вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"27" січня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1198/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації
до відповідача: Товариства обмеженою відповідальністю "Меридіан."
про: стягнення 69 514,70 грн.
секретар судового засідання: С.Коваль
представники:
від позивача: В.Гарбуз
від відповідача: не з'явився
Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства обмеженою відповідальністю "Меридіан." про стягнення 69 514,70 грн надміру сплачених коштів.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані тим, що 30 квітня 2021 року Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації та Товариство обмеженою відповідальністю "Меридіан." уклали договір про надання послуг № 3, відповідно до предмету якого виконавець взяв на себе зобов'язання по наданню послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення та штучних споруд на них у Рівненському районі Рівненської області (протяжність 693,0 км).
За результатами проведення Західним офісом Держаудитслужби ревізії виявлені порушення, зокрема, за відсутності протиожеледної сольової суміші (ПСС) до актів наданих послуг за грудень 2023 року, складених ТОВ "Меридіан." за об'єктом ГБН Г.1-218- 182:2011 "Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення та штучних споруд на них у Рівненському районі Рівненської області" (протяжність 693,0 км), було безпідставно включено завищені обсяги робіт, а саме: навантаження протиожеледних матеріалів пневмоколісним одноківшевим навантажувачем, перевезення ПСС та формування конусів із протиожеледного матеріалу вручну.
Зазначені порушення призвели до завищення вартості наданих послуг на загальну суму 69 514,70 грн, унаслідок чого завдано матеріальної шкоди (збитків), які мають бути стягнуті з відповідача.
Відповідач відзив на позов суду не надав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 26 грудня 2025 року суд відкрив провадження у справі, розгляд справи призначив на 27 січня 2026 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
30 квітня 2021 року в результаті проведення процедури закупівлі шляхом відкритих торгів за предметом: "Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення та штучних споруд на них у Рівненському районі Рівненської області (протяжність 693,0 км)", ідентифікатор закупівлі UA-2021-02-10-003463-c, Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації (позивач/замовник) та Товариство обмеженою відповідальністю "Меридіан." (відповідач/виконавець) уклали договір про надання послуг №3, відповідно до предмету якого виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик та/або з залученням субпідрядних організацій надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення та штучних споруд на них у Рівненському районі Рівненської області (протяжність 693,0 км), за рахунок коштів державного, місцевого або інших бюджетів та в обумовлений цим договором термін. Замовник зобов'язується прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів передбачених на ці цілі на його рахунок.
Найменування послуг: експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення та штучних споруд на них у Рівненському районі Рівненської області (протяжність 693,0 км).
Протяжність автомобільних доріг загального користування місцевого значення та штучних споруд на них у Рівненському районі Рівненської області - протяжність 693,0 км. Перелік доріг, що доручаються виконавцю для надання послуг за предметом договору викладено у додатку 3.
Експлуатаційне утримання повинно здійснюватися відповідно, але не виключно до норм і правил: Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198; П Г. 1-218-118:2005 Єдині правила зимового утримання автомобільних доріг; П Г.1-218-113:2009 Технічні правила ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України; Наказ державного агентства автомобільних доріг України №154 від 07.05.2018 року; НПАОП 63.21-1.01-09 Правила охорони праці під час будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг; ДСТУ-Н Б В.3.2-5:2016 Настанова з ліквідації вибоїн покриття нежорсткого дорожнього одягу автомобільних доріг; ДСТУ 2587:2010 Безпека дорожнього руху. Розмітка дорожня. Загальні технічні вимоги. Методи контролювання. Правила застосування; ДСТУ 4100:2014 Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування; СОУ 42.1-37641918-105:2013 Класифікація робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування: СОУ 42.1-37641918-085:2018 Автомобільні дороги. Правила визначення вартості робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання; СОУ 45.2-00018112-028:2008 Забезпечення якості при будівництві, ремонті та експлуатаційному утриманні автомобільних доріг та мостових споруд; ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва; ДСТУ 8751:2017 Безпека дорожнього руху. Огородження дорожні і напрямні пристрої. Правила використання. Загальні технічні вимоги; ДСТУ 3587-97 Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану; ДСТУ 7168:2010 Безпека дорожнього руху. Огородження дорожні тимчасові. Загальні технічні умови; ДСТУ 8749:2017 Безпека дорожнього руху. Огородження та організація дорожнього руху місцях проведення дорожніх робіт; СОУ 42.1-37641918-114:2014 Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон, модифіковані природними бітумами. Технічні умови; ДСТУ Б В.2.7-127:2015 Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон щебенево-мастикові. Технічні умови; ДСТУ Б В.2.7-30:2013 Матеріали нерудні для щебеневих і гравійних основ та покриттів автомобільних доріг. Загальні технічні умови; ДСТУ Б В.2.7-129:2013 Емульсії бітумні дорожні. Технічні умови; ДСТУ Б В.2.7-135:2014 Бітуми дорожні, модифіковані полімерами. Технічні умови.
Послуги надаються виконавцем згідно зі щомісячними планами-завданнями, що доводяться замовником.
Складання дефектних актів та кошторисної документації на виконання робіт з експлуатаційного утримання, покладається на виконавця, з подальшим затвердженням замовником. Вказані документи повинні бути складені та посвідчені інженером, що має право виконувати розрахунки в частині кошторисної документації.
Виконавець приймає на себе зобов'язання на надання послуг з експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення та штучних споруд на них у Рівненському районі Рівненської області (протяжність 693,0 км), що знаходиться на балансі замовника, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про дорожній рух".
Крім послуг передбачених вище, виконавець за письмовим розпорядженням (завданням) замовника надає послуги (виконує роботи): з усунення загрози безпечного проїзду автотранспорту; з виконання звернень (приписів) уповноважених органів Національної поліції за завданням замовника; з ліквідації наслідків дорожньо-транспортних пригод; з ліквідації наслідків стихійного лиха, надзвичайних та аварійних ситуацій; у разі надходження конкретних письмових розпоряджень (заявок) про усунення загрози безпечного руху автотранспорту: при надходженні звернень (приписів) уповноважених органів Національної поліції, виданих на ім'я виконавця, останній зобов'язаний приступити до виконання відповідних робіт з обов'язковими письмовими повідомленнями та згодою замовника.
Розділ 2 договору визначає вимоги щодо якості, зокрема:
2.1. виконавець повинен надати передбачені цим договором послуги замовнику якість яких відповідає умовам та вимогам нормативних документів, зазначеним у пункті 1.3. цього договору та іншим діючим нормативними актами. Відповідальність за якість виконаних послуг, випробування матеріалів, устаткування несе виконавець.
2.2. Замовник здійснює контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами надання послуг відповідно до частини першої статті 849 Цивільного кодексу України та у порядку, передбаченому цим договором. Замовник має право контролювати якість і кількість матеріальних ресурсів до моменту їх використання для надання послуг та в процесі надання послуг на об'єкті. Замовник призначає свого представника, який постійно контролює якість виконаних виконавцем послуг, про що письмово повідомляє виконавця.
2.4. У разі виявлення порушень умов цього договору, будівельних норм і правил, державних та галузевих стандартів інших нормативних документів замовник зобов'язаний видати виконавцю письмовий припис про усунення допущених недоліків, а за необхідності - про призупинення надання послуг. Неякісно виконані послуги, виконані з використанням матеріальних ресурсів, що не відповідають установленим вимогам, замовником не оплачуються. Виконавець у визначені замовником терміни зобов'язаний виконати послуги у відповідності до встановлених вимог.
2.5. Закупівлю, одержання, складування, збереження необхідних для надання послуг матеріалів, устаткування та інших ресурсів здійснює виконавець. Він відповідає за кількість, якість і комплектність постачання цих ресурсів, на ньому лежить ризик їх випадкової втрати та пошкодження. Виконавець забезпечує відповідність якості матеріалів, що постачається ним, шляхом оперативного лабораторного контролю та відповідності специфікаціям, державним стандартам, технічним умовам, а також наявність самих сертифікатів, технічних паспортів, інших документів, що засвідчують їх характеристики і якість, надаючи замовнику їх в складі документів для оплати.
2.6. Перевірки замовником якості виконаних послуг та матеріалів не звільняють виконавця від відповідальності за їх відповідність визначеним вимогам. Виконавець зобов'язаний повідомляти замовника про проведення за власною ініціативою поточних перевірок та випробувань матеріалів та устаткування за 3 дні до їх проведення та надавати письмово інформацію про їх результати, вжиті заходи з усунення виявлених недоліків протягом 3-х днів після одержання від замовника відповідного запиту.
Виявлене в процесі перевірок і випробувань неякісне надання послуг підлягає за рахунок виконавця виправленню у встановлені актом перевірки строки, а неякісні матеріали заміні.
Відповідно до пункту 3.1. договору, ціна визначена відповідно до вимог технічної специфікації тендерної документації з експлуатаційного утримання дороги місцевого значення та відповідно до переліку послуг і становить 182 374 800,00 грн. Ціна договору розподіляється по роках наступним чином: 2021 рік - 57 350 742,00 грн.; 2022 рік - 61 006 692,00 грн.; 2023 рік - 64 017 366,00 грн.
Розподіл ціни договору по роках може корегуватися протягом терміну дії договору та в межах загальної ціни договору для забезпечення безперервного проїзду і безпечного дорожнього руху в залежності від змінних дорожньо-кліматичних факторів. Зазначене коригування регулюється календарними планами та додатковими угодами.
Згідно з умовами пункту 3.4. договору, договірна ціна робіт обґрунтовується відповідно до СОУ 42.1-37641918-085:2018 "Автомобільні дороги. Правила визначення вартості робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання". Складання договірної ціни і визначення вартості виконаних робіт та витрат ведеться з використанням комп'ютерного кошторисного програмного комплексу.
Відповідно до пункту 3.5. договору, вартість наданих послуг що підлягають оплаті, визначаються на підставі розділу 6 СОУ 42.1-37641918-085:2018 по усіх складових вартості послуг розрахованих в договірній ціні.
Згідно з умовами пункту 3.6. договору, поточні ціни на матеріали для послуг з експлуатаційного утримання приймаються підрядником за обґрунтованою ціною матеріальних ресурсів, визначеною згідно з проведеним аналізом поточних цін на ринку матеріалів в регіоні, яка узгоджується із замовником на підставі ст. 17 Закону України "Про інвестиційну діяльність" та ст. 11 Закону України "Про ціни та ціноутворення".
Вартість матеріальних ресурсів, виготовлених на власному підсобному господарстві, визначається згідно МР. Д.1.2-218-03450778-767:2010 "Методичні рекомендації з калькулювання вартості матеріальних ресурсів, виготовлених на власному підсобному господарстві", про що складається калькуляція і погоджується замовником.
Витрати ресурсів визначаються на підставі ресурсних елементних кошторисних норм та обсягів робіт, які пропонуються до виконання. При взаєморозрахунках за виконані обсяги робіт замовнику надаються первинні бухгалтерські документи (накладні, товарно-транспортні накладні на їх перевезення).
Заготівельно-складські витрати розраховуються за відсотковим показником згідно із СОУ 42.1-37641918-085:2018: для будівельних матеріалів, виробів та конструкцій - 2 %; для металевих конструкцій - 0,75%.
Вартість машино-години будівельної техніки визначається відповідно до п.5.13 СОУ 42.1-37641918-085:2018, а у випадках будівельної техніки, що орендується приймається за ціною, що склалася в регіоні, яка визначена на підставі аналізу ринку послуг з оренди дорожніх машин та механізмів в регіоні. Нормативний час роботи будівельних машин і механізмів визначається на підставі ресурсних елементних кошторисних норм та обсягів робіт, які пропонуються до виконання.
При наданні послуг з застосуванням наявних машин та механізмів, не передбачених нормами, вартість таких послуг визначається з урахуванням змінених умов їх надання, обов'язковим наданням економічно обґрунтованих розрахунків.
Вартість трудових ресурсів обчислюється з урахуванням положень викладених у "Порядку розрахунку розміру кошторисної заробітної плати, який враховується при визначенні вартості будівництва об'єктів", затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 27 липня 2018 року №196 та п.6.1 та п.6.1.1 і додатку Ж СОУ 42.1-37641918-085:2018 "Автомобільні дороги. Правила визначення вартості робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання" узгодженому в договірній ціні. Розмір адміністративних та загально виробничих витрат визначається розрахунково-аналітичним методом на підставі аналізу цих витрат за попередній звітний період за даними бухгалтерського обліку та загальної нормативно - розрахункової трудомісткості виконаних робіт за той самий період за актами форми Кб-2в.
Пунктом 3.9. договору установлено, що в договірній ціні виконавець враховує прогнозний рівень інфляції на 2021-2023 роки, згідно з Постановою КМУ від 29.07.2020р. № 671 "Про схвалення Прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2021 - 2023 роки» у розмірі 8,7%; 8,0%; 6,1% відповідно та кошти на покриття ризиків всіх учасників виконання робіт з експлуатаційного утримання доріг у розмірі 15% від підсумку вартості прямих і інших витрат розрахованих у договірній ціні пропозиції учасника, у відповідності до п.6.17 СОУ 42.1-37641918-085:2018.
Уточнення динамічної договірної ціни здійснюється по мірі виконання робіт, виходячи з вартості ресурсів, передбачених у договірній ціні, та поточної вартості ресурсів, відповідно до обґрунтованої, з урахуванням середніх показників зростання цін ресурсів на ринку, за період від розрахунку договірної ціни до її уточнення.
Вартість матеріально-технічних ресурсів розраховується для кожного звітного періоду (відповідно до фактичного періоду їх виконання) в фактичних цінах, за документальним підтвердженням фактичних витрат, та не вище цін тендерної пропозиції, крім випадків, коли коригується вартість матеріально-технічних та трудових ресурсів за рахунок коштів на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, економії по іншим статтям договірної ціни, але в межах загальної ціни договору.
Розділ IV договору визначає порядок здійснення оплати, зокрема згідно з пунктом 4.1. договору, розрахунки проводяться замовником виконавцю після підписання сторонами "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма №КБ-2в) і "Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (форма №КБ-3), складених у відповідності з положенням чинних стандартів з ціноутворення, які складаються виконавцем і подаються для підписання замовнику не пізніше як за 5 робочих днів до кінця звітного місяця разом із документами, визначеними умовами даного договору, або поетапної оплати замовником наданих послуг. Представник замовника на протязі п'яти робочих днів перевіряє виконання робіт згідно представленого акту і підписує його в частині фактично виконаних робіт, в межах виділених бюджетних асигнувань.
Замовник має право відмовитися від підписання форм КБ-2в, КБ-3 у разі допущення виконавцем помилок, неточностей щодо їх складання та/або відсутності у них відомостей, наявність яких передбачена формою зазначених документів, та/або у випадку наявності зауважень щодо обсягів та/або вартості та/або якості заактованих послуг. В такому випадку замовник у вказаний строк надає виконавцю мотивовану відмову від підписання форм КБ-2в, КБ-3.
Вартість матеріальних ресурсів розраховується для кожного звітного періоду (відповідно до фактичного періоду їх виконання) в фактичних поточних цінах, з урахуванням окремого доручення Укравтодору від 27.11.2018 № 254-ОД, за документальним підтвердженням фактичної вартості одиниці матеріалів, але не вище цін тендерної пропозиції, крім випадків, коли корегується вартість матеріальних ресурсів за рахунок коштів на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами та економії по інших статтях витрат, але в межах загальної ціни договору.
Одночасно з формою КБ-2в і формою КБ-3 виконавець надає замовнику належно оформлену виконавчу документацію та інші документи, що підтверджують якість, обсяги тата вартість наданих послуг, видаткові накладні на придбані матеріали, розрахунок фактичних витрат вартості експлуатації машин та механізмів.
При здачі виконаних робіт за звітний період виконавець подає на погодження замовнику калькуляції на приготування матеріалів власними силами, розраховані відповідно до МР Д.1.2- 218-03450778-767:2010 "Методичні рекомендації з калькулювання вартості матеріальних ресурсів, виготовлених на власному підсобному господарстві", ціна яких не повинна перевищувати цін інших виробників на ті самі ресурси, що склалися в регіоні, крім випадків, коли це обґрунтовано особливими вимогами до технічних характеристик та якості матеріальних ресурсів.
При здачі виконаних робіт за звітний період виконавець надає замовнику виконавчий кошторис на покриття витрат виконавця на титульні тимчасові будівлі і споруди.
Відповідно до пункту 4.5. договору, замовник має право затримувати платежі за послуги, виконані з порушенням будівельних норм і правил, до усунення виконавцем виявлених порушень та відмовитися від прийняття закінчених послуг у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх використання відповідно до мети, зазначеної у договорі і не можуть бути усунені виконавцем або третьою особою, а також на строк проведення ним перевірок і випробувань якості виконаних робіт.
Також пунктом 4.8. договору установлено, що приймання послуг здійснюється відповідно до фактичного періоду їх виконання, який визначається актами дефектів та первинними обліковими документами (журнали виконаних робіт, подорожні листи, наряд-завдання тощо).
Пунктом 5.2. договору установлено, що місце надання послуг автомобільні дороги загального користування місцевого значення та штучні споруди на них у Рівненському районі Рівненської області (протяжність 693,0 км).
Під час надання послуг виконавець забезпечує повне, якісне і своєчасне ведення документації, що передбачена діючими нормами. Замовник у будь-який час, не порушуючи внутрішнього розпорядку діяльності виконавця, має право ознайомитися з порядком ведення єдиного журналу виконання робіт, спеціальними журналами з окремих видів робіт, отримувати їх завірені копії (витяги). При зимовому утриманню автомобільних доріг ведуться журнали №1 і №2. Журнали ведуться по окремим ділянкам доріг і у них фіксуються дати початку і закінчення робіт, проведення випробувань матеріалів і перевірки якості робіт, причини затримок у виконанні робіт, (відсутність ресурсів, механізмів, устаткування, робочої сили, погодні умови тощо), а також будь-яка інша інформація, що впливає на хід виконання робіт. Замовник викладає свої претензії щодо об'єктивності і повноти інформації, ходу надання послуг. Вимоги замовника по усуненню виявлених порушень враховуються виконавцем і запис про їх усунення вноситься в журнал (пункт 5.3. договору).
Також, пунктом 6.2.4. договору передбачено, що замовник має право повернути документи для оплати виконавцю без здійснення оплати в разі неналежного їх оформлення (відсутність печатки, підписів тощо) або подання їх у неповному складі.
Додатком 1 до договору сторони погодили договірну ціну, додатком 2 календарний план фінансування, додатком 3 перелік автомобільних доріг.
Додатковою угодою №22 від 29.08.2024 року сторони домовились припинити дію договору №3 від 30 квітня 2021 року. Інші додаткові угоди в матеріалах справи відсутні.
В матеріалах справи наявний лист Управління Західного офісу Держаудитслужби від 07.07.2025 року №131716-14/1276-2025, який адресований Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації, в якому зазначено, що вiдповiдно до п. 5.7.l Плану проведення заходiв державного фiнансового контролю Захiдного офiсу Держаудитслужби на I квартал 2025 року проведено ревiзiю окремих питань фінансово-господарської дiяльностi Департаменту з питань будiвництва та архiтектури Рівненської обласної державної адмiнiстрацiї за перiод з 01.04.2021 по 31.12.2024, за результатами якої складено акт ревізії вiд 21.05.2025 №13-17-16-06/71, який пiдписано 26.05.2025 iз запереченнями. Висновки на заперечення направленi 26.06.2025, факти не підтвердились.
У листі зазначено, що пiд час ревізії виявлено та не усунуто зокрема наступнi порушення, якi пiдлягають усуненню у спосіб, що не суперечить чинному законодавству, зокрема в порушення ч. 1 ст. 193 ГК України, ч., 1 ст. 526 ЦК України, п.6.3 Настанови, п. 5.11, 6.2 СОУ 42.1-37641918-085:2018 "Автомобiльнi дороги".
Вказано, що всупереч Правилам визначення вapтocтi робiт з поточного ремонту та експлуатацiйного утримання, затвердженим наказом Державного агентства автомобiльних дорiг України вiд 28.12.2018 №424 (далi - СОУ 42.1-37641918-085:2018) за вiдсутностi ПСС, в акти наданих послуг за грудень 2023 року ТОВ "Меридiан." по об'єкту ГБН Г. 1-218-182:2а11 Експлуатацiйне утримання автомобiльних дорiг загального користування мiсцевого значення та штучних споруд на них у Рівненському районі Рівненської області (протяжнiсть 693,0 км) включенi в завищених обсягах роботи з навантаження протиожеледних матерiалiв пневмоколiсним навантажувачем однокiвшевим, перевезення ПСС та формування конусів iз протиожеледного матерiалу вручну, що призвело до завищення вapтocтi наданих послуг на загальну суму 69 514,70 грн. та завдано матеріальної шкоди (збиткiв) спецiальному фонду обласного бюджету Рівненської областi, що профiнансованi рахунком субвенцiї з державного бюджету на вищевказану суму.
Позивачем надано для доручення до матеріалів справи витяг з акту ревізії у відповідності до якого згiдно з aктами приймання виконаних будівельних робiт форми КБ-2в пiдрядною органiзацiєю ТОВ "Меридiан." за договором №3 надано послуг з експлуатацiйне утримання автомобiльних дорiг загального користування мiсцевого значення та штучних споруд на них у Рівненському районі Рівненської області (протяжнiсть 693,0 км) на загальну суму 123 455 257,90 грн, зокрема у 2021 роцi - 29 980 171,07 грн, у 2022 роцi 23 347 243,60 грн, у 2023 роцi 66 213 931,24 грн, у 2024 роцi 3 913 911,99 гривень.
Вiдповiдно до даних бухгалтерського облiку Департаментом (субрахунок 6211) для ТОВ "Меридiан." за договором №3 проведено оплату на загальну суму 123 455 257,90 грн, в тому числi у 2021 роцi за КПКВК МБ 1517462 по КЕКВ 2281 на суму 29 980 171,07 грн, у 2022 роцi за КПКВК МБ 1517462 по КЕКВ 2281 на суму 23 347 243,60 грн, у 2023 роцi за КПКВК МБ 1517462 по КЕКВ 2281 на суму 56 041 378,75 грн та за КПКВК МБ 1517463 по КЕКВ 2281 на суму 10 172 552,49 грн, у 2024 роцi за КПКВК МБ 1517462 по КЕКВ 2281 на суму 3 020 877,99 грн та за КПКВК МБ 1517463 по КЕКВ 2281 на суму 893 034,00 грн.
Ревізією щодо приготування, придбання протиожеледного матерiалу та виконання робiт з подальшого його використання встановлено, що вiдповiдно до умов договору №3 вiд 30.04.202l ТОВ "Меридiан" по об'єкту ГБН Г.1-218-182:2011 Експлуатацiйне утримання автомобiльних дорiг загального користування мiсцевого значення та штучних споруд на них у Рівненському районі Рівненської області (протяжнiсть 693,0 км) виконано робiт по приготуванню пiщано-соляної сумiшi (далi - ПСС) в кiлькостi 10 906,59 т (переведено з м3 в т вiдповiдно до протоколiв випробувань) та придбано ПСС - 1 633,1 т. Загальна кiлькiсть приготовленої та придбаної ПСС - 12 539,69 т.
Разом з тим, заактовано робiт по розсипанню ПСС механiзованим способом на що використано ПСС в кiлькостi 10 794,15 т, робiт по вивезенню ПСС для формування конyciв iз протиожеледного матерiалу вручну iз встановлення вix - 1862,0 т та в подальшому розсипано вручну ПСС всього 828,0 тон.
Рiзниця мiж придбаною i приготовленою ПСС та розсипаною механiзованим способом i вивезеною в конуси ПСС складає 116,46 т. (12539,69,10794,15-1862) (виконано робiт по вивезення сумiшi для формування кoнyciв iз протиожеледного матерiалу вручну iз встановлення вix при вiдсутностi ПСС в кількості 116,46 т).
Рiзниця мiж вивезеною ПСС для формування кoнyciв iз протиожеледного матерiалу в ручну iз встановлення вix та розсипаною ПСС вручну складає 1034 т (1862-828).
В порушення ч.1 ст.193 ГК України, ч. 1 ст.526 ЦК України, п. 6.3 Настанови, п. 5.11, 6.2 СОУ 42.1-37641918-085:2018 "Автомобiльнi дороги. Правила визначення Вартості робiт з поточного ремонту та експлуатацiйного утримання, затвердженого наказом Державного агентства автомобiльних дорiг України вiд 28.12.2018 №424 за відсутності ПСС в акти виконаних робiт за грудень 2023 року включенi в завищених обсягах роботи з навантаження протиожеледних матерiалiв пневмоколiсним навантажувачем одноковшевим в кiлькостi 80,416 м. куб., перевезення ПСС та формування кoнyciв iз протиожеледного матерiалу вручну в кiлькостi 116,46 т, що призвело до завищення вapтoстi послуг на загальну суму 69 514,70 грн та завдано матеріальної шкоди (збиткiв) спецiальному фонду обласного бюджету Рівненської областi, що профiнансованi за рахунок субвенції з державного бюджету на вищевказану суму.
В поясненнi начальник управлiння дорожнього господарства Департаменту ОСОБА_1 вказав, що рiзниця у l16,46 т мiж загальною кiлькiстю придбаної i приготовленої у період дії договору ПСС (12 539,69 т) та розподiленої механiзованим способом i вивезеної на конуси (12656,15 т) виникла внаслiдок використання пiдрядником додаткових обсягiв протиожеледних матерiалiв, якi були приготованi для аналогiчних робiт на iнших об'єктах дорожньої iнфраструктури та знаходилися у пiдрядної організації на залишках.
У матеріалах справи наявний лист вих. №10 вiд 02.10.2025 року Товариства обмеженою відповідальністю "Меридіан.", у якому виконавець вказує, що акти виконаних робіт за грудень 2023 року за договором "Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення та штучних споруд на них у Рівненському районі (протяжність 693,0 км)" були складені на підставі фактично виконаних робіт, погоджені та підписані уповноваженими представниками замовника та інженером технічного нагляду. Прийняття робіт без зауважень підтверджує їх обсяг та вартість.
У листі щодо вимоги та акту ревізії від 21.05.2025 №13-17-16-06/71 не зазначено, у яких саме актах виконаних робіт було виявлено завищення вартості наданих послуг, за рахунок яких конкретно видів робіт воно виникло та яким чином була сформована загальна сума 69 514,70 грн. Відсутність такої інформації унеможливлює проведення об'єктивної перевірки наведених висновків та позбавляє підрядника можливості надати змістовні пояснення.
Враховуючи викладене, ТОВ "Меридіан." вважає вимогу про відшкодування коштів у сумі 69 514,70 грн необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Також у матеріалах справи наявна інформаційна довідка по об'єкту ГБН Г.1-218-182:2011 Експлуатацiйне утримання автомобiльних дорiг загального користування мiсцевого значення та штучних споруд на них у Рівненському районі Рівненської області (протяжнiсть 693,0 км), реєстр актів приймання виконаних будівельних робі форми КБ-2в ТОВ "Меридіан." по об'єкту ГБН Г.1-218-182:2011 Експлуатацiйне утримання автомобiльних дорiг загального користування мiсцевого значення та штучних споруд на них у Рівненському районі Рівненської області (протяжнiсть 693,0 км). Матеріали справи не містять безпосередньо актів, зазначених у реєстрі.
У листопаді 2025 року Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації звернувся до ТОВ "Меридіан." з претензією про відшкодування завищених обсягів робіт за договором №3 від 30.04.2021 року, долучивши розрахунок заборгованості.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини сторін стосувалися виконання договору щодо послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, що проявилося у включенні до актів виконаних робіт завищених обсягів таких робіт та призвело до заподіяння позивачу збитків.
Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з положеннями статей 626 - 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати: можливість укласти договір або утриматися від його укладення; можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи, зокрема, зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Отже, одним із ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин. Законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами. Сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, але не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в них прямо вказано про це, а також у разі якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга та третя статті 6 ЦК України).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23, особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Статтею 849 ЦК України установлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Згідно з положеннями статті 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з нормами статті 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
За статтею 857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Як установив суд, 30 квітня 2021 року в результаті проведення процедури закупівлі шляхом відкритих торгів за предметом: "Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення та штучних споруд на них у Рівненському районі Рівненської області (протяжність 693,0 км)", ідентифікатор закупівлі UA-2021-02-10-003463-c, між Департаментом з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації (позивач/замовник) та Товариством обмеженою відповідальністю "Меридіан." (відповідач/виконавець) був укладений договір про надання послуг №3.
За твердженням позивача, Західним офісом Держаудитслужби на 1 квартал 2025 року проведене перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації за період з 01 кутня 2021 року по 31 грудня 2024 року за результатами якої складено акт ревізії від 21.05.2025 року №13-17-16-06/71. Відповідно до акту ревізії, за aктами приймання виконаних будівельних робiт форми КБ-2в пiдрядною органiзацiєю ТОВ "Меридiан." за договором №3 надано послуг з експлуатацiйне утримання автомобiльних дорiг загального користування мiсцевого значення та штучних споруд на них у Рівненському районі Рівненської області (протяжнiсть 693,0 км) на загальну суму 123 455 257,90 грн, зокрема у 2021 роцi - 29 980 171,07 грн, у 2022 роцi 23 347 243,60 грн, у 2023 роцi 66 213 931,24 грн, у 2024 роцi 3 913 911,99 грн.
Позивач стверджує, що ревізією виявлено різницю між обсягами придбаної та приготованої пiщано-соляної сумiшi (далі - ПСС) та обсягами її використання. Рiзниця мiж придбаною i приготовленою ПСС та розсипаною механiзованим способом i вивезеною в конуси ПСС за твердженням позивача складає 116,46 т. (12539,69,10794,15-1862) (виконано робiт по вивезення сумiшi для формування кoнyciв iз протиожеледного матерiалу вручну iз встановлення вix при вiдсутностi ПСС в кількості 116,46 т). Рiзниця мiж вивезеною ПСС для формування кoнyciв iз протиожеледного матерiалу вручну iз встановлення вix та розсипаною ПСС вручну складає 1034 т (1862-828). Позивач зауважує, що за відсутності ПСС в акти виконаних робiт за грудень 2023 року включенi в завищених обсягах роботи з навантаження протиожеледних матерiалiв пневмоколiсним навантажувачем одноковшевим в кiлькостi 80,416 м. куб., перевезення ПСС та формування кoнyciв iз протиожеледного матерiалу вручну в кiлькостi 116,46 т, що призвело до завищення вapтoстi послуг на загальну суму 69 514,70 грн та завдано матеріальної шкоди (збиткiв) спецiальному фонду обласного бюджету Рівненської областi, що профiнансованi за рахунок субвенції з державного бюджету на вищевказану суму.
Разом з тим у позові позивач наводить пояснення начальника управлiння дорожнього господарства Департаменту ОСОБА_1 , який вказав, що рiзниця у l16,46 т мiж загальною кiлькiстю придбаної i приготовленої у період дії договору ПСС (12 539,69 т) та розподiленої механiзованим способом i вивезеної на конуси (12656,15 т) виникла внаслiдок використання пiдрядником додаткових обсягiв протиожеледних матерiалiв, якi були приготованi для аналогiчних робiт на iнших об'єктах дорожньої iнфраструктури та знаходилися у пiдрядної організації на залишках.
На підставі наведених обставин позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 69 514,70 грн, наполягаючи на наявності у цьому випадку шкоди у вигляді надміру сплачених коштів.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Згідно з нормами статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (стаття 22 ЦК України).
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Водночас саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі № 3-210гс14.
Суд зауважує, що у позові позивач посилався на норми цивільного законодавства, що регулюють питання відшкодування шкоди (ст. 22, 1166 ЦК України), а також на норми статті 1212 ЦК України, якою унормовано наслідки збереження майна без достатньої правової підстави за рахунок іншої особи.
Так, згідно з положеннями статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Ключовим щодо наявності/відсутності неправомірної поведінки виконавця в процесі виконання договору підряду є встанвоелння обставин включення до обсягу виконаних робіт/наданих послуг робіт, які фактично не виконувались а послуги не надавались, у зв'язку з чим замовник безпідставно здійснив оплату вказаних послуг у зв'язку з чим сторона правочину безпідставно збагатилась за рахунок іншої сторони, тобто в даному спорі доведенню/спростуванню підлягають обставини того, що роботи оціночною вартістю 69 514,70 грн були безпідставно включені до актів виконаних робіт оскільки фактично виконані не були.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 903/357/21, - якщо одна зі сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти), і суд встановив порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.
Приписи статті 1212 ЦК України є застосовними, у тому числі, коли майно безпідставно набуте у зв'язку із зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №910/17567/19).
У постанові Верховного Суду у справі № 902/521/24 від 25 березня 2025 року зазначено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність декількох умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем) з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, від 05.10.2022 у справі № 904/4046/20, від 01.10.2024 у справі № 916/3575/23, від 01.10.2024 у справі № 910/19574/23, від 24.09.2024 у справі № 925/1293/23).
Необхідною умовою для повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні є: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17). Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У постанові від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв'язку із зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
Водночас Верховний Суд звертає увагу, що потрібно розрізняти випадки, коли: 1) особа намагається повернути кошти, оскільки була проведена повна оплата за договором, проте поставка товару здійснена не в повному обсязі; 2) коли поставка товару здійснена в передбаченому договором обсязі, але оплата товару відбулася в більшому розмірі, ніж це передбачено договором, і особа намагається повернути суму переплати.
У першому випадку застосуванню підлягають положення статті 670 ЦК України, оскільки були порушені умови договору щодо кількості товару.
У другому випадку застосуванню підлягають положення статті 1212 ЦК України, оскільки така переплата була здійснена не відповідно до умов договору.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 910/715/24.
Отже, у разі встановлення, що сторони належним чином виконали свої зобов'язання за договором, однак позивач сплатив більшу суму, ніж це було передбачено домовленістю сторін, грошові кошти можуть бути стягнуті з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України.
Таким чином, заявлені позовні вимоги слід розглядати через призму застосування глави 83 ЦК України, як стягнення коштів, сплачених без достатньої правової підстави. Однак позивач повинен довести, що переплата була здійснена не відповідно до умов договору.
Разом з тим система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК України).
За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Обов'язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Суд зазначає, що відповідно до приписів частин першої та другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.
Згідно з частиною третьою статті 86 ГПК України суд, зокрема, надає оцінку доказам, у тому числі й кожному доказу, що міститься у справі, мотивує їх відхилення або врахування. Суд має надати оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Як унормовано у статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів" підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, з урахуванням підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).
У контексті цієї справи суд зазначає, що враховуючи положення статті 1212 ЦК України, для стягнення безпідставно збережених коштів потрібно встановити набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого), а також набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Зокрема позивач повинен був би довести, що сплатив відповідачу грошові кошти у якості оплати за надані послуги в більшому розмірі, ніж це передбачено договором. Таким чином позивач мав би надати докази щодо загального розміру оплачених коштів на виконання договору, а також відповідну кошторисну документацію. Однак позивач, вимагаючи повернення надмірно сплачених коштів, не надав суду жодних доказів щодо проведення такої оплати.
Також суд вважає, що в даному випадку для встановлення безпідставного збагачення відповідача за рахунок позивача необхідним є доведення належними та допустимими доказами того, що роботи вартістю 69 514,70 грн, які включені в акти виконаних робiт за грудень 2023 року в завищених обсягах, а саме роботи з навантаження протиожеледних матерiалiв пневмоколiсним навантажувачем одноковшевим в кiлькостi 80,416 м. куб., перевезення ПСС та формування кoнyciв iз протиожеледного матерiалу вручну в кiлькостi 116,46 т, фактично виконані не були.
А проте, позивач не надав суду ані актів виконаних робiт за грудень 2023 року, ані будь - яких інших доказів, за якими суд міг би встановити обставини, на які посилається позивач.
Суд зауважує, що сторони погодили у договорі обов'язкове оформлення кошторисної, виконавчої, бухгалтерської та іншої первинної документації з метою належеного відображення господарських операцій за цим договором. Однак позивач ухилився від виконання обов'язку щодо подання доказів на підтвердження стверджуваних ним обставин.
Так, для належного обґрунтування власної позиції позивач мав би надати суду платіжні інструкції, виписки по рахунку для підтвердження оплати наданих відповідачем послуг та розміру такої оплати.
Для підтвердження обсягів наданих послуг за договором позивач повинен був надати плани-завдання замовника (що передбачено п. 1.4. договору), дефектні акти та кошторисну документацію (п. 1.5 договору), приписи замовника про усунення порушень (п. 2.4 договору), транспортні схеми та документацію по приготуванню ПСС (п.2.5. договору), погоджену замовником калькуляцію (п.3.6. договору), підписані сторонами акти і довідки про вартість (ф.КБ-2в, ф.КБ-3), виконавчу документацію та інші документи, що підтверджують вартість/обсяги наданих послуг, видаткові накладні на придбані матеріали, розрахунок фактичних витрат вартості експлуатації машин та механізмів, калькуляції на приготування матеріалів власними силами (п.4.1. договору), первинні облікові документи (журнали виконаних робіт, подорожні листи, наряди завдання) (п. 4.8 договору).
Однак позивач наведених вище доказів не надав.
Суд також ураховує правову позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 грудня 2025 року у справі №915/222/24, за якою акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), є документом, що фіксує певні факти і обставини, які можуть стати підставою для "законної вимоги" контролюючого органу на адресу підконтрольного суб'єкта або для здійснення цим органом самостійно заходів до усунення виявлених порушень законодавства шляхом звернення до суду в інтересах держави, а суди мають оцінити акт ревізії як окремо, так і в сукупності доказів та встановити, чи свідчить він з більшою вірогідністю про те, що позивачу заподіяно майнової шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача.
Зокрема, відповідно до статті 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Згідно з пунктом 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 № 550 (зі змінами) (далі - Порядок № 550), акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
У пункті 50 Порядку № 550 передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.04.2018 у справі № 826/3902/15 дійшов висновку про те, що акт ревізії не є документом, що створює правові наслідки для суб'єкта інспектування, але є документом, що фіксує певні факти і обставини, які можуть стати підставою для "законної вимоги" контролюючого органу на адресу підконтрольного суб'єкта або для здійснення цим органом самостійно заходів до усунення виявлених порушень законодавства шляхом звернення до суду в інтересах держави.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі № 826/3350/17, від 22.05.2018 у справі № 826/18946/14, від 20.06.2018 у справі № 826/5608/17, від 26.03.2020 у справі № 2040/6730/18.
У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19 викладено висновок про те, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами передачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
У своїй постанові від 19 грудня 2025 року (cправа №915/222/24), об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України. Такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених статтею 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі. Акт ревізії є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов'язку доведення обставин, на які вона посилається (частина перша статті 74 ГПК України).
Понад те суд звертає увагу позивача, що ним не подано належним чином завіреної копії акту ревізії. Подану позивачем копію витягу з акту суд оцінює критично, оскільки вказаний витяг не містить необхідних реквізитів та прізвища особи яка сформувала витяг.
Також суд відхиляє такі подані позивачем докази як: інформаційна довідка (підписана посадовою особою юридичної особи яка не має відношення до даного договору); реєстр актів приймання виконаних робіт - додаток №1 (документ не підписаний та невідомо ким сформований); вибірковий аналіз обсягів виконаних робіт (документ підписаний лише представником позивача та посадовою особою юридичної особи яка не має відношення до даного договору).
Водночас з наданих позивачем доказів суд установив лише те, що сторони дійсно уклали договір, а проте будь-які докази які підтверджують обсяги виконаних робіт, в тому числі акти за грудень 2023 року в матеріалах справи відсутні, які і відсутні будь -які докази оплати робіт за договором. В даному випадку, за відсутності доказів виконання робіт та оплати послуг, суд не має можливості встановити обставини про які стверджує позивач.
В контексті процесуальних норм, а саме статей 13-14 ГПК України, суд не вправі збирати докази з власної ініціативи.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас слід врахувати, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).
Висновки суду
За результатом розгляду спору суд установив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів збагачення відповідача за рахунок позивача на суму 69 517,70 грн без достатньої правової підстави. Позивач не довів порушення його прав відповідачем.
Посилання лише на акт ревізії без дослідження та встановлення фактичного обсягу наданих послуг не є та не може бути беззаперечним доказом безпідставного збагачення відповідача та спричинення позивачу шкоди у вигляді оплати робіт/послуг, які фактично виконані не були.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за подання даного позову складає 2 422,40 грн, оскільки до обрахунку розміру судового збору слід застосовувати коефіцієнт 0,8.
При зверненні з даним позовом позивач надав доказ сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн, а тому 605,60 грн судового збору можуть бути повернені особі, яка його сплатила за клопотанням у порядку, передбаченому статтею 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати позивача у вигляді судового збору покласти на позивача.
Позивач: Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації (33028, Рівненська обл., місто Рівне, Майдан Просвіти, будинок 1, ідентифікаційний код 36565276).
Відповідач: Товариство обмеженою відповідальністю "Меридіан." (09342, Київська обл., Володарський р-н, село Руде Село, вул. О.Грицюка, будинок 13, ідентифікаційний код 13709728).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено 28 січня 2026 року.
Суддя Андрій КАЧУР