Справа № 473/673/25
"28" січня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Ротар М.М., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог, ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства та про внесення змін до актового запису про народження дитини щодо даних батька
установив:
у провадженні Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа за вищезазначеним позовом.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 11 лютого 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до підготовчого засідання.
27.02.2025 року від представника відповідача адвоката Могили С.М. надійшов відзив на позовну заяву.
04.03.2025 року від представника позивача адвоката Шалару О.І. надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 06 червня 2025 року закрито провадження по справі та справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні. При цьому сторони будь яких клопотань не заявляли, всі питання передбачені ст.2 ст.197 ЦПК України були вирішенні в підготовчому судовому засіданні, заперечень з приводу закриття підготовчого провадження не заявляли.
25 грудня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Шалару О.І. про призначення у справі судово-генетичну експертизу на вирішення якої поставити питання наявності кровного спорідження між позивачем ОСОБА_1 та дітьми ОСОБА_4 (батьком позивача), а сам е йог осином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та його дочкою ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , як між біологічними братами та сестрою позивача.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, в матеріалах справи міститься заява від представника позивача адвоката Шалару О.І., в якій він просив розгляд клопотання про призначення експертизи розглядати у його відсутності.
Представник відповідача адвокат Могила С.М. в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав заяву, в якій заперечував проти задоволення клопотання.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, від неї на адресу суду надійшла заява в якій вона просить розглядати справу у її відсутності, позовну заяву визнає.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).
За змістом ст.ст. 76, 81, 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Розглядаючи клопотання представника позивача про призначення експертизи, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Системний аналіз норм цивільного процесуального законодавства дає підстави для висновку, що однією з умов задля можливості задоволення судом клопотання сторони про витребування доказів є: подання такого клопотання у передбачені процесуальним законом строки, а у випадку їх пропуску наведення із належним підтвердженням поважних причин пропуску цього строку.
Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ч.1 ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх клопотанням.
Тому, у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Згідно із ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Таким чином, представником позивача було пропущено строк для подання клопотання про призначення судової експертизи, у клопотанні не заявлено вимогу про поновлення пропущеного строку разом із вказівкою на причини пропуску строку. Будь-яких доказів в обґрунтування неможливості подання зазначеного клопотання у визначений законом строк з причин, що не залежали від позивача адвокат Шалару О.І. не надав.
Згідно ч.2 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Крім того, згідно ч.1 ст. 84 ЦПК України, таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Судом встановлено, що позовна заява подана позивачем до суду 06 лютого 2025 року, а клопотання про призначення судової експертизи заявлено майже через 11 місяців - 25 грудня 2025 року.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
У п. 47 рішення у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.
Таким чином, представником позивача було пропущено строк для подання клопотання про призначення судової експертизи та у клопотанні не заявлено про поновлення пропущеного строку разом із вказівкою на причини пропуску строку. Будь-яких доказів в обґрунтування неможливості подання зазначеного клопотання у встановлений законом строк з причин, що не залежали від позивача адвокат Шалару О.І. у клопотання не зазначив, та не надав їх і у судовому засіданні.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Беручи до уваги, що клопотання про призначення експертизи було подано з пропуском строків та у клопотанні не заявлено про поновлення пропущеного строку з обґрунтуванням неможливості подання зазначеного клопотання у встановлений законом строк з причин, що не залежали від позивача, суд вважає, що клопотання про призначення експертизи не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 83, 84, 120, 126, 258-261 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні клопотання представника позивача адвоката Шалару Олексія Ілліча призначення експертизи - відмовити.
Судове засідання відкласти на 10 березня 2026 року на 13 годину 30 хвилин.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлений 28 січня 2026 року.
Суддя М.М.Ротар