справа № 208/14383/24
провадження № 1-кс/208/18/26
27 січня 2026 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Кам'янського ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ), підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Розсілки, Черкаської області, громадянина України, маючого середньо - спеціальну освіту, не одруженого, військовослужбовця за мобілізацією, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
22.12.2023 року солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді навідника 1 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 13 аеромобільної роти НОМЕР_1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, з метою ухилення від військової служби, без наміру її проходження у майбутньому, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, самовільно залишив місце служби - місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 , яке розташоване в АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, поза межами тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 , не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби.
Під час незаконного перебування поза межами підрозділу військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів військового управління, правоохоронних органів з питань подальшого проходження військової служби не звертався, приховував свою належність до Збройних Сил України, хоча мав об'єктивну можливість вчинити вказані дії та повернутись до виконання обов'язків з військової служби.
27 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_4 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та у зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження останнього, у спосіб, передбачений КПК України, а саме в порядку ч. 2 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручено для передачі, за останнім місцем роботи (служби) підозрюваного - представнику військової частини НОМЕР_2 .
Крім того, «27» листопада 2024 року у зв'язку із неможливістю встановити місце знаходження військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 було оголошено у розшук.
26.01.2026 року ОСОБА_4 було затримано на підставі ухвали Заводського районного суду м. Кам'янського.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання за його змістом і обґрунтуванням та зазначив, що підставами застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, на підставі зібраних в ході досудового розслідування доказів, а також наявність ризиків передбачених п.п.1, 3, 4 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним видом запобіжного заходу який зможе запобігти заявленим ризикам, які є реальними. З урахування наведеного, прокурор вважає, що інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не здатний забезпечити виконання підозрюваним своїх обов'язків.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вказували на недоведеність ризиків, на які посилається прокурор та просили застосувати менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, також вказали що ОСОБА_4 має бажання продовжити проходити службу.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Обставини викладені у клопотанні слідчого, підтверджуються матеріалами досудового розслідування.
З досліджених матеріалів кримінального провадження, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема: матеріалами службового розслідування, допитами свідків та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної обґрунтованої підозри передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра є достатньою та обґрунтованою для цілей застосування запобіжного заходу.
З наданих до клопотання документів, які характеризують особу підозрюваного, а також встановлених в судовому засіданні обставин, вбачається, що ОСОБА_4 :
- народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Розсілки, Черкаської області.;
- українець, громадянин України;
- зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
- освіта середньо-спеціальна;
- військовослужбовець за мобілізацією, навідника 1 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 13 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат»;
- не одружений;
- не має на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку;
- раніше не судимий;
На думку слідчого судді, ризиками, визначеними ст.177 КПК України та доведеними слідчим та прокурором, у даному кримінальному провадженню є:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за які, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний проходять військову службу разом з ними в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків або інших підозрюваний. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення: підозрюваний вчиняючи самовільне залишення місця служби, в умовах особливого періоду, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 402 ч. 4 КК України.
Крім того, слідчий суддя, при розгляді клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує обставини, перелік яких передбачений ст.178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст.177 КПК України для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Згідно ст.176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Разом з цим, з наявного клопотання та з пояснень наданих в судовому засіданні прокурором, підозрюваного та його захисником, слідчим суддею вбачається, що застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні буде недостатнім, і це пов'язано, зокрема, із тим, що підозрюваний не має постійного достатнього джерела доходів, та міцних соціальних зв'язків.
Тому, слідчий суддя позбавлений можливості застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не зможе запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Таким чином, виходячи з положень ст.ст.177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваної, а також те, що останній підозрюється у вчиненні злочину, що відноситься до категорії тяжких злочинів, а також може продовжити вчинення кримінального правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки його права, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.
Сума застави повинна відповідати реальному майновому стану особи та тяжкості злочину.
Застава для особи не має бути надмірним тягарем і призвести до скрутного матеріального становища її та її родини - це не покарання. Застава лише має забезпечити виконання особою (підозрюваним, обвинуваченим) процесуальних обов'язків на час досудового розслідування чи судового розгляду.
Високі застави створюють бар'єри для осіб, порушуючи рівність і справедливість. Менш заможні люди можуть не мати змоги ефективно захищатися, необґрунтовано перебуваючи під вартою.
Встановлення надто великого розміру застави відсуває на другий план досягнення його мети - забезпечення процесуальної поведінки особи, зокрема забезпечення явки підозрюваного чи обвинуваченого.
Рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії»: “Суд повторює, що гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування збитків, а, зокрема, явку обвинуваченого на слухання. Тому його суму необхідно оцінювати головним чином «з огляду на обвинуваченого, його активи та його стосунки з особами, які мають надати забезпечення, іншими словами, залежно від можливого ступеня впевненості в тому, що перспектива втрати забезпечення або дії проти поручителів у разі його неявки на судовий розгляд буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання з його боку сховатися».
Рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії»: “Сума застави повинна бути визначена, враховуючи характеристику обвинуваченого, його активи та взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку порушення процесуального обов'язку, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. Водночас має враховуватися наявність грошових засобів у обвинуваченого».
З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Викладене у сукупності дає підстави для задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 з визначенням розміру застави 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого СВ Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.
Застосувати у рамках кримінального провадження 12024052770000456 від 27.11.2024 року до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Розсілки, Черкаської області, громадянина України, маючого середньо - спеціальну освіту, не одруженого, військовослужбовця за мобілізацією, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, у військовому званні «солдат», запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів з 27.01.2026 року до 27.03.2026 року включно з визначенням розміру застави.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 182, ч. 4 ст. 183 КПК України, визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166 400,00 гривень. У разі внесення застави на депозитний рахунок, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покласти на нього наступні зобов'язання, які він повинен буде виконувати строком до 27.03.2026 року:
- прибувати до суду із встановленою періодичністю або за викликом
у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому розташована або тимчасово розташована військова частина, де проходить військову службу підозрюваний, без дозволу командира військової частини або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну дислокації військової частини;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених судом, зокрема обмежитись у спілкуванні зі свідками по кримінальному провадженню.
- не залишати місце несення служби, тимчасове розташування підрозділу військової частини без дозволу командира військової частини.
- повернутися до виконання покладених військових обов'язків до постійного або тимчасового розташування військової частини, де наразі перебуває його частина.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Проголошено повний текст ухвали 29.01.2026 р. на 16:10 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1