколаєві на полі між мікрорайоном Кульбакіно та мікрорайоном Причепівка група невідомих заявнику осіб у військовій формі, їх було приблизно 7-9 осіб, а саме дві особи в чорній формі з написом «на грудях» з трьох літер, в масках - балаклавах на транспортному засобі Мерседес Віто, синього кольору з номерами іноземної реєстрації, і два працівника поліції з двома працівниками ТЦК на патрульній машині Рено Дастер, реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїли викрадення брата заявника - ОСОБА_3 , силоміць загрузивши його до буса. На вимогу заявника звільнити його брата- ОСОБА_3 поліцейські не реагували. Натомість працівник ТЦК намагався виправити ситуацію, телефонував особам, які викрали ОСОБА_3 , але ОСОБА_3 так ніхто і не повернув, а лише надали можливість заявнику почути ОСОБА_3 , працівник ТЦК надав заявнику слухавку, заявник почув голос ОСОБА_3 , останній був наляканий і повідомив заявнику, що його б'ють по голові. Також заявник зазначив, що його брат ОСОБА_3 мешкає в трьох хвилинах від місця вчинення відносно нього злочину, вдома у нього були всі документи, які і домі там залишаються. За документами ОСОБА_3 так ніхто і не приїхав, ОСОБА_3 та вся його родина були впевнені в тому, що останній знятий з обліку і непридатний до військової служби, оскільки таку інформацію ОСОБА_3 надали у територіальному центрі, що підтверджується обліковим документом. 23.01.2026 року в мікрорайону Дубки в місті Миколаєві, де знаходиться обласний пункт призовників, ОСОБА_3 передав заявнику записку, що стало підтвердженням того, що ОСОБА_3 знаходиться там. Телефон для зв'язку ОСОБА_3 не надали, не дозволили побачитись із заявником. 23.01.2026 року приблизно о 18:30 годині ОСОБА_3 зателефонував заявнику та їм вдалося поговорити, голос ОСОБА_3 був тремтячий, наляканий, останній повідомив заявнику, що 23.01.2026 року його збираються кудись відвезти, також ОСОБА_3 передав заявнику записку, в якій зазначив, що комісію не проходив. 24.01.2026 року в першій половині дня на контрольно-пропускному пункті в Дубках заявнику повідомили, що ввечері 23.01.2026 року його брата ОСОБА_3 забрала 425 бригада «Скеля», без документів та висновку лікарської комісії. На даний час місцезнаходження ОСОБА_3 невідомо.
Дослідивши матеріали скарги слідчий суддя зазначає наступне.
Слідчий суддя відповідно до пункту 18 частини 1 статті 3 КПК України, здійснює судовий контроль за дотриманням прав та свобод осіб у кримінальному провадженні.
При цьому пунктом 10 частини 1 статті 3 КПК України встановлено, що кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Положеннями частини 3 статті 26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Так, серед іншого, згідно зі статтею 206 КПК України якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Заслуговує на увагу те, що стаття 206 КПК України поміщена законодавцем до параграфу 1 «Запобіжні заходи, затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду» глави 18 «Запобіжні заходи, затримання особи» КПК України. На переконання слідчого судді вказане свідчить про обмеження можливості її застосування до інших, ніж зазначені, правовідносин.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про попереднє ув'язнення" підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Таким чином, системний аналіз положень вказаних норм КПК України та Закону України "Про попереднє ув'язнення" призводить до висновку про те, що статтею 206 КПК України врегульовано порядок здійснення контролю слідчим суддею за законністю тримання осіб під вартою. При цьому, зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи (яка позбавлена свободи), слідчий суддя уповноважений виключно під час розгляду скарги на незаконне тримання під вартою або іншого клопотання (заяви), розгляд яких віднесено до його повноважень та які подані в порядку, передбаченому КПК України та якщо оскаржувані дії врегульовані нормами КПК України.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження надавати оцінку діям службових осіб територіальних центрів комплектування та військової частини щодо виконання порядку проведення призову громадян України на військову службу.
Зі змісту поданої заяви слідує, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку статті 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою у порядку статті 207 КПК України, не утримується правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах кримінального провадження.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для розгляду у порядку статті 206 КПК України заяви, поданої не в рамках кримінального провадження або у зв'язку з діями державного органу, що регулюються не КПК України, а іншими нормативно-правовими актами.
Також слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення його прав чи інтересів службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки, військової частини при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаних із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення та реалізовувати в подальшому свої права заявника (потерпілого) у кримінальному провадженні.
За викладених обставин слідчий суддя доходить до висновку про відмову у відкритті провадження за заявою.
При цьому, стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження за заявою, яку подано в порядку вказаної статті.
Слідчий суддя ухвалюючи рішення з цього питання виходить з вимог частини 6 статті 9 КПК України, згідно з якою у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 КПК України.
Так, відповідно до пункту 17 частини 1 статті 7, статті 21 КПК України однією з таких засад є доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, який передбачає, у тому числі, ухвалення судового рішення щодо поданої учасником провадження заяви.
У той же час, згідно з пунктом 17 частини 1 статті 7 КПК України іншою засадою є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, а її зміст розкрито у частині 1 статті 24 КПК, згідно з якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, зокрема, суду, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК", що узгоджується з практикою Великої палати Верховного Суду (Постанову ВП ВС від 23.05.2018 р. по справі № 237/1459/17).
На підставі викладеного та керуючись статтею 206 КПК України,
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає апеляційному оскарженню безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1