28 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 906/201/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2025
у справі за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління ДПС у Житомирській області,
про стягнення 6 619 219,27 грн,
Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - позивач, Рада) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток" (далі - ТОВ "Тригірський маєток", скаржник) 6 619 219,27 грн заборгованості з орендної плати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з липня 2019 року по грудень 2023 року відповідач не в повному обсязі вносив орендну плату за договором оренди землі № 80 від 01.07.2019, у зв'язку із чим за останнім рахується заборгованість.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 29.09.2025 у задоволенні позову відмовив.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 11.12.2025 рішення Господарського суду Житомирської області від 29.09.2025 скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково, стягнув з ТОВ "Тригірський маєток" на користь Ради 4 747 244,68 грн заборгованості з орендної плати, а в стягненні 1 871 974,59 грн заборгованості з орендної плати відмовив.
ТОВ "Тригірський маєток" через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2025, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, а рішення Господарського суду Житомирської області від 29.09.2025 залишити без змін. Також скаржник у касаційній скарзі просить зупинити виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 до дати прийняття остаточного рішення у цій справі.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Щодо виключних випадків, які є підставою для подання касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень у випадках, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:
пункт 1 - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1- 4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".
Скаржник у розділі касаційної скарги "Щодо підстав для касаційного оскарження" зазначає, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі № 911/1583/23;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, при яких учасники гірничо-добувної промисловості опинились у нерівних зобов'язальних відносинах із органами місцевого самоврядування із наявними відповідними владними повноваженнями.
Колегія суддів зауважує, що скаржник у касаційній скарзі наводить висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який не врахував суд апеляційної інстанції, і водночас вказує на відсутність висновку Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах, однак не вказує, у застосуванні яких саме норм права відсутній висновок Верховного Суду, та як, на думку скаржника, такі норми мають застосовуватися у спірних правовідносинах.
Водночас ТОВ "Тригірський маєток" у касаційній скарзі не зазначає підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави (підстав). Така вимога до касаційної скарги передбачена пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України.
При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України, як підставу касаційного оскарження судових рішень.
Щодо доказів про сплату судового збору
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені у Законі України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (рік подання позовної заяви у справі № 906/201/25) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено в розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, від розміру оспорюваної суми.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Предметом позову у цій справі є вимоги майнового характеру про стягнення 6 619 219,27 грн.
З урахуванням викладеного та беручи до уваги оскарження ТОВ "Тригірський маєток" постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 повністю, якою як стягнуто з ТОВ "Тригірський маєток" на користь Ради 4 747 244,68 грн заборгованості з орендної плати так і в стягненні 1 871 974,59 грн заборгованості з орендної плати відмовлено, скаржник на час подання касаційної скарги у справі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 158 861,26 грн (6 619 219,27 грн х1,5 % x 200 % x 0,8).
Однак ТОВ "Тригірський маєток" до касаційної скарги додало платіжну інструкцію від 24.12.2025 № 157 про сплату 113 936,00 грн судового збору за подання касаційної скарги у справі.
Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, навести підстави касаційного оскарження судових рішень з обґрунтуванням виключних випадків, визначених частиною другою статті 287 ГПК України, з урахуванням наведеного у цій ухвалі, а також надати до Верховного Суду документ, що підтверджує сплату (доплату) судового збору в сумі 44 925,26 грн за подання цієї касаційної скарги, який має бути перерахований за такими реквізитами:
- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,
- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783,
- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) ,
- код банку отримувача (МФО): 899998,
- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007,
- код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055").
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та дата судового рішення, що оскаржується.
Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, а Суд вважає за необхідне залишити її без руху, заявлене клопотання про зупинення виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 у цій справі розглядатиметься у разі усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тригірський маєток" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 у справі № 906/201/25 залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 906/201/25 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Рогач