18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
12 грудня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/870/25
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:
позивача - Пилипишин С.С. за довіреністю,
відповідача - Сидоренко О.В., Івангородська О.Ю. за довіреністю,
третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом Казенного підприємства "Укрспецзв'язок", м. Київ
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення 510 872,21 грн,
Казенне підприємство "Укрспецзв'язок" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Черкаси про стягнення грошових коштів за спожиту ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 01.01.2024 до 31.12.2024 електричну енергію у сумі 497 710,04 грн, три проценти річних у розмірі 2 658,50 грн, інфляційних втрат в сумі 10 503,67 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 6 130,46 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до абзаців першого-третього пункту 6.5. Розділу ІІ Договору оренди № 2236 від 05.09.2022, позивач звернувся до третьої особи та відповідача для підписання трьох примірників договорів про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг (вивезення твердих побутових відходів, водопостачання та електроенергія). Відповідно до умов Договору оренди підписання відповідачем договору відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг третій особі є його обов'язком. Проте, станом на сьогодні відповідачем було підписано лише Договір про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг на вивезення твердих побутових відходів від 17.07.2024 № 519 та Договір про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг щодо водопостачання від 16.10.2024 № 766. Натомість проект договору про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг електроенергії підписано лише позивачем та третьою особою і наразі не підписано зі сторони відповідача, чим порушено абзац четвертий пункту 6.5. Розділу ІІ Договору оренди. Для забезпечення безперебійного надання послуг, пов'язаних з електропостачанням, позивачем укладено Договори про постачання електричної енергії споживачу від 26.12.2023 № 584-23.4-2023 та від 23.09.2024 № 367-23-2024. На виконання зазначених договорів були складені щомісячні акти про постачання електричної енергії. Зобов'язання Позивача щодо здійснення розрахунків за зазначеними вище договорами виконані в повному обсязі. Обсяг електричної енергії, спожитий третьою особою, зазначений в актах фіксації показників лічильника електроенергії, підписаних представниками позивача та третьої особи. Третя особа підписала акти без зауважень, чим визнала факт споживання електроенергії та підтвердила її обсяг за період січень - грудень 2024 року. Сума витрат, які поніс позивач, сплативши вартість спожитої електричної енергії третьою особою, становить 497 710,04 грн. Позивач зазначив, що свої зобов'язання виконав належним чином, але відповідач не оплатив вартість спожитої електричної енергії третьою особою, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості у примусовому порядку.
Ухвалою від 28.07.2025 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки. Залучено до участі у справі № 925/870/25 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
06.08.2025 від представника відповідача через систему "Електронний Суд" надійшов відзив на позову заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування заперечень щодо позовних вимог представник відповідача зазначив таке.
- через відсутність згоди між сторонами договір відшкодування електричної енергії між балансоутримувачем та платником не було укладено протягом 2024 року;
- позивач після завершення бюджетного періоду звертається з листом від 03.01.2025 за вих. № 11-03/5 про відшкодування вартості послуг з електропостачання на об'єкті оренди КП "Укрспецзв'язок" за 2024 рік, на який відповідачем надано відповідь листом від 17.01.2025 за вих. № 79 та повідомлено про наступне: На неодноразові направлення на електронну пошту КЕВ міста Черкаси від КП "Укрспецзв'язок" проектів договорів відшкодування комунальних послуг останні повернуто на доопрацювання у зв'язку з наявними недоліками в їх оформленні. Відповідачем листом від 04.07.2024 на адресу КП "Укрспецзв'язок" електронною поштою було надіслано проект Договору про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг (електропостачання) та проект Акту виконаних робіт. 12.07.2024 проект Договору повернуто, але без наявності актів фіксації показників лічильників електроенергії та акту виконаних робіт, погоджених військовим підрозділом;
- КЕВ міста Черкаси є неприбутковою установою і фінансується з державного бюджету України, головним розпорядником коштів є Міністерство оборони України. В період дії воєнного стану Міністерство оборони України та його структурні підрозділи працюють в умовах жорсткої економії з метою збереження коштів для потреб військових частин для здійснення заходів з відсічі збройної агресії російської федерації. КЕВ міста Черкаси неодноразово звертався до головного розпорядника коштів - Міністерства оборони України з приводу виділення додаткового кошторису, зокрема листами № 1713/1013/2244 від 24.09.2024 та №1713/1343/2957 від 25.11.2024, однак призначення надходили в обмеженій кількості.
Відповідач стверджує, що у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених договорів, актів виконаних робіт (наданих послуг) КЕВ міста Черкаси не мав змоги провести оплату у бюджетному періоді 2024 року, та не має можливості укласти договори відшкодування вартості спожитих комунальних послуг (електроенергії) за 2024 рік у 2025 році в зв'язку із завершенням бюджетного періоду (2024 рік).
08.08.2025 від позивача через систему "Електронний Суд" надійшла відповідь на відзив, де спростовуються заперечення відповідача з огляду на таке.
- лист позивача від 12.07.2024 № 11-10/1011 є не відповіддю на лист відповідача від 04.07.2024, а є супровідним листом до проєкту договору про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг (електропостачання), направленим відповідачу для підписання саме за ініціативи позивача;
- відповідачем не додано до відзиву доказів надсилання листа від 04.07.2024 з проєктом договору про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг (електропостачання) та проєктом акта виконаних робіт на адресу електронної пошти позивача, а також отримання відповідачем від позивача 12.07.2024 проєкту вищезгаданого договору.
Стосовно твердження Відповідача, що у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених договорів, актів виконаних робіт (наданих послуг), Відповідач не мав змоги провести оплату у бюджетному періоді 2024 року, та не має можливості укласти договори відшкодування вартості спожитих комунальних послуг (електроенергії) за 2024 рік у 2025 році у зв'язку із завершенням бюджетного період (2024 рік).
Позивач не погоджується з вказаним твердженням, оскільки відповідач у своєму листі від 17.01.2025 № 79 підтвердив факт отримання актів виконаних робіт та актів фіксації показників лічильника електроенергії 30.10.2024 за період січень - вересень 2024 року, 09.12.2024 - за жовтень 2024 року, 17.12.2024 - за листопад - грудень 2024 року. Відповідач також у листі № 79, повідомив, що не мав можливості провести відшкодування послуг з електропостачання через відсутність на той час бюджетних призначень, не зважаючи на звернення до головного розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України з приводу виділення додатково коштів.
Щодо твердження відповідача про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію третьою особою позивач зазначив, що підписання відповідачем договору відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг третій особі є його обов'язком.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід зауважити, що позивач, з метою захисту своїх прав та досудового врегулювання спору, листом від 28.04.2025 № 11-03/658 направив щомісячні акти наданих послуг за 2024 рік у двох примірниках, підписані позивачем, з проханням підписати та направити по одному на адресу позивача. Лист позивача від 28.04.2025 № 11-03/658 було вручено відповідачу 06.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0601140364146. Відповідач щомісячні акти наданих послуг за 2024 рік не підписав і не повернув по одному примірнику позивачу, тобто з 14.05.2025 у відповідача виник борг щодо оплати витрат на утримання об'єкта оренди на підставі Договору оренди перед Позивачем у сумі 497 710,04 грн.
12.08.2025 від представника третьої особи через систему "Електронний Суд" надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог.
13.08.2025 від відповідача через систему "Електронний Суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив. В запереченнях зазначено, що матеріали позовної заяви, не містять, а позивачем не надано належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів, які б підтверджували факт надання позивачем відповідачу комунальних послуг (послуги з електропостачання) за період з січня по грудень 2024 року у загальному розмірі 510872,21 грн їх склад, обсяг і вартість, як-то акти приймання-передачі наданих послуг за відповідний період (оформлені належним чином), виставлені постачальниками рахунки за надані спірні послуги саме відповідачу, обґрунтовані розрахунки обсягу і вартості наданих послуг, здійснені пропорційно до займаної відповідачем площі, відсутня адресна інформація, що не дає змогу ідентифікувати, що послуги з електропостачання надавались за адресою орендованого приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 . За твердженням відповідача наявність заборгованості не доведено позивачем належним чином, оскільки договір відшкодування вартості спожитої електричної енергії не був укладений через відсутність згоди між сторонами, а отже у відповідача не виникали зобов'язання перед позивачем, як наслідок застосування до відповідача 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованим та неправомірним, так як не було факту невиконання грошового зобов'язання.
24.09.2025 представником позивача сформовано у системі "Електронний суд" заяву про участь у судовому засіданні 07.10.2025 та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 06.10.2025 Господарський суд Черкаської області задовольнив заяву представника Казенного підприємства "Укрспецзв'язок" про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Призначене на 07.10.2025 судове засідання для розгляду справи по суті не відбулося через оголошення повітряної тривоги.
Ухвалою від 07.10.2025 Господарський суд Черкаської області повідомив учасників справи про перенесення судового засідання на 30.10.2025.
В судовому засіданні, яке відбулось 30.10.2025 за участю представників сторін, суд оголошував перерву до 09 год. 30 хв. 17.11.2025.
Призначене на 09 год. 30 хв. 17.11.2025 судове засідання не відбулося по технічним причинам. У Господарському суді Черкаської області відбулося планове відключення електромережі у зв'язку із застосуванням ПАТ "Черкасиобленерго" графіків погодинних відключень для абонентів першої черги ГПВ.
Ухвалою від 17.11.2025 Господарський суд Черкаської області повідомив учасників справи про перенесення судового засідання на 09.12.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав зазначених у відзиві.
В судовому засіданні 09.12.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення.
В судовому засіданні 12.12.2025 ухвалено судове рішення та в порядку ст. 240 ГПК України підписана вступна та резолютивна частини рішення.
Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Між казенним підприємством «Укрспецзв'язок» (далі - позивач/балансоутримувач), Квартирно-експлуатаційним відділом міста Черкаси (далі - відповідач/платник), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа/орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - орендодавець) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 05.09.2022 № 2236 (далі - Договір оренди).
Відповідно до п. 4.1. Договору оренди, об'єктом оренди є нежитлові приміщення, розташовані в будівлі Центру технічної експлуатації № 3 КП «Укрспецзв'язок», загальною площею 152,14 кв. м., в місті Городище Черкаського району, Черкаської області (далі - Об'єкт оренди).
Відповідно до п. 3.3. розділу І Договору оренди відповідач є платником орендної плати.
Пунктами 12.1. розділу І та ІІ Договору оренди передбачено, що строк оренди починається з дати підписання Акта приймання-передачі в оренду нерухомого майна до припинення чи скасування воєнного стану та 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану. Станом на сьогодні Договір оренди не припинив своєї дії, є чинним і обов'язковим для виконання сторонами. Абзацом другим пункту.
3.1. Розділу ІІ Договору оренди, передбачено, що до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат позивачу за користування земельною ділянкою. Відповідач та третя особа несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із позивачем та/ або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
Відповідно до пункту 6.5. Розділу ІІ Договору оренди відповідач та третя особа зобов'язані протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг третій особі підписати і повернути позивачу примірник відповідного договору, або подати позивачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню.
Пунктами 12.1. розділу І та ІІ Договору оренди передбачено, що перебіг строку починається з дня набрання чинності цим договором, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, закінчення строку договору - припинення чи скасування воєнного стану та 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану.
05.09.2022 відповідно до абзацу другого пункту 2.1. розділу ІІ Договору оренди між позивачем, відповідачем та третьою особою був підписаний Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна - нежитлові приміщення, розташовані в будівлі Центру технічної експлуатації № 3 КП «Укрспецзв'язок», загальною площею 152,14 кв. м., вул. О. Українського, м. Городище, Черкаського району, Черкаської області (а.с. 32).
23.11.2022 між позивачем, відповідачем та третьою особою було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю № 219 (далі - Договір № 219) (а.с. 48-49).
Згідно з Додатком 1 «Зведений розрахунок» до Договору № 219 визначено обсяги витрат орендаря за електропостачання та водопостачання. В позовній заяві позивач повідомив, що витрати позивача за 2022 рік на утримання та обслуговування Об'єкта оренди, а також надання комунальних послуг третій особі були оплачені відповідачем в повному обсязі.
19.06.2023 між позивачем, відповідачем та третьою особою було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю № 469 (далі - Договір № 469) (а.с. 52-53).
Згідно з Додатком 1 «Зведений розрахунок» до Договору № 469, визначено обсяги витрат третьої особи за електропостачання та водопостачання. В позовній заяві позивач повідомив, що витрати позивача за 2023 рік на утримання та обслуговування Об'єкта оренди, а також надання комунальних послуг третій особі були оплачені відповідачем в повному обсязі.
Станом на 01.01.2024 показник лічильника електроенергії ЦЕ 6803 В № 30074314, підключений до Об'єкта оренди, становив 265 000 кВт, що підтверджується Актом фіксації показників лічильника електроенергії від 31.01.2024 (а.с. 34).
Показники лічильника електроенергії ЦЕ 6803 В № 30074314 станом на 01.01.2024, 01.02.2024, 01.03.2024, 01.04.2024, 01.05.2024, 01.06.2024, 01.07.2024, 01.08.2024, 01.09.2024, 01.10.2024, 01.11.2024, 01.12.2024 підтверджуються відповідними актами фіксації показників лічильника електроенергії від 31.01.2024, від 29.02.2024, від 31.03.2024, від 30.04.2024, від 31.05.2024, від 30.06.2024, від 31.07.2024, від 31.08.2024, від 30.09.2024, від 31.10.2024, від 30.11.2024, від 31.12.2024 (а.с. 34-45).
Станом на 31.12.2024 показник лічильника електроенергії ЦЕ 6803 В № 30074314 становив 326 550 кВт, що підтверджується Актом фіксації показників лічильника електроенергії від 31.12.2024 (а.с 45).
За період з 01.01.2024 до 31.12.2024 згідно з показниками лічильника електроенергії ЦЕ 6803 В № 30074314 третьою особою спожито 61 550 кВт електричної енергії.
Згідно з актами приймання-передачі електричної енергії за січень-вересень 2024 року, складеними відповідно до Договору від 26.12.2023 № 584-23.4-2023 (а.с. 128-131), а також додатками №1 до актів купівлі-продажу електричної енергії за жовтень-грудень 2024 року, складеними відповідно до Договору від 23.09.2024 № 367-23-2024 (а.с. 136-140), вартість електричної енергії за 1 кВт*год у:
січні 2024 року становила 6,29767 грн, без ПДВ;
лютому 2024 року - 5,53626 грн, без ПДВ;
березні 2024 року - 5,35721 грн, без ПДВ;
квітні 2024 року - 5,60145 грн, без ПДВ;
травні 2024 року - 6,48960 грн, без ПДВ;
червні 2024 року - 7,67106 грн, без ПДВ;
липні 2024 року - 8,23479 грн, без ПДВ;
серпні 2024 року - 8,00628 грн, без ПДВ;
вересні 2024 року - 7,93184 грн, без ПДВ
жовтні 2024 року - 8,01568 грн, без ПДВ;
листопаді 2024 року - 8,01568 грн, без ПДВ;
грудні 2024 року - 8,41944 грн, без ПДВ.
03.01.2025 позивач звернувся до відповідача з листом № 11-03/5 із запитом про проведення оплати за спожиту електричну енергію, яку спожила третя особа за період січень - грудень 2024 року відповідно до щомісячних актів фіксації показників лічильника електроенергії.
Відповідач листом від 17.01.2025 № 79 підтвердив отримання щомісячних актів фіксації показників лічильника за 2024 рік. Також повідомив, що на неодноразові направлення на електронну пошту КЕВ міста Черкаси від КП "Укрспецзв'язок" проектів договорів відшкодування комунальних послуг останні повернуто на доопрацювання у зв'язку з наявними недоліками в їх оформленні. КЕВ міста Черкаси є неприбутковою установою і фінансується з державного бюджету України, головним розпорядником коштів є Міністерство оборони України. В період дії воєнного стану Міністерство оборони України та його структурні підрозділи працюють в умовах жорсткої економії з метою збереження коштів для потреб військових частин для здійснення заходів з відсічі збройної агресії російської федерації. КЕВ міста Черкаси неодноразово звертався до головного розпорядника коштів - Міністерства оборони України з приводу виділення додаткового кошторису, зокрема листами № 1713/1013/2244 від 24.09.2024 та №1713/1343/2957 від 25.11.2024 (а.с. 154).
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листом претензією від 14.02.2025 № 11-02/260 щодо сплати витрат, понесених позивачем у зв'язку з утриманням об'єкта оренди (а.с. 121-123). Лист-претензію було вручено відповідачу 21.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0601114363964 (а.с. 47).
Листом від 28.04.2025 № 11-03/658 направив додаткові матеріали до зазначеного листа-претензії на обґрунтування своєї позиції та просив повідомити про результати врегулювання порушеного питання, до листа було додано щомісячні акти наданих послуг за 2024 рік у двох примірниках, підписані позивачем, з проханням підписати та направити по одному на пошту позивача. Лист від 28.04.2025 № 11-03/658 було вручено відповідачу 06.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0601140364146 (а.с. 64).
В позовній заяві позивачем зазначено, що в 2024 році на виконання вимог абзаців першого-третього пункту 6.5. Розділу ІІ Договору оренди, позивач звернувся до третьої особи та відповідача для підписання трьох примірників договорів про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг (вивезення твердих побутових відходів, водопостачання та електроенергія). Відповідно до умов Договору оренди підписання відповідачем договору відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг третій особі є його обов'язком. Проте, станом на сьогодні відповідачем було підписано лише Договір про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг (вивезення твердих побутових відходів) від 17.07.2024 № 519 та Договір про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг (водопостачання) від 16.10.2024 № 766. Натомість проект договору про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг (електроенергія) підписано лише позивачем та третьою особою і наразі не підписано зі сторони відповідача, чим порушено абзац четвертий пункту 6.5. Розділу ІІ Договору оренди. Відповідачем жодних зауважень до проекту договору про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг (електроенергія) щодо сум витрат, які підлягають відшкодуванню, позивачу надано не було. Для забезпечення безперебійного надання послуг, пов'язаних з електропостачанням, позивачем укладено Договори про постачання електричної енергії споживачу від 26.12.2023 № 584-23.4-2023 та від 23.09.2024 № 367-23-2024. На виконання зазначених договорів були складені щомісячні акти про постачання електричної енергії. Зобов'язання Позивача щодо здійснення розрахунків за зазначеними вище договорами виконані в повному обсязі. Обсяг електричної енергії, спожитий третьою особою, зазначений в актах фіксації показників лічильника електроенергії, підписаних представниками позивача та третьої особи. Третя особа підписала акти без зауважень, чим визнала факт споживання електроенергії та підтвердила її обсяг за період січень- грудень 2024 року. Сума витрат, які поніс позивач, сплативши вартість спожитої електричної енергії третьою особою, становить 497 710,04 грн. Позивач зазначив, що свої зобов'язання виконав належним чином, але відповідач не оплатив вартість спожитої електричної енергії третьою особою, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості у примусовому порядку.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 497 710,04 грн заборгованості за спожиту за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 електричну енергію та 2658,50 грн 3% річних, 10503,67 інфляційних втрат.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно з ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом ст. 599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
З матеріалів справи судом встановлено, що між казенним підприємством «Укрспецзв'язок» (балансоутримувач), Квартирно-експлуатаційним відділом міста Черкаси (платник), ІНФОРМАЦІЯ_1 (орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 05.09.2022 № 2236 (далі - Договір оренди).
Відповідно до п. 4.1. Договору оренди, об'єктом оренди є нежитлові приміщення, розташовані в будівлі Центру технічної експлуатації № 3 КП «Укрспецзв'язок», загальною площею 152,14 кв. м., вул. О.Українського, м. Городище, Черкаський район, Черкаська область (далі - Об'єкт оренди).
Відповідно до п. 3.3. розділу І Договору оренди відповідач є платником орендної плати.
Відповідно до п. 3.1. Розділу ІІ Договору оренди, передбачено, що до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат позивачу за користування земельною ділянкою. Відповідач та третя особа несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із позивачем та/ або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
Відповідно до пункту 6.5. Розділу ІІ Договору оренди відповідач та третя особа зобов'язані протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг третій особі підписати і повернути позивачу примірник відповідного договору, або подати позивачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню.
Судом встановлено, що 05.09.2022 відповідно до абзацу другого пункту 2.1. розділу ІІ Договору оренди між казенним підприємством «Укрспецзв'язок» (балансоутримувач), Квартирно-експлуатаційним відділом міста Черкаси (платник), ІНФОРМАЦІЯ_1 (орендар) був підписаний Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, на підставі акту здійснено передачу нежитлових приміщень, які розташовані в будівлі Центру технічної експлуатації № 3 КП «Укрспецзв'язок», загальною площею 152,14 кв. м., вул. О. Українського, м. Городище, Черкаського району, Черкаської області (а.с. 32).
Станом на 01.01.2024 показник лічильника електроенергії ЦЕ 6803 В № 30074314, підключений до Об'єкта оренди, становив 265 000 кВт, що підтверджується Актом фіксації показників лічильника електроенергії від 31.01.2024 (а.с. 34).
Показники лічильника електроенергії ЦЕ 6803 В № 30074314 станом на 01.01.2024, 01.02.2024, 01.03.2024, 01.04.2024, 01.05.2024, 01.06.2024, 01.07.2024, 01.08.2024, 01.09.2024, 01.10.2024, 01.11.2024, 01.12.2024 підтверджуються відповідними актами фіксації показників лічильника електроенергії від 31.01.2024, від 29.02.2024, від 31.03.2024, від 30.04.2024, від 31.05.2024, від 30.06.2024, від 31.07.2024, від 31.08.2024, від 30.09.2024, від 31.10.2024, від 30.11.2024, від 31.12.2024 (а.с. 34-45). Які підписані представником позивача та представником ІНФОРМАЦІЯ_2 (третьої особи) без зауважень.
Станом на 31.12.2024 показник лічильника електроенергії ЦЕ 6803 В № 30074314 становив 326 550 кВт, що підтверджується Актом фіксації показників лічильника електроенергії від 31.12.2024 (а.с 45).
Таким чином, судом встановлено, що за період з 01.01.2024 до 31.12.2024 згідно з показниками лічильника електроенергії ЦЕ 6803 В № 30074314 третьою особою спожито 61 550 кВт електричної енергії.
Згідно з актами приймання-передачі електричної енергії за січень-вересень 2024 року, складеними відповідно до Договору від 26.12.2023 № 584-23.4-2023, а також додатками №1 до актів купівлі-продажу електричної енергії за жовтень-грудень 2024 року, складеними відповідно до Договору від 23.09.2024 № 367-23-2024, акти підписані представником позивача та представником ТОВ «Укргазтрейдинг», вартість електричної енергії за 1 кВт*год у:
січні 2024 року становила 6,29767 грн, без ПДВ;
лютому 2024 року - 5,53626 грн, без ПДВ;
березні 2024 року - 5,35721 грн, без ПДВ;
квітні 2024 року - 5,60145 грн, без ПДВ;
травні 2024 року - 6,48960 грн, без ПДВ;
червні 2024 року - 7,67106 грн, без ПДВ;
липні 2024 року - 8,23479 грн, без ПДВ;
серпні 2024 року - 8,00628 грн, без ПДВ;
вересні 2024 року - 7,93184 грн, без ПДВ
жовтні 2024 року - 8,01568 грн, без ПДВ;
листопаді 2024 року - 8,01568 грн, без ПДВ;
грудні 2024 року - 8,41944 грн, без ПДВ.
Таким чином, сума витрат, які поніс позивач, сплативши вартість спожитої електричної енергії третьою особою, становить 497 710,04 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій: № 260 від 20.02.2024, № 590 від 19.03.2024, № 915 від 16.04.2024, № 1244 від 14.05.2024, № 1693 від 24.06.2024, № 1972 від 15.07.2024, № 2405 від 23.08.2024. № 2688 від 16.09.2024, № 3044 від 16.10.2024, № 3435 від 15.11.2024, № 3701 від 11.12.2024, № 3877 від 20.12.2024, № 675 від 24.12.2024, № 32 від 15.01.2025, № 42 від 16.01.2025 ( а.с. 65-78).
03.01.2025 позивач звернувся до відповідача з листом № 11-03/5 із запитом про проведення оплати за спожиту електричну енергію, яку спожила третя особа за період січень - грудень 2024 року відповідно до щомісячних актів фіксації показників лічильника електроенергії (а.с. 119).
Відповідач листом від 17.01.2025 № 79 підтвердив отримання щомісячних актів фіксації показників лічильника за 2024 рік. Також повідомив, що на неодноразові направлення на електронну пошту КЕВ міста Черкаси від КП "Укрспецзв'язок" проектів договорів відшкодування комунальних послуг останні повернуто на доопрацювання у зв'язку з наявними недоліками в їх оформленні. КЕВ міста Черкаси є неприбутковою установою і фінансується з державного бюджету України, головним розпорядником коштів є Міністерство оборони України. В період дії воєнного стану Міністерство оборони України та його структурні підрозділи працюють в умовах жорсткої економії з метою збереження коштів для потреб військових частин для здійснення заходів з відсічі збройної агресії російської федерації. КЕВ міста Черкаси неодноразово звертався до головного розпорядника коштів - Міністерства оборони України з приводу виділення додаткового кошторису, зокрема листами № 1713/1013/2244 від 24.09.2024 та №1713/1343/2957 від 25.11.2024.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 3.1. Розділу ІІ Договору оренди, передбачено, що до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат позивачу за користування земельною ділянкою. Відповідач та третя особа несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із позивачем та/ або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
На виконання вимог абзаців першого-третього пункту 6.5. Розділу ІІ договору оренди, у 2024 році позивач звернувся до третьої особи та відповідача для підписання трьох примірників договорів про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг (вивезення твердих побутових відходів, водопостачання та електроенергія).
Абзацом четвертим пункту 6.5. Розділу ІІ договору оренди встановлено, що відповідач та третя особа зобов'язані протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг третій особі підписати і повернути позивачу примірник відповідного договору, або подати позивачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню.
Таким чином, підписання відповідачем договору відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг третій особі є його обов'язком.
У матеріалах справи відсутні докази дострокового припинення цього договору або зміни його умов, зокрема і щодо особи, яка має виконувати на користь позивача обов'язок з відшкодування спожитої електроенергії за спірний період.
З огляду на викладене, суд доходить до висновків, що позивачем доведено належними та допустимими доказами забезпечення безперебійного надання послуг за адресою вул. О.Українського, м. Городище, Черкаський район, Черкаська область, пов'язаних з електропостачанням, а саме, позивачем укладено Договори про постачання електричної енергії споживачу від 26.12.2023 № 584-23.4-2023 та від 23.09.2024 № 367-23-2024, на виконання зазначених договорів були складені щомісячні акти про постачання електричної енергії, зобов'язання позивача щодо здійснення розрахунків за зазначеними вище договорами виконані в повному обсязі. Обсяг електричної енергії в розмірі 61 550 кВт, спожитий третьою особою, зазначений в актах фіксації показників лічильника електроенергії, підписаних представниками позивача та третьої особи. Третя особа підписала акти без зауважень, чим визнала факт споживання електроенергії та підтвердила її обсяг за період січень- грудень 2024 року. Сума витрат, які поніс позивач, сплативши вартість спожитої електричної енергії третьою особою, становить 497 710,04 грн, проте відповідач не оплатив витрати на утримання Об'єкта оренди на підставі Договору оренди, в частині вартості спожитої електричної енергії третьою особою, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 497 710,04 грн заборгованості за спожиту за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 електричну енергію підлягає до задоволення.
Щодо зазначеного у відзиві відповідачем, що КЕВ міста Черкаси є неприбутковою установою і фінансується з державного бюджету України, головним розпорядником коштів є Міністерство оборони України. В період дії воєнного стану Міністерство оборони України та його структурні підрозділи працюють в умовах жорсткої економії з метою збереження коштів для потреб військових частин для здійснення заходів з відсічі збройної агресії російської федерації. КЕВ міста Черкаси неодноразово звертався до головного розпорядника коштів - Міністерства оборони України з приводу виділення додаткового кошторису, зокрема листами № 1713/1013/2244 від 24.09.2024 та №1713/1343/2957 від 25.11.2024, однак призначення надходили в обмеженій кількості. Суд бере до уваги таке.
Відповідно до пункту 9.2. розділу ІІ «Запевнення сторін» Договору оренди відповідач має можливість, забезпечену його власними або залученими фінансовими ресурсами, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.
Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст.218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
До того ж, в ст. 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати заборгованості за електричну енергію.
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі Бакалов проти України зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом враховано, що Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Відповідно до ст. 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ст. 77 ГПК («Допустимість доказів») обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування (постанови Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 913/38/20, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 26.02.2021 у справі № 908/2847/19, ухвала Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 750/3192/14 ).
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20).
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами ГПК України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюється через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".
Суд вважає за необхідне звернути увагу на принцип сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).
Також як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц (провадження №61-2032св19) добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Щодо позовних вимог про стягнення 10503,67 грн інфляційних втрат та 2658,50 грн 3 % річних судом враховано таке.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листом претензією від 14.02.2025 № 11-02/260 щодо сплати витрат, понесених позивачем у зв'язку з утриманням Об'єкта оренди. Лист-претензію було вручено відповідачу 21.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0601114363964.
Надалі позивач листом від 28.04.2025 № 11-03/658 направив додаткові матеріали до зазначеного листа-претензії на обґрунтування своєї позиції та просив повідомити про результати врегулювання порушеного питання. Лист від 28.04.2025 № 11-03/658 було вручено відповідачу 06.05.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0601140364146.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач щомісячні акти наданих послуг за 2024 рік не підписав і не повернув по одному примірнику позивачу, тобто з 14.05.2025 у відповідача виник борг щодо оплати витрат на утримання Об'єкта оренди на підставі Договору оренди перед позивачем у сумі 497 710,04 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної у попередньому абзаці норми ЦК України нараховані інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 та інші).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
В розрахунок інфляційних втрат не може включатися заборгованість менше місяця (постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18).
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується (постанова Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19).
Дослідивши наданий позивачем до позовної заяви розрахунки інфляційних втрат, 3% річних, перевіривши їх за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд встановив, що розрахунки обґрунтовані та здійснені арифметично правильно, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 10503,67 грн інфляційних втрат та 2658,50 грн 3 % річних підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Черкаси (вулиця Надпільна, 220, місто Черкаси, 18001, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 26631946) на користь казенного підприємства «Укрспецзв'язок» (вулиця Василя Макуха, 5-Б, місто Київ, 03113, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39908375) - 497 710,04 грн заборгованості, три проценти річних у розмірі 2658,50 грн, інфляційні втрати в сумі 10 503,67 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 130,46 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено та підписано 27 січня 2025 року.
Суддя О.В. Чевгуз