Справа № 909/1178/25
22.01.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області
(вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська
область, 76608)
до відповідача: Приватного підприємства "ЧАС-Н"
(вул. Федоренка, буд. 10, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93408)
про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 104 474, 53 гривень,
за участю:
від позивача: Медицької Світлани Василівни,
від відповідача: представник в судове засідання не з'явився.
1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань технічними засобами.
2. Рішення у цій справі ухвалено за результатами оцінки поданих доказів.
3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.
І. СУТЬ СПОРУ
4. У вересні 2025 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернулася Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного підприємства "ЧАС-Н" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 104 474, 53 гривень.
ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
5. 01.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; розгляд справи по суті призначив на 06.11.2025; зобов'язав сторони подати заяви по суті спору, зокрема: відповідачу встановив 15 - ти денний строк з моменту вручення ухвали суду для подачі відзиву на позов.
6. 06.11.2025 судове засідання не відбулося, у зв'язку із повітряною тривогою на території Івано-Франківської області.
7. Ухвалою від 06.11.2025 суд призначив розгляд справи по суті на 02.12.2025.
8. 28.11.2025 за вх. № 19537/25 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
9. Ухвалою від 02.12.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 18.12.2025.
10. 12.12.2025 за вх. № 20406/25 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення у справі.
11. Ухвалою від 18.12.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 22.01.2026.
12. За наслідком судового засідання 22.01.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
13. В судові засідання представник відповідача жодного разу не з'явився.
14. Ухвали суду від 01.10.2025, 06.11.2025, 02.12.2025 та 18.12.2025 направлялися за місцем знаходження нерухомого майна, рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № R067010740654, № R067034033606, № R067049852638 та № R067064975673 - відповідно. Означені відправлення повернулися на адресу суду із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
15. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
16. До вказаного Переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України входить Сєвєродонецька міська територіальна громада Сєвєродонецького району Луганської області (з 24.02.2022, код UA44120110000010163).
17. Відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
18. На виконання вищезазначених положень, про дату, час та місце судових засідань у справі відповідач повідомлявся відповідними оголошеннями про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме, опублікованими на офіційному вебсайті Судової влади України 06.11.2025, 02.12.2025 та 18.12.2025.
19. Станом на 22.01.2025 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, свої пояснення стосовно позову до суду не подав.
20. Водночас, як визначено в частині 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
21. Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
22. Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (Рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"); організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення Суду у справі "Шульга проти України" № 16652/04, від 02.12.2010).
23. Враховуючи положення статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН
24. Позиція позивача. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач - Приватне підприємство "ЧАС-Н" набувши право власності на об'єкт нерухомого майна - склад-холодильник за адресою: АДРЕСА_1 "з", яке розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 2625887801:01:002:1289 комунальної форми власності з 04.09.2023 по 31.08.2025, належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на цю земельну ділянку. Відповідно, протягом цього часу не вносив плату за користування землею в розмірі, встановленому законодавством, внаслідок чого, вважає, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - Івано-Франківської територіальної громади зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за означений період в розмірі 104 474, 53 гривень, які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.
25. Позиція відповідача. Відзив на позов не подав, проти позову не заперечив.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
26. Відповідно до статей 12, 83 Земельного кодексу України, "Положення про Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства" Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради в редакції від 10.06.2022 № 101-25, "Порядку добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності Івано-Франківської міської територіальної громади", затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.06.2022 № 99-25, Департаментом комунальних ресурсів та сільського господарства було проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 2625887801:01:002:1289, що розміщена в с. Черніїв, вул. Сонячна, буд. 13 "з".
27. 25.10.2024, за результатами проведеного обстеження земельної ділянки складено акт № 130 обстеження земельної ділянки.
28. В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження, зокрема, встановлено таке:
- земельна ділянка використовується для обслуговування нежитлового приміщення складу - холодильника;
- відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо (№ 398440256 від 09.10.2024) ПП "ЧАС-Н", на підставі свідоцтва про право власності, є власником нерухомого майна: складу-холодильника. Дата державної реєстрації права - 20.11.2006. Нерухоме майно розміщено на обстежуваній земельній ділянці за адресою: Івано-Франківська територіальна громада, с. Черніїв, вул. Сонячна, буд. 13 "з";
- відповідно до інформації з Державного земельного кадастру (№ НВ-0002634042024 від 24.10.2024 р.) земельна ділянка в с. Черніїв на вул. Сонячній, буд. 13 "з", сформована, присвоєно кадастровий номер 2625887801:01:002:1289. Власником земельної ділянки є Територіальна громада села Черніїв в особі Черніївської сільської ради. Площа земельної ділянки становить 0, 1726 га. Цільове призначення земельної ділянки - 03.10. Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку. Вид використання: для обслуговування нежитлових приміщень. Дата державної реєстрації земельної ділянки: 04.07.2018. Дата державної реєстрації права оренди земельної ділянки: 10.09.2018. Договір оренди землі був укладений на земельну ділянку із зазначенням адреси нерухомого майна: вул. Сонячна, буд. 13 "з". На час складання акту обстеження земельної ділянки договір оренди землі не продовжено;
- відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта орендодавцем земельної ділянки площею 0, 1726 га кадастровий номер 2625887801:01:002:1289 є територіальна громада села Черніїв в особі Черніївської сільської ради. Реєстраційний номер нерухомого майна 1641474126258. Дата державної реєстрації земельної ділянки: 04.07.2018. Дата реєстрації речового права: 10.09.2018. Документи подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: 01-09/18 (91-61), виданий 03.09.2018. Видавник: Черніївська сільська рада та приватне підприємство "ЧАС-Н". Строк дії договору: 5 років;
- згідно рішення Івано-Франківської міської ради (№ 229-31 від 09.10.2019) "Про добовільне приєднання Черніївської сільської територіальної громади до Івано-Франківської міської територіальної громади" Черніївська сільська територіальна громада Тисменицького району Івано-Франківської області добровільно приєдналася до Івано-Франківської міської територіальної громади;
- земельна ділянка складної форми, огороджена, заїзд на ділянку здійснюється з вулиці Сонячної, межує: з північної сторони - із земельними ділянками комунальної власності (кадастровий номер 2625887801:01:002:1286) та приватної власності (кадастровий номер 2625887801:01:002:0229), зі східної сторони - з землями Івано-Франківської територіальної громади загального користування (дорога), з південної сторони - частково із земельною ділянкою приватної форми власності (кадастровий номер 2625887801:01:002:1158) та землями Івано-Франківської територіальної громади (прохід), з західної сторони - землями Івано-Франківської територіальної громади (прохід). На земельній ділянці ведеться господарська діяльність, ділянка частково засмічена ТПВ, автомобільними шинами та іншим сміттям.
- відповідно до даних, отриманих з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (лист № 11270/5/09-19-04-01-05 від 02.09.2024), за користування земельною ділянкою площею 0, 1726 га, кадастровий номер 2625887801:01:002:1289, за адресою: с. Черніїв, вул. Сонячна, буд. 13 "з", ПП "ЧАС-Н" в 2023 - 2024 роках декларування та сплату не здійснювало;
- згідно інформації Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (№ НВ-2600762462024 від 29.10.2024) нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0, 1726 га (кадастровий номер 2625887801:01:002:1289) складає: за 2024 рік - 1 016 511, 52 гривень.
29. Відтак, Приватне підприємство "ЧАС-Н", набувши право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 2625887801:01:002:1289) комунальної форми власності з 04.09.2023 по 31.08.2025, належним чином не оформило та не зареєструвало речові права па цю земельну ділянку, як це передбачено статтями 125, 126 Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі". Відповідно, протягом цього періоду не вносило плату за користування землею у розмірі, встановленому законодавством, внаслідок чого без достатньої правової підстави зберегло в себе грошові кошти у обсязі орендної плати.
30. Позивачем, відповідно до інформації та Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданими Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, здійснено розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території Івано-Франківської міської територіальної громади в період з 04.09.2023 по 31.08.2025, згідно з якого визначено, що означена сума становить 104 474, 53 гривень (розрахунок суми додано позивачем до позовної заяви).
31. З метою досудового врегулювання спору, 20.06.2025 товариству надсилалась претензія із пропозицією добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності.
32. Проте, надіслана позивачем претензія залишена без відповіді та задоволення.
33. З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області за захистом свого порушеного права.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Щодо правонаступництва Івано-Франківської міської ради.
34. Як встановлено судом вище, 03.09.2018 між ПП "ЧАС-Н" та Черніївською сільською радою був укладений договір оренди земельної ділянки № 01-09/18.
35. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо (№ 398440256 від 09.10.2024) ПП "ЧАС-Н", на підставі свідоцтва про право власності, є власником нерухомого майна: складу-холодильника. Дата державної реєстрації права - 20.11.2006. Нерухоме майно розміщено на земельній ділянці з кадастровим номером 2625887801:01:002:1289, яка розташована за адресою: Івано-Франківська територіальна громада, с. Черніїв, вул. Сонячна, буд. 13 "з".
36. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта орендодавцем земельної ділянки площею 0, 1726 га кадастровий номер 2625887801:01:002:1289 є територіальна громада села Черніїв в особі Черніївської сільської ради. Реєстраційний номер нерухомого майна 1641474126258. Дата державної реєстрації земельної ділянки: 04.07.2018. Дата реєстрації речового права: 10.09.2018. Документи подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: 01-09/18 (91-61), виданий 03.09.2018. Видавник: Черніївська сільська рада та приватне підприємство "ЧАС-Н". Строк дії договору: 5 років.
37. Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
38. Згідно із частинами 3, 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
39. Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
40. Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування", відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
41. Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області зареєстрована як юридична особа з організаційно-правовою формою - орган місцевого самоврядування, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не перебуває в процесі припинення, кінцеве рішення про державну реєстрацію припинення юридичної особи в реєстрі відсутнє.
42. Згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 09.10.2019 № 229-31 "Про добровільне приєднання Черніївської сільської територіальної громади до Івано-Франківської міської територіальної громади" Черніївська сільська територіальна громада Тисменицького району Івано-Франківської області добровільно приєдналася до Івано-Франківської міської територіальної громади.
43. В підпунктами 9, 11 пункту 61 розділу V Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою. Юридична особа - виконавчий комітет новообраної ради є правонаступником прав та обов'язків юридичних осіб - виконавчих комітетів рад, що припиняються, з дня затвердження новообраною радою персонального складу її виконавчого комітету.
44. За положеннями частини 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування", місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
45. Відповідно до частини 1 до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
46. Зважаючи на вказані законодавчі положення та беручи до уваги встановлені обставини справи, суд приходить до висновку що Івано-Франківська міська рада є правонаступником Черніївської сільської ради та належним позивачем у даних спірних правовідносинах.
Щодо суті спору.
47. Статтею 14 Конституції України врегульовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
48. Згідно з пунктом "б" статті 80 Земельного кодексу України (тут та надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
49. Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
50. За приписами частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
51. Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
52. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
53. Згідно із частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.
54. Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
55. Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
56. Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
57. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
58. Аналогічний висновок вказаний у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 909/910/17, від 25.05.2018 у справі № 922/2976/17, від 25.05.2018 у справі № 922/3413/17.
59. У справі, яка розглядається, Приватне підприємство "ЧАС-Н", набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці, після завершення дії договору оренди земельної ділянки № 01-09/18 (91-61) від 03.09.2018 не вчинило жодних дій на поновлення означеного договору оренди та належним чином не оформило правовідносин щодо користування земельною ділянкою.
60. Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані.
61. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
62. Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
63. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
64. Таким чином, положення статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
65. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
66. Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
67. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
68. Отже, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
69. Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
70. Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
71. Згідно із частинами 1 - 5, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
72. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
73. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
74. У справі, яка розглядається, установлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 2625887801:01:002:1289, площею 0, 1726 га на якій розташований об'єкт нерухомого майна, який належить відповідачу, та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, сформована (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру 04.07.2018.
75. У частині 6 статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
76. Згідно із положеннями частини 12 статті 186 Земельного кодексу України, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок погоджується у разі якщо поділ, об'єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у разі поділу, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем.
77. Докази поділу земельної ділянки площею 0, 1726 га з кадастровим номером 2625887801:01:002:1289 шляхом формування інших земельних ділянок, а також докази звернення Приватним підприємством "ЧАС-Н" до Івано-Франківської міської ради про надання відповідачу згоди на поділ означеної земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.
78. Зважаючи на викладене, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру суд не має.
79. Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
80. За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
81. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
82. Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
83. Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
84. Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
85. При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель", регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
86. Згідно із частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель", за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
87. За приписами частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель", витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
88. Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).
89. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
90. Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
91. При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
92. Водночас у пункті 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.
93. Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
94. З огляду на те, що земельне законодавство і Податкового кодексу України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
95. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
96. Як установив суд, розмір заявлених позовних вимог ґрунтується на наданих Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області інформації, за якою нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 0, 1726 га з кадастровим номером 2625887801:01:002:1289, становила: станом на 2023 рік - 967 185, 08 гривень; станом на 2024 рік - 1 016 511, 52 гривень; станом на 2025 рік - 1 138 034, 32 гривень.
97. Суд зауважує, що відповідач не надав жодних доказів, які б ставили під сумнів нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, яка визначена компетентними органами.
98. Як встановлено судом, Приватне підприємство "ЧАС-Н" будучи власником об'єкта нерухомого майна, у спірний період з 04.09.2023 по 31.08.2025 включно користувалось земельною ділянкою на якій ці об'єкти розташовані, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою та не сплачуючи в повному обсязі коштів за користування нею.
99. Відповідно до Додатку 3 до рішення Івано-Франківської міської ради від 23.12.2021 № 472-19, ставка річної оренди для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури встановлена у розмірі 5 %.
100. Розрахунок суми безпідставно збережених коштів перевірено судом та встановлено його відповідність вимогам законодавства. Отже, розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0, 1726 га з кадастровим номером 2625887801:01:002:1289, яка знаходиться за адресою: с. Черніїв, вул. Сонячна, буд. 13 "з", за період з 04.09.2023 по 31.08.2025 становить 104 474, 53 гривень.
101. За приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
102. Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
103. Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
104. Водночас, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
105. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
106. Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у п. 7.44. постанови від 16.02.2021 у справі № 927/645/19.
107. За правилами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
108. При цьому суд виходить з того, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Висновок суду.
109. Таким чином, здійснюючи системний аналіз положень чинного законодавства України, а також, як вбачається з встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати.
110. Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 2 422, 40 гривень покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області до Приватного підприємства "ЧАС-Н" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 104 474, 53 гривень - задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "ЧАС-Н" (вул. Федоренка, буд 10, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93408; ідентифікаційний код: 24679108) на користь Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004; ідентифікаційний код: 33644700) - 104 474, 53 гривень (сто чотири тисячі чотириста сімдесят чотири гривні п'ятдесят три копійки) безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, а також 2 422, 40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
6. Повний текст рішення складено - 27.01.2026.
Суддя В. В. Михайлишин