Єдиний унікальний номер справи 175/16764/25
Номер провадження 3/175/7824/25
26 січня 2026 року селище Слобожанське
Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Качаленко Є.В., за участю секретаря Савченко О.О., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Клочкової А.О., розглянув матеріали справи, які надійшли від Батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №444642 від 05.09.2025 ОСОБА_1 ставиться в провину те, що він 05.09.2025 о 17:46 по вул. Ярослава Мудрого, біля будинку 39 в м. Краматорськ керував транспортним засобом Daewoo Lanos, днз НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, порушення координації рухів, неприродня блідість та від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Клочкова А.О. просила закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу передбаченого ч.1ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. Зазначила, що на відеозаписі зафіксовано, що, вже після зупинки ТЗ і вимоги до ОСОБА_1 про проходження огляду, працівниками поліції було дозволено рух власним автомобілем ОСОБА_1 до відділення Нової пошти, всупереч вимогам ч. 1 ст. 266 КУпАП, «Особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами», що підтверджує той факт що у нього були відсутні проходження огляду була неправомірною і надуманою, (04:27 хв. відеозапису). Також з відеозапису вбачається, що у процесі спілкування з працівниками поліції, останні схиляли ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, зокрема, повідомляючи йому, як особі яка притягається до адміністративної відповідальності право на відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. «Готові проїхати з нами до медзакладу?... Можна відмовитись» (02:09 хв, відеозапису). Отже, у даному випадку, патрульний поліцейський, будучи посадовою особою, яка наділена повноваженнями роз'ясняти права та обов'язки особи під час складання протоколів, а також проведення дій пов'язаних із їх складенням, повідомив порядок проходження огляду у спосіб, що не передбачений законом, чим ввів в оману ОСОБА_1 та склав протокол за порушення останнім вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У даному конкретному випадку відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не може становити складу адміністративного правопорушення, оскільки дії працівників поліції не відповідали вимогам закону. Таким чином, мала місце провокація вчинення правопорушення працівниками поліції, яка полягає у схилянні особи, суб'єктом владних повноважень до певних протиправних дій з метою подальшого їх виявлення та порушення питання адміністративного переслідування. Законом України «Про Національну поліцію» покладено обов'язки на працівника поліції саме попереджати та запобігати вчиненню адміністративних правопорушень, а не підбурювати осіб по вчинення адміністративних правопорушень, видаючи такі дії за законні права громадян, з метою їх подальшого викриття та складання протоколу про і адміністративне правопорушення. Європейський суд із прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції. Притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання зі сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. При цьому, докази, здобуті внаслідок підбурювання особи до вчинення правопорушення, відповідно до зазначеної вище практики ЄСПЛ, визнаються недопустимими доказами. Таким чином, вищевикладені обставини, свідчать про провокацію з боку працівників патрульної поліції до вчинення адміністративних правопорушень громадян, з метою їх подальшого викриття, порушення Закону України «Про національну поліцію» та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також недопустимість доказів, якими, обґрунтовано винуватість ОСОБА_1 . Поліцейські не відсторонили особу від керування транспортним засобом, а відпустили, шо свідчить про формальне складення протоколу за ст. 130 КУнАП.
Заслухавши представника - адвоката Клочкову А.О., дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про недоведеність вини у вчиненні правопорушення за ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_1 .
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 складений за ч.1 ст. 130 КУпАП за ознакою відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
До протоколу про адміністративне правопорушення, як на доказ вини останнього надано відеозапис поліцейських, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.09.2025, рапорт, на підставі чого складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №444642 від 05.09.2025.
Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, а й встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.
Водночас із долученого до справи відеозапису встановлено, що поліцейські звернулись до водія із питанням чи вживав він щось. Водій заперечив вживання і стан сп'яніння. При цьому поліцейські не розцінювали поведінку ОСОБА_2 як відмову від проходження огляду, а навпаки активно схиляли його до відмови від проходження огляду, роз'яснюючи, що він має на це законне право.
Так, на відеозаписі зафіксовано повідомлення водієві, що йому пропонують пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, водночас роз'яснюють право водія "яке надав законодавець" відмовитися від проходження огляду, і не попереджають, що відмова водія сама по собі тягне адміністративну відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Зокрема, після того як водій відмовляється від проходження огляду, поліцейські повідомляють, що буде складено протокол. ОСОБА_1 заперечує складання протоколу за ст.130, оскільки не перебуває в стані сп'яніння, і вважає, що відсутні підстави для притягнення до відповідальності. В цей час поліцейські повідомляють, йому "що він має право відмовитись", і потім пояснить свою позицію в суді. Тобто в ході спілкування водій ОСОБА_1 був ведений в оману щодо того, що його відмова і буде складати суть порушення, за яке застосовується стягнення.
Наведене унеможливлює висновок про дійсність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Фактично ОСОБА_1 вважав, що скористався своїм правом, яке йому роз'яснив інспектор поліції, а не виконав обов'язок, як це вимагає п. 2.5 ПДР України.
Більш того, поліцейські відразу, без складення протоколу, дозволили ОСОБА_1 проїхати власним транспортним засобом до відділення Нової пошти.
ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля і разом з пасажиром (третьою особою) сам поїхав до відділення Нової пошти, куди також направились поліцейські, і де відновили спілкування щодо оформлення протоколу.
Згідно ст.266 КУпАП України, якою врегульовано порядок відсторонення водії та огляду імперативно визначено:
Особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Згідно пункту 9 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р. № 1452/735 поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду.
Тобто після виявлення ознак сп'яніння поліцейські мали відсторонити особу від керування, запропонувати пройти огляд на місці, а у випадку незгоди доставити особу до медичного закладу для огляду, а керування транспортним засобом передати іншій особі, яка має право керувати транспортним засобом.
Вказані норми не містять жодних виключень за яких поліцейські можуть допустити водія, щодо якого є неспростовані оглядом ознаки сп'яніння, назад до керування без підтвердження стану тверезості.
Будь-яких об'єктивних законних підстав дозволяти водієві здійснювати рух після виявлення ознак сп'яніння у досліджуваній ситуації не було. При першій зупинці автомобіль було припарковано на узбіччі з дотриманням ПДР, він нікому не заважав, аварійних ситуацій спричинити не міг. Потреба пасажира дістатисть до Нової Пошти не є причиною дозволяти рух водієві у стані сп'яніння.
Така поведінка працівників поліції є порушенням вимог ст.266 КУпАП України щодо процедури відсторонення та огляду водія.
Окремої уваги заслуговує той факт, що незважаючи на висловлену підозру щодо ознак сп'яніння у водія вже після складення протоколу поліцейський відпустив ОСОБА_1 , не відсторонивши його від керування транспортним засобом, та не передавши керування іншій особі, як того вимагає частина 1 ст.266 КУпАП.
Суд звертає увагу, що у даному випадку має місце формальний підхід до виявлення та фіксації такого серйозного правопорушення, як керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, що з боку працівників поліції є неприпустим, оскільки наражає на небезпеку оточуючих та не відповідає завданням поліції визначеним Законом України «Про Національну поліцію», зокрема, пунктів 1, 3 статті 23, відповідно до яких поліція здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень та вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, а не дозволяє особам продовжувати їх вчиняти.
Поліцейський мав роз'яснити встановлений порядок проходження огляду на стан сп'яніння, а не вводити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, в оману, що він може відмовитись пройти огляд, це його право, причини він пояснить у суді, а після складення протоколу його відпустять керувати автомобілем далі.
Такі дії поліцейського є підбурюванням до вчинення правопорушення, свідчать про те, що дійсним наміром правоохоронців було лише оформлення протоколу, а не виявлення і припинення адміністративного правопорушення. Поліцейські фактично допустили до керування водія, не відсторонили його, що також свідчить про надуманість і уявність твердження про виявлення ознак сп'яніння у особи.
Європейський суд із прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції.
Рішення ЄСПЛ, ухвалені у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви» та інших зазначено те, що підбурювання до вчинення правопорушення буде мати місце, коли працівники поліції з метою встановлення правопорушення, тобто зібрання доказів та подальшого притягнення особи до відповідальності впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення правопорушення, яке в іншому випадку не було би вчинене.
При цьому, докази, здобуті внаслідок підбурювання особи до вчинення правопорушення, відповідно до зазначеної вище практики ЄСПЛ, визнаються недопустимими доказами.
Всупереч Закону України «Про Національну поліцію», яким покладено обов'язки на працівника поліції саме попереджати та запобігати вчиненню адміністративних правопорушень, а не підбурювати осіб до вчинення адміністративних правопорушень, видаючи такі дії за законні права громадян, з метою їх подальшого викриття та складання протоколу про адміністративне правопорушення, працівник патрульної поліції фактично спровокував ОСОБА_1 . дo вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, схиливши його до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та запевнивши, що він має на це законне право. Більш того, дозволив ОСОБА_1 далі керувати транспортним засобом.
Суд при цьому констатує, що жодним законом чи підзаконними актами не передбачено право особи відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння. Натомість, відповідно до положень ст. 130 КУпАП, відмова від проходження огляду на стан сп'яніння сама по собі тягне за собою адміністративну відповідальність. При цьому поліцейський, роз'яснивши ОСОБА_1 його право відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння «відповідно до вимог закону», не роз'яснив останньому наслідки такої відмови.
Наведене дає підстави стверджувати про те, що відмовляючись від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 діяв у межах висунутої йому поліцейським пропозиції, що не можливо розцінювати як вчинення ним адміністративного правопорушення.
Суд наголошує, що основним аргументом, який переконує у наявності дійсної провокації у цій справі було те, що працівники поліції після зупинки і висловлення пропозиції огляду ОСОБА_1 дозволили йому продовжити рух за кермом до пункту його призначення без складення протоколу.
Зважаючи на зазначені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 фактично був спровокований поліцейським на вчинення відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у незаконний спосіб, шляхом роз'яснення йому права на таку відмову, яке не передбачено жодним законом. Наведене указує на відсутність у діях ОСОБА_1 суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яка характеризується прямим умислом. Відсутність у діях особи суб'єктивної сторони вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП).
За вказаних обставин провадження у справі слід закрити.
На підставі викладеного, керуючись ст. п.1 ч.1 ст. 247, ст.268, ст.283-285 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту винесення постанови.
Суддя Є.В.Качаленко