вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"27" січня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1128/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: фізичної особи - підприємця Ревка Дмитра Олеговича
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря"
про: стягнення 1 535 657.68 грн
секретар судового засідання: С.Коваль
представники:
від позивача: О.Луцюк, А.Дяденчук
від відповідача: О.Янчарук
Фізична особа - підприємець Ревко Дмитро Олегович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" про стягнення 1 535 657,68 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані тим, що 20 червня 2024 року ТОВ "Агрохолдинг "Зоря" та ФОП Ревко Дмитро Олегович уклали договір про надання послуг з перевезення №20/06/24.
На виконання умов договору ФОП Ревко Дмитро Олегович надав ряд послуг з перевезення вантажу на суму 1 685 657,68 грн.
ТОВ "Агрохолдинг "Зоря" частково оплатило надані послуги в сумі 150 000,00 грн, однак, сторонами не було підписано акти наданих послуг з перевезення вантажу, тому 16 квітня 2025 року ФОП Ревка Д.О. надіслано засобами поштового на адресу ТОВ "Агрохолдинг "Зоря" акти наданих послуг та претензію №16/04/25-1 з вимогою підписати акти, прийняти надані послуги з перевезення вантажу та сплатити заборгованість в загальному розмірі 1 535 657,68 грн.
Проте ТОВ "Агрохолдинг "Зоря" отримані ним оригінальні примірники актів надання послуг №5 від 30 вересня 2024 року та №6 від 31 жовтня 2024 року не підписало та другого примірника ФОП Ревку Д.О. не повернуло, про причини не підписання не повідомило, вартість послуг з перевезення не оплатило.
Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість за договором №20/06/24 у загальному розмірі 1 535 657,68 грн.
У своєму відзиві на позов відповідач вказав, що доказів щодо виконання позивачем вимог пункту 3.1 договору не надано. Тобто, первинні документи, які передбачені умовами договору для наступної оплати наданих послуг, складені та підписані сторонами не були, а відповідно, у відповідача були відсутні підстави для здійснення якихось оплат на користь позивача. Позивачем не надано доказів щодо виставлення відповідачу актів виконаних робіт у період, яким вони датовані.
Позивачем неправильно здійснюється застосування норм матеріального права, оскільки умови договору про надання послуг з перевезення №20/06/24 від 20.06.2024 року та додаток №1 від 20.06.2024 року до вказаного договору прямо вказують на те, що вартість наданих послуг розраховується за формулою тона-кілометр.
Всупереч цьому позивач самостійно здійснив розрахунок вартості послуг та вказав таку вартість у рахунку на оплату, оскільки жодна з доданих до матеріалів позовної заяви товарно-транспортна накладна не містить інформації щодо відстані доставки вантажу з місця навантаження до місця відвантаження, а отже, не містить підстави для розрахунку вартості послуг.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 8 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, підготовче засідання відкладено на 6 січня 2026 року.
23 грудня 2025 року відповідач подав відзив на позов.
29 грудня 2025 року позивач подав до суду відповідь на відзив разом з якою заявив клопотання про поновлення строку для подання доказів по справі, а саме копії реєстру узгоджених товарно-транспортних накладних за вересень 2024 року, копії реєстру узгоджених товарно-транспортних накладних за жовтень 2024 року.
Ухвалою від 6 січня 2026 року суд клопотання фізичної особи - підприємця Ревка Дмитра Олеговича про поновлення строку для подання доказів задоволив, поновив позивачу строку для подання доказів, закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 27 січня 2026 року.
У судовому засіданні позивач підтримав позов.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
20 червня 2024 року ТОВ "Агрохолдинг "Зоря" (замовник/відповідач) та фізична особа - підприємець Ревко Дмитро Олегович (перевізник/позивач) уклали договір про надання послуг з перевезення №20/06/24 (надалі - договір) згідно з предметом якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник (відправник) зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу відповідну плату.
Найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим договором, в тому числі маршрути перевезення та вимоги до транспортного засобу(ів) узгоджуються сторонами в замовленні на перевезення, або визначаються сторонами в окремих додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.
Подання транспортного засобу до місця завантаження є складовою частиною послуги по перевезенню вантажів територією України.
Для дистанційного контролю над раціональним використанням транспортних засобів, які здійснюють перевезення вантажу за цим договором, замовник має право встановити на автотранспортні засоби перевізника мобільні GPS трекери, з метою визначення місця розташування, напряму руху, швидкості автотранспортних засобів та визначення пройденої відстані з вантажем для розрахунків.
GPS трекери передаються в користування водію транспортного засобу згідно акту приймання передачі на період надання послуг, який є невід'ємною частиною договору. GPS трекери прикріплюються за допомогою одноразової пломби до незйомного елементу кабіни транспортного засобу. Номер пломби зазначається в акті приймання передачі GPS трекера. Перевізник в свою чергу, зобов'язаний забезпечити справність роз'єму прикурювача в автотранспортних засобах, які задіяні в роботі. Водій несе повну матеріальну відповідальність за роботу та справність переданого замовником GPS обладнання.
Повернення GPS обладнання замовнику здійснюється перевізником згідно з актом приймання-передачі завершенню надання послуг перевезення.
Згідно з умовами пунктів 2.1.-2.1.7 договору замовник зобов'язується:
2.1.1. Надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід'ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.
2.1.2. Забезпечити оформлення товарно-супровідних документів.
2.1.3. До прибуття транспортних засобів під завантаження належним чином підготувати вантаж до перевезення - затарити, замаркувати, згрупувати по вантажоодержувачам (якщо таких декілька).
2.1.4. Провести завантаження транспортного засобу у спосіб, що не перешкоджає проведенню огляду вантажу, забезпечує збереження вантажу протягом перевезення, безпечний рух і маневрування транспортного засобу.
2.1.5. Організувати оформлення документів для перевезення вантажу.
2.1.6. При отриманні від перевізника інформації в порядку п. 2.2.5, 2.2.6 договору замовник зобов'язаний найкоротші строки надати перевізнику інструкції про наступні дії водія перевізника, які він повинен виконувати беззаперечно.
2.1.7. Своєчасно оплачувати послуги перевізника.
Відповідно до пунктів 2.2.1. - 2.2.10. договору перевізник зобов'язується:
2.2.1. У випадку досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, у строк протягом 24 годин з моменту отримання замовлення направляти замовнику підтверджене штампом перевізника "Замовлення на перевезення" з вказівкою водія та державного номера ( -ів) автомобіля (-ів) або ж відмову у підтвердженні замовлення.
2.2.2. Направляти на перевірку відповідності умовам цього договору та/або додатків, у розпорядження замовника транспортні засоби у належному технічному стані; кузов та причеп транспортного засобу не повинен мати подвійне дно, люки, повинні бути обладнані тентом.
2.2.3. Забезпечити наявність у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання перевезень.
2.2.4. Подати автомобілі під завантаження/розвантаження за адресою і в терміни, вказані в узгодженому "Замовленні на перевезення.
2.2.5. Забезпечити прийом, передачу, вивантаження, навантаження, зберігання вантажу, перевіряти кількість, якість вантажу (наскільки це можливо при поверхневому огляді), складати у відповідних випадках акти нестачі, бою, пошкодження вантажу, інші подібні документи, а також виконувати інші необхідні і можливі дії, пов'язані із захистом інтересів замовника.
2.2.6. Забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу. Під час руху від точки завантаження до точки вивантаження перевізнику забороняється зупиняти транспортний засіб, який здійснює перевезення вантажу.
2.2.7. Негайно повідомляти замовника про виникнення будь-яких перешкод виконанню перевезення (ДТП, технічна, несправність транспортного засобу, вилучення вантажу компетентними органами, відмова вантажоодержувача прийняти вантаж тощо) будь-яким зручним для сторін способом (мобільним, телеграфним, факсимільним зв'язком. електронною поштою уповноважених представників сторін і т.д.).
2.2.8. Негайно проінформувати замовника про затримку в доставці вантажу будь-яким зручним для сторін способом (мобільним, телеграфним, факсимільним зв'язком, електронною поштою уповноважених представників сторін і т.д.).
2.2.9. Доставити і здати вантаж вантажоодержувачу.
2.2.10. Здійснювати перевезення відповідно до встановлених чинним законодавством України вимог щодо ваговогабаритних перевезень. Перевізник зобов'язаний не допускати завантаження та перевезення вантажу понад передбаченні норми. У випадку завантаження товару, що не відповідає вагово-габаритним вимогам, перевізник зобов'язаний відмовитись від перевезення та повідомити про це замовника, в іншому випадку перевізник несе всі витрати та здійснює відшкодування збитків, що виникли за наслідками такого порушення.
За умовами пунктів 3.1.- 3.2. договору, факт надання послуг з перевезення оформляється перевізником шляхом складання акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) у двох оригінальних примірниках, що передаються замовникові на підписання.
3.2. Підписання замовником акту (-ів) приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) здійснюється по факту надання послуг з перевезення, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання його від перевізника за умови відсутності будь-яких зауважень щодо наданих послуг з перевезення. При виявленні недоліків, непрофесійності наданих послуг перевезення, замовник має право не приймати послуги, сторони роблять відповідну відмітку в акті приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), або складають окремий акт із зазначенням виявлених недоліків.
Згідно з умовами пунктів 4.1. - 4.4.1. договору, вартість послуг перевезення узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення, остаточна сума наданих послуг з перевезення визначається згідно із підписаними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт).
4.2. Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту (-ів) приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), якщо в "Замовленнях на перевезення" не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.
4.3. Днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на розрахунковий рахунок перевізника.
4.4. У випадку якщо перевізник є платником ПДВ, сторони договору дійшли згоди та вирішили, що у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України перевізник надає податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, зазначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої перевізником особи та здійснення відповідної реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.
4.4.1. В разі настання одного з нижчеперелічених випадків: відсутність реєстрації податкової накладної, розрахунку корегування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 365 днів від дати виписки перелічених документів; реєстрації податкової накладної, розрахунку корегування кількісних та вартісних показників до податкової накладної з порушеннями чинного законодавства України; оформлення податкової накладної, розрахунку корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної з порушеннями вимог чинного законодавства України; - зміни номера, дати податкової накладної, розрахунку корегування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, перевізник зобов'язаний сплатити замовнику штраф за кожен випадок порушення в розмірі відповідної суми ПДВ. Замовник матиме право на утримання чи зарахування даних сум проти будь-яких оплат вартості наданих послуг, що підлягають сплаті ним перевізнику на умовах договору.
Додатком №1 до договору сторони погодили, що перевізник надає замовнику послуги з перевезення вантажу - сільськогосподарські культури, що зазначається в ТТН. Сторони погодили наступний розрахунок вартості надання послуг з перевезення вантажу в залежності від пройденого кілометражу від пункту завантаження до пункту розвантаження. Розрахунок здійснюється відповідно до наведеного кілометражу (пройдений кілометраж згідно наявного GPS трекера) за 1-н т./км. перевезеного вантажу. Вказаний додаток містить перелік послуг, одиницю виміру, ціну за 1т/км.
У матеріалах справи наявні рахунки фактури №6 від 6 листопада 2024 року на суму 1 014 337,57 грн. та №5 від 9 жовтня 2024 року на суму 671 3520,11 грн.
Також у справі наявні акти наданих послуг підписані зі сторони перевізника та не підписані замовником, а саме акт №6 від 31 жовтня 2024 року на суму 1 014 337,57 грн та №5 від 30 вересня 2024 року на суму 671 320,11 грн.
В якості доказів наданих послуг позивач надав суду товарно - транспортні накладні (том 1, а.с. 14-123).
Позивач вказує, що сторонами не було узгоджено загальної вартості наданих послуг з перевезення вантажу, тому 16 квітня 2025 року адвокатом Луцюком О.І. в інтересах ФОП Ревка Д.О. надіслано засобами поштового зв'язку "Укрпошта" на адресу ТОВ "Агрохолдинг "Зоря" акти наданих послуг та претензію №16/04/25-1 з вимогою підписати акти, прийняти надані послуги з перевезення вантажу та сплатити заборгованість за договором №20/06/24 від 20 червня 2024 року, в загальному розмірі 1 535 657,68 грн.
До вказаної претензії долучено підписані з боку ФОП Ревко Д.О. оригінальні примірники акту наданих послуг №5 від 30 вересня 2024 року на суму 671 320,11 грн (у 2-х примірниках); рахунок - фактура № 5 від 9 жовтня 2024 року на оплату послуг перевезення згідно з актом наданих послуг №5 від 30 вересня 2024 року на суму 671 320,11 грн (у 2-х примірниках); акт наданих послуг №6 від 31 жовтня 2024 року на суму 1 014 337,57 грн (у 2-х примірниках); рахунок - фактура № 6 від 6 листопада 2024 року на оплату послуг перевезення згідно з актом наданих послуг №6 від 31 жовтня 2024 року на суму 1 014 337,57 грн (у 2-х примірниках).
У матеріалах справи наявні докази направлення на адресу відповідача (квитанція від 16 квітня 2025 року, накладна №3301313046851, опис вкладення в цінний лист) претензії від 16 квітня 2025 року, а також у двох примірниках акту наданих послуг №5 від 30 вересня 2024 року на суму 671 320,11 грн, рахунку - фактури № 5 від 9 жовтня 2024 року на оплату послуг перевезення згідно з актом наданих послуг №5 від 30 вересня 2024 року на суму 671 320,11 грн, акту наданих послуг №6 від 31 жовтня 2024 року на суму 1 014 337,57 грн, рахунку - фактури № 6 від 6 листопада 2024 року на оплату послуг перевезення згідно з актом наданих послуг №6 від 31 жовтня 2024 року на суму 1 014 337,57 грн.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини сторін стосувалися договору надання послуг з перевезення вантажу. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати коштів в якості оплати наданих послуг.
Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи характер спору та правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати норми, що регулюють діяльність з перевезення вантажів.
Згідно з нормами статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Статтею 916 ЦК України установлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, у відповідності до яких товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені Законом України "Про автомобільний транспорт" та цими Правилами.
Транспортна послуга це перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з положеннями пункту 11. Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов'язкові реквізити, визначені Законом України "Про автомобільний транспорт", форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
У разі необхідності форма товарно-транспортної накладної може бути доповнена іншими реквізитами, з урахуванням особливостей перевезень, зокрема умов та/або виду вантажу.
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається перевізнику.
Згідно з нормами пункту 14 Правил, форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - замовником при укладенні ними договору на перевезення вантажів (п. 3.1 договору)
Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.
Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд враховує, що згідно з умовами пункту 3.2. договору, підписання замовником акту (-ів) приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) здійснюється по факту надання послуг з перевезення, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання його від перевізника за умови відсутності будь-яких зауважень щодо наданих послуг з перевезення. При виявленні недоліків, непрофесійності наданих послуг перевезення, замовник має право не приймати послуги, сторони роблять відповідну відмітку в акті приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), або складають окремий акт із зазначенням виявлених недоліків.
Таким чином сторони погодили алгоритм дій у випадку незгоди замовника із відображеними у акті обсягами наданих послуг з перевезення у випадку виявлення недоліків, непрофесійності наданих послуг перевезення. Зокрема сторони погодили, що в таких випадках замовник має право не приймати послуги, а натомість сторони роблять відповідну відмітку в акті приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), або складають окремий акт із зазначенням виявлених недоліків
Також суд установив, що перевізник оформив акти наданих послуг №5 від 30 вересня 2024 року та №6 від 31 жовтня 2024 року та направив на адресу замовника, а проте всупереч положень пункту 3.2. договору матеріали справи не містять оформлення зі сторони замовника (відповідача) будь-яких зауважень щодо наданих послуг з перевезення, в тому числі щодо їх повного чи часткового підтвердження чи спростування їх обсягу, вартості, якості тощо.
Водночас матеріали справи містять товарно - транспортні накладні, які в свою чергу містять відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" щодо здачі для перевезення позивачу товару, та який було доставлено вантажоотримувачу, про що свідчить підпис та печатка у відповідних розділах ТТН, що на підставі пункту 2.1.2., 3.1., 3.2, договору та частини 1 статті 901 ЦК України призвело до виникнення у позивача як виконавця права на отримання від відповідача плати за фактично надані послуги.
Як було зазначено вище, факт здійснення господарської операції з надання позивачем відповідачу послуги перевезення підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема товарно-транспортними накладними.
Посилання відповідача на не доведення позивачем факту надання послуг з огляду на відсутність у актах виконаних робіт підпису замовника є необґрунтованими та безпідставними, оскільки замовником не надано пояснення щодо складення товарно - транспортних накладних, які долучені позивачем та містять відтиск печатки відповідача та зазначення особи яка здала перевізнику для перевезення вантаж, а також з огляду на надання позивачем доказів скерування відповідачу актів наданих послуг №5 та №6, відповідач діючи добросовісно повинен був винити дії, передбачені пунктом 3.2. договору, та надати суду відповідні докази оформлення зі своєї сторони не прийняття послуг, чого відповідачем зроблено не було.
Тож суд відзначає, що наявними доказами стверджено направлення відповідачу копій документів, які підтверджують надання послуг та претензії про оплату наданих послуг з описом обставин, що входять в предмет доказування. А проте на вказану претензію відповідач жодним чином не відреагував, не висловив заперечення стосовно наявності недоліків щодо надання послуг перевезення автомобільним транспортом чи їх відображення у актах наданих послуг.
Суд також встановив, що 16 квітня 2025 року позивач направив відповідачу необхідні для оплати документи, що стверджується поштовою квитанцією та описом вкладення.
За таких обставин, отримавши поштове повідомлення, та у випадку відсутності необхідного документу відповідач не був позбавлений можливості звернутись до позивача з вимогою про надання додаткових документів. А проте у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо зауважень відповідача стосовно не направлення йому позивачем відповідних документів.
Визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо (схожі висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту надання послуг, сторони не позбавлені можливості доводити факт надання послуг іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19).
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 916/17/20).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18 ).
Аналогічний стандарт доказування застосовано також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
З врахуванням наведеного стандарту доказування, суд зробив висновок, що наявними матеріалами справи підтверджено наявність між сторонами договірних відносин та надання позивачем послуг перевезення, зазначених у ТТН які розглядаються скоріше які були (мали місце), аніж не були (що відповідає позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 916/17/20).
Суд зауважує, що відповідач, вказуючи на недоліки в оформленні перевізних документів (зокрема про відсутність відображення кілометражу в ТТН), водночас не навів суду переконливих аргументів на спростування позову, котрі б переважили аргументи позивача, відповідач не надав суду контррозрахунок вартості наданих послуг.
Також суд звертає увагу, що у додатку №1 до договору сторони погодили вартість надання послуг перевезення в залежності від пройденого кілометражу. Окрім цього позивач надав реєстр ТТН, у якому відображено кілометраж за кожним перевезенням, маса вантажу на основі інформації з ТТН щодо місць навантаження та розвантаження, відомостей про вантаж, а також розраховано розмір плати за послуги перевезення на основі погодженого сторонами додатку №1.
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду
Суд встановив обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 1 535 657,68 грн основного боргу керуючись принципом стандарту доказування "вірогідності доказів". Водночас не підписання замовником актів наданих послуг не може бути підставою для відмови у стягненні з нього вартості таких послуг.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за подання даного позову складає 18 427,89 грн, оскільки до обрахунку розміру судового збору слід застосовувати коефіцієнт 0,8.
При зверненні з даним позовом позивач надав доказ сплати судового збору в розмірі 23 034,80 грн, а тому 4 606,91 грн судового збору можуть бути повернуті особі, яка його сплатила за клопотанням у порядку, передбаченому статтею 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" (35314, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Зоря, площа Володимира Плютинського, будинок 2, ідентифікаційний код 39148440) на користь фізичної особи - підприємця Ревка Дмитра Олеговича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) 1 535 657 (один мільйон п'ятсот тридцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн 68 коп заборгованості, та 18 427 (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять сім) грн 89 коп судового збору.
Позивач (Стягувач): фізична особа - підприємець Ревко Дмитро Олегович ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).
Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" (35314, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Зоря, площа Володимира Плютинського, будинок 2, ідентифікаційний код 39148440).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено 28 січня 2026 року.
Суддя Андрій КАЧУР