вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
27.01.2026 Справа № 904/4903/25
За позовом Керівника Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача Кам'янської міської ради, Дніпропетровська область, м. Кам'янське
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНФ», Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення орендної плати
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Бублич А.В.
Представник:
прокурор: Бурлаченко О.Л.;
від позивача: Жежель С.С. ;
від відповідача: не з'явився;
Керівник Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача Кам'янської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНФ» і просить суд стягнути заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:03:035:0101 за період з 01.09.2022 по 31.10.2024 у розмірі 59 093, 55 грн.
Ухвалою суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНФ» надійшла заява про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
23.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНФ» надійшов відзив на позовну заяву.
29.09.2025 від Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 08.10.2025 суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду у підготовчому засіданні на 04.11.2025
В судове засідання 04.11.2025 з'явився прокурор та представники позивача.
Ухвалою суду від 04.11.2025 відкладено підготовче засідання до 01.12.2025.
В судове засідання 01.12.2025 з'явився прокурор, представник позивача, представник відповідача та надали усні пояснення по справі.
Ухвалою суду від 01.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в засіданні на 25.12.2025.
18.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНФ» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 22.12.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНФ» про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/4903/25 в режимі відеоконференції.
В судове засідання з'явився прокурор та повноважні представники сторін.
В судовому засіданні 25.12.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву до 27.01.2025.
В судове засідання 27.01.2025 з'явились прокурор та повноважний представник позивача, представник відповідача явку в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення цього судового засідання був повідомлений судом належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Тож, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Суд наголошує на тому, що сторони скористались своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.
В ході судового засідання 27.01.2025 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 27.01.2026 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція прокурора, викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з 01.09.2022 по 24.11.2024 користується земельною ділянкою розташованою за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, 351-А, площею 0, 1187 га, кадастровий номер 1210400000:03:035:0101 на якій знаходяться належні йому на праві власності об'єкти та не сплачує грошові кошти за користування зазначеною ділянкою.
Позиція відповідача
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог за таких обставин, що хоч і дійсно, 16.09.2020 ТОВ “ДНФ» придбало нерухомість, розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 1210400000:03:035:0101, проте, відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України (у редакції станом на 16.09.2020) та ст. 377 ЦК України (у редакції станом на 16.09.2020) до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, а не автоматична заміна орендаря у договорі оренди земельної ділянки, як це зазначено прокурором.
Таким чином, на думку відповідача, жодних майнових втрат чи шкоди, як це зазначено прокурором у позовній заяві, Кам'янська територіальна громада з 2020 року не несла. А не сплата орендної плати за 2022 рік спочатку була зумовлена повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, а в подальшому, в т.ч. у 2023 році, безпосередніми діями самої Кам'янської міської ради, яка не визначившись з правовою позицією, об'єктивною зміною умов господарювання та обстановки в країні допустила виникнення спору та передала його вирішення до суду, тим самим поставивши ТОВ “ДНФ», як власника майна у не визначену ситуацію, принаймні до вирішення спору судом.
Відповідач зауважив, що, відповідно до умов вищевказаного договору та рішення Кам'янської міської ради Дніпропетровської області № 1122-35/VIII від 16.06.2023, дія договору оренди земельної ділянки № 13016 від 05.01.2015 припинена 05.07.2023, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №338308330 від 07.07.2023. Згідно з яким інше речове право за № 8785303, зареєстроване 17.02.2015 на підставі вищевказаного договору оренди землі, припинено.
Таким чином, за твердженням відповідача, правові підстави для стягнення орендної плати за вищевказаним договором після припинення його дії, тобто з 05.07.2023 відсутні. Оскільки з даної дати припинилися всі права та обов'язки між сторонами окрім тих, які виникли під час його дії.
Відповідач вказав, що оскільки відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України (у редакції станом на 16.09.2020) та ст. 377 ЦК України (у редакції станом на 16.09.2020) до ТОВ “ДНФ» перейшло право користування земельною ділянкою та орендна плата за період з 01.09.2022 по 04.07.2023 не була сплачена ані ТОВ “КИ.МОД» як титульним орендарем, як це було у 2020-2021 роках, ані ТОВ “ДНФ», то ТОВ “ДНФ» не заперечує щодо сплати орендної плати за вказаний період, тобто з 01.09.2022 по 04.07.2023 включно.
Крім того, відповідач вважає, що прокурором при визначені ціни позову неправильно та неправомірно визначено розмір орендної плати.
Відповідач наполягає на тому, що розміром орендної плати, яка повинна була сплачуватися за договором, є саме її розмір, визначений сторонами у п. 4.1. Договору з урахуванням п. 4.2. (індексація).
Відповідач зазначає, що орендна плата за вищевказану земельну ділянку протягом 2020 - 2023 повністю декларувалася та сплачувалась до місцевого бюджету ТОВ «КИ.МОД», а у 2024 та 2025 році ТОВ «ДНФ». Так, у 2022-2023 роках ТОВ «КИ.МОД» сплачено 22 221,59 грн з 21255,42 (9886,24 + 11369,18) грн потрібних, тобто мається навіть переплата, а за 2024-2025 ТОВ «ДНФ» на сьогоднішній день сплачено 31 546,00 гривень, що також в повній мірі покриває плату за землю за даний період.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
05.01.2015 між Дніпродзержинською міською радою, в подальшому перейменовано на Кам'янську міську раду, (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 13016.
Згідно з п. 1.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: вул. Широка, 351-А, м. Дніпродзержинськ, кадастровий номер 1210400000:03:035:0101, згідно з планом земельної ділянки, що додається.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 1187 га для розміщення причальної стінки вантажних причалів з будівлею диспетчерської (клієнтурський порт).
Так, пунктом 2.2 договору (в редакції додаткової угоди № 8773 від 02.08.2021) визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 20.01.2021 становить 224 687, 23 грн.
Пунктом 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 8773 від 02.08.2021) визначено, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету у розмірі 8 987, 49 грн./рік без ПДВ, яка визначається відповідно до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VІ “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська», ст. 288 Податкового кодексу України.
Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 4.2. договору).
Як зазначає прокурор, орендодавець виконав умови договору, за актом прийому-передачі земельної ділянки від 05.01.2015 передав орендарю об'єкт оренди.
18.02.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено реєстрацію речового права (права оренди земельної ділянки) на підставі договору оренди землі № 13016 від 05.01.2015 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 578344412104, номер запису про речове право 8785303).
В подальшому, 16.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “КИ.МОД» до Товариством з обмеженою відповідальністю “ДНФ» укладено договір купівлі-продажу вищезазначеної причальної стінки вантажних причалів з будівлею диспетчерської (клієнтурський порт), яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 1210400000:03:035:0101 за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ), вулиця Широка, будинок 351-А.
Прокурор зазначає, що при переході права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ), вулиця Широка, будинок 351-А, до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНФ» перейшло і право оренди земельної ділянки за цією адресою та відбулась автоматична заміна орендаря у договорі оренди земельної ділянки.
Отже, з моменту набуття права власності на причальну стінку вантажних причалів з будівлею диспетчерської (клієнтурський порт) (16.09.2020) Товариством з обмеженою відповідальністю “ДНФ» набуто й обов'язок сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташована причальна стінка вантажних причалів з будівлею диспетчерської (клієнтурський порт).
В порушення умов вищезазначеного договору оренди Товариством з обмеженою відповідальністю “ДНФ» з моменту набуття права власності на майно орендну плату за землю в період з 16.09.2020 до 31.10.2024 (закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки №13016 від 05.01.2015) не сплачує, чим спричиняє шкоду майновим правам територіальної громади міста Кам'янське в особі Кам'янської міської ради на отримання доходу у вигляді орендної плати, та порушує вимоги земельного законодавства та істотні умови договору оренди.
Відповідно до наданих прокурором витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0101 у 2023 році у розмірі 682 157, 03 грн. (витяг від 10.03.2023 № НВ-1200257812023).
З 01.07.2018 на підставі рішення міської ради від 22.06.2018 № 1105-25/VII ставка орендної плати за земельні ділянки у відсотках (%) від нормативної грошової оцінки - 4%.
Розрахунок орендної плати, що мала бути сплачена орендарем у період з 01.09.2022 по 31.10.2024, зроблений прокурором таким чином:
Розмір орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно становить: 682157, 03 грн / 1,15 = 53 810 97,32 грн.
593180, 03 грн х 4% = 23 727,20 грн.
Прокурором виключено із зазначеної суми розмір орендної плати (поза межами строку позовної давності).
Відповідно сума орендної плати за землю за 2022 рік становить 7 909, 07 грн. (за період з 01.09.2022 по 31.12.2022 включно).
Орендна плата за 2023 рік за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно складає: 682 157, 03 грн х 4% = 27 286, 28 грн.
Орендна плата за 2024 рік за період з 01.01.2024 по 31.10.2024 включно складає:
682157, 03 грн х 1,051 = 716 947, 04 грн.
716 947, 04 грн х 4% = 28 677, 88 грн.
2 389, 82 грн/міс х 10 міс. = 23 898, 20 грн. - за 10 місяців 2024 року.
Всього, за розрахунком прокурора, за період з 01.09.2022 по 31.10.2024 орендар мав сплатити орендодавцю орендну плату у загальному розмірі 59 093, 55 грн.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання та не сплатив орендодавцю орендну плату у встановлені строки та розмірі, що і стало причиною виникнення спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
05.01.2015 між Дніпродзержинською міською радою, в подальшому перейменовано на Кам'янську міську раду, (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 13016.
Відповідно до п. 3.1 договору, договір укладається строком до 31.10.2024.
Згідно з п. 1.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: вул. Широка, 351-А, м. Дніпродзержинськ, кадастровий номер 1210400000:03:035:0101, згідно з планом земельної ділянки, що додається.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 1187 га для розміщення причальної стінки вантажних причалів з будівлею диспетчерської (клієнтурський порт).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно з положеннями статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
На виконання умов договору оренди, орендодавець за актом прийому-передачі земельної ділянки від 05.01.2015 передав орендарю об'єкт оренди.
18.02.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено реєстрацію речового права (права оренди земельної ділянки) на підставі договору оренди землі № 13016 від 05.01.2015 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 578344412104, номер запису про речове право 8785303).
В подальшому, 16.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “КИ.МОД» до Товариством з обмеженою відповідальністю “ДНФ» укладено договір купівлі-продажу вищезазначеної причальної стінки вантажних причалів з будівлею диспетчерської (клієнтурський порт), яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 1210400000:03:035:0101 за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ), вулиця Широка, будинок 351-А.
Згідно із частиною першою статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Так, за частиною першою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною першою статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Отже, у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на це майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 922/510/19.
У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17 від 06.03.2019 у справі № 914/2687/17, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19.
Враховуючи викладене, після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 26.11.2019 у справі №917/92/19, від 18.02.2020 у справі № 907/132/19).
Таким чином, після проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості та переходу до нового власника відповідно до ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України прав і обов'язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі.
При цьому, укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони договору чинним законодавством України не передбачено, відтак не є обов'язковим (подібний правовий висновок щодо застосування ч.2 ст. 651 ЦК України у правовідносинах щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема, заміни орендаря у договорі оренди в судовому порядку шляхом визнання укладеним договору оренди (додаткової угоди до договору) викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №904/385/24 за позовом Кам'янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вул. Широка, 351-А, площею 0, 1187 га, для розміщення будівель та споруд, в редакції Кам'янської міської ради встановлено, що враховуючи те, що на момент прийняття судом рішення у цій справі договір оренди земельної ділянки № 13016 від 05.01.2015, за яким земельна ділянка з кадастровим номером 1210400000:03:035:0101 була надана в оренду попередньому її користувачу (попередньому власнику нерухомого майна), був чинним, відповідно, такий договір був чинним і для відповідача, як нового власника нерухомого майна, а отже, відсутні підстави для визнання укладеним ще одного договору оренди тієї самої земельної ділянки.
Колегія суддів апеляційного суду погодилася із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень позивача стосовно того, що відповідно до умов п. 12.3. договору оренди від 15.01.2015, останній припинив свою дію в зв'язку з продажем будівель та споруд, що розташовані на орендованій земельній ділянці, оскільки в контексті імперативних положень ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" наведений пункт договору слід розуміти таким чином, що в разі продажу розташованих на орендованій ділянці об'єктів нерухомості, договір оренди припиняється не в цілому, а лише в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.
Так само, з наведених підстав, для чинності договору оренди № 13016 від 05.01.2015 не має значення і рішення Кам'янської міської ради № 1122-35/VII від 16.06.2023.
Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вищевказані обставини, встановлені судовими рішеннями під час розгляду справи №904/385/24, є преюдиційними для суду у справі № 904/4886/25 під час встановлення факту чинності договору оренди № 13016 від 05.01.2015.
А отже, з моменту набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНФ" права власності на спірні будівлі та споруди до останнього перейшли усі права та обов'язки орендаря за договором оренди № 13016 від 05.01.2015 і такий договір був чинним протягом спірного періоду (з 01.09.2022 по 31.10.2024).
Щодо заперечень відповідача про наявності у нього обов'язку сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:03:035:0101 за період з 01.09.2022.
Так, пунктом 2.2 договору (в редакції додаткової угоди № 8773 від 02.08.2021) визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 20.01.2021 становить 224 687, 23 грн.
Пунктом 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 8773 від 02.08.2021) визначено, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету у розмірі 8 987, 49 грн./рік без ПДВ, яка визначається відповідно до рішення міської ради від 12.07.2013 № 842-38/VІ “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська», ст. 288 Податкового кодексу України.
Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 4.2. договору).
Згідно з п. 4.3 договору, орендна плата сплачується за фактичне користування земельною ділянкою у строки, визначені Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 4.4. договору, розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема:
- підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п.п. 4.4.3);
- затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.
Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на якій індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативно - правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (статті 13 цього Закону); нормативно - грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Частиною другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з частиною третьою статті 23 цього Закону, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.
Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів № 489 (зі змінами та доповненнями, який діяв у відповідний період). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу II Порядку № 489).
Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн=(В*Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК (пункт 3 розділу II Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов'язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489).
Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема вказано: "Витяг сформовано" із зазначенням дати його формування.
Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 № 835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.
Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земель.
Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюють під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.
Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативно грошову оцінку земель.
Відповідно до пункту 179 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надають органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.
Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Отже, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку.
З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 904/914/2848/22 викладено правовий висновок про те, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.
Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.
За подібних обставин належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.
Відповідно до наданого витягу № НВ-1200257812023 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0101 у 2023 році у розмірі 682 157, 03 грн.
З 01.07.2018 на підставі рішення міської ради від 22.06.2018 № 1105-25/VII ставка орендної плати за земельні ділянки у відсотках (%) від нормативної грошової оцінки - 4%.
Розрахунок орендної плати, що мала бути сплачена орендарем у період з 01.09.2022 по 31.10.2024, зроблений прокурором таким чином:
Розмір орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно становить: 682157, 03 грн / 1,15 = 53 810 97,32 грн.
593180, 03 грн х 4% = 23 727,20 грн.
Прокурором виключено із зазначеної суми розмір орендної плати (поза межами строку позовної давності).
Відповідно сума орендної плати за землю за 2022 рік становить 7 909, 07 грн. (за період з 01.09.2022 по 31.12.2022 включно).
Орендна плата за 2023 рік за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно складає: 682 157, 03 грн х 4% = 27 286, 28 грн.
Орендна плата за 2024 рік за період з 01.01.2024 по 31.10.2024 включно складає:
682157, 03 грн х 1,051 = 716 947, 04 грн.
716 947, 04 грн х 4% = 28 677, 88 грн.
2 389, 82 грн/міс х 10 міс. = 23 898, 20 грн. - за 10 місяців 2024 року.
Всього, за розрахунком прокурора, за період з 01.09.2022 по 31.10.2024 орендар мав сплатити орендодавцю орендну плату у загальному розмірі 59 093, 55 грн.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку орендної плати та встановлено, що він виконаний правильо.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання та не сплатив орендодавцю орендну плату у встановлені строки та розмірі.
За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" утворилась заборгованість перед Кам'янською міською радою Дніпропетровської області зі сплати орендних платежів у розмірі 59 093, 55 грн.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників спору та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірн Усі інші міркування, доводи та обґрунтування учасників справи судом враховані, проте є такими, що не впливають на висновки суду у даному рішенні щодо оцінки спірних правовідносин в контексті існуючого спору.
Усі інші міркування, доводи та обґрунтування учасників справи судом враховані, проте є такими, що не впливають на висновки суду у даному рішенні щодо оцінки спірних правовідносин в контексті існуючого спору.
Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнути заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою підлягають задоволенню у розмірі 59 093, 55 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору і за подання заяви про забезпечення позову покладаються на відповідача.
Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" (50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборна, буд. 4, код ЄДРПОУ 43288066) на користь Кам'янської міської ради Дніпропетровської області (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, майдан Петра Калнишевського, 2; код ЄДРПОУ 24604168) суму основної заборгованості з орендної плати у розмірі 59 093, 55 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" (50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборна, буд. 4, код ЄДРПОУ 43288066) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (місце реєстрації: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 3 028 грн та витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 211,20 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення 28.01.2026
Суддя В.І. Ярошенко