65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2768/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство «Агрінол" (69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд.34-А, прим. 48, код ЄДРПОУ 32365441)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна" (65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Південне, вул. Індустріальна, буд. 6, код ЄДРПОУ 33268860)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Граненко М.М.
Представники сторін:
Від позивача: Жиленкова В.В. - на підставі ордера серії АІ №1924448 від 14.07.2025р.;
Від відповідача: Бут Д.В. - на підставі довіреності №1 від 01.02.2025р.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" (далі- ТОВ «НВП Агрінол» ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі-ТОВ) "Дельта Вілмар Україна" про стягнення основного боргу у розмірі 930 818 грн 30 коп., інфляційних втрат у розмірі 515 122 грн 89 коп., 3% річних у розмірі 94 254 грн 91 коп., пені у розмірі 150 594 грн 55 коп.
Ухвалою суду від 16.07.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2768/25, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.08.2025р. Ухвалою суду від 14.08.2025р. повідомлено сторін про відкладення підготовчого засідання на 04.09.2025р. Протокольною ухвалою суду від 04.09.2025р. відкладено підготовче засідання на 25.09.2025р. Ухвалою суду від 25.09.2025р. підготовче засідання відкласти 06.11.2025 р. Протокольною ухвалою суду від 06.11.2025р. оголошено перерву до 18.10.2025р. Протокольною ухвалою суду від 18.11.2025р. закрито підготовче провадження у справ та оголошено перерву до 04.12.2025р. Ухвалою суду від 04.12.2025р. призначено судове засідання на 11.12.2025р. Протокольною ухвалою суду від 11.12.2025р. оголошено перерву у справі на 06.01.2026р. Протокольною ухвалою від 06.01.2026р. оголошено перерву до 16.01.2026р.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Позивач - ТОВ «НВП Агрінол», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив, що надійшла до суду 11.08.2025р.
Відповідач - ТОВ "Дельта Вілмар Україна", проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 31.07.2025р., запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 12.08.2025р.,
Позивач у справі зазначає, що між ТОВ «НВП Агрінол» (Постачальник) та ТОВ «Дельта Вілмар Україна» (Покупець) був укладений Договір поставки № 500005561 від 09.09.2020 р., за яким постачальник зобов'язується здійснити поставку товару покупцю.
Факт існування договірних відносин з ТОВ «Дельта Вілмар Україна» щодо поставки товару, на думку позивача, підтверджується банківськими виписками АТ «КРЕДОБАНК» по рахунку НОМЕР_1 , де у призначенні платежу ТОВ «Дельта Вілмар Україна» посилалося на Договір поставки № 500005561 від 09.09.2020 р.
21 січня 2022 р. на виконання умов Договору ТОВ «НВП Агрінол» здійснило поставку товару ТОВ «Дельта Вілмар Україна» на суму 465 409, 15 грн з ПДВ, а саме: бочка сталева закатна з гофрами на корпусі 1А2/LСН 288 шт. (код УКТЗЕД 7310100000), умови поставки - DDP - Южне (Південне), Індустріальна, 6 (Інкотермс 2010), зі строком оплати - 5 банківських днів після отримання покупцем товару.
Як зазначає позивач, факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № АП-2001002 від 20.01.2022 р., рахунком- фактурою № АП-2001002 від 20.01.2022 р., товарно-транспортною накладною № АП-002001002 від 20.01.2022 р.
23 лютого 2022 р. на виконання умов Договору та відповідно до специфікації № 6 від 10.02.2022 р. до Договору ТОВ «НВП Агрінол» здійснило поставку товару ТОВ «Дельта Вілмар Україна» на суму 465 409, 15 грн з ПДВ, а саме: бочка сталева закатна з гофрами на корпусі 1А2/LСН 288 шт. (код УКТЗЕД 7310100000).
Як зазначає позивач, факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № АП-2302002 від 23.02.2022 р., рахунком-фактурою № АП-2302002 від 23.02.2022 р., товарно-транспортною накладною № АП-0002302002 від 23.03.2022 р. Умови поставки - DDP - Южне (Південне), Індустріальна, 6 (Інкотермс 2010). Строк оплати - 5 банківських днів після отримання покупцем товару.
При цьому, позивач зауважив, що з метою здійснення поставки товару ним було замовлено послуги перевезення, зокрема, у ТОВ «ЗАХІД-ПРОМ-ІНВЕСТ» - доставка товару згідно товарно-транспортної накладної № АП-0002001002 від 20.01.2022 р. (автомобіль Renault Premium НОМЕР_2 , причіп SAMRO SD 19PJPA загальний н/причіп бортовий НОМЕР_3 ; замовник, вантажовідправник ТОВ «НВП Агрінол, код ЄДРПОУ 32365441; вантажоодержувач ТОВ «Дельта Вілмар Україна», код ЄДРПОУ 33268860; пункт навантаження м. Бердянськ, Мелітопольське шосе 84/1, пункт розвантаження с. Південне, Одеська обл.). Факт надання послуг перевезення підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.01.2022 р., складеним між ТОВ «НВП «Агрінол» та ТОВ «ЗАХІД-ПРОМ-ІНВЕСТ», платіжною інструкцією № 12558 від 11.02.2022 р. (оплата послуг з перевезення).
На думку позивача, товарно-транспортна накладна є документом, який підтверджує господарську операцію й може бути використана постачальником для списання товарно- матеріальних цінностей, а покупцем для оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей.
Замовлення послуг з перевезення у ТОВ «ФІРМА «ВДМ-ТРАНС» - доставка товару згідно товарно-транспортної накладної товарно-транспортної накладної № АП-0002302002 від 23.02.2022 р., автомобіль DAF FAR XF 105 вантажний тентований НОМЕР_4 , причіп SAMRO СТ 27 WKPA причіп тентований бортовий НОМЕР_5 ; замовник, вантажовідправник ТОВ «НВП Агрінол, код ЄДРПОУ 32365441; вантажоодержувач ТОВ «Дельта Вілмар Україна», код ЄДРПОУ 33268860; пункт навантаження м. Бердянськ, Мелітопольське шосе 84/1, пункт розвантаження с. Південне, Одеська обл., підтверджуються товарно-транспортною накладною № АП-0002302002 від 23.02.2022 р., актом надання послуг № 214 увід 23.02.2022 р., складеним між ТОВ «НВП «Агрінол» та ТОВ «ФІРМА «ВДМ-ТРАНС».
Також, позивач зазначив, що податкові накладні ТОВ «НВП Агрінол», зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, включені ТОВ «Дельта Вілмар Україна» в деклараціях з ПДВ, а саме: податкова накладна від 20.01.2022 р. № 589, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ - 465 409, 15 грн, в т.ч. ПДВ 77 568, 19 грн., усього обсяг постачання за основною ставкою (код ставки 20) - 387 840, 96 грн., опис (номенклатура) товарів/послуг продавця бочка сталева закатна з гофрами на корпусі 1А2/LСН 288 шт. (код УКТЗЕД 7310100000), в кількості 288 штук; квитанція про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9022020520 від 09.02.2022 р., включено до Податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року № 9047175081 від 19.04.2022 р. в повному обсязі; податкова накладна від 23.02.2022 р. № 1016, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ - 465 409, 15 грн, в т.ч. ПДВ 77 568, 19 грн., усього обсяг постачання за основною ставкою (код ставки 20) - 387 840, 96 грн., опис (номенклатура) товарів/послуг продавця бочка сталева закатна з гофрами на корпусі 1А2/LСН 288 шт. (код УКТЗЕД 7310100000), в кількості 288 штук; квитанція про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9065062585 від 06.06.2022 р., включено до Податкової декларації з ПДВ за червень 2022 року № 9133543490 від 20.07.2022 р. в повному обсязі.
Посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.06.2021р. у справі № 910/23097/17, позивач зазначив, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно- матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Позивач звернув увагу суду на те, що відповідач фактично визнає отримання товару - бочка сталева закатна з гофрами на корпусі 1А2/LСН у кількості 576 шт. (код УКТЗЕД 7310100000) на загальну суму 930 643 грн 99 коп. з ПДВ.
Але, як зазначає позивач, станом на 30.06.2025 р. ТОВ «Дельта Вілмар Україна» не здійснило оплату за поставлений товар, у зв'язку із чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 930 818, 30 грн.
Позивач зазначає, що строк оплати поставки товару за умовами Договору наступив 28.01.2022 р. та 03.03.2022 р. відповідно.
З урахуванням наявної заборгованості, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу за видатковою накладною № АП-2001002 від 20.01.2022 р.: інфляційні втрати за період лютий 2022 - червень 2025р. у розмірі 263 298, 93 грн, 3% річних за період з 28.01.2022 р. до 30.06.2025 р. у розмірі 47 777, 75 грн.
Крім того, у зв'язку із наявною заборгованістю, посилаючись на умови Договору, позивач нарахував відповідачу пеню за період 28.01.2022 р. до 28.07.2022 р. у розмірі 67 840, 98 грн.
За видатковою накладною № АП-2302002 від 23.02.2022 р. позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період березень 2022 - червень 2025р.р. у розмірі 251 823, 96 грн, 3% річних за період 03.03.2022 р. до 30.06.2025 р. у розмірі 46 477, 16 грн.
Крім того, у зв'язку із наявною заборгованістю, посилаючись на умови Договору, позивач нарахував відповідачу пеню за період 03.03.2022 р. до 03.09.2022 р. у розмірі 82 753, 57 грн.
За таких обставин, позивач зазначив, що загальна сума заборгованості відповідача становить 930 818, 30 грн., сума інфляційних втрат станом на 30.06.2025 р. становить 515 122, 89 грн., сума 3% річних - 94 254, 91 грн., суми пені- 150 594, 55 грн.
Позивач зауважив, що з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з претензіями від 23.04.2025 р. Вих. № 23/04-1 та від 14.05.2025р. Вих. № 14/05-1, які було отримано ТОВ «Дельта Вілмар Україна», що підтверджується інформацією з сайту АТ «Укрпошта», але відповіді та задоволення отримано не було, у зв'язку із чим позивач вважає, що відповідач порушив його права та охоронювані законом інтереси, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що здійснював свою господарську діяльність м. Бердянськ Запорізької області, де розташовувалися його виробничі потужності, складські приміщення, промислова база та офісні приміщення. Але, внаслідок окупаційних дій Російської Федерації на території м. Бердянськ Запорізької області, 26.02.2022 р. військові формування Російської Федерації у незаконний спосіб захопили об'єкти позивача, в яких залишилась вся документація підприємства.
Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 р. «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» місто Бердянськ є окупованим з 27.02.2022 р.
Позивач зазначає, що з метою відновлення документів звертався до ТОВ «Дельта Вілмар Україна» з запитами про надання копій договору поставки № 500005561 від 09.09.2020 р., додатків, додаткових угод, специфікацій та інших документів, укладених сторонами до цього договору та/або підписаних з метою його виконання та/або на підтвердження його виконання, в тому числі документів, що підтверджують здійснення господарських операцій сторонами за цим договором; специфікації на поставку товару, який було поставлено згідно видаткової накладної № АП-0002801036 від 28.01.2021 р. на суму 402 337, 15 грн., видаткової накладної № АП-0002801036 від 28.01.2021 р. на суму 402 337, 15 грн., товарно-транспортної накладної про поставку товару згідно видаткової накладної № АП-0002801036 від 28.01.2021 р. на суму 402 337, 15 грн., специфікації на поставку товару, який було поставлено згідно видаткової накладної № АП-0001911076 від 19.11.2021 р. на суму 460 561, 14 грн., видаткової накладної № АП-0001911076 від 19.11.2021 р. на суму 460 561, 14 грн., товарно-транспортної накладної про поставку товару згідно видаткової накладної№ АП-0001911076 від 19.11.2021 р. на суму 460 561, 14 грн., специфікації на поставку товару, який було поставлено згідно видаткової накладної № АП-0001612013 від 16.12.2021 р. на суму 465 409, 15 грн., видаткової накладної № АП-0001612013 від 16.12.2021 р. на суму 465 409, 15 грн., товарно-транспортної накладної про поставку товару згідно видаткової накладної№ АП-0001612013 від 16.12.2021 р. на суму 465 409, 15 грн., специфікації на поставку товару, який було поставлено згідно видаткової накладної № АП-2001002 від 20.01.2022 р., товарно-транспортної накладної № АП-002001002 від 20.01.2022 р., специфікації № 6 від 10.02.2022 р. на поставку товару, який було поставлено згідно видаткової накладної № АП-2302002 від 23.02.2022 р., товарно-транспортної накладної № АП-0002302002 від 23.02.2022 р. Але відповіді отримано не було.
Враховуючи все викладене, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Дельта Вілмар Україна» основний борг у розмірі 930 818 грн 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 515 122 грн 89 коп., 3% річних у розмірі 94 254 грн 91 коп., пеню у розмірі 150 594 грн 55 коп.
Відповідач- ТОВ «Дельта Вілмар Україна», проти позову заперечує, посилаючись на те, що у нього відсутній Договір поставки № 500005561 від 09.09.2020 р. з додатками та/або специфікаціями, а також на те, що у нього відсутня інформація про те, що поставка Товару 21.01.2022р. та 23.02.2022р. відбулась саме на підставі Договору поставки № 500005561 від 09.09.2020 та додатків та/або специфікацій до нього.
При цьому, відповідач не заперечує, що дійсно прийняв Товар від перевізника 21.01.2022р. та 23.02.2022р. відповідно, але без товаросупроводжувальних документів: видаткових накладних, рахунків-фактур, у зв'язку із чим не мав правових підстав оплатити товар.
Відповідач зазначив, що на право на податковий кредит за вказаними господарськими операціями, згідно податкових накладних, жодним чином не пов'язано зі настанням строку оплати на поставлений товар. Ці правовідносини регулюються різним законодавством: нормами Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України, відповідно.
Відповідач також звернув увагу на те, що станом на 24.02.2022р. ТОВ «НВП «Агрінол» було зареєстроване у м.Бердянськ, яке окуповане військами Російської Федерації з 27.02.2022р., у зв'язку із чим ТОВ «Дельта Вілмар Україна» не могло перерахувати оплату за поставлений товар на окуповану територію, а про нове місце реєстрації позивача відповідач дізнався лише з листа, який було отримано 25.06.2024р. та у якому було повідомлено про банківські реквізити для перерахування коштів, але будь-яких первісних документів ( видаткових накладних) у додатку до цього листа не містилося.
Відповідач вважає, що позивачем не вчинено передбачених законодавством дій для відновлення втрачених бухгалтерських документів, а надіслані разом із претензіями документи не є відновленими, адже, вони підписані особою, яка не вказана у них підписантом, а також на дату їх складення не мала повноважень на їх підписання. Крім того, на них проставлена печатка, яка вірогідно, також не існувала на дату складення документа (20.01.2022р. та 23.02.2022р.).
Вказані документи, вірогідно, підписані директором ТОВ «НВП «Агрінол» Гойденко Антоном Павловичем, який є підписантом з 31.08. 2022 року, що підтверджується витягом з бази YouControl.
Ураховуючи наведене, посилаючись на положення ч. 2, 4 ст.207 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що вищевказані документи, як підписані неповноважною особою - не мають юридичної сили (правочин є невчиненим) згідно з вимогами чинного законодавства.
Також, відповідач зауважив, що товарно-транспортна накладна не є товаророзпорядчим документом, оскільки нею підтверджується лише факт надання послуг з транспортування. Крім того, у наданих позивачем ТТН відсутня вартість товару та не вказані банківські реквізити, на які необхідно сплатити кошти постачальнику.
Ураховуючи наведені обставини, відповідач вважає, що строк виконання зобов'язання з оплати за Товар у нього не настав внаслідок прострочення (не виконання) позивачем, як кредитором у зобов'язанні з поставки товару, щодо обов'язку надати покупцю, належним чином оформлені товаророзпорядчі документи на товар.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, судом встановлено, що між ТОВ «НВП «Агрінол» та ТОВ «Дельта Вілмар Україна» існували правовідносини на підставі Договору поставки № 500005561 від 09.09.2020 р. щодо поставки товару, що вбачається з банківської виписки АТ «КРЕДОБАНК» за 03.02.2022р., за 14.12.2021р., за 18.02.2021р.
При цьому, матеріали справи не містять Договору поставки № 500005561 від 09.09.2020 р. і сторони у справі заявлять про відсутність у них примірників такого Договору.
Натомість, судом встановлено, що 21 січня 2022 р. ТОВ «НВП Агрінол» здійснило поставку товару ТОВ «Дельта Вілмар Україна» на суму 465 409, 15 грн з ПДВ, а саме: бочка сталева закатна з гофрами на корпусі 1А2/LСН 288 шт. (код УКТЗЕД 7310100000), та 23 лютого 2022 р. здійснило поставку товару ТОВ «Дельта Вілмар Україна» на суму 465 409, 15 грн з ПДВ, а саме: бочка сталева закатна з гофрами на корпусі 1А2/LСН 288 шт. (код УКТЗЕД 7310100000).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
За ч.ч.1-2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, за загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції. Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2020р. у справі №910/14900/19.
Необхідно зазначити, що накладна (видаткова накладна) - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами. Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019р. у справі №915/905/16.
Але, як встановлено судом, у позивача видаткові накладні № АП-2001002 від 20.01.2022 р., № АП-2302002 від 23.02.2022 р. не зберіглися, у звязку із захопленням підприємства під час вторгнення військ Російської Федерації до України, зокрема, окупацією м.Бердянськ, що призвело до втрати бухгалтерської документації.
Суд погоджується з позицією відповідача про те, що у разі втрати або знищення первинних документів, підприємство повинно дотримуватись процедури та вимог законодавства.
Так, згідно з пунктом 44.5 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний протягом 5 днів письмово повідомити контролюючий орган про втрату документів. Після цього надається 90 днів для відновлення втрачених документів.
Відповідно до п.6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, у разі пропажі або знищення первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.
Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальним органам центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.
Позивачем у справі доказів дотримання порядку відновлення первинних документів не надано. Натомість, складено нові видаткові накладні, що дублюють складені раніше за своїм змістом, але не є їх копією, адже не містять підпису осіб, що підписали видаткові накладні станом на дату поставки товару.
На підтвердження факту поставки товару позивачем до матеріалів справи надано також товарно-транспортні накладні № АП-0002001002 від 20.01.2022 р. (автомобіль Renault Premium НОМЕР_2 , причіп SAMRO SD 19PJPA загальний н/причіп бортовий НОМЕР_3 ; замовник, вантажовідправник ТОВ «НВП Агрінол, код ЄДРПОУ 32365441; вантажоодержувач ТОВ «Дельта Вілмар Україна», код ЄДРПОУ 33268860; пункт навантаження м. Бердянськ, Мелітопольське шосе 84/1, пункт розвантаження с. Південне, Одеська обл.) та № АП-0002302002 від 23.02.2022 р. (автомобіль DAF FAR XF 105 вантажний тентований НОМЕР_4 , причіп SAMRO СТ 27 WKPA причіп тентований бортовий НОМЕР_5 ; замовник, вантажовідправник ТОВ «НВП Агрінол, код ЄДРПОУ 32365441; вантажоодержувач ТОВ «Дельта Вілмар Україна», код ЄДРПОУ 33268860; пункт навантаження м. Бердянськ, Мелітопольське шосе 84/1, пункт розвантаження с. Південне, Одеська обл.).
Але, ТТН підтверджує лише факт надання послуг з перевезення товарів і є одним із додаткових документальних свідчень реальності здійснення господарської операції з постачання товарів, адже товар може бути поставлено і у інший спосіб.
При цьому, слід зауважити, що матеріали справи містять податкові накладні ТОВ «НВП Агрінол», зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, включені ТОВ «Дельта Вілмар Україна» в деклараціях з ПДВ, а саме: податкова накладна від 20.01.2022 р. № 589, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ - 465 409, 15 грн, в т.ч. ПДВ 77 568, 19 грн., усього обсяг постачання за основною ставкою (код ставки 20) - 387 840, 96 грн., опис (номенклатура) товарів/послуг продавця бочка сталева закатна з гофрами на корпусі 1А2/LСН 288 шт. (код УКТЗЕД 7310100000), в кількості 288 штук; квитанція про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9022020520 від 09.02.2022 р., включено до Податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року № 9047175081 від 19.04.2022 р. в повному обсязі; податкова накладна від 23.02.2022 р. № 1016, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ - 465 409, 15 грн, в т.ч. ПДВ 77 568, 19 грн., усього обсяг постачання за основною ставкою (код ставки 20) - 387 840, 96 грн., опис (номенклатура) товарів/послуг продавця бочка сталева закатна з гофрами на корпусі 1А2/LСН 288 шт. (код УКТЗЕД 7310100000), в кількості 288 штук; квитанція про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9065062585 від 06.06.2022 р., включено до Податкової декларації з ПДВ за червень 2022 року № 9133543490 від 20.07.2022 р. в повному обсязі.
Слід зауважити, що згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п.201.10 ст. 201 цього Кодексу).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно- матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021р. у справі № 910/23097/17 міститься висновок про те, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно- матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Верховний Суд у постанові від 03.06.2022 р. у справі № 922/2115/19 зазначив, що податкова накладна (залежно від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд установлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач факт отримання від ТОВ «НВП Агрінол» товару -бочка сталева закатна з гофрами на корпусі 1А2/LСН у кількості 576 шт. загальною вартістю 930 818 грн 32 коп. з ПДВ не заперечує, що підтверджується як позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, так і інформаційною довідкою від 11.11.2025р., згідно якої товар надійшов у січні-березні 2022р. автомобільним транспортом та приймання товару від перевізника здійснювалось на підставі паспорту якості та, можливо, товарно-транспортної накладної.
Таким чином, товар - бочка сталева закатна з гофрами на корпусі 1А2/LСН у кількості 576 шт. загальною вартістю 930 818 грн 32 коп. з ПДВ, починаючи з січня -березня 2022р. обліковується у бухгалтерському обліку ТОВ «Дельта Вілмар Україна», що, у сукупності всіх доказів, підтверджує факт поставки зазначеного товару позивачем.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: інші юридичні факти.
Отже, виходячи з положень ст. 655 Цивільного кодексу України після отримання товару виникло зобовязання щодо оплати його вартості.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За відсутності Договору поставки, первинних бухгалтерських документів, неможливо встановити узгоджений сторонами порядок оплати вартості поставленого товару.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до ТОВ «Дельта Вілмар Україна» з претензіями від 23.04.2025 р. Вих. № 23/04-1 та від 14.05.2025р. Вих. № 14/05-1, у яких просив протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії, зокрема, сплатити заборгованість у розмірі 930 818 грн 30 коп.
За таких обставин, починаючи з 30.05.2025р. у ТОВ «Дельта Вілмар Україна» виникло зобовязання щодо сплати вартості отриманого товару у розмірі 930 818 грн 30 коп.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України ( що був чинним станом на дату виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі зазначеного вище, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Дельта Вілмар Україна» заборгованості у розмірі 930 818 грн 30 коп.
Що стосується нарахування пені у розмірі 150 594 грн 55 коп., суд зазначає наступне.
Дійсно, відповідно до за приписами п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного Кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як вбачається з позовної заяви, підставою для нарахування пені позивач зазначив порушення відповідачем умов Договору щодо оплати у встановлений у Договорі строк.
Але, як вже зазначалося судом вище, тексту Договору №500005561 від 09.09.2020р. матеріали справи не містять, у звязку із чим неможливо встановити розмір пені, про який сторони дійшли згоди, порядок її оплати тощо.
Інших підстав нарахування пені ( крім умов Договору), які випливали б, зокрема, з актів законодавства ( крім загальних положень ст.ст.611, 549 Цивільного кодексу України), позовна заява не містить.
У тексті відповіді на відзив позивач послався також на положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, згідно яких розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, у відповіді на відзив позивач фактично змінив підстави нарахування пені ( не на підставі Договору, а на підставі Закону), що є неприпустимим.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача пені.
Що стосується нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.
За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевірив наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що він не є правильним, адже, у даному випадку, як вже зазначалося вище, зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару у розмірі 930 818 грн 30 коп. у ТОВ «Дельта Вілмар Україна» виникло з 01.05.2025р.
Таким чином, періодом, за який відповідачу нараховуються інфляційні втрати та 3% річних є з 30.04.2025р. по 30.06.2025р.
Враховуючи зазначене, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 19643 грн 99 коп. та 3% річних у розмірі 4 743 грн 35 коп.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна" про стягнення основного боргу у розмірі 930 818 грн 30 коп., інфляційних втрат у розмірі 515 122 грн 89 коп., 3% річних у розмірі 94 254 грн 91 коп., пені у розмірі 150 594 грн 55 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна" (65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Південне, вул. Індустріальна, буд. 6, код ЄДРПОУ 33268860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство «Агрінол" (69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд.34-А, прим. 48, код ЄДРПОУ 32365441) заборгованість у розмірі 930 818 грн 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 19 643 грн 99 коп., 3% річних у розмірі 4 743 грн 35 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 328 грн 08 коп.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26 січня 2026 р.
Суддя Н.В. Рога