441/1659/22
1-кп/441/34/2026
26 січня 2026 року колегія суддів Городоцького районного суду Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київ, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15 - пунктів 1, 5, 6 частини 2 статті 115, частиною 2 статті 194, частиною 1 статті 263 КК України, -
у провадженні Городоцького районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15 - пунктів 1, 5, 6 частини 2 статті 115, частиною 2 статті 194, частиною 1 статті 263 КК України, керуючись частиною 2 статті 376 КПК України, внесених 27 травня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141440000077.
Прокурор ОСОБА_9 21 січня 2026 року подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, мотивуючи тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, кримінальне правопорушення вчинене із застосуванням вибухового предмету до потерпілих, докази, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_8 у вчиненні особливо тяжкого та двох тяжких злочинів є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК порядку. Зазначив, що обмеження конституційних прав ОСОБА_8 є виправданим, оскільки у разі застосування іншого запобіжного заходу не пов?язаного з позбавленням волі обвинувачений може вжити заходи, спрямовані на доведення свого злочинного умислу до кінця, що ставить під загрозу життя потерпілих, інше.
В суді прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримав з мотивів у ньому наведених, просить задовольнити.
Представник потерпілих ОСОБА_10 у заяві від 26 січня 2026 року клопотання підтримав просив про розгляд такого за його відсутності та за відсутності його довірителів.
Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 клопотання прокурора ОСОБА_9 заперечили, мотивуючи в основному тим, що ОСОБА_8 за місцем проживання характеризується позитивно, має родину, міцні соціальні зв'язки, користується повагою серед рідних колег і друзів, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, також зазначили, що свідки та експерт у кримінальному провадженні вже дали свої показання, а відтак покликання на ризики передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України необгрунтовані, інше. Просять змінити обвинуваченому запобіжний захід на запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію захисників.
Заслухавши прокурора, захисників, обвинуваченого, вивчивши клопотання, матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до статті 3 Загальної декларації прав людини, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 176-178 КПК України, запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Так, ухвалою слідчого судді Городоцького районного суду Львівської області від 29 травня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а ухвалами колегії суддів Городоцького районного суду Львівської області, і зокрема, востаннє ухвалою від 09 грудня 2025 року строк запобіжного заходу обвинуваченому продовжено до 06 лютого 2026 року включно, без визначення розміру застави.
У статті 2 Закону України «Про попереднє ув'язнення» визначено, що метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Не вдаючись до детального аналізу оцінки дій винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, суд повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у суду реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
За положеннями частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити документи, інше.
Обов'язок доведення цих обставин лежить на прокуророві.
Наведені прокурором у клопотанні доводи свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених передбачених частиною 2 статті 15 - пунктів 1, 5, 6 частини 2 статті 115, частиною 2 статті 194, частиною 1 статті 263 КК України, керуючись частиною 2 статті 376 КПК України, а також про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого кримінальних правопорушень із застосуванням вибухових предметів, використання яких створило небезпеку для життя не тільки потерпілих, а і невизначеного кола осіб, зокрема, у вчиненні замаху на умисне вбивство двох або більше осіб вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, у разі визнання його винуватим йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, вік і стан здоров'я ОСОБА_8 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного із позбавленням волі, таке обмеження конституційних прав, з огляду на наведені прокурором обставини, є виправданим, наведене свідчить про відсутність в обвинуваченого соціально-стримуючих факторів, які б давали підстави вважати, що він не буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, не вчинить іншого кримінального правопорушення, чи продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
ЄСПЛ зазначив, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За наведеного, враховуючи вагомість наявних доказів, характер та тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, його вік і стан здоров'я, колегія суддів приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду провадження, а тому обвинуваченому слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави з огляду на положення частини четвертої статті 183 КПК України.
Колегія суддів бере до уваги покликання захисників, про те, що потерпілі та експерти під час судового розгляду кримінального провадження вже допитані, що по суті, виключає наявність ризику незаконного впливу на потерпілих та експертів, з метою зміни наданих ними показань у цьому кримінальному провадженні, а відтак вважає, що покликання прокурора про існування ризику, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України - необгрунтовані.
Водночас, з огляду на обставини справи та наявні ризики передбачені пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, колегія суддів не убачає підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, як про це просять захисники.
Керуючись статтями 177, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, колегія суддів, -
клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_8 продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою - до 26 березня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№ 19)».
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів.
Повний текст ухвали складено 28 січня 2026 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3