16 грудня 2025 рокуСправа № 921/462/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л. розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "- АВТОТЕХСЕРВІС-", 46003, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вул. За Рудкою, будинок 33, офіс 40
до відповідача: Приватного підприємства “Роял Транс Компані», Тернопільська обл., Тернопільський район, с. Байківці, вул. Польова,3, 27711
про стягнення заборгованості у сумі 1095592,06 грн, з яких сума боргу 978597,00 грн, інфляційне збільшення від суми боргу 63 265,52 грн, 3% річних від простроченої суми 15 362,63 грн пеня 38366,91 грн.
За участі учасників та їх представників:
Позивача: Книгницький Олександр Миколайович (відсутній при оголошенні скороченої (вступної та резолютивної) частини);
Відповідача: не з'явився.
1. Суть та рух справи.
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "-АВТОТЕХСЕРВІС-" звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Роял Транс Компані» про стягнення заборгованості у сумі 1 095 592,06 грн, з яких сума боргу 978 597,00 грн, інфляційне збільшення від суми боргу 63 265,52 грн, 3% річних від простроченої суми 15 362,63 грн пеня 38 366,91 грн.
Ухвалою суду від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 25.08.2025.
20.10.2025 відповідач - Приватне підприємство “Роял Транс Компані» звернувся до суду із клопотанням (без номера від 19.10.2025 (вх.№7332)), у якому зазначив про невизнання заявленої позивачем суми боргу, оскільки 17.10.2025 Приватним підприємством “Роял Транс Компані» частково погашено в розмірі 195 592,06 грн.
Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, відкладалось підготовче засідання та продовжувалось підготовче провадження.
Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 03.11.2025 судом протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.11.2025, про що зазначено в ухвалі від 04.11.2025, яке неодноразово відкладалось в порядку статті 216 ГПК України.
У призначене судове засідання 16.12.2025 з'явився представник позивача, позовні вимоги, підтримав. Відповідач участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В силу пункту 2 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень, а також здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами за відсутності належно повідомленого відповідача.
В судовому засіданні 16.12.2025 судом ухвалено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
1.1. Розгляд клопотання відповідача про часткове погашення суми боргу.
Відповідач - Приватне підприємство “Роял Транс Компані» відзиву на позов не надав, проте 20.10.2025 звернувся до суду із клопотанням (без номера від 19.10.2025 (вх.№7332)), у якому зазначив про невизнання заявленої позивачем суми боргу, оскільки 17.10.2025 Приватним підприємством “Роял Транс Компані» частково погашено в сумі 195 592,06 грн.
На підтвердження зазначеного додав Платіжну інструкцію №7376 від 17.10.2025 про сплату позивачу 195 592,06 грн.
2. Аргументи сторін.
2.1. Аргументи позивача.
Позовні вимоги, викладені позивачем у позовній заяві (вих. № 28/07/1 від 28.07.2025 (вх. №525 від 28.07.2025)), мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договором поставки зобов'язань по проведенню розрахунку за прийняті нафтопродукти. Внаслідок чого у Приватного підприємства “Роял Транс Компані» утворилася заборгованість в розмірі 1 095 592,06 грн, з яких : сума боргу 978597,00 грн, інфляційне збільшення від суми боргу 63 265,52 грн, 3% річних від простроченої суми 15 362,63 грн, пеня 38366,91 грн.
14 січня 2025р. Позивач здійснив поставку Товару двома партією, на суму 978597,00 грн. включаючи ПДВ. В свою чергу Відповідач прийняв Товар, що підтверджується наявними у Позивача документами. Пунктом 3.3. Договору передбачено: «Кількість фактично поставленого Покупцеві товару визначається підписаними Сторонами накладними на відпуск товару».
Відповідач отримав товар, що засвідчується його підписом уповноваженого представника Відповідача, у кількості та вартістю наведеній у накладній.
За отриманий товар відповідач в обумовлені терміни оплату не провів.
Таким чином, у Відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем. Дана заборгованість складається з вартості неоплаченого товару у розмірі 17 407,50 грн. за накладною РН-0004008 від 09.11.2023 (417407,50 включаючи ПДВ (вартість товару відвантаженого на користь Відповідача товару за накладною) - 978597,00 грн. включаючи ПДВ.
Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для захисту у судовому порядку порушеного майнового права, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.
2.2. Аргументи відповідача.
Відповідач участі повноважного представника у судових засіданнях не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав.
При цьому, у наданому суду клопотанні (вх№6847 від 29.09.2025) просив про відкладення судового засідання, призначеного на 29.09.2025, оскільки між сторонами обговорювалося питання мирного врегулювання спору із можливим укладенням мирової угоди у відповідності до статті 192 ГПК України.
Проте, станом на 16.12.2025 жодних заяв щодо укладення мирної угоди між сторонами, суду не надано.
19.10.2025 відповідачем надано докази часткового погашення суми заборгованості в розмірі 195 592,06 грн.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Розглянувши матеріали справи, доводи позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.
Підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "- АВТОТЕХСЕРВІС-" до суду із позовом у даній справі стало порушення відповідачем строків оплати за отриманий товар (нафтопродукти).
Як встановлено судом, 28.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "- АВТОТЕХСЕРВІС-" (далі по тексту - ТОВ "- АВТОТЕХСЕРВІС-", продавець, позивач) та Приватним підприємством “Роял Транс Компані» (далі по тексту - ПП “Роял Транс Компані», покупець, відповідач) укладено договір № Б 28/051 купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти нафтопродукти (далі по тексту - товар) згідно номенклатури, що вказана у рахунках-фактурах, видаткових накладних, що є частиною даного договору (п. 1.1. Договору).
Кількість та ціна на кожну партію товару обумовлюється продавцем та покупцем та підтверджується виставленими рахунками-фактурами, що є частиною даного договору (п.1.2.Договору).
Згідно п. 3.3. Договору кількість фактично поставленого покупцеві товару визначається підписаними сторонами накладними на відпуск товару.
Умови поставки товару, а також ціна та порядок розрахунків, визначені у розділі 4 та 5 Договору.
Так, зокрема п. 5.1,5.2. передбачено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування вартості товару покупцем на рахунок постачальника і оплата вартості кожної окремої партії товару здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31 грудня 2024 року, а в частині взаєморозрахунків - до їхнього повного завершення. Закінчення терміну дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання (п. 10.1. Договору).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору 14.01.2025 позивачем передано, а відповідачем отримано товар згідно видаткової накладної № РН-0000085 від 14.01.2025 на суму 978 597,00 грн (копія знаходиться в матеріалах справи).
14 січня 2025р. позивач здійснив поставку Товару двома партіями, на суму 978 597,00 грн включаючи ПДВ. В свою чергу Відповідач отримав товар, що засвідчується його підписом уповноваженого представника Відповідача, у кількості та вартістю наведеній у накладній.
За отриманий товар Відповідач в обумовлені терміни оплату не провів.
При цьому, судом встановлено, що наявність заборгованості в розмірі 978597,00 грн, станом на час звернення позивача до суду, підтверджується також підписаним сторонами Актом звірки взаєморозрахунків (копія якого знаходиться в матеріалах справи).
Разом з тим, 17.10.2025 (після звернення позивача із позовом до суду та відкриття провадження у справі) відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 195 592,06 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача, станом на 16.12.2025, визнана позивачем у судовому засіданні 16.12.2025, складає 783 004,94 грн (978 597,00 грн - 195 592,06 грн).
З огляду на зазначене позивачем на підставі умов Договору та положень загального законодавства, нараховано та заявлено до стягнення, окрім суми основного боргу: 63 265,52 грн - інфляційного збільшення від суми боргу, 15 362,63 грн - 3% річних від простроченої суми, 38 366,91 грн - пені.
4. Норми права та судова практика, які застосував суд.
Відносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативними актами.
Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом статей 598-599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктами 3,4 частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин 1-3 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
5. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи. Висновки суду із посиланням на норми закону.
Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами у справі правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
В силу статті 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
5.1. Щодо заявленої до стягнення суми основного боргу.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).
Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (ч. ч. 1, 2 ст. 538 ЦК України). Як встановлено судом, пунктом 1.1. Договору № Б 28/051 купівлі-продажу від 28.05.2024 продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар (нафтопродукти) згідно номенклатури, що вказана у рахунках-фактурах, видаткових накладних, що є частиною даного договору та на умовах даного договору прийняти товар (нафтопродукти) та сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов Договору Продавцем передано, а Покупцем прийнято товар без будь яких зауважень чи заперечень, що засвідчується підписом уповноваженого представника Відповідача, у кількості та вартістю наведеній у накладній. Зокрема, відповідно до умов Договору купівлі-продажу №Б 28/051 від 28.05.2024 Покупцем було отримано Товар (Дизельне паливо ДП-3-Євро 5-ВО) згідно видаткової накладної № РН-0000085 від 14.01.2025 в кількості 20430,00 л за ціною 39,92 грн (без ПДВ) на суму 978 597,00 грн включаючи ПДВ.
За отриманий товар Відповідач в обумовлені терміни оплату не провів.
Факт укладення договору, передачі товару, часткової оплати сторонами не заперечується.
Таким чином, станом на 28.07.2025 (дата звернення позивача із позовною заявою до суду) основна заборгованість відповідача перед позивачем складала 978 597 грн 00 коп.
17.10.20025 (після звернення позивача із позовом до суду та відкриття провадження у справі) відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 195 592,06 грн.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Одночасно слід зазначити, що під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Так, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Отже, вказані обставини зумовлюють необхідність саме закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Таким чином, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 195 592 грн 06 коп. основної суми боргу.
Відтак залишок непогашеної заборгованості складає 783 004 грн 94 коп.
Таким чином, всупереч умов договору та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару відповідач не виконав в повному обсязі, а тому суд визнає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "-Автотехсервіс-" щодо стягнення з відповідача - Приватного підприємства “Роял Транс Компані» заборгованості за договором в сумі 783 004 грн 94 коп. правомірними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем, а відтак такими, що підлягають до задоволення.
5.2. Щодо заявленої до стягнення пені в розмірі 147 114,28 грн.
Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 147 114 грн 28 коп., суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності, неустойка стягується за період, який не може перевищувати шестимісячний строк з моменту невиконання зобов'язання (якщо інший строк не встановлений договором).
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).
Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).
За порушення відповідачем зобов'язань за Договором в частині строків здійснення платежів, п.7.2. Договору передбачено сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожен день несвоєчасної оплати.
Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.
З огляду на порушення строків оплати та наявності боргу за період, починаючи з 14.01.2025 по 23.07.2025 позивачем, у відповідності до пункту 7.2. Договору, проведено нарахування пені, розмір якої становить 38 366 грн 91 коп.
Разом з тим суд, здійснивши власний перерахунок за допомогою програми "ips.ligazakon.net/calculator" в межах визначеного позивачем періоду зазначає, що правомірним є нарахування пені в розмірі 147 111 грн 28 коп., а не 38 366 грн 91 коп., як зазначено у позовних вимогах.
Поряд з цим, зважаючи на диспозитивність судового процесу, а також на те, що суд позбавлений права вийти за межі заявлених позовних вимог, до стягнення з відповідача в користь позивача підлягає пеня в розмірі 38 366 грн 91 коп. як така, що є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та не запереченою відповідачем.
5.3. Щодо позовних вимог в частині стягнення 15 362 грн 63 коп. - 3% річних та 61 181 грн 79 коп. - інфляційних втрат.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань Сторони несуть відповідальність згідно із умовами цього Договору та чинним законодавством України. (п.7.1. Договору).
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, за змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При цьому суд вказав, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період необхідно здійснювати позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця. Питання розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання також було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 15 362 грн 63 коп., суд зазначає таке.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати за придбаний товар (нафтопродукти), на підставі чого позивачем за неналежне виконання умов Договору та у відповідності до вимог статті 625 ЦК України, нараховано за період з 14.01.2025 по 23.07.2025 та заявлено до стягнення з відповідача 15 362 грн 63 коп. 3% річних.
Судом, перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що він виконаний правильно, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 15 362 грн 63 коп. є такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 61 181 грн 79 коп., суд зазначає таке.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.
У зв'язку з порушення строків оплати за придбаний товар (нафтопродукти), на підставі чого позивачем за неналежне виконання умов Договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 63 265 грн 52 коп.
Проте, суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою програми "ips.ligazakon.net/calculator" встановив, що правильним є нарахування інфляційних втрат у розмірі 61 181 грн 79 коп.
З огляду на зазначене, суд задовольняє позовні вимоги в частині 61 181 грн 79 коп. інфляційних втрат, як такі що є правомірно нарахованими та не запереченими відповідачем.
В частині 2 083 грн 73 коп. інфляційних втрат суд відмовляє в позові, як надмірно нарахованих.
6. Загальний висновок.
У відповідності з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).
Згідно з статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Суд, дослідивши подані докази, визнав їх належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні статті 86 ГПК України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі підлягають до часткового задоволення, а саме стягнення з Приватного підприємства “Роял Транс Компані» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "- АВТОТЕХСЕРВІС-" 783 004 грн 94 коп. основного боргу; 38 366 грн 91 коп. пені за несвоєчасні розрахунки за Договором; 61 181 грн 79 коп. втрат від інфляційних процесів; 15 362 грн 63 коп. 3 % річних.
В частині 2 083 грн 73 коп. інфляційних втрат суд відмовляє в позові, як надмірно нарахованих.
В частині 195 592,06 грн. основного боргу суд закриває провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України за відсутністю предмета спору.
7. Судові витрати.
Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви, позивачем, згідно платіжної інструкції № 2431 від 23.07.2025, сплачено 13 147 грн 10 коп. судового збору.
Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А тому, суд вважає за необхідне скористатись своїм правом, визначеним частиною 9 статті 129 ГПК України, та покласти судові витрати на відповідача - Приватне підприємство “Роял Транс Компані», оскільки спір у справі виник внаслідок його неправильних дій.
З огляду на зазначене, судовий збір в розмірі 13 147 грн 10 коп. покладається на відповідача - Приватне підприємство “Роял Транс Компані».
Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Роял Транс Компані» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "- АВТОТЕХСЕРВІС-" заборгованість в сумі 897 916 грн 27 коп., з яких: 783 004 (сімсот вісімдесят три тисячі чотири) грн 94 коп. основного боргу; 38 366 (тридцять вісім тисяч триста шістдесят шість) грн 91 коп. пені за несвоєчасні розрахунки за Договором; 61 181 (шістдесят одна тисяча сто вісімдесят одна) грн 79 коп. втрати від інфляційних процесів; 15 362 (п'ятнадцять тисяч триста шістдесят дві) грн 63 коп. 3 % річних.
3. В іншій частині відмовити в позові.
4. В частині стягнення 195 592 грн 06 коп. основного боргу закрити провадження за відсутністю предмета позову.
5. Судові витрати, в порядку частини 9 статті 129 ГПК України, покласти на відповідача.
6. Стягнути з Приватного підприємства “Роял Транс Компані» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "- АВТОТЕХСЕРВІС-" - 13 147 (тринадцять тисяч сто сорок сім) грн 10 коп. судового збору.
7. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "- АВТОТЕХСЕРВІС-", 46003, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вул. За Рудкою, будинок 33, офіс 40, (код ЄДРПОУ 23588912);
Відповідач: Приватне підприємство “Роял Транс Компані», Тернопільська обл., Тернопільський район, с. Байківці, вул. Польова,3, 27711, (код ЄДРПОУ 38990359).
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України. Повне рішення, з урахуванням відпустки та тимчасової непрацездатності судді, складено - 26.01.2026. Повний текст рішення надіслати учасникам справи до їх електронних кабінетів в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко