Справа № 202/799/26
Провадження № 2-з/202/9/2026
28 січня 2026 року місто Дніпро
Індустріальний районний суду міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення,
27 січня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просить визнати безпідставним та незаконним перебування ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 , усунути перешкоди у здійсненні права власності на вказану квартиру шляхом виселення ОСОБА_2 без надання йому іншого житлового приміщення, зобов'язати відповідача звільнити житлове приміщення від особистих речей та повернути ключі від квартири власнику.
28 січня 2026 року позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій, посилаючись на систематичне вживання відповідачем алкоголю та порушення режиму тиші, пожежонебезпечну поведінку та загрозу знищення майна внаслідок недбалих дій, агресивну поведінку, погрози та психологічний тиск з боку відповідача, реальну загрозу ускладнення виконання рішення суду та ефективного захисту прав позивача, просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом встановлення відповідачу заборони перебувати у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 до набрання рішенням суду законної сили.
Згідно з частиною 1 статті 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, суд доходить до висновку, що така заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Згідно з частиною 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (часина 2 статі 149 ЦПК України).
Частинами 1-3 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини 10 статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має з'ясувати наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу, розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.
При цьому тотожність заходу забезпечення позову позовним вимогам має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 752/24015/20 (провадження № 61-6265св21).
Суд ураховує, що предметом поданого ОСОБА_1 позову є усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру шляхом виселення з неї відповідача.
В даному випадку забезпечення позову шляхом заборони відповідачу перебувати в цьому житлі до набрання рішення суду у справі законної сили призведе до фактичного виселення відповідача з займаного житлового приміщення до вирішення спору по суті.
Отже, оскільки законом прямо заборонено вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову потрібно відмовити.
Керуючись ст. 150, 258-260 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Наталія Марченко