вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" січня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3443/25
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Бетон», с. Гореничі, Бучанський район, Київська область
про стягнення безпідставно виплаченого страхового відшкодування
без виклику представників учасників справи
До Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» б/н від 10.11.2025 (вх. №7789 від 11.11.2025) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Бетон» (далі - відповідач) про стягнення 156800,00 грн. безпідставно виплаченого страхового відшкодування.
Ухвалою суду від 14.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3443/25 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи, однак станом на день прийняття рішення у даній справі відповідачем відзив на позовну заяву не подано.
Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до них, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.
Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 2 ст. 252 ГПК України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
З матеріалів позову вбачається, що 16.11.2024 року між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» (за договором - Страховик) та ОСОБА_1 (за договором - Страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу № 224822895 (далі - Поліс), відповідно до якого, забезпеченим транспортним засобом є Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхова сума за шкоду, заподіяну майну третьої особи, складає 160000,00 грн, а розмір безумовної франшизи - 3200,00 грн.
30.12.2024 року у м. Києві на 14 км Берестейського шосе сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Гранд Бетон».
Працівниками Національної поліції України на місці ДТП складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №208753 відносно водія ОСОБА_1 , якому інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме, п. 16 Правил дорожнього руху України - порушення водіями ТЗ правил проїзду перехресть. Адміністративні матеріали за наслідками оформлення ДТП скеровано до Святошинського районного суду міста Києва.
З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована позивачем згідно Полісу, відповідач, як власник пошкодженого транспортного засобу Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , звернувся до позивача із заявою про страхове відшкодування.
Звітом ФОП Рябчук А.В. № НОМЕР_3 про оцінку ринкової вартості транспортного засобу, виконаним на замовлення позивача, встановлено, що ринкова вартість ТЗ Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату страхового випадку, складає 331658,60 грн.
Висновком вартості придатних залишків ФОП Рябчук А.В. №46140/1 встановлено, що вартість ТЗ Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в пошкодженому стані складає 167081,00 грн.
04.02.2025 року позивачем складено розрахунок суми страхового відшкодування та страховий акт про здійснення страхового відшкодування на користь відповідача.
18.04.2025 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування відповідачу за фізично знищений транспортний засіб Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 156800,00 грн. шляхом переказу суми страхового відшкодування за банківськими реквізитами, зазначеними у заяві про страхове відшкодування (в межах максимально можливої страхової суми, передбаченої полісом за шкоду, заподіяну третім особам).
Водночас, постановою Київського апеляційного суду від 12.05.2025 року у справі №759/615/25 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, постанову Святошинського районного суду міста Києва від 27.03.2025 року скасовано.
Позивачем зазначено, що вина особи, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована позивачем, тобто, ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку спростована. Під час апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції судом встановлено, що ОСОБА_1 , рухаючись по головній дорозі, перед розворотом, завчасно зайняв крайнє ліве положення і зупинився, пропускаючи інші транспортні засоби.
Враховуючи зазначене, позивач вважає, що у зв'язку з отриманням відповідачем страхового відшкодування за відсутністю у особи, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована позивачем, обов'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, відбулось безпідставне збагачення відповідача за рахунок позивача. А тому, відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму безпідставно виплаченого страхового відшкодування у розмірі 156800,00 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Позивачем 06.10.2025 року на адресу відповідача направлено вимогу про повернення безпідставно виплаченого страхового відшкодування у розмірі 156800,00 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Як судом встановлено, 16.11.2024 року між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» (за договором - Страховик) та ОСОБА_1 (за договором - Страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №224822895 (далі - Поліс), забезпеченим транспортним засобом за яким є легковий автомобіль Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно із даним Полісом, страхова сума за шкоду, заподіяну майну третьої особи, складає 160000,00 грн, а розмір безумовної франшизи - 3200,00 грн. Строк дії Полісу встановлено з 17.11.2024 року по 16.11.2025 року.
Судом встановлено, що укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений Полісом №224822895 від 16.11.2024 року за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання глави 67 Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування" та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Як передбачено статтею 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в статті 979 ЦК України.
Відповідно до ст. 981 ЦК України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про страхування", договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Судом встановлено згідно матеріалів справи, 30.12.2024 року у м. Києві на 14 км Берестейського шосе сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Гранд Бетон».
Працівниками Національної поліції України на місці ДТП складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 208753 відносно водія ОСОБА_1 , якому інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме, п. 16 Правил дорожнього руху України - порушення водіями ТЗ правил проїзду перехресть. Адміністративні матеріали за наслідками оформлення ДТП скеровано до Святошинського районного суду міста Києва.
Постановою Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 27.03.2025 року у справі №759/615/25(3/759/823/25) визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
ТОВ «Гранд Бетон», як власник пошкодженого транспортного засобу, з метою отримання страхового відшкодування звернулося до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» з заявою б/н від 20.01.2025 року про виплату страхового відшкодування.
Звітом ФОП Рябчук А.В. № 46140 про оцінку ринкової вартості транспортного засобу, виконаним на замовлення позивача, встановлено, що ринкова вартість ТЗ Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату страхового випадку, складає 331658,60 грн.
Висновком вартості придатних залишків ФОП Рябчук А.В. №46140/1 встановлено, що вартість ТЗ Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в пошкодженому стані складає 167081,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні приписи містяться в ч.ч. 1, 2 ст. 990 ЦК України, згідно яких, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
У зв'язку зі зверненням потерпілої особи до позивача із Заявою про настання страхової події та виплату страхового відшкодування, копія якої наявна в матеріалах справи, останнім, згідно умов Полісу визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду від 30.12.2024 страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у загальній сумі 156800,00 грн., про що складено відповідний страховий акт №252859/1/2025 від 18.04.2025 та розрахунок страхового відшкодування №252859/1 від 04.02.2025, копії яких наявні в матеріалах справи.
18.04.2025 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування відповідачу за фізично знищений транспортний засіб Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 156800,00 грн шляхом переказу суми страхового відшкодування в межах максимально можливої страхової суми, передбаченої полісом за шкоду, заподіяну третім особам за банківськими реквізитами, зазначеними у заяві про страхове відшкодування.
В свою чергу, заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Полісом у сумі 156800,00 грн. від відповідача до суду не надходило.
Водночас, постановою Київського апеляційного суду від 12.05.2025 у справі №759/615/25 (провадження №33/824/2541/2025), яка набрала законної сили, постанову Святошинського районного суду міста Києва від 27.03.2025 року скасовано, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОІНС УКРАЇНА" 06.10.2025 року на адресу відповідача направлено вимогу про добровільне повернення суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 156800,00 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, оскільки, відповідачем було безпідставно отримано страхове відшкодування в сумі 156800,00 грн. за пошкодження транспортного засобу Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , позаяк судом спростовані твердження про наявність в діях страхувальника ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, на які відповідач посилався під час подання позивачеві заяви про настання страхової події та виплату страхового відшкодування, та страховий випадок, як підстава здійснення виплати страхового відшкодування за Полісом не настав, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення грошових коштів в розмірі 156800,00 грн., як набутих відповідачем без достатньої правової підстави на підставі ст. 1212 ЦК України.
За приписами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження повернення безпідставно отриманих коштів, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Отже, як встановлено судом, на момент ДТП, яка мала місце 30.12.2024 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОІНС УКРАЇНА" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленим Полісом 224822895 від 16.11.2024, в силу якого, позивач у межах страхових сум зобов'язався відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 32.1 ст. 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до випадків, коли шкода не відшкодовується віднесено шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
Враховуючи вищевикладене, обов'язок страховика зі здійснення страхового відшкодування особі, якій заподіяна шкода, виникає у разі страхового випадку, тобто, дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої настала цивільно-правова відповідальність страхувальника. Тобто, за відсутності підстав для притягнення страхувальника до відповідальності у страховика зазначеного обов'язку не виникає.
Подібний правовий висновок наведений Верховний Судом у постанові від 28.03.2018 року у справі №910/21313/16.
За загальним правилом цивільно-правова відповідальність - це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою обов'язків, зобов'язань, що пов'язані з порушенням суб'єктивних цивільних прав другої сторони, та полягає у застосуванні до правопорушника в інтересах другої сторони установлених законом або договором правових заходів впливу, що несе для нього негативні, економічно невигідні наслідки майнового характеру, зокрема, відшкодування шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду урегульовані статтею 1166 ЦК України, частиною 1 якої передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що постановою Київського апеляційного суду від 12.05.2025 у справі №759/615/25 (провадження №33/824/2541/2025), яка набрала законної сили, постанову Святошинського районного суду міста Києва від 27.03.2025 року скасовано, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, у справі №759/615/25 (провадження №33/824/2541/2025), предметом розгляду у якій було питання щодо наявності/відсутності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, не доведена вина останнього у вчиненні ДТП 30.12.2024 року, що в силу ст. 75 ГПК України має преюдиційне значення для даної справи та не підлягає повторному доказуванню.
Таким чином, зважаючи на закриття адміністративного провадження щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв'язку з у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована позивачем, у результаті ДТП, що мала місце 30.12.2024 року, не настала, а тому, в силу наведених приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода заподіяна транспортному засобу Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 не підлягає відшкодуванню, оскільки, фактично, страховий випадок є таким що не настав та обов'язок зі сплати страхового відшкодування відповідачу у позивача, відповідно, відсутній.
Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Зважаючи на факт отриманням відповідачем страхового відшкодування в сумі 156800,00 грн. від позивача за відсутності у останнього обов'язку з відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, відбулося безпідставне набуття ТОВ «Гранд Бетон» майна (грошових коштів) за рахунок ПрАТ «СК «Євроінс Україна», правові наслідки якого врегульовані наведеними вище приписами ст. 1212 ЦК України.
Оскільки, зазначена правова норма зобов'язує особу, яка набула майно іншої особи без достатньої правової підстави, повернути його потерпілому, зокрема, і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, суд дійшов висновку про виникнення у відповідача зобов'язання з повернення позивачу грошових коштів, отриманих ним в якості страхового відшкодування внаслідок ДТП, що мала місце 30.12.2024 року.
Враховуючи вищевикладене, оскільки, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення позивачу суми безпідставно отриманих коштів в розмірі виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та відповідачем не спростовані, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 156800,00 грн. безпідставно отриманих коштів підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Бетон» про стягнення 156800,00 грн. безпідставно виплаченого страхового відшкодування задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Бетон» (08114, Київська область, Бучанський район, село Гореничі, вулиця Соборна, будинок 270, код ЄДРПОУ 38559662) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 102, код ЄДРПОУ 22868348) 158600 (сто п'ятдесят вісім тисяч шістсот) грн. 00 коп. виплаченого страхового відшкодування та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць