Справа №226/1892/24
Провадження №2/932/1753/25
15 січня 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд м. Дніпра в складі головуючого-судді Цитульського В.І., за участю секретаря судового засідання Кравченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Мирноградської міської ради про визнання права власності,
Зміст позовних вимог.
У позові позивачі просять визнати за ними право власності, по частині, на квартиру АДРЕСА_1 .
Основні процесуальні рішення та дії.
23.07.2024 до Димитровського міськрайонного суду Донецької області подано позов.
30.07.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 29.08.2024 змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядалися в Димитровському міському суді Донецької шляхом її передачі - до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26.02.2025 № 4273-ІХ найменування Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська змінено на Шевченківський районний суд міста Дніпра.
Ухвалою від 20.05.2025 справу прийнято до провадження головуючим суддею Цитульським В.І.
09.06.2025 закрито підготовче провадження.
Узагальнені доводи позивача.
Спірна квартира приватизована сім'єю, до якої входили матір позивачів ОСОБА_3 , їхні прабабуся ОСОБА_4 та прадідусь ОСОБА_5 в 1994 році.
Після смерті ОСОБА_4 у 1997 році її 1/3 частину квартири успадкував ОСОБА_5 .
29.01.1997 році ОСОБА_4 подарував 2/3 частини квартири в користь ОСОБА_3 . Проте в договорі помилково вказано про дарування 1/3 частини.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачі є спадкоємцями останньої та не можуть реалізувати спадкові права через вказану вище помилку в договорі дарування від 29.01.1997.
Позивачі не з'явилися в судове засідання, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Узагальнені доводи відповідача.
Відповідач відзиву не подав, в судове засідання явку представника не забезпечив, подав заяву у якій просив розглянути справу за його відсутності.
Обставини, встановлені судом.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_4 .
У зв'язку із укладенням шлюбу у 1975 році ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».
У 1976 році у ОСОБА_7 народилася донька ОСОБА_8 .
У зв'язку із укладенням шлюбу у 2002 році ОСОБА_8 змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_3 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 - 01.06.1997, ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 18.04.1994, частина будинку по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.01.1997, ОСОБА_5 успадкував 1/6 часину вказаного будинку після ОСОБА_4 .
Згідно договору дарування від 29.01.1997 ОСОБА_5 подарував в користь ОСОБА_8 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 у вказаному будинку. При цьому після зазначення 1/3 частки міститься перекреслений текст «житлового будинку АДРЕСА_2 ». Також у договорі вказано, що право власності на 1/3 частку належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності від 18.04.1994 та свідоцтва про право на спадкування від 22.01.1997.
У відповіді Виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 21.02.2024 вказано, що за реєстраційними даними БТІ, ОСОБА_3 належить право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 18.04.1994 та договору дарування від 29.01.1997.
Постановою державного нотаріуса Виноградської державної нотаріальної контори від 05.03.2024 позивачем відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 оскільки із документів вбачається, що їй належало лише 2/3 частин вказаної квартири.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.07.2024 вбачається відсутність реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Застосовані судом джерела права.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про власність», який був чинним на час набуття права власності на спірну нерухомість ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Відповідно до ст.380 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Відповідно до ст.382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За приписами ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Висновки.
1. Первинним документом щодо будинку АДРЕСА_4 , який надано позивачами є свідоцтво про право власності на житло від 18.04.1994.
Згідно такого свідоцтва родичі позивачів ( ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) набули у власність ідеальну частку вказаного будинку.
В подальшому ОСОБА_5 успадкував 1/6 часину вказаного будинку після ОСОБА_4 .
Доказів його поділу чи виділення із нього частки в натурі, перетворення будинку у багатоквартирний, позивачами не надано.
Згадка про квартиру АДРЕСА_3 у вказаному будинку з'являється у договорі дарування від 29.01.1997.
Проте договір дарування не свідчить про виникнення такого об'єкту цивільних прав як квартира.
Відтак суд виходить із того, що будинок АДРЕСА_4 є житловим будинком садибного типу, який не поділений в натурі та у ньому відсутні квартири.
Не змінює вказаного і відповідь Виконавчого комітету Мирноградської міської ради, яка базується на реєстраційних даних БТІ, які є похідними від правовстановлюючого документу та не породжують виникнення, зміну чи припинення цивільних прав.
2. Стверджуючи про помилку у договорі в частині розміру дарованої частки позивачі не мотивують та не доводять існування такої помилки.
Станом на 29.01.1997 ОСОБА_5 був власником 2/6 частин будинку та міг дарувати як 2/6 частин так і 1/6 частину.
Суд звертає увагу на вартість дарунка, яка визначена у договорі в сумі 3 429 грн, що відповідає вартості 1/6 частки будинку, зазначеною в свідоцтві про право на спадщину від 22.01.1997. Викладене свідчить про відсутність помилки у договорі.
3. Позивачем не вказано та не надано доказів щодо спадкування після ОСОБА_5 .
За наведених обставин позов не підлягає до задоволення.
Розподіл судових витрат.
За подання позову позивачами сплачено судовий збір в сумі по 1 817,20 грн кожен.
З огляду на приписи ч.1 ст.140 ЦПК України, за якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, сплата судового збору за розгляд даної справи має покладатися на позивачів.
На підставі наведеного суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Мирноградської міської ради про визнання права власності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: В.І. Цитульський