Справа № 336/1171/25
Пр. 2/336/143/2026
19.01.26
(заочне)
19 січня 2026 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Безкровної Є.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя за правилами загального позовного провадження цивільну справу №336/1171/25 за позовом ОСОБА_1 до Малотокмачанської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, Малотокмачанської сільської ради Пологівського району Запорізької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
за відсутності сторін та їх представників, -
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Макаренко О.М. в інтересах позивача 05.02.2025 через систему «Електронний суд» звернувся до суду із зазначеним позовом, просить визначити позивачу додатковий строк у три місяці, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За змістом позовної заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку, площею 9,9534 га, кадастровий номер №2323982500:04:001:0027, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Малотокмачанської сільської ради Пологівського району Запорізької області. Вказана земельна ділянка належала спадкодавиці за життя на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЗП №030534, виданого Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області. Своєю спадщиною ОСОБА_2 розпорядилась за життя, склавши заповіт на ім?я позивача, посвідчений 02.03.2010 приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Студенцовим О.В.
З початку введення воєнного стану на території України с.Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області відноситься до зони активних бойових дій, знаходиться на лінії бойового зіткнення, крім того, спадкодавиця мешкала під час воєнного стану у Республіці Польща, проживала там до смерті, про яку ОСОБА_1 дізнався від знайомих померлої на початку 2025 року, ними ж передано документи про її заповіт на земельну ділянку. Дізнавшись про заповіт, позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Оскільки спадкоємець пропустив визначений законом строк на прийняття спадщини, не знавши про смерть ОСОБА_2 та про заповіт, як об?єктивні та непереборні для нього причини, приватний нотаріус Дмитрієва Н.П. винесла постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 28.01.2025. Стороною позивача наголошено, що численна кількість мешканців с.Мала Токмачка та м.Гуляйполе виїхало зі своїх помешкань через безпекову ситуацію. Позивач зазначає, що про інших спадкоємців йому невідомо.
Враховуючи наведене, обгрунтовуючи позовну вимогу наявністю вказаних поважних причин, із посиланням на норми ст. 15, 16, 1221, 1268-1269, 1270-1272 ЦК України, представник позивача, діючи в інтересах позивача, просить задовольнити позов у визначений спосіб.
Згідно з ч.7 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об'єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.
Так, відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 10.05.2022 №29/09-22 змінено територіальну підсудність судових справ Оріхівського районного суду Запорізької області у зв'язку із неможливістю здійснення правосуддя під час воєнного стану до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою судді від 10.02.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено дату, час і місце проведення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 17.04.2025 клопотання сторони позивача про витребування доказів задоволено. В порядку витребування доказів зобов'язано приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Дмитрієву Наталію Павлівну надати засвідчену копію матеріалів спадкової справи №11/2025, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Чернівецька область Хотинський район с. Млинки; дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . В порядку витребування доказів зобов'язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати копії актових записів, а саме: 1) про державну реєстрацію шлюбу, відповідно до даних якого в графі "дружина" зазначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с місце народження: Чернівецька область Хотинський район с. Млинки; 2) про державну реєстрацію розірвання шлюбу, згідно з відомостями якого в графі "дружина" наявні відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с місце народження: Чернівецька область Хотинський район с. Млинки; 3) про народження, згідно з яким / якими матір'ю дитини записана ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с місце народження: Чернівецька область Хотинський район с. Млинки. Оголошено перерву в підготовчому засіданні внаслідок необхідності витребування нових (додаткових) доказів.
08.07.2025 до справи від представника позивача надійшло клопотання, за змістом якої адвокат Макаренко О.М. просить залучити до участі у справі як співвідповідача Малотокмачанську сільську раду Пологівського району Запорізької області.
Ухвалою суду від 30.09.2025 постановлено залучити до участі у справі співвідповідача Малотокмачанську сільську раду Пологівського району Запорізької області, закрити підготовче провадження у цивільній справі та призначити її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, визначено строки для подання заяв по суті спору, роз?яснено право на подання зустрічної позовної заяви.
Представник позивача у судовому засіданні присутній не був, 13.05.2025, а також неодноразово в подальшому скерував до суду заяви, за змістом якої просить у зв'язку з відсутністю додаткових доказів, заяв та клопотань підготовче судове засідання та подальший розгляд справи проводити без участі сторони позивача, за відсутності можливості брати особисту участь під час розгляду справи. Заперечень щодо заочного порядку розгляду справи стороною позивача не висловлено.
25.02.2025 та неодноразово в подальшому від представника відповідача-2 Ю.Спасського надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, крім того, за змістом заяви відповідач заперечень проти рішення суду не має. Крім того, у листі від 08.05.2025 зазначено про визнання позовних вимог. Питання прийняття визнання позову Малотокмачанською сільською радою Пологівського району Запорізької області суд не розглядає, враховуючи наявність у суб?єктному складі двох відповідачів. Також згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. В даному випадку процесуальне рішення суду з цього приводу, з урахуванням інтересів територіальної громади с.Мала Токмачка, ґрунтується на приписах цивільного права, яким, на переконання суду, прийняття визнання позову суперечитиме в повному обсязі.
Згідно з заявою голови Малотокмачанської сільскої військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Ю.Спасського, вх.№ від 13.10.2025, а також від 24.12.2025, представник відповідача просить розглядати справу за відсутності представника адміністрації, проти судового рішення заперечень не буде.
Таким чином в судовому засіданні представники відповідачів присутні не були, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись неодноразово та належним чином шляхом надіслання судових повісток. Відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України, інших заяв або клопотань до суду не подавали, маючи достатньо часу для висловлення заперечень проти позовних вимог. Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ч.4 ст.223 ЦПК України передбачено, що, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як врегульовано ч.1,2 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
На підставі встановлених обставин та у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень сторони позивача, дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалив вирішувати справу на підставі наявних у ній доказів, а саме постановив ухвалу згідно з ч.1 ст. 281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку, що видно з протоколу судового засідання.
Зустрічної позовної заяви та інших заяв по суті справи сторонами подано не було. Інших процесуальних дій у справі, судом вчинено не було за відсутності клопотань учасників справи.
Підстав для оголошення перерви та / або відкладення судового засідання відповідно до положень ст.223, 240 ЦПК України судом не встановлено.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із тим, що розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно з нотаріально посвідченим перекладом скороченого витягу зі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого у Республіці Польща, смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Чернівці, яка одружена, настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Чанець, дані чоловіка - ОСОБА_3 , батьки померлої - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Підпис перекладача (його справжність) посвідчена приватним нотаріусом ЗМНО Маловець Л.С., р.№ 36 від 16.01.2025. Факт перебування ОСОБА_2 у шлюбі підтверджений копією запису акта про укладення шлюбу №19 від 11.06.1976 (із ОСОБА_6 ). Подружжя мало двох дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (засвідчена копія актового запису про народження №38 від 16.10.1987), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (засвідчена копія актового запису про народження №58 від 20.11.1980). Вказані відомості отримані судом на виконання ухвали суду про витребування доказів, вказаної вище.
Згідно з засвідченою копією заповіту, р.№405, посвідченого приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Студенцовим О.В. 02.03.2010, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Млинки Хотинського району Чернівецької області, призначила позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємцем приналежної їй на праві приватної власності земельної ділянки, площею 9,9534 га, кадастровий номер 2323982500:04:001:0027, що розташована на території Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, з цільовим призначенням земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Даних про визнання заповіту недійсним в матеріалах справи немає. Заповіт зареєстрований у Спадковому реєстрі, про що свідчить витяг №23015571 від 02.03.2010.
Реєстрація права власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на вказану земельну ділянку підтверджена витягом (інформаційною довідкою) №411301345 від 04.02.2025 за даними Державного реєстру речових прав, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна №725712323239. Так, відповідно до довідки право власності зареєстровано 09.09.2015 державним реєстратором на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку №030534 від 02.09.2005, виданого Оріхівською РДА. Також 09.09.2015 до реєстру внесено запис про передання даної земельної ділянки в оренду на підставі договору оренди землі від 10.10.2012, рішення про державну реєстрацію від 15.09.2015; договір укладено строком на 49 років, орендар ТОВ «Мала Токмачка», орендодавець ОСОБА_2 . Правовстановлюючих документів щодо земельної ділянки матеріали справи не містять.
Судом досліджено копію спадкової справи №11/25, заведеної приватним нотаріусом ЗРНО Дмитрієвою Н.П., що надійшла до справи на виконання ухвали про витребування доказів, у матеріалах якої наявна заява ОСОБА_1 , подана 17.01.2025, про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , до складу якої входить земельна ділянка. Інші спадкоємці за законом та заповітом у визначений ст.1270 ЦК України строк із відповідними заявами про прийняття спадщини не звертались. У заяві ОСОБА_1 зазначив про відсутність інших спадкоємців, зокрема, відповідно до ст.1241 ЦК України.
Відповідно до постанови приватного нотаріуса ЗРНО Дмитрієвої Н.П. від 28.01.2025, із посиланням на ст.1270 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 не подав заяву в строк, мешкав окремо від спадкодавиці, вважається таким, що спадщину не прийняв, що зумовило відмову у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, вказаним вище.
У постанові також зазначено, що на момент смерті ОСОБА_9 зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 , що не узгоджується із дослідженими судом документами, які підтверджують факт смерті спадкодавиці, адже вона настала у Республіці Польща.
Суд також звертає увагу на тому, що за даними відповіді начальника сільської військової адміністрації (Малотокмачанської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області) від 27.01.2025 на запит нотаріуса, зазначені дані виключно про реєстрацію за вказаною адресою спадкодавиці, даних про інших зареєстрованих осіб не надано, зазначено, що актуалізація даних особи згідно паспортного документа відсутня.
При цьому, син спадкодавиці ОСОБА_7 за даними відповіді №1491518 від 18.06.2025 на електронний запит головуючого судді до Єдиного державного демографічного реєстру, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, у іншому домоволодінні, крім того, дата його реєстрації у відповіді не відображена (до або після смерті спадкодавиці).
Стороною позивача не надано доказів на підтвердження наявності спорідненості із спадкодавцем, а також факту спільного проживання. Натомість, суд враховує, що ОСОБА_1 має намір реалізувати своє право на отримання спадщини саме в порядку спадкування за заповітом.
Відповідно до наявних доказів, наявності інших спадкоємців за законом, що мають бути обов?язково залучені до участі у даній справі, судом не встановлено, про їх існування стороною позивача не повідомлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
Ч.1,3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Способи захисту порушеного права та / або інтересу містяться у нормі ст.16 ЦК України.
За змістом ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.3 ст.1222, ч.1 ст.1220 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (стаття 1270 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч.1 ст.1273 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України). Подання усної заяви (звернення) спадкоємця не передбачено.
Відповідно до ст.1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
При цьому, правила ч.3 ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
За приписами ч.1 ст.1223, ч.1 ст.1225 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропущення строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Так, відповідно до висновків, здійснених у Постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №676/47/21, пр.№61-8014св22: основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Актами цивільного законодавства України є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (частина четверта статті 4 ЦК України).
Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини; пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню. Такий висновок здійснений Верховним Судом у вказаній постанові.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Оцінка суду у даній категорії справи повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини.
За загальним правилом (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування») відповідачами у справі за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, оскільки саме на ці органи згідно зі статтею 1277 ЦК України покладено обов'язок подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою, а спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частини перша, третя статті 1277 ЦК України).
За наведених умов неприйняття спадщини жодним із спадкоємців, належним відповідачем у справі має бути відповідна територіальна громада в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Згідно з Конституцією та законами України, обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування можливе лише в умовах воєнного або надзвичайного стану. Це положення закріплене в статті 145 Конституції та статті 21 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану»
Зокрема, відповідно до ч.2 ст.8 цього Закону у місцевостях, де ведуться бойові дії, запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану покладається безпосередньо на військове командування та військові адміністрації (у разі їх утворення), частиною другою статті 10 Закону передбачено, що у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування: 1) начальник військової адміністрації: крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови; може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду); 2) апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації.
Перелік повноважень військових адміністрацій населених пунктів на відповідній території наведено у ч.2 ст.15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», частина яких у мирний час віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, однак обов'язок подавати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою і отримувати у власність майно до цих повноважень не віднесено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пр.14-61цс18 зроблено висновок про те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Враховуючи відсутність спадкоємців, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_10 , згідно з матеріалами справи, належним відповідачем у даній справі є саме Малотокмачанська сільська рада Пологівського району Запорізької області, оскільки на місце розташування спадкового майна - земельної ділянки, вказаної у заповіті, розповсюджується юрисдикція вказаного органу місцевого самоврядування. Так, саме Малотокмачанська сільська рада Пологівського району Запорізької області відповідно до вимог ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні » є органом місцевого самоврядування, що представляє Малотокмачанську сільську громаду Пологівського району Запорізької області, та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. З огляду на викладене, військові адміністрації населених пунктів, як тимчасові державні органи управління, не є належними відповідачами в такій категорії справ, оскільки до їх компетенції законом не віднесено порушення питання щодо визнання спадщини відумерлою та отримання у власність цієї спадщини. Припинення Малотокмачанскької сільської ради Пологівського району Запорізької області як юридичної особи не відбулося, а відбулося дострокове припинення повноважень ради, її виконавчих органів та сільського голови відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 78, ч.2 ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» із передачею цих повноважень начальнику Малотокмачанської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області.
Відповідно, у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог до Малотокмачанської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини судом встановлено підстави для відмови як такого, що пред?явлений до неналежного відповідача.
Стосовно позовної вимоги, заявленої до Малотокмачанської сільської ради Пологівського району Запорізької області, суд також встановив підстави для відмови у її задоволенні, враховуючи таке.
В якості доводів, якими представник позивача обґрунтовує позов, зазначено, що непереборними та об?єктивними обставинами для нього, які зумовили пропуск визначеного законом 6-місячного строку на подання заяви про прийняття спадщини (як спадкоємця за заповітом в даному випадку) є необізнаність із смертю спадкодавиці та існуванням заповіту на його ім?я. Представник позивача в інтересах позивача також стверджує, що заповіт ОСОБА_1 передали знайомі спадкодавиці, без конкретизації їх даних, дат та обставин, вони ж нібито повідомили про настання смерті ОСОБА_2 . Жодних належних та допустимих доказів стороною позивача не надано, про допит свідків не заявлено.
Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про недоведеність поважності причин, які дійсно могли вплинути на своєчасність подання спадкоємцем заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом.
За змістом ст.89, 213 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
За нормою ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Слід також зауважити, що за змістом ч.4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Застосованості даного положення у даній справі, враховуючи досліджені докази, судом не встановлено.
Поряд з цим, враховуючи відсутність даних про спадкоємців, які постійно проживали разом із спадкодавцем у Республіці Польща, де і настала її смерть, на даний час у суду відсутні підстави застосовувати положення ч.3 ст.1268 ЦК України.
За приписами ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Тобто, в разі встановлення таких осіб зазначена обставина мала б безпосередній вплив на суб?єктний склад у даній справі.
Суд наголошує, що оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанова Верховного Суду у справі № 502/334/23, провадження № 61-12402св24 від 10.01.2025). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.
Разом з цим, стороною позивача не конкретизовано дати, коли ОСОБА_1 дізнався про настання смерті ОСОБА_2 та існування заповіту.
Слід також наголосити, що у вказаній вище постанові Верховного Суду від 10.01.2025 вказано, що не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, зокрема, незнання про смерть спадкодавця. Саме по собі незнання про смерть спадкодавця, без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку. Даний висновок є усталеним в судовій практиці.
При цьому, головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 (провадження № 61-12010св23). Наявності таких поважних причин, як і факту необізнаності позивача про заповіт, під час провадження справи в суді не доведено.
Ч.1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).
Враховуючи наведені вище висновки суду, порушення стороною позивача свого процесуального обов?язку з доказування, необґрунтованість позову (в частині вимог до Малотокмачанської сільської ради Пологівського району Запорізької області), а саме наявності для ОСОБА_1 обставин, які дійсно пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, суд ухвалює рішення про відмову у його задоволенні.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Про їх стягнення сторонами у даній справі не заявлено, відповідних доказів не надано.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи критерії, визначені ч.3 ст.141 ЦПК України, рішення суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені ОСОБА_1 , у вигляді судового збору, сплаченого за подання до суду позовної заяви, у сумі 968,96 гривень, необхідно залишити за ним.
Керуючись ст. 2, 7, 10, 12-13, 76-81, 133, 141, 209, 223, 229, 244-245, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-282 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Малотокмачанської сільської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, Малотокмачанської сільської ради Пологівського району Запоріізької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
Судові витрати, понесені позивачем, у вигляді судового збору, сплаченого за подання до суду позовної заяви, у сумі 968,96 гривень, залишити за ОСОБА_1 .
Реквізити учасників справи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
Малотокмачанська сільська рада Пологівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 04352090, адреса місцезнаходження: 70550, Запорізька область, Пологівський район, с.Мала Токмачка, вул.Миру, буд.297, адреса електронної пошти: mtrada@ukr.net.
Малотокмачанська сільська військова адміністрація Пологівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 45477683, адреса місцезнаходження: м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.164.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду складено та підписано 19.01.2026.
Суддя Л.А.Вайнраух