26.01.2026м. СумиСправа № 920/1561/25
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, код 14282829),
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Матвієнко Андрія Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 624694,19 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: Грицик Г.О. (в режимі відеоконференції)
Стислий виклад позицій сторін по справі.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 624694,19 грн заборгованості за кредитним договором №712809152394 від 05.05.2025, з них: 566000,00 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 94333,32 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 471666,68 грн та 58694,19 грн простроченої заборгованості за комісією. Судові витрати стягнути з відповідача.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови укладеного 05.05.2025 року між сторонами кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС" №712809152394 (надалі - Кредитний договір) стосовно вчасного повернення кредитних коштів та комісії, а тому заявлені позивачем суми підлягають стягненню з відповідача, відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України.
Відповідач визнає позов частково, а саме у частині вимог про стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 94333 грн 32 коп.
Щодо стягнення 471666 грн 68 коп. заборгованості за сумою кредиту (тіло) відповідач зазначає, що позивач заявив цю вимогу з посиланням на ч. 2 ст. 1050 ЦК України (право на дострокове повернення кредиту у разі прострочення платежів). Однак таке право кредитор може реалізувати лише у разі пред'явлення вимоги відповідачу. Згідно з наданим Позивачем доказом (трекінг Укрпошти № 0505378010122), Вимога про погашення заборгованості не була вручена Відповідачу і повернулася Відправнику з відміткою "за закінченням терміну зберігання" 22.10.2025.
Юридичні особи та ФОП зобов'язані забезпечити отримання кореспонденції за своєю юридичною адресою. Однак, Кредитний договір не містить прямого застереження про те, що "повідомлення вважається врученим у разі повернення за закінченням терміну".
Оскільки Вимога не була доведена до відома Відповідача, його волевиявлення щодо зміни строків виконання зобов'язання не було сформоване. Юридичний факт зміни строку виконання зобов'язання не відбувся. Отже, строк повернення кредиту не змінився та продовжує визначатися Графіком платежів (до 2028 року).
Вимога про стягнення платежів, строк сплати яких має настати тільки у майбутньому (471666,68 грн), є передчасною та не підлягає судовому захисту на даному етапі.
Також відповідач заперечує проти стягнення комісії у розмірі 58694 грн 19 коп., так як у пункті 1.1.4.2 Договору зазначено, що ця комісія сплачується за "обслуговування Кредиту" відповідно до п. 6.3.2 Типових умов. Однак, аналіз Типових умов не дає відповіді на питання, які саме специфічні дії, що мають самостійну споживчу цінність для Клієнта, вчиняє Банк щомісяця.
Встановлення плати за "обслуговування" без конкретизації переліку послуг є класичним прикладом нав'язування послуг, які фактично є внутрішньою діяльністю банку (облік, моніторинг, супровід рахунків).
Дії Банку, які традиційно включаються в поняття "обслуговування кредиту" (ведення позичкового рахунку, розрахунок графіку, моніторинг заставного майна), є реалізацією прав та обов'язків самого Банку, передбачених банківським законодавством та інструкціями НБУ.
Рух справи. Процесуальні дії суду.
Ухвалою суду від 14.11.2025 було відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначене на 15.12.2025, 11:00.
У судовому засіданні 15.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 14.01.2026, 11:15.
06.01.2026 відповідачем подано відзив на позов разом з клопотанням про поновлення строку на подання цього відзиву на позовну заяву (вх.№51,66).
13.01.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив разом з клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив (вх. №174, 160). Крім того, позивач також просить суд розглянути справу без участі представника позивача.
У судовому засіданні 14.01.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 26.01.2026.
26.01.2026 від позивача надійшли заперечення (на відповідь на відзив) (вх. №393).
Представник позивача в судове засідання не прибув.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свої заперечення щодо частини позовних вимог.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
05.05.2025 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (банк, кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Матвієнко Андрієм Юрійовичем (боржник, позичальник) укладений кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" № 712809152394, за допомогою системи "Інтернет Банкінг" шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та типовими умовами.
Факт укладення Кредитного договору з боку позичальника підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 11.11.2025 р., відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_712809152394.pdf, що містить Кредитний договір, підписаний з боку ФОП Матвієнко Андрій Юрійович (підписувач - 1) 16:17:22 05.05.2025 р.
Результат перевірки підпису: Підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено.
Відповідно до умов кредитного договору:
- сума кредиту складає 566 000,00 гривень. (п. 1.1.1);
- строк кредитування - до 05 травня 2028 року включно (п. 1.1.3);
- комісійна винагорода за надання кредиту - тариф комісійної винагороди 1% (п.1.1.4.1);
- комісійна винагорода за обслуговування кредиту - тариф комісійної винагороди 1,7% за один місяць користування кредитом (п. 1.1.4.2);
- процентна ставка за користування кредитом - 0,00001% річних (п. 1.1.4.3);
- процентна ставка на прострочену суму кредиту - 0,00001% річних (п. 1.1.4.4.);
- цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п. 1.1.4.1 договору (у разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно п. 1.1.4.1 договору (п. 1.1.7). Позичальник не має права використовувати Кредит на такі цілі: задоволення особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю; інші цілі, заборонені законодавством України та Типовими умовами;
- типові умови кредитування в рамках кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС", укладеного в системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", що розміщуються на інтернет-сайті Банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід'ємною частиною договору (п. 1.1.8);
- позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в договорі графіку платежів. Згідно вказаного графіка позичальник має, починаючи з 05.06.2025 р., щомісячно не пізніше 5 числа місяця до 05.04.2028 р. сплачувати суму у розмірі 25 344,22 грн., а 05.05.2028 р. - 25 344,30 грн. з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 15 722,22 грн., а 05.05.2028 р. - 15 722,30 грн. та на погашення комісії по 9 622,00 грн. щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 912 392,00 грн., з яких 566 000,00 грн. на погашення основної суми (тіла) кредиту та 346 392,00 грн. на погашення комісії. (п. 1.4);
- цей договір складається з договору та Типових умов. З моменту укладення договору Типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та Типовими умовами, умови договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку (п. 5.1);
- у всіх випадках, не передбачених договором, сторони керуються положеннями Типових умов та законодавством. В разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між Типовими умовами та положеннями договору, такі положення договору мають пріоритет (п. 5.2);
- сторони домовились, що договір укладається сторонами в формі електронного документа за допомогою Системи "ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ". Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку та КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) (п. 5.3);
- договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно договору в повному обсязі (п. 5.4);
- позичальник підписанням договору підтверджує свою згоду на отримання на зазначену в розділі "Реквізити та підписи сторін" договору адресу електронної пошти позичальника підписаного сторонами договору, а також будь-яких інших документів та інформації, пов'язаних з виконанням та/або обслуговуванням договору (п. 5.6).
Відповідно до пункту 3.5 Типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5 договору, в строки, зазначені п. 2.2 договору (з урахуванням умов п. 2.3 договору).
Згідно з п. 2.3 кредитного договору, позичальник уповноважує банк здійснити за рахунок кредитних коштів переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі, визначеному відповідно до п. 1.1.4.1 договору, на користь банку, згідно з п. 6.3.1 Типових умов. Сума кредиту, що залишиться після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь банку, зараховується на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5 договору.
Факт надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією NTR.96722444.95884.29514 вiд 05.05.2025 р., призначення платежу: «Зарахування на поточний рахунок кредитних коштiв за договором № 712809152394 від 05/05/2025 за позикою Фізична особа-підприємець Матвієнко Андрій Юрійович", сума: 560 340,00 грн. Крім того, кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 5 660,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією NTR.96722444.95883.29514 вiд 05.05.2025 р., призначення платежу: "Оплата комісії за рахунок кредитних коштів за договором №712809152394 від 05/05/2025 за позикою Фізична особа-підприємець Матвієнко Андрій Юрійович" (а.с. 37, 38).
Також факт видачі кредиту та користування кредитом підтверджується випискою з рахунку (а.с. 24) та не заперечується відповідачем.
Оскільки відповідач не виконав грошового зобов'язання, то позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом/тіло кредиту та комісії.
Щодо стягнення 471666 грн 68 коп. заборгованості за сумою кредиту.
Заявлена до стягнення сума у розмірі 471666 грн 68 коп. є заборгованістю за сумою кредиту (тіло), право на стягнення якої виникло у позивача у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати кредиту згідно узгодженого графіка погашення заборгованості.
Позивач обґрунтовує вимоги у цій частині позову наступним:
Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, статтею 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Цивільний кодекс України, крім обов'язку належного виконання зобов'язання, встановлює також принцип своєчасності його виконання: згідно з ч. 1 ст. 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи вказане, Позивачем було прийняте рішення вимагати дострокового повернення окрім простроченої заборгованості також і залишку по тілу кредиту.
Позивач направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 25-29).
Проте, зазначена вимога ФОП Матвієнком Андрієм Юрійовичем виконана не була, чим порушені законні права заявника на повернення кредиту.
Суд, дослідивши умови договору та подані докази, вважає вимоги у цій частині обґрунтованими з огляду на наступне:
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору цей Договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це Позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням Договору Позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов Позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи Договір, Позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку.
У всіх випадках, не передбачених Договором, Сторони керуються положеннями Типових умов та законодавством. В разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між Типовими умовами та положеннями Договору, такі положення Договору мають пріоритет.
Згідно до п.п. 1 п. 4.1. типових умов урегульовано, що у випадку виникнення будь-якої Несприятливої події, Банк набуває право вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальникові Кредит, а Позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення п.1.1.3., п.1.4. Договору, п.5.1.1. Типових умов, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий Кредит в повному обсязі разом із Платою за Кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно з Договором, в строк не пізніше 1 (одного) Банківського дня з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання Позичальником зазначеної вимоги Банк мас право здійснювати Договірне списання грошових коштів з Рахунків Позичальника в порядку, встановленому Договором та Типовими умовами, для погашення Боргових зобов'язань Позичальника.
Направлення зазначеної в цьому пункті вимоги є умовою для набуття Банком права на дострокове Договірне списання коштів та не стосується дострокового стягнення заборгованості в судовому порядку, яке здійснюється в порядку процедур, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, банк як позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики та сплати відсотків у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики (якщо договором передбачено обов'язок позичальника повертати позику частинами ).
Тобто, звернення до суду з вимогою дострокового повернення всієї суми кредитних коштів, у зв'язку з порушенням умов договору не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. Адже у ст. 599 ЦК зазначено, що зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду).
Зазначені положення законодавства, як правило, вносяться до відповідних пунктів кредитних договорів та використовуються банками як засіб впливу на недобросовісних позичальників.
Відповідно до п. 1.4. договору сторони встановили зобов'язання відповідача здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором.
Якщо позичальником порушуються будь-які умови кредитного договору, банк має право розцінювати його дії як невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Це може спричинити настання правових наслідків, передбачених договором або чинним законодавством, в тому числі і вимогу щодо дострокового повернення всієї суми кредиту.
При цьому направлення письмової вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту позичальнику не є обов'язковим. У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі № 1-2/2002 зазначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Тобто, звернення позивача з позовом до суду про дострокове повернення кредиту у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань є правом кредитора, направленим на захист в суді його порушеного права.
Саме тому, право банку на дострокове повернення всієї суми кредиту є необмеженим, та може бути застосоване ним за умов будь-якого прострочення виконання зобов'язання позичальником. Судова практика з даного питання однозначна та досить стала, а отже, отримуючи кредит, відповідач повинен розуміти законність та об'єктивність такої вимоги зі сторони банку (позивача), та бути готовим до можливості банку користуватись даним правом.
Тому, з огляду на вищезазначене, суд відхиляє викладені у відзиві на позов заперечення відповідача щодо стягнення 471666 грн 68 коп. заборгованості за сумою кредиту.
Щодо стягнення заборгованості у розмірі 58694 грн 19 коп. (комісійна винагорода за обслуговування кредиту).
Відповідно до п.п. 1.1.4.2 договору та абзацу 2 п. 6.3.2. Типових умов комісійна винагорода за обслуговування кредиту сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, зазначеному в. п. 1.4. Договору, за відповідний розрахунковий період - повний місяць. Під повним місяцем у цьому пункті Типових умов розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів, зазначеним в п. 1.4. Договору.
Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за комісією у розмірі 58694 грн 19 коп. за період з 05.06.2025 по 07.11.2025.
Відповідач заперечує проти стягнення комісійної винагороди з огляду на те, що незрозуміло, які саме послуги надає банк, обслуговуючи кредит. Такі дії, як ведення справи, договору, облік заборгованості не є послугою у розумінні закону.
Суд критично оцінює заперечення відповідача:
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Вказана норма закріплює презумпцію правомірності правочину, за якої він вважається таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається, (1) коли недійсність правочину прямо встановлена законом (нікчемність); (2) якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (подібні за змістом висновки викладені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №759/24061/19).
ЦК України передбачає підхід, де оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Натомість висновок про нікчемність правочину є можливим лише у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Таким чином, оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов) (постанова Верховного Суду в складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі №567/3/22).
Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися на момент вчинення оспорюваного правочину.
Предметом позову в даній справі є стягнення заборгованості, у тому числі за комісією. Вимоги про визнання недійсним кредитного договору, що є предметом спору, до розгляду не заявлялись. До того ж, відповідач мав можливість скористатись правом на подання зустрічного позову відповідно до ст. 180 ГПК України.
Тому, на підставі вищевикладеного, суд вважає вимоги про стягнення комісійної винагороди обґрунтованими, так як комісія передбачена умовами договору та типових умов, розрахована відповідно до узгоджених сторонами розмірів - 1,7% від суми кредиту щомісяця.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені повністю, то на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 7496 грн 33 коп.
Керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до відповідача: Фізичної особи - підприємця Матвієнко Андрія Юрійовича про стягнення 624694 грн 19 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Матвієнко Андрія Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, код 14282829) 471666 грн 68 коп. строкової заборгованості, 94333 грн 32 коп. простроченої заборгованості, 58694 грн 19 коп. простроченої заборгованості за комісією, 7496 грн 33 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати Акціонерному товариству "Перший Український Міжнародний Банк" наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 28.01.2026.
СуддяО.Ю. Резніченко