ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.01.2026Справа № 910/8361/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/8361/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней Солар»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 8144985,59 грн
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача (заявника): Курдюмов М.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 8144985,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу електричної енергії №16716/01 від 20.03.2019 не в повному обсязі розрахувався за отриману електричну енергію, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення борг у розмірі 7040661,27 грн, 3% річних у розмірі 364307,76 грн та інфляційні втрати у розмірі 740016,56 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 відкрито провадження у справі №910/8361/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» до Державного підприємства «Гарантований покупець» задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» основний борг у розмірі 7040661,27 грн, 3% річних у розмірі 364307,76 грн, інфляційні втрати у розмірі 740016,56 грн та судовий збір у розмірі 97739,83 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8361/24 задоволено частково. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.
Супровідним листом № 910/8361/24/1816/25 від 28.03.2025 матеріали справи №910/8361/24 надіслані до Північного апеляційного господарського суду у зв'язку з надходженням апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024.
15.05.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/8361/24 на термін один рік з моменту ухвалення рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 до повернення матеріалів справи №910/8361/24 до Господарського суду міста Києва.
09.10.2025 року через відділ діловодства суду до Господарського суду міста Києва за супровідним листом Північного апеляційного господарського суду №910/8361/24/09.1-04.1/5832/25 від 07.10.2025 надійшли матеріали справи №910/8361/24 у 2-х томах.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 призначено судове засідання для розгляду заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/8361/24 на 23.10.2025.
15.10.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Еней Солар» надійшли заперечення на клопотання (заяву) про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 по справі №910/8361/24.
В той же час, до відділу діловодства суду 14.10.2025 року надійшла ухвала Верховного суду від 06.10.2025, за змістом якої вбачається, що у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи №910/8361/24, у зв'язку з надходженням касаційної скарги на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2025.
Відтак, матеріали справи №910/8361/24 підлягають направленню до Верховного Суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 зупинено провадження у справі №910/8361/24 для розгляду заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 до повернення матеріалів даної справи до Господарського суду міста Києва з Верховного суду.
Супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/8361/24/6232/25 від 21.10.2025 матеріали справи №910/8361/24 направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду.
08.12.2025 року за супровідним листом Верховного Суду від 04.12.2025 №30-12/910/8361/24/24б/25 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/8361/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 поновлено провадження у справі №910/8361/24 для розгляду заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 року у справі №910/8361/24 та призначено судове засідання на 15.01.2026.
Судове засідання, призначене на 15.01.2026, не відбулось, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 призначено судове засідання для вирішення заяви про відстрочення виконання рішення на 27.01.2026.
Представник позивача (стягувача) у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Про причини своєї неявки не повідомив, у зв'язку з чим суд, керуючись приписами статті 202 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути заяву про відстрочку виконання рішення суду за відсутності представника позивача.
Розглянувши заяву Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення суду, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов такого висновку.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).
Отже, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду в даній справі відповідач посилається на те, що обсяг виконання зобов'язання Гарантованого покупця з оплати відпущеної електричної енергії виробникам за «зеленим» тарифом ставиться Законом України «Про ринок електричної енергії» в залежність від виконання зазначених спеціальних обов'язків НЕК «Укренерго», а несплата НЕК «Укренерго» послуг у 2021-2023 роках та тривале ухилення від підписання актів купівлі-продажу стало підставою неможливості розрахунку у повному обсязі з виробниками за «зеленим» тарифом.
Зауважує, що на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що унормовано постановою НКРЕКП №332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду», а тому сплата коштів позивачу на виконання рішення суду матиме негативний вплив на ситуацію на енергетичному ринку.
Відтак, необхідність підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів, здійснення фінансування діяльності гарантованого покупця лише в межах кошторису, відсутність вини щодо несвоєчасної оплати послуг та складний фінансовий стан відповідача, на думку відповідача, є тими винятковими обставинами для відстрочення виконання рішення суду на один рік з моменту ухвалення.
Відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, тому при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку відстрочення виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, у пункті 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Європейський Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У даному випадку, за результатом розгляду поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду судом встановлено, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання.
При цьому, суд зауважує на тому, що фактично обґрунтування поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду зведені до ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та відсутність відповідного фінансування.
У той же час згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачали привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов'язань.
У розумінні статті 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
За таких обставин, факт відсутності фінансування та ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» не можуть бути достатньою підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. При цьому, заявником не надано доказів того, що протягом одного року відповідач отримає грошові кошти від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» або будь-яких інших осіб в обсязі, достатньому для виконання рішення суду.
Відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України» та не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість надання відстрочки.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України" зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.
Таким чином, постановлення на користь позивача в даній справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у незалежності від правової природи цих коштів, становить «майно» позивача, на отримання якого позивач має легітимні сподівання.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок держави полягає у захисті прав виробників "зеленої електроенергії" і саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, було створено Державне підприємство "Гарантований покупець", тому останнє зобов'язано добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.
Судом також враховані майнові інтереси стягувача та взято до уваги, що надання заявнику (боржнику) відстрочки виконання рішення суду може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі, тим більш, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого негативно впливають наслідки, пов'язані з військовою агресією російської федерації.
Не є доречним і посилання заявника на приписи підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду», за умовами якого зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, адже нарахування штрафних санкцій в межах даної справи не здійснювалося та рішення суду не містить висновків про їх стягнення з відповідача за порушення умов договору.
Отже, відповідачем не подано суду жодних належних доказів, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, на підтвердження наявності виняткових обставин для надання відстрочки.
Інших підстав для надання Державному підприємству «Гарантований покупець» відстрочення у виконанні рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/8361/24 заявником не наведено, а судом не встановлено.
Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення.
Керуючись статтями 13, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/8361/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.01.2026.
СуддяТ.В. Васильченко