ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.01.2026Справа № 910/11452/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Городище-Пустоварівська аграрна компанія»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення 99 593 199,20 грн,
Представники сторін:
від позивача: Порхун О.П.,
від відповідача: Кулибаба В.О.,
від третьої особи: не з'явились,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Городище-Пустоварівська аграрна компанія» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 103 081 606,45 грн, з яких: 74 411 528,22 грн основної заборгованості, 6 478 000,56 грн 3% річних та 22 192 077,67 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 15521/01 від 31.08.2018, в частині здійснення своєчасного розрахунку за відпущену позивачем електроенергію протягом лютого - грудня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11452/25, підготовче засідання призначено на 20.10.2025. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
01.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
06.10.2025 до суду від позивача надійшли відповідь на відзив та заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 74 411 528,22 грн основної заборгованості, 5 695 840,95 грн 3% річних та 19 485 830,03 грн інфляційних втрат.
08.10.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання про участь в підготовчому засіданні 20.10.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
13.10.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 заяву представника позивача про участь у призначеному на 20.10.2025 підготовчому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
В підготовчому засіданні 20.10.2025, в яке з'явились представники сторін, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа про прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та з урахуванням усно заявленого представником відповідача клопотання про відкладення підготовчого засідання, оголосив в підготовчому засіданні перерву до 10.11.2025, встановивши відповідачу семиденний строк для подання письмових пояснень з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
24.10.2025 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення.
30.10.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання про участь в підготовчому засіданні 10.11.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 заяву представника позивача про участь у призначеному на 10.11.2025 підготовчому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
07.11.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ідентифікаційний код 00100227). Вказане клопотання мотивоване тим, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки НЕК «Укренерго», оскільки здійснення відповідачем оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом залежить від отримання ним коштів від НЕК «Укренерго».
Представник відповідача в підготовчому засіданні 10.11.2025 підтримав вищевказане клопотання про залучення третьої особи; представник позивача заперечувала щодо задоволення даного клопотання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ідентифікаційний код 00100227; 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25). Зобов'язано позивача направити Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» позовну заяву з доданими до неї матеріалами, докази чого надати до суду. Зобов'язано відповідача направити третій особі відзив на позовну заяву, докази чого надати до суду.
Встановлено третій особі (Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго») строк для надання до суду письмових пояснень по суті позовних вимог протягом п'яти днів з дня отримання позовної заяви.
Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 910/11452/25 на 03.12.2025.
12.11.2025 до суду від відповідача надійшли докази надсилання третій особі відзиву на позовну заяву. Також від позивача надійшли докази надсилання третій особі позовної заяви з додатками.
В підготовче засідання 03.12.2025 з'явились представники сторін.
Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 14.01.2026.
22.12.2025 до суду від третьої особи надійшли пояснення щодо позову.
06.01.2026 до суду від представника позивача надійшло клопотання про участь в призначеному на 14.01.2026 судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 вищевказане клопотання представника позивача задоволено.
13.01.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат.
14.01.2026 до суду від позивача надійшли пояснення на клопотання відповідача про долучення контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат.
В судове засідання 14.01.2026 з'явилися представники сторін.
В судовому засіданні 14.01.2026 суд на місці постановив долучити до матеріалів справи подане відповідачем 13.01.2026 клопотання про долучення контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат та подані 14.01.2026 позивачем пояснення на вказане клопотання.
Так, представники сторін в судовому засіданні 14.01.2026 надали суду усні пояснення/заперечення по суті позовних вимог. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив в позові відмовити.
В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 14.01.2026 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
31.08.2018 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Городище-Пустоварівська аграрна компанія» (ВАД) укладено договір №15521/01 (надалі - Договір).
Додатковою угодою № 381/01 від 02.07.2019 сторонами договору № 15521/01 від 31.08.2018 та Державним підприємством «Гарантований покупець» погоджено заміну покупця (ДПЕ) та викладено договір у новій редакції (надалі Договір у редакції вказаної додаткової угоди).
За умовами п. 1.1 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Городище-Пустоварівська аграрна компанія» (виробник за «зеленим» тарифом) зобов'язався продавати, а Державне підприємство «Гарантований покупець» - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641 (Порядок № 641).
Сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України «Про ринок електричної енергії», Порядком № 641, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору (п. 2.1. Договору).
Пунктом 2.3 Договору визначено, що продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Відповідно до п. 2.5 Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641 на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641 (п. 3.1 Договору).
За правилами пунктів 3.2 та 3.3 Договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку № 641.
Відповідно до п. 4.1. Договору виробник за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.
Положеннями п. 4.5. Договору встановлено, зокрема, те, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у виробника за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.
У п. 7.4 Договору сторони визначили, що якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятор вже встановив «зелений» тариф виробнику, Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01 січня 2030 року).
Позивач вказує, що ним на виконання Договору протягом лютого-грудня 2022 року поставлялась відповідачу електроенергія, однак останній не виконав належним чином своїх зобов'язань щодо своєчасного розрахунку за відпущену йому електроенергію, у зв'язку з чим за Державним підприємством «Гарантований покупець» станом на день подання позовної заяви обліковується заборгованість у загальному розмірі 74 411 528,22 грн. Вказану суму боргу, а також нараховані за прострочення виконання грошових зобов'язань інфляційні втрати у розмірі 19 485 830,03 грн та 3% річних у розмірі 5 695 840,95 грн (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог) заявлено до стягнення з відповідача за даним позовом.
Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначаючи, що п. 11.4 Порядку № 641 в редакції від 26.01.2024 передбачено, що при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП (яким є НЕК «УКРЕНЕРГО») відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Відповідач зазначив, що загальна заборгованість НЕК «УКРЕНЕРГО» перед Гарантованим покупцем за надану розрахунковому періоду послугу за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, становить 16,303 млрд.грн. Відтак, наявність заборгованості ОСП перед Гарантованим покупцем щодо наданої у розрахунковому місяці послуги виключає виникнення зобов'язання відповідача з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця в частині, пропорційній до розміру заборгованості НЕК «УКРЕНЕРГО» перед Гарантованим покупцем у такому місяці. Таким чином, за доводами відповідача, оскільки за спірні розрахункові місяці НЕК «УКРЕНЕРГО» не сплатило послугу в повному обсязі, зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за вказані розрахункові періоди у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникли.
Крім того, відповідач зазначив, що позивач станом на 15.09.2025 має перед Гарантованим покупцем заборгованість за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця від 01.02.2024 № 1735-1/07/24 за послугу з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця в сумі 9 884 994,37 грн та заборгованість за послугу з відшкодування вартості відхилення у розмірі 875 867,15 грн, на розмір яких має бути зменшено зобов'язання відповідача перед позивачем відповідно до положень пп. 12 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332.
Із урахуванням зазначеного, відповідач також стверджував про безпідставність позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а також вказував про те, що позивачем розрахунок таких нарахувань здійснено без врахування висновків, які викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 (щодо застосування наказів Міненерго від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206) та у постанові від 26.06.2020 справі № 905/21/19 (щодо округлення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми), що призвело до необґрунтованого завищення суми компенсаційних нарахувань. Також відповідач звертав увагу на те, що у серпні 2025 року мала місце дефляція, яка становила 99,8%, що не було враховано позивачем.
Відповідач також вказав про наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про стягнення з Гарантованого покупця на користь позивача, зокрема, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення розрахунків за квітень 2022 року та грудень 2022 року.
Крім того, відповідач посилався на наявність форс-мажорних обставин, спричинених воєнним станом в Україні, що підтверджені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
Позивач у відповіді на відзив зауважив, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення п. 11.4. Порядку № 641 у редакції, яка діє з 26.01.2024, оскільки розрахунки стосуються правовідносин, які виникли у 2022 році. Також позивач зазначає, що порушення зобов'язань НЕК «УКРЕНЕРГО» перед Гарантованим покупцем не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язань перед позивачем, оскільки це суперечить ст. 617 ЦК України. Також, на переконання позивача, не звільняють відповідача від виконання зобов'язань у визначені Порядком № 641 строки і накази Міненерго від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206, на які містяться посилання у відзиві. Крім того, позивач відхилив як безпідставні та необґрунтовані посилання відповідача про наявність підстав для зменшення його зобов'язань на суму боргу позивача перед Гарантованим покупцем, а також посилання на наявність форс-мажору.
Узагальнені доводи відповідача, викладені у запереченнях на відповідь на відзив зводяться до тих самих доводів, які викладені у відзиві.
Третя особа надала письмові пояснення щодо позову, у яких зазначила про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями НЕК «УКРЕНЕРГО» і виконанням відповідачем зобов'язань перед позивачем.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Абзацом 1 ч. 2 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що виробники електричної енергії, яким встановлено «зелений» тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» з цією метою виробники, передбачені частиною другою цієї статті, зобов'язані:
1) стати учасником ринку у порядку, визначеному цим Законом;
2) укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір за типовою формою договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом або за типовою формою договору про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку;
3) увійти на підставі договору до балансуючої групи гарантованого покупця;
4) щодобово подавати гарантованому покупцю погодинні графіки відпуску електричної енергії на наступну добу у порядку та формі, визначених двостороннім договором з гарантованим покупцем.
Отже, укладення сторонами договору № 15521/01 від 31.08.2018 (з урахуванням внесених змін) було спрямоване на продаж виробленої позивачем електричної енергії та одночасного обов'язку відповідача по здійсненню купівлі всього її обсягу та оплати відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку від 26.04.2019 № 641 про що сторонами визначено у п. 1.1 Договору.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Пунктом 8 ч. 9 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що гарантований покупець зобов'язаний сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що матеріали справи містять акти купівлі-продажу електроенергії за визначений даним позовом період лютий - грудень 2022 року з відповідними актами коригування, які підписані сторонами без будь-яких зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем своїх обов'язків за Договором із продажу електричної енергії відповідачу.
Відповідач, у свою чергу, здійснював часткові оплати заборгованості, що підтверджується долученими до позову платіжними документами.
Так, судом встановлено, що несплаченою залишилася заборгованість відповідача за наступними періодами у наступних розмірах:
- за лютий 2022 року - у розмірі 1 360 191,11 грн;
- за березень 2022 року - у розмірі 12 772 983,36 грн;
- за квітень 2022 року - у розмірі 10 384 129,55 грн;
- за травень 2022 року - у розмірі 14 676 776,95 грн;
- за червень 2022 року - у розмірі 11 708 757,22 грн;
- за липень 2022 року - у розмірі 9 914 123,85 грн;
- за серпень 2022 року - у розмірі 2 431 473,82 грн;
- за вересень 2022 року - у розмірі 2 308 538,77 грн;
- за жовтень 2022 року - 0,00 грн;
- за листопад 2022 року - у розмірі 5 330 439,66 грн;
- за грудень 2022 року - у розмірі 3 524 113,93 грн.
Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену протягом лютого-грудня 2022 року електроенергію за Договором склав 74 411 528,22 грн.
Як вже зазначалось, п. 3.3. Договору передбачено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку № 641.
Згідно з п. 10.1 Порядку № 641 (в редакції чинній до 26.01.2024) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
Відповідно до п. 10.2. Порядку № 641, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.
У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей (п. 10.3. Порядку № 641).
Відповідно до п. 10.4. Порядку № 641, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
При цьому, з 26.01.2024 Порядок № 641 діє в новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.
У п. 11.4 Порядку № 641 (в редакції, що діє з 26.01.2024) встановлено, що гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Щодо застосування до спірних правовідносин відповідної редакції Порядку № 641 та, відповідно, визначення дати виникнення у відповідача зобов'язань зі здійснення повного розрахунку з позивачем за електричну енергію, суд зазначає, що під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.
Так, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП).
Відтак, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами актів купівлі-продажу, електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги НКРЕКП. До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці у гарантованого покупця не виникає зобов'язання з остаточного розрахунку за електроенергію.
Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець», зокрема, у лютому-червні 2022 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 12.09.2022. Таким чином, кінцевим строком виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості відпущеної позивачем у лютому-червні 2022 року електроенергії є 15.09.2022.
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 № 1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2022 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 21.09.2022, а тому кінцевим строком виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості відпущеної позивачем у липні 2022 року електроенергії є 26.09.2022.
Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 № 473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у серпні 2022 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 15.03.2023, а тому кінцевим строком виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості відпущеної позивачем у серпні 2022 року електроенергії є 20.03.2023.
Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 № 946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець», зокрема, у вересні-листопаді 2022 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 16.05.2024, а тому кінцевим строком виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості відпущеної позивачем у вересні-листопаді 2022 року електроенергії є 23.05.2024.
Постановою НКРЕКП від 08.05.2024 № 896 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець», зокрема, у грудні 2022 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 10.05.2024, а тому кінцевим строком виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості відпущеної позивачем у грудні 2022 року електроенергії є 17.05.2024.
При цьому, оскільки постанови НКРЕКП № 946 та № 896 затверджені після 26.01.2024, відповідно, розрахунки за електричну енергію, відпущену протягом вересня-грудня 2022 року, мали здійснюватись у строки, встановлені п. 11.4 Порядку № 641 в редакції, чинній з 26.01.2024, тоді як за відпущену електроенергію протягом лютого-серпня 2022 року - у строки, встановлені п. 10.4. Порядку № 641 (у редакції, яка діяла до 26.01.2024).
З урахуванням наведеного, суд констатує, що строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на час розгляду справи є таким, що настав.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем наявної та не спростованої останнім заборгованості в розмірі 74 411 528,22 грн, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.
Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про те, що його зобов'язання перед позивачем за спірні розрахункові періоди не виникали у зв'язку з відсутністю сплати ОСП (НЕК «УКРЕНЕРГО») коштів за договором про надання послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, оскільки ані Договір, ані Порядок № 641 не містять умов та правил, які визначали б стан виконання Гарантованим покупцем обов'язків за договором в залежності від виконання НЕК «Укренерго» обов'язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Будь-які умови про те, що у випадку неотримання коштів Гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку Гарантованого покупця з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів, у Порядку № 641 відсутні.
Стосовно посилань відповідача на те, що станом на 15.09.2025 позивач має перед відповідачем заборгованість за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця у загальному розмірі 10 760 861,52 грн, що є підставою для зменшення суми заборгованості, суд зазначає наступне.
Так, постановою НКРЕКП від 03.04.2024 №652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення».
Судом враховано посилання відповідача на пункт 5 постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 «Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», якою на відповідача покладено обов'язок забезпечити виконання положень глави 16 Порядку № 641 у частині врегулювання відносин щодо відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, які виникли в період з 8 вересня 2022 року по 26 січня 2024 року.
З наведеного вбачається право відповідача припинити свої зобов'язання перед позивачем за спірний період шляхом зарахування зустрічних вимог, що відповідно до частини 2 статті 601 ЦК України може здійснюватися за заявою. Водночас, дані положення не звільняють відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами.
Однак у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з вимогами погасити заборгованість за актами приймання передачі послуги з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи на вказану вище суму.
Суд звертає увагу відповідача на те, що норма абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332, якою відповідачу надано право зменшити рівень розрахунків із продавцем електричної енергії за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, може бути також застосована у позасудовому порядку, зокрема, шляхом укладення відповідного правочину, в результаті якого відбулося б зарахування зустрічних однорідних вимог й у позивача відпали б підстави позову у відповідній частині.
Так, у разі наявності у позивача заборгованості перед відповідачем, останній не був позбавлений права й можливості заявити відповідні вимоги в межах цієї справи шляхом пред'явлення зустрічного позову. Однак, таким процесуальним правом відповідач не скористався.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення або зміни розміру заявлених у цій справі позовних вимог у частині спірної суми основного боргу.
Водночас, доводи відповідача, які стосуються дотримання останнім положень наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022, суд відхиляє з огляду на таке.
Так, відповідно до положень ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відтак, належним виконанням основного зобов'язання покупця за договором є сплата у повному обсязі вартості придбаного ним товару.
Слід зазначити, що станом на дату настання строку оплати за заявлений період наказ Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 втратив чинність 05.07.2022 на підставі наказу № 221 від 05.07.2022, а наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 втратив чинність 01.05.2024 на підставі наказу Міністерства енергетики № 136 від 01.04.2024.
У свою чергу, вищевказані накази жодним чином не обмежують право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та Порядком № 641.
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 в наведених вище наказах № 140, № 206:
- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець»;
- накази не звільняють ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару;
- накази не змінюють обов'язку ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;
- на час воєнного стану на ДП «Гарантований покупець» було покладено обов'язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, на яку посилається відповідач, зазначила, що метою наказів № 140 та № 206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.
Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на ДП «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Оскільки положення наказів № 140 та №206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках ДП «Гарантований покупець» коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пунктах 10.4., 11.4. Порядку № 641 у відповідних редакціях.
Таким чином, доводи та заперечення відповідача не спростовують його обов'язку із здійснення повної оплати за поставлену позивачем електричну енергію відповідно до Договору.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 19 485 830,03 грн та 3% річних у розмірі 5 695 840,95 грн за порушення грошових зобов'язань, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Зобов'язання зі сплати як 3% річних, так і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем такі нарахування проведено на залишки сум основного боргу, які утворились після здійснених відповідачем часткових оплат боргу та з урахуванням приписів Порядку № 641 (у відповідних редакціях) в частині визначення початку періоду прострочення.
При цьому, позивачем було враховано доводи відповідача щодо необґрунтованості розрахунку інфляційних та 3% річних, з огляду на наявність судового рішення у справі № 910/13686/24, у якому стягнуто з відповідача відповідні суми інфляційних та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань за квітень та грудень 2022 року, а також доводи щодо неправильності суми за серпень 2022 року, на яку позивачем нараховуються інфляційні та 3% річних, та у зв'язку з цим подано заяву про зменшення позовних вимог, у якій усунуто виявлені відповідачем недоліки.
Разом з тим, суд вважає слушними доводи відповідача про безпідставне нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за квітень 2022 року починаючи з 06.06.2023 та за грудень 2022 року починаючи з 11.07.2024, оскільки такі дати вже були включені до розрахунку, що був здійснений у межах справи № 910/13686/24. Відтак, у даній справі правильним початком періоду прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленої у квітні 2022 року електроенергії є 07.06.2023, а у грудні 2022 року - 12.07.2024, у зв'язку з чим суд здійснив перерахунок інфляційних та 3% річних за вказані періоди.
Крім того, відповідач заперечуючи проти нарахувань інфляційних втрат посилається на постанову Верховного Суду від 21.11.2024 у справі №925/1404/23 де вказано, що базою для нарахування інфляційних втрат є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У судовій практиці господарських судів існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 №910/13071/19) його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Водночас, суд звертає увагу на правову позицію, викладену Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Так, у вказаній вище постанові Верховний Суд зазначив, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Також Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку, що нарахування інфляційних втрат за наступний період має здійснюватися з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищевикладене, нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за допомогою системи «ЛІГА», з урахуванням встановлених вище висновків суду щодо зміни дати початку прострочення в окремих періодах (квітень та грудень 2022 року), а також наведених висновків Верховного Суду, суд встановив, що обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є інфляційні втрати у загальному розмірі 19 336 930,84 грн та 3% річних у загальному розмірі 5 693 698,80 грн.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню.
Щодо доводів відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Так, відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, яким Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Однак, суд зазначає, що порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами) (надалі - Регламент).
За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункти 6.11., 6.12. Регламенту).
Отже, із вказаного можна дійти висновку, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.
Більше того, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, а його видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Суд зазначає, що сам лише факт введення воєнного стану на території України не означає, що позивач за первісним позовом не може здійснювати господарську діяльність та виконувати взяті на себе договірні зобов'язання. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов'язання.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов'язання.
Також, суд відхиляє доводи відповідача про повідомлення контрагентів про настання обставин непереборної сили шляхом оприлюднення відповідного повідомлення на своєму офіційному сайті, оскільки умовами Договору визначено чіткий порядок повідомлення іншої сторони договору про настання форс-мажорних обставин, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному Договором порядку про настання форс-мажорних обставин, а також відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, який би підтверджував що порушення зобов'язання за договором з боку відповідача сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин.
За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими, відтак, відхиляються судом.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності зі встановленими обставинами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
При цьому, суд відзначає, що усі інші доводи та заперечення сторін не спростовують зроблених судом висновків та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Отже, суд вважає, що у даній справі було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему Електронний суд до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 847 840,00 грн (1 059 800,00 грн*0,8).
Враховуючи те, що за подання даного позову підлягав сплаті судовий збір у максимальному розмірі та після часткового задоволення позовних вимог розмір судового збору не змінився, а відтак з відповідача підлягає стягненню вся сума судового збору, однак із урахуванням коефіцієнту пониження 0,8.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 847 840,00 грн, тоді як позивач не позбавлений права на звернення до суду із клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Городище-Пустоварівська аграрна компанія» (вул. Центральна, 51, с. Городище-Пустоварівське, Білоцерківський район, Київська обл., 09310) 74 411 528,22 грн основного боргу, 19 336 930,84 грн інфляційних втрат, 5 693 698,60 грн 3% річних та 847 840,00 грн судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 27.01.2026.
Суддя Т.Ю. Трофименко