61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
27.01.2026 Справа №905/1201/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області
до відповідача: ОСОБА_1 , м.Краматорськ Донецької області
про стягнення 60018,36грн, з яких 51687,59грн - заборгованість за послугу постачання теплової енергії, 1099,55грн - заборгованість з плати за абонентське обслуговування, 1605,15грн - 3% річних, 5626,07грн - інфляційні втрати
без повідомлення (виклику) сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , м.Краматорськ Донецької області про стягнення 60018,36грн, з яких 51687,59грн - заборгованість за послугу постачання теплової енергії, 1099,55грн - заборгованість з плати за абонентське обслуговування, 1605,15грн - 3% річних, 5626,07грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №260 від 30.09.2008 про купівлю-продаж теплової енергії, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за період січень 2022 року - жовтень 2024 року у розмірі 51687,59грн та плати абонентського обслуговування в розмірі 1099,55грн, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду такі документи: договір №260 від 30.09.2008 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії з додатками та додатковими угодами до нього, акти-рахунки з доказами направлення, рішення Виконавчого комітету Краматорської міської ради №1602 від 30.12.2021 з пояснювальною запискою та №1264 від 06.10.2021, розпорядження міського голови Краматорської міської ради №18р від 16.03.2022, розпорядження Краматорської міської військової адміністрації №203-р від 22.03.2023, №63 від 17.10.2022, №726-р від 02.10.2023, №303-р від 26.03.2024 та №1194-р від 29.12.2023 з додатками.
Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України.
З дотриманням приписів статті 6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1201/25 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою господарського суду від 19.11.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
20.11.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду від 28.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1201/25 Справу №905/1201/25 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
22.01.2026 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, за змістом якого просить долучити до матеріалів справи акт-рахунок №260 від 30.04.2024 за квітень 2024 року.
На юридичну адресу відповідача 04.12.2025 судом направлено копію ухвали господарського суду від 28.11.2025, яка відповідно до зворотного повідомлення від 19.12.2025 отримано 09.12.2025.
Окрім цього, відповідач повідомлявся шляхом передачі телефонограми.
Також відповідач повідомлявся шляхом розміщення повідомлення-оголошення на сайті Господарського суду Донецької області.
Таким чином, судом вчинені усі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про відкрите судове провадження.
У встановлений судом строк від сторін клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надходило, відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи, що судом створені усі умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, заперечень від сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) не надходило, відзив від відповідача не надходив, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
30.09.2008 між фізичною особою-підприємцем Ткачовою Тетяною Анатоліївною (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (теплопостачальна організація) укладено договір №260 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії, відповідно до п.1.1 якого теплопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію споживачу до точки продажу (або до точки розподілу - у разі відсутності вузлів обліку) теплової енергії згідно додатку №1 «Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін», що є невід'ємною частиною цього договору, а споживач зобов'язався приймати та оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п.1.3 договору (в редакції додаткової угоди від 01.09.2020) споживач вносить плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги; плати за абонентське обслуговування в розмірі 35,77 гривень в т.ч. ПДВ. Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку послуги включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо. Внески за обслуговування вузлів комерційного обліку, які встановлені для відповідного будинку з розрахунку на один рік, коригуються щороку та підлягають обов'язковому встановленню органами місцевого самоврядування. Про скоригований розмір внесків, встановлений органами місцевого самоврядування, виконавець письмово повідомляє споживача. У разі встановлення органами місцевого самоврядування скоригованого розміру внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, протягом строку дії цього договору, новий розмір внесків застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається на об'єкти споживача в обсягах згідно додатку №2 «Перелік об'єктів та обсяги постачання теплової енергії», що є невід'ємною частиною договору, на такі потреби: опалення в опалювальний період, гаряче водопостачання протягом календарного року, за умовами цього договору.
Початок та закінчення опалювального періоду визначається погодинними умовами та встановлюються теплопостачальною організацією згідно рішення місцевих органів влади (п.2.3 договору).
Споживач теплової енергії зобов'язується протягом трьох робочих днів з моменту закінчення розрахункового періоду отримувати в теплопостачальній організації акти-рахунки та податкові накладні. У разі неотримання уповноваженим представником споживача акту-рахунку теплопостачальна організація надсилає акт-рахунок поштою. В такому разі акт-рахунок вважається отриманим і узгодженим на третю добу з моменту його надсилання (п.п.3.2.25 п.3.2 договору).
Згідно з п. 6.1 договору споживач здійснює розрахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання споживачем акту-рахунку за умовами цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.
Відповідно до 6.2 договору у випадку встановлення інших тарифів (ціна) на теплову енергію уповноваженими на це органами сторони застосовують нові тарифи (ціни) з моменту їх затвердження (погодження) уповноваженими на це органами без додаткового узгодження їх сторонами.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.4 договору).
За п. 6.5 договору споживач оплачує теплову енергію за тарифами (цінами), діючими у розрахунковий період.
Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє протягом одного календарного року з дня набрання його чинності.
Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до дня закінчення строку дії договору не заявила про його розірвання, договір вважається продовженим сторонами на наступний рік (п.п. 11.1-11.2 договору).
До договору сторонами підписано додатки, які є невід'ємною його частиною, а саме: №1 «Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності», №2 «Перелік об'єктів та обсяги постачання теплової енергії» (Додаток №1 в редакції додаткової угоди №2 від 01.01.2015 до договору).
Договір та додатки до нього підписані та скріплені печатками сторін без застережень та зауважень.
Рішенням Виконавчого комітету Краматорської міської ради №1264 від 06.10.2021 «Про початок опалювального періоду 2021/2022 років» розпочато опалювальний період 2021/2022 років після 16.10.2021.
Рішенням Виконавчого комітету Краматорської міської ради №1602 від 30.12.2021 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 20.10.2021 № 1359 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії для всіх категорій споживачів ТОВ «Краматорськтеплоенерго» на опалювальний період 2021/2022 років» встановлений тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів в розмірі 4150,56 грн/Гкал (без ПДВ).
Розпорядженням Краматорської міської військової адміністрації №63 від 17.10.2022 «Про початок опалювального періоду 2022-2023 років» рекомендовано ТОВ «Краматорськтеплонерго» почати опалювальний період 2022-2023 років з 01 листопада 2022 року.
Розпорядженням Краматорської міської військової адміністрації №203-р від 22.03.2023 «Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років» рекомендовано ТОВ «Краматорськтеплонерго» закінчити опалювальний період 2022-2023 років з 01 квітня 2023 року.
Розпорядженням Краматорської міської військової адміністрації №726-р від 02.10.2023 «Про початок опалювального періоду 2023-2024 років» рекомендовано ТОВ «Краматорськтеплонерго» почати опалювальний період 2023-2024 років з 01 листопада 2023 року.
Розпорядженням Краматорської міської військової адміністрації №303-р від 26.03.2024 «Про закінчення опалювального періоду 2023-2024 років» рекомендовано ТОВ «Краматорськтеплонерго» закінчити опалювальний період 2023-2024 років з 29 березня 2024.
В підтвердження виконання зобов'язань за договором №260 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 30.09.2008 позивач склав наступні акти-рахунки: №260 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 33,74грн (абонплата) та на суму 4714,50грн (послуга з постачання теплової енергії); №260 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 33,74грн (абонплата) та на суму 3519,86грн (послуга з постачання теплової енергії); №260 від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 33,74грн (абонплата) та на суму 3636,18грн (послуга з постачання теплової енергії); №260 від 30.04.2022 за квітень 2022 року на суму 33,74грн (абонплата) та на суму 817,7грн (послуга з постачання теплової енергії);№260 від 31.05.2022 за травень 2022 року на суму 33,74грн (абонплата);№260 від 30.06.2022 за червень 2022 року на суму 33,74грн (абонплата); №260 від 31.07.2022 за липень 2022 року на суму 33,74грн (абонплата); №260 від 31.08.2022 за серпень 2022 року на суму 33,74грн (абонплата); №260 від 30.09.2022 за вересень 2022 року на суму 33,74грн (абонплата); №260 від 31.10.2022 за жовтень 2022 року на суму 33,74грн (абонплата); №260 від 30.11.2022 за листопад 2022 року на суму 33,74грн (абонплата) та на суму 3008,91грн (послуга з постачання теплової енергії); №260 від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 33,74грн (абонплата) та на суму 3176,21грн (послуга з постачання теплової енергії); №260 від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 33,74грн (абонплата) та на суму 4730,98грн (послуга з постачання теплової енергії); №260 від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 33,74грн (абонплата) та на суму 5026,35грн (послуга з постачання теплової енергії); №260 від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 33,74грн (абонплата) та на суму 4171,49грн (послуга з постачання теплової енергії); №260 від 30.04.2023 за квітень 2023 року на суму -41,55грн (абонплата); №260 від 31.05.2023 за травень 2023 року на суму 33,74грн (абонплата); №260 від 30.06.2023 за червень 2023 року на суму 33,74грн (абонплата); №260 від 31.07.2023 за липень 2023 року на суму 33,74грн (абонплата); №260 від 31.08.2023 за серпень 2023 року на суму 33,74грн (абонплата); №260 від 30.09.2023 за вересень 2023 року на суму 33,74грн (абонплата); №260 від 31.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 30,68грн (абонплата); №260 від 30.11.2023 за листопад 2023 року на суму 30,68грн (абонплата) та на суму 1395,95грн (послуга з постачання теплової енергії); №260 від 31.12.2023 за грудень 2023 року на суму 30,68грн (абонплата) та на суму 5489,87грн (послуга з постачання теплової енергії); №260 від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 30,68грн (абонплата) та на суму 2814,49грн (послуга з постачання теплової енергії); №260 від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 30,68грн (абонплата) та на суму 4858,58грн (послуга з постачання теплової енергії); №260 від 31.03.2024 за березень 2024 року на суму 30,68грн (абонплата) та на суму 4552,3грн (послуга з постачання теплової енергії); №260 від 30.04.2024 за квітень 2024 року на суму 30,68грн (абонплата); №260 від 31.05.2024 за травень 2024 року на суму 30,68грн (абонплата); №260 від 30.06.2024 за червень 2024 року на суму 30,68грн (абонплата); №260 від 31.07.2024 за липень 2024 року на суму 30,68грн (абонплата); №260 від 31.08.2024 за серпень 2024 року на суму 30,68грн (абонплата); №260 від 30.09.2024 за вересень 2024 року на суму 30,68грн (абонплата); №260 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року на суму 30,68грн (абонплата).
Акти-рахунки підписані з боку позивача.
Також, відповідно до акту-рахунку №260 від 31.01.2022 у відповідача наявне сальдо на 01.01.2022 за послуги з постачання теплової енергії в загальному розмірі 3054,22грн та за абонплату в загальному розмірі 67,46грн.
Окрім цього, у вищезазначених актах-рахунках вказано про часткову сплату відповідачем послуги з постачання теплової енергії в січні 2022 року на загальну суму 1400грн, в лютому 2022 року на загальну суму 400грн, в січні 2023 року на загальну суму 440грн та в квітні 2023 року на загальну суму 1000грн.
Як вказує позивач акти-рахунки спрямовані відповідачу за місцем реєстрації, на підтвердження чого позивач надав до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист зі штампом АТ «Укрпошта» та фіскальний чек про відправлення поштової кореспонденції від 01.11.2025.
За розрахунком позивача у відповідача обліковується заборгованість за надання послуги з постачання теплової енергії у загальному розмірі 51687,59грн та заборгованість з плати за абонентське обслуговування у загальному розмірі 1099,55грн.
Позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов договору №260 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 30.09.2008 в частині повної та своєчасної оплати послуг з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування у січні 2022 року - жовтні 2024 року, звернувся до суду з відповідним позовом.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір №260 від 30.09.2008, який за своєю правовою природою є договором поставки енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» виробництвом теплової енергії є господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачанням теплової енергії (теплопостачанням) є господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води тощо, також є предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
За приписами ст.12 Закону «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з ч. 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 затверджено «Правила надання послуги з постачання теплової енергії» (Правила).
Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати (п.1 Правил).
Пунктами 33,36 Правил передбачено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Рахунки на оплату послуг формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач склав акти-рахунки з послуги постачання теплової енергії.
Матеріалами справи підтверджується, що акти-рахунки спрямовані відповідачу за місцем реєстрації, на підтвердження чого позивач надав до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист зі штампом АТ «Укрпошта» та фіскальний чек про відправлення поштової кореспонденції від 01.11.2025.
Приписами частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Отже, умовами договору №260 від 30.09.2008 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії визначені порядок та строки оплати послуг, які підлягають застосуванню у спірному випадку.
У п.п.3.2.25 п.3.2 договору сторони погодили, що споживач теплової енергії зобов'язується протягом трьох робочих днів з моменту закінчення розрахункового періоду отримувати в теплопостачальній організації акти-рахунки та податкові накладні. У разі неотримання уповноваженим представником споживача акту-рахунку теплопостачальна організація надсилає акт-рахунок поштою. В такому разі акт-рахунок вважається отриманим і узгодженим на третю добу з моменту його надсилання.
Згідно з п. 6.1 договору споживач здійснює розрахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання споживачем акту-рахунку за умовами цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.
Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем актів-рахунків.
Одночасно, враховуючи направлення актів-рахунків 01.11.2025, такі рахунки вважаються отриманими 04.11.2025 відповідно до п.п.3.2.25 п.3.2 договору.
Отже, з урахуванням умов п. 6.1 договору, строк оплати послуги з постачання теплової енергії є таким, що настав 07.11.2025 (включно).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, відповідач частково здійснив сплату послуг з постачання теплової енергії в січні 2022 року на загальну суму 1400грн, в лютому 2022 року на загальну суму 400грн, в січні 2023 року на загальну суму 440грн та в квітні 2023 року на загальну суму 1000грн.
Докази сплати заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 51687,59грн відповідачем не надані.
Отже, позовні вимоги про стягнення боргу за послуги з постачання теплової енергії є правомірними та обґрунтованими.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості з оплати за абонентське обслуговування в загальному розмірі 1099,55грн, суд зазначає наступне.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Розмір плати за абонентське обслуговування встановлено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плату за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами». Нарахування здійснюється щомісяця протягом року у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.1.3 договору (в редакції додаткової угоди від 01.09.2020) споживач вносить плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги; плати за абонентське обслуговування в розмірі 35,77 гривень в т.ч. ПДВ. Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку послуги включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо. Внески за обслуговування вузлів комерційного обліку, які встановлені для відповідного будинку з розрахунку на один рік, коригуються щороку та підлягають обов'язковому встановленню органами місцевого самоврядування. Про скоригований розмір внесків, встановлений органами місцевого самоврядування, виконавець письмово повідомляє споживача. У разі встановлення органами місцевого самоврядування скоригованого розміру внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, протягом строку дії цього договору, новий розмір внесків застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
Суд встановив, що відповідно до вищевказаних актів-рахунків, позивачем нараховано плату за абонентське обслуговування за період січень 2022 року - жовтень 2024 року в загальному розмірі 1099,55грн.
Розмір заборгованості з абонентського обслуговування відповідачем не заперечується та не спростовується.
Доказів проведення оплати за абонентське обслуговування в сумі 1099,55грн, суду не надано і матеріали справи таких не містять.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині плати за абонентське обслуговування підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також позивач заявив до стягнення 3% річних у загальному розмірі 1605,15грн, з яких нараховані на борг 51687,59грн за період прострочення з 01.11.2024 по 13.11.2025, а також інфляційні втрати у розмірі 5626,07грн, що нараховані на борг 51687,59грн за період прострочення з 01.11.2024 по 13.11.2025.
Контррозрахунки 3% річних та інфляційних втрат відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, суд встановив, що розрахунок є неправильним, оскільки позивачем невірно визначено початкову дату виникнення прострочення виконання зобов'язань.
Як наведено судом вище, строк оплати послуги з постачання теплової енергії є таким, що настав 07.11.2025 (включно), відтак, зобов'язання є простроченим з 08.11.2025.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за належний період з 08.11.2025 по 13.11.2025 на суму заборгованості 51687,59грн, суд встановив, що належний розмір 3% річних становить 25,49грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у підлягають частковому задоволенню.
Інфляційні втрати за період з 08.11.2025 по 13.11.2025 не нараховуються, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо підсудності такого спору, слід зазначити про таке.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП (навіть ліквідований, як у даному випадку) відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Господарський суд має юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України спору, у якому стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала у постановах від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18, від 5 червня 2019 року у справі №904/1083/18, від 9 жовтня 2019 року у справі №127/23144/18.
У постанові Верховного Суду від 07 березня 2023 року у справі № 904/587/22 вказано, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації ФОП така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною у справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такому статусі у всіх правовідносинах. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
Судом встановлено, що відповідач припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця 09.06.2021.
Одночасно, зобов'язання з оплати послуг за постачання теплової енергії та абонплати виникли за період січень 2022 року - жовтень 2024 року.
Судом встановлено, що у правовідносинах, які виникли на підставі договору №260 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 30.09.2008 відповідач виступала у якості фізичної особи-підприємця.
Доказів повідомлення відповідачем позивача про припинення своєї господарської діяльності, а також доказів звернення до позивача про розірвання договору, матеріали справи не містять.
При цьому, суд враховує, що відповідач продовжував частково сплачувати надані послуги за спірним договором у період після припинення своєї господарської діяльності.
Таким чином, враховуючи, що послуги з постачання теплової енергії надавались відповідачу для здійснення саме підприємницької діяльності, зобов'язання у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суд дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 52812,63грн, з яких 51687,59грн - заборгованість за послугу постачання теплової енергії, 1099,55грн - заборгованість з плати за абонентське обслуговування, 25,49грн - 3% річних.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області до ОСОБА_1 , м.Краматорськ Донецької області про стягнення 60018,36грн, з яких 51687,59грн - заборгованість за послугу постачання теплової енергії, 1099,55грн - плата за абонентське обслуговування, 1605,15грн - 3% річних, 5626,07грн - інфляційні втрати, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області (84320, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 8-Д, ідентифікаційний код 34657789) 51687,59грн - заборгованість за послугу постачання теплової енергії, 1099,55грн - заборгованість з плати за абонентське обслуговування, 25,49грн - 3% річних та судовий збір у розмірі 2131,57грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Чернова
Рішення складено та підписано 27.01.2026.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.