Справа № 199/14794/25
Провадження № 2-др/463/3/26
28 січня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Стрепка Н.Л.,
з участю секретаря судових засідань Онишкевича О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача Андрущенка Михайла Валерійовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованості за договором позики у розмірі 29040 гривень, сплаченого судового збору у розмірі 2422,4 гривень.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 31 жовтня 2025 року цивільну справі за вказаною позовною заявою передано до Личаківського районного суду м. Львова для розгляду за підсудністю, оскільки встановлено, що останнім зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , а саме місцем його фактичного проживання як внутрішньо-переміщеної особи є: АДРЕСА_1 , що відноситься до території, на яку поширюється підсудність Личаківського районного суду м. Львова.
Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 25 листопада 2025 року, автоматизованою системою документообігу суду відповідно для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 2 квітня 2025 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Заочним рішенням від 21 січня 2026 року позов ТОВ «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Іннова-Нова» заборгованість за кредитним договором №8398630625 від 1 червня 2025 року станом в розмірі 29040 (двадцять дев'ять тисяч сорок) гривень, а також судові витрати в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.
23 січня 2026 року представник позивача адвокат Андрущенко М.В., який діє на підставі ордера серії АН №1685752 від 8 травня 2025 року, подав до суду через систему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова-Нова» судові витрати на надання ТОВ «Іннова-Нова» професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 5000 грн.
Подану заяву мотивує тим, що в даній справі 21 січня 2026 року ухвалено судове рішення, яким не вирішено питання про розподіл судових витрат на надання позивачу професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 5000 грн. Посилається на положення ст.ст. 133, 141, 270 ЦПК України та правову позицію, викладену у постанові ОП КГС ВС від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 щодо відсутності в суду права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Також повідомляє, що на підставі рішення загальних зборів учасників відбулась зміна назви ТОВ з «Іннова Фінанс» на «Іннова-Нова», у зв'язку із чим від 8 вересня 2025 року внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача.
Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд вирішує подану заяву без повідомлення учасників справи, та відтак, згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд заяви здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, поданої заяви, приходжу до наступного висновку.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
При цьому згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Оскільки рішення у справі ухвалено судом 14 жовтня 2025 року, а заяву про ухвалення додаткового рішення представником позивачів скеровано до суду 15 жовтня 2025 року, а відтак докази на підтвердження розміру понесених витрат подані стороною позивача у визначений вище строк та такі підлягають розподілу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Так згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 вказаної статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відповідно до ч. 2 даної статті інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому згідно з частинами 3-4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Окрім того при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Водночас згідно з правовою позицією, викладеною Верховним судом в постановах від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, від 31 січня 2022 року в справі №185/5421/21, винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги також може бути визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, яка за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
У справі «Бєлоусов проти України» ЄСПЛ сформував правову позицію про те, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями, а тому витрати за цим гонораром є «фактично понесеними». Така ж позиція сформована ЄСПЛ у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану»
Аналогічну правову позицію підтримав Верховний суд у постановах від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, від 27 липня 2022 року в справі №686/28627/18 вказавши, що у своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 9 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду».
Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату. Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану».
Також у своїй постанові від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19 Верховний Суд зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Так з матеріалів справи та поданої заяви вбачається, що представництво інтересів позивача у такій здійснювала адвокат Андрущенко М.В., в позовній заяві останній вказував, що судові витрати, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи становлять витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн., документальне підтвердження понесених судових витрат в частині надання ТОВ «Іннова Фінанс» («Іннова-Нова») професійної правничої допомоги буде скеровано до суду разом із заявою про ухвалення додаткового рішення в строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, що не перевищує 5 днів з моменту винесення судом рішення по справі.
Зокрема з долучених до заяви документів вбачається, що 6 травня 2025 року адвокатом Андрущенком М.В., як виконавцем, та ТОВ «Іннова Фінанс», як замовником, було укладено договір про надання правничої допомоги №06-05/2025, за умовами якого виконавець зобов'язувався надавати на користь замовника послуги правничого та консультаційного характерів, а замовник - приймати та в порядку, визначеному цим договором сплачувати такі надані послуги. Послуги за договором надаються на підставі усної чи письмової заявки з боку замовника.
Так 1 липня 2025 року було складено заявку про надання послуг №3186903312, а саме замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання надати наступні послуги за договором: складання правової документації процесуального характеру: позовної заяви; за необхідності: заяв, відповіді на відзив, клопотань, заперечень, тощо; супровід процесу розгляду справ в суді з питань, пов'язаних із правами та інтересами замовника, в будь-якому форматі судочинства, в т.ч. але не виключно із використанням ресурсу «Електронний суд» загальною вартістю 5000 грн.
При цьому з рішення єдиного учасника ТОВ «Іннова Фінанс» від 5 вересня 2025 року вбачається, що таким було змінено найменування юридичної особи ТОВ «Іннова Фінанс» на ТОВ «Іннова-Нова».
22 січня 2026 року адвокатом Андрущенком М.В., як виконавцем, та ТОВ «Іннова-Нова», як замовником, було складено акт №3186903312 приймання-передачі наданих послуг до договору №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 6 травня 2025 року по справі №199/14794/25, згідно з яким сторони погодили, що виконавцем було надано за заявкою №3186903312 від 1 липня 2025 року до договору, а замовником отримано належним чином наступний перелік послуг: складення правової документації процесуального характеру (позовної заяви та клопотання про витребування доказів); та супровід процесу розгляду справи в суді з питань, пов'язаних із правами та інтересами замовника, в будь-якому форматі судочинства, в т.ч., але не виключно із використанням ресурсу «Електронний суд», загальною вартістю 5000 грн.
При цьому з наданої копії платіжної інструкції №58 від 22 січня 2026 року вбачається, що позивачем на час подання заяви вже було сплачено адвокату Андрущенку М.В. вартість послуг з надання правової допомоги у розмірі 5000 грн.
Відтак наданими стороною позивача доказами підтверджується розмір витрат на професійну правничу допомогу, що становить 5000 грн. Оцінивши надані докази на підтвердження вартості витрат та опис наданих послуг, суд приходить до переконання, що такі безпосередньо пов'язані з розглядом справи, заявлений розмір витрат на правову допомоги є співмірним із складністю справи, часом витраченим адвокатом, обсягом наданих адвокатом послуг, а тому з врахуванням того, що позов задоволено судом, заява представника позивача щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення таких витрат з відповідача також підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 13, 33, 133, 137, 141, 247, 264, 265, 270, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
заяву представника позивача Андрущенка Михайла Валерійовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 10, пов. 2, офіс 5, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 44127243.
Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце фактичного проживання як внутрішньо-переміщеної особи є: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя: Стрепко Н.Л