м. Вінниця
28 січня 2026 р. Справа № 120/18250/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 06.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
19.01.2026 через систему "Електронний суд" представник відповідача подав відзив на позовну заяву.
Крім того, 20.01.2026 до суду надійшло клопотання Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Обґрунтовуючи таке, сторона відповідача вказує, що на її переконання наявні підстави для постановляння ухвали про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Посилаючись на приписи зокрема статей 44, 257, 262 КАС України, представник зауважив, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі вимагає розгляду справи у порядку загального позовного провадження, для повного і всебічного встановлення обставин справи.
Також у цьому ж клопотання відповідач просить суд у разі відмови у задоволенні клопотання щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження, постановити ухвалу про розгляд справи № 120/18250/25 в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із викликом сторін.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частиною четвертою статті 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом (ч. 5 статті 12 КАС України).
Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності для цілей Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас суд зауважує, що такий перелік не є вичерпним і в силу вимог пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України справами незначної складності є також справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, згідно з частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Перелік цих справ відповідає справам, визначеним у пунктах 1-4 частини 4 статті 12 КАС України.
Так, обґрунтовуючи необхідність розгляду даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження та з викликом сторін представник відповідача вказує на те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі вимагає розгляду справи у порядку загального позовного провадження, для повного і всебічного встановлення обставин справи.
Втім, першочергово суд враховує, що дана справа виходячи зі свого предмету не відноситься до тих категорій справ, перелік яких наведено у частині 4 статті 12 КАС України, та які належить розглядати виключно за правилами загального позовного провадження. Отже, підстав для переходу до розгляду цієї справи в загальному позовному провадженні не має.
Щодо розгляду цієї справи в спрощеному позовному провадженні однак з викликом сторін, то суд враховує таке.
Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 КАС України.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Аналіз зазначених положень КАС України дає підстави вважати, що прийняття рішення про призначення судового засідання з викликом (повідомленням) сторін є правом суду. Вказана норма не встановлює обов'язкового прийняття рішення про призначення судового засідання з викликом (повідомленням) сторін у разі наявності про це відповідного клопотання сторони
Так, в даному клопотанні позивач наголошує на тому, що перевірка всіх обставин в цій справі як і дослідження наданих нею додаткових доказів вимагає проведення судових засідань з повідомленням (викликом) сторін з метою надання ґрунтовних пояснень по суті спору.
Однак, суд звертає увагу, що відповідач має право навести свої пояснення у заявах по суті справи та подавати до суду будь-які інші письмові пояснення та докази на спростування доводів відповідача.
При цьому обсяг наданих сторонами доказів не є значним або ж таким, який вимагає заслуховування усних пояснень сторін при їх дослідженні.
Необхідно врахувати, що згідно з ч. 1, 3 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, спрощене позовне провадження є однією із форм адміністративного судочинства, встановленою законом. Відтак, розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в жодному разі не порушує права сторін на справедливий судовий розгляд.
Суд враховує, що за частиною першою статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини восьмої статті 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Таким чином, розгляд судом адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін дає можливість учасникам справи сповна реалізувати свої процесуальні права, визначені, зокрема, у статтях 44, 47 КАС України. При цьому, сторони перебувають в однаковому процесуальному становищі щодо можливості реалізації таких прав.
Разом з тим, саме лише бажання сторони у справі викласти свої аргументи під час публічних слухань, а не в письмових заявах, не зумовлюють необхідність призначення справи до розгляду в судовому засіданні з викликом її учасників.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
В даному випадку суд враховує, що стороною відповідача не наведено переконливих аргументів на користь того, що дослідження усіх обставин справи та прийняття судом законного та обґрунтованого рішення не можливе без проведення судового засідання.
Як при відкритті провадження у справі так і на даний час суд вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового розгляду з викликом сторін для повного і всебічного встановлення всіх обставин справи. Доводи відповідача, які наведені в поданому клопотанні, не спростовують висновків суду щодо обраної форми судочинства.
За таких обставин суд не вбачає правових підстав та необхідності в розгляді цієї справи з викликом сторін, а тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 12, 248, 256, 257, 260, 262 КАС України, -
Залишити без задоволення клопотання представника відповідача про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, або в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Томчук Андрій Валерійович