28 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/17874/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Суходоли»
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Суходоли»
до Антимонопольного комітету України,
про визнання недійсним та скасування рішення в частині,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Суходоли» (далі - ТОВ «СЗ «Суходоли», скаржник) 30.12.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у справі №910/17874/23 (повний текст постанови складено 29.12.2025), справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. До касаційної скарги додано клопотання зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у справі №910/17874/23.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.12.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №910/17874/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Зазначені матеріали передано судді-доповідачу 12.01.2026, після виходу судді з відпустки.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі ТОВ «СЗ «Суходоли» зазначає, що касаційна скарга подається з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктами 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки спірні рішення ухвалені:
з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статей 5, 6, 50, 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та порушенням норм процесуального права, а саме статей 79, 86, 236, частини першої статті 210, частини другої статті 269, частини п'ятої статті 310 та частини першої статті 316 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, від 08.08.2024 у справі №910/5111/21; від 13.01.2022 у справі №914/2860/20; від 21.11.2024 у справі №910/16639/21; від 30.05.2023 у справі №910/1528/22; від 09.02.2023 у справі №910/16662/21; від 09.05.2023 у справі №910/14429/21; від 08.09.2022 у справі №910/20229/20; від 08.04.2021 у справі №916/191/20; від 30.09.2021 №910/13451/20; від 03.02.2022 у справі №910/15183/20; від 03.11.2020 у справі №910/12464/18 та від 01.11.2022 у справі №910/737/21;
без повного, всебічного з'ясування дійсних обставин справи та без належного дослідження доказів у судовому засіданні; зокрема, судами попередніх інстанцій порушено принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки, згідно з технічними записами судових засідань від 24.12.2024 і від 16.12.2025, письмові та електронні матеріали справи, що мають визначальне значення для спростування висновків Антимонопольного комітету України (далі - АМК України), фактично не досліджувалися, а рішення ґрунтуються на припущеннях та ймовірнісних висновках останнього замість беззаперечно встановлених фактів; суди самоусунулися від виконання обов'язку щодо надання оцінки кожному суттєвому аргументу ТОВ «СЗ «Суходоли» стосовно відсутності доведеного взаємоузгодженого плану і свідомого наміру на спотворення результатів аукціону, чим фактично обмежилися формальним дублюванням позиції АМК України замість здійснення належної перевірки рішення останнього на предмет його відповідності вимогам статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;
також скаржник зазначає, що судом першої інстанцій необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань про витребування доказів, призначення судової економічної експертизи та призначення судової телекомунікаційної експертизи; судом першої інстанції відмовлено ТОВ «СЗ «Суходоли» і у задоволенні клопотання про повернення до розгляду справи №910/17874/23 на стадію підготовчого провадження; одночасно зазначає про необґрунтовану відмову судом апеляційної інстанції в задоволенні клопотань про призначення судових телекомунікаційної, економічної та правової експертиз та витребування доказів.
З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «СЗ «Суходоли» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, адже на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктів 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України.
Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.
Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження постанови у цій справі, беручи до уваги дату складання її повного тексту.
Щодо поданого ТОВ «СЗ «Суходоли» клопотання про зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у справі №910/17874/23.
У клопотанні про зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у справі №910/17874/23 скаржник із посиланням на приписи статей 294, 332 ГПК України, просить Суд зупинити дію оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
Необхідність зупинення дії спірних судових рішень обґрунтовує неможливістю та надзвичайною складністю здійснення повороту виконання у разі скасування рішень судом касаційної інстанції; зазначає, що поворот виконання є процесуальною формою захисту прав боржника; у цій категорії справ суми штрафів стягуються безпосередньо до Державного бюджету України; повернення значних коштів з бюджету пов'язане з 1) тривалими бюрократичними процедурами, 2) бюджетним дефіцитом та 3) необхідністю окремих позовних проваджень; без зупинення дії рішення скаржник буде змушений вилучити з обігу критично важливий капітал, повернення якого у майбутньому вимагатиме надмірних зусиль та витрат; виконання оскаржуваних рішень призведе до порушення прав осіб, які не брали участі у справі, проте чиї інтереси безпосередньо зачіпаються фінансовим станом скаржника; примусове стягнення штрафу поставить під загрозу конституційне право на своєчасну оплату праці для працівників, оскільки призведе до повної відсутності обігових коштів для виплати заробітної плати та сплати податків; також зазначає про наявність грубих процесуальних порушень, допущених судами попередніх інстанцій, що вказує на високу вірогідність їх скасування Верховним Судом; вважає, заявлені обставини зупинення дії спірних судових рішень до закінчення їх перегляду у касаційному порядку єдиним засобом запобіганню у майнові права скаржника.
Проаналізувавши чинне законодавство та доводи, наведені скаржником у заяві про зупинення дії спірних судових рішень у справі, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви з огляду на таке.
Повноваження суду стосовно зупинення дії судового рішення унормоване положеннями частини першої статті 332 та частиною четвертою статті 294 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Суд звертається до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 904/94/19, відповідно до якої: «Заява про зупинення виконання судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали / не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин».
Верховний Суд виходить з того, що вирішуючи питання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії, необхідно враховувати необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судових рішень, перешкоди виконання, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
Сумніви скаржника щодо дотримання попередніми судовими інстанціями норм права під час постановлення оскаржуваних судових рішень покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання або дії оскаржених рішень та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.
Сама собою незгода учасника судового процесу із судовими рішеннями не є достатньою підставою для зупинення їх виконання або дії, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення.
Верховний Суд під час розгляду доводів заявника наголошує, що ГПК України передбачає інструмент повернення виконання судового рішення, зокрема у статті 333 ГПК України унормовано питання про поворот виконання рішення, постанови у разі зміни або скасування судового рішення після його виконання.
Твердження про 1) тривалість бюрократичних процедур, 2) бюджетний дефіцит та 3) необхідність окремих позовних проваджень для повернення грошових коштів з державного бюджету саме по собі не є безумовним і достатнім доказом, який засвідчує неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування, адже 1) пов'язані з законом передбаченою процедурою; 2) тривалість якої, в тому числі, визначена законодавцем; 3) як і законодавцем передбачена процедура гарантованого виконання державою своїх зобов'язань, а тому не є очевидною / безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції дії оскаржуваних судових рішень, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Суд має право зупинити дію судового рішення, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати своє клопотання належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Клопотання ТОВ «СЗ «Суходоли» про зупинення дії оскаржуваних рішень у цій справі зазначеному вище не відповідає та не доводить, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення або зупинення його дії у разі, якщо воно буде скасоване, і не свідчить про наявність підстав для застосування статті 332 ГПК України.
Аргументи щодо фінансового стану скаржника та примусового стягнення надмірного розміру штрафу, з огляду на відсутність доказів, не доводять, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення або зупинення його дії у разі, якщо воно буде скасоване, є абстрактними та загальними.
За таких обставин Суд враховує, що у клопотанні скаржника про зупинення дії оскаржуваних судових рішень не наведені аргументовано / обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення їх дії, а наведені мають декларативний характер, а тому твердження оцінюються як припущення, адже відсутні докази на підтвердження факту необхідності зупинення дії оскаржуваних судових рішень.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§43).
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).
З огляду на викладене, зупинення дії судових рішень в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих та підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення дії оскаржуваних судових рішень, в задоволенні клопотання слід відмовити.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи №910/17874/23, з огляду на технічний стан функціонування та наповнення Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 294, 314 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження у справі №910/17874/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Суходоли» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025.
2. Призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 03 березня 2026 року о 12:20 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. №302.
3. Інший учасник справи має право подати відзив на касаційну скаргу до 12 лютого 2026 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами. Реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не позбавляє права на подання документів у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Суходоли» у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у справі №910/17874/23 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
5. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов'язковою. Суд роз'яснює, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду враховуючи наявність у Суду технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції та/або з урахуванням воєнного стану сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
6. Витребувати матеріали справи №910/17874/23 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Суходоли» до Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним та скасування рішення в частині.
7. Копії ухвали надіслати до Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов