Рішення від 26.01.2026 по справі 902/1380/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" січня 2026 р. Cправа № 902/1380/25

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: керівника Жмеринської окружної прокуратури (вул. Національна, 6А, м. Жмеринка, Жмеринський район, Вінницька область, 23100) в інтересах держави в особі Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (вул. Коцюбинського, 23, с. Мурафа, Жмеринський район, Вінницька область, 23530)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові Мінерали" (вул. Зарічна, 1А, с. Мурафа, Жмеринський район, Вінницька область, 23530)

про стягнення 2 675 316,52 грн

за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,

представників сторін:

прокурора Кавун О.І. за посвідченням;

позивача не з'явився;

відповідача Богуцький О.Ю. згідно ордеру (в режимі відеоконференції).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №52/2-1392вих-25 від 02.10.2025 керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові Мінерали" про стягнення 2 675 316,52 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 0525381800:01:001:0638 (площею 17,4282 га) та 052383000:01:002:0136 (площею 29,8166 га) за період з 01.11.2023 по 01.07.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.

Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/1380/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 04.11.2025, про що 09.10.2025 постановив відповідну ухвалу.

09.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання № б/н від 09.10.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/10906/25 від 09.10.2025) про повернення позовної заяви № 52/2-1392вих-25 від 02.10.2025 керівника Жмеринської окружної прокуратури та доданих до неї документів.

20.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від прокурора надійшло заперечення № 02.52/2-1476вих-25 від 17.10.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/11318/25 від 20.10.2025) на клопотання відповідача щодо повернення позовної заяви.

21.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 21.10.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/11399/25 від 21.10.2025).

27.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від прокурора надійшла відповідь на відзив № 02.52/2-1531ВИХ-25 від 24.10.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 24.10.2025) (вх. номер канц. суду 01-34/11568/25 від 27.10.2025).

29.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання № б/н від 29.10.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/11711/25 від 29.10.2025) про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі.

29.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив № б/н від 29.10.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/11714/25 від 29.10.2025).

03.11.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від прокурора надійшли додаткові пояснення № 02.52/2-1559ВИХ-25 від 31.10.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 31.10.2025) (вх. номер канц. суду 01-34/11819/25 від 03.11.2025).

03.11.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від прокурора надійшло заперечення № 02.52/2-15ВИХ-25 від 03.11.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/11896/25 від 03.11.2025) на клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі.

За результатами слухання справи 04.11.2025, з урахуванням клопотання відповідача, судом відкладено підготовче судове засідання на 04.12.2025, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

За підсумками судового засідання 04.12.2025 судом відмовлено у задоволенні клопотання № б/н від 09.10.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/10906/25 від 09.10.2025) про повернення позовної заяви № 52/2-1392вих-25 від 02.10.2025, поданої керівником Жмеринської окружної прокуратури, а також клопотання № б/н від 29.10.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/11711/25 від 29.10.2025) про призначення судової земельно-технічної експертизи. Одночасно судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.01.2026, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

13.01.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення № б/н від 13.01.2026 (вх. номер канц. суду 01-34/360/26 від 13.01.2026).

15.01.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Державного підприємства "Мурафський кар'єр" надійшла заява № б/н від 14.01.2026 (документ сформований в системі "Електронний суд" 14.01.2026) (вх. номер канц. суду 01-34/419/26 від 15.01.2026) про поновлення строку на вступ у справу № 902/1380/25 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, та про залучення Державного підприємства "Мурафський кар'єр" до участі у справі № 902/1380/25 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

На визначену судом дату (15.01.2026) представник відповідача з'явився в режимі відеоконференції. Прокурор у справі взяв участь в судовому засіданні в залі суду.

Позивач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 04.12.2025, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронного кабінету позивача - 05.12.2025 о 19:24 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 08.12.2025.

Дослідивши у судовому засіданні 15.01.2026 заяву № б/н від 14.01.2026 (вх. номер канц. суду 01-34/419/26 від 15.01.2026), суд відмовив у її задоволенні, про що постановив відповідну ухвалу в протокольній формі.

Того ж дня, 15.01.2026, у судовому засіданні суд заслухав вступне слово прокурора та представника відповідача, провів стадію безпосереднього дослідження доказів, після чого розпочав судові дебати, у межах яких прокурор та представник відповідача виступили з промовами.

По завершенні судових дебатів суд, відповідно до частини першої статті 219 Господарського процесуального кодексу України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 26.01.2026 о 12 год 00 хв.

У судовому засіданні 26.01.2026 суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в позовній заяві зазначає, що ТОВ "Будівельна компанія "Нові Мінерали" у період з 01.11.2023 по 01.07.2025 користувалося земельними ділянками комунальної власності з кадастровими номерами 0525381800:01:001:0638 площею 17,4282 га та 0525383000:01:002:0136 площею 29,8166 га без оформлення правовстановлюючих документів та без внесення плати за землю.

За результатами роботи комісії з визначення розміру збитків встановлено, що сума безпідставно збережених коштів становить 2 675 316,52 грн. Вказана сума відповідачем у добровільному порядку не сплачена, заяв про надання розстрочки не подано, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеної суми.

Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що прокурором не доведено наявності порушеного державного інтересу. На думку відповідача, посилання прокурора на ослаблення дохідної частини місцевого бюджету чи потенційне зростання потреби у державному фінансуванні мають припущений характер і не підтверджують конкретного та реального порушення інтересів держави.

Сам по собі факт недоотримання коштів місцевим бюджетом не створює автоматично державного інтересу, оскільки держава не несе фінансових зобов'язань за видатками місцевих бюджетів.

Крім того, відповідач вказує, що відсутність звернення Мурафської сільської ради до суду не свідчить про неналежний захист її інтересів, а тому прокурором не доведено наявності підстав для представництва інтересів держави у цій справі.

Також відповідач зазначає, що у спірний період він не користувався земельними ділянками з кадастровими номерами 0525381800:01:001:0638 та 0525383000:01:002:0136. Єдиним доказом користування, наданим прокурором, є акт обстеження земельних ділянок від 16.10.2023, який, на думку відповідача, не є належним доказом, оскільки складений без участі представника відповідача, не містить визначення меж, площі та характеру використання земельних ділянок.

Відповідач наголошує, що постійним землекористувачем спірних земельних ділянок є Державне підприємство "Мурафський кар'єр", право якого підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 25.01.1982.

Відповідач вказує, що єдино можливою формою користування спірними земельними ділянками для здійснення господарської діяльності з видобування корисних копалин є встановлення земельного сервітуту.

При цьому Мурафська сільська рада, відмовивши відповідачу у встановленні сервітутів, одночасно вимагає сплати коштів за нібито користування цими ж земельними ділянками, що, на переконання відповідача, суперечить принципу заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium).

Відповідач також заперечує проти розрахунку плати за землю, здійсненого прокурором, зазначаючи, що він проведений виходячи з усієї площі земельних ділянок, тоді як площа, необхідна для обслуговування розташованих на них об'єктів нерухомого майна, є значно меншою.

На думку відповідача, у зв'язку з неподанням позивачем доказів щодо відповідної площі та альтернативного розрахунку, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.

Прокурор, заперечуючи доводи відповідача у відповіді на відзив, наголошує, що Мурафська сільська рада, будучи уповноваженим органом у спірних правовідносинах, не вжила належних заходів судового захисту через відсутність фінансування та тривалу відсутність юриста, що підтверджується офіційним листуванням.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, прокурор вважає наявними достатні підстави для представництва інтересів держави в особі Мурафської сільської ради.

Прокурор також зазначає, що відповідач після набуття 04.10.2023 права власності на єдиний майновий комплекс ДП "Мурафський кар'єр" фактично використовує земельні ділянки комунальної власності без оформлення правовстановлюючих документів та без внесення плати за землю.

Обов'язок звернутися до органу місцевого самоврядування з метою оформлення права землекористування у тридцятиденний строк передбачений ч. 11 ст. 120 Земельного кодексу України, проте відповідачем він виконаний не був.

Заперечуючи доводи відповідача щодо неналежності акту обстеження земельних ділянок від 16.10.2023, прокурор вказує, що вказаний акт був розглянутий на засіданні комісії з визначення та відшкодування збитків, про проведення якого відповідача було належним чином повідомлено.

Водночас відповідач участі у засіданні комісії не брав та жодних доказів, які б спростовували факт користування земельними ділянками, не надав.

На переконання прокурора, встановлення земельного сервітуту не є належною формою оформлення прав на земельні ділянки, необхідні для розміщення та обслуговування нерухомого майна відповідача, оскільки така форма користування суперечить змісту та правовій природі сервітуту.

Крім того, застосування пільгової ставки плати за землю, передбаченої пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, можливе виключно у разі надання земельної ділянки у користування у встановленому законом порядку, а не за умов фактичного позадоговірного використання.

Прокурор звертає увагу суду на те, що площа земельних ділянок, щодо яких заявлено вимоги, істотно перевищує площу ділянки надр, визначену спеціальним дозволом на користування надрами, що свідчить про безпідставність доводів відповідача щодо необхідності встановлення сервітуту на всю площу спірних земельних ділянок.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягає на відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, зазначаючи, що інтереси органу місцевого самоврядування не є тотожними інтересам держави. На думку відповідача, прокурором не доведено факту неналежного здійснення Мурафською сільською радою захисту своїх прав, а посилання на листи цієї ради не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідач вказує, що ототожнення інтересів територіальної громади з інтересами держави суперечить положенням статті 140 Конституції України, якою гарантовано самостійність місцевого самоврядування. При цьому, як зазначає відповідач, посилання прокурора на практику Верховного Суду здійснені не у подібних правовідносинах та не можуть бути застосовані у спорах про стягнення безпідставно збережених коштів за користування землями комунальної власності.

На переконання відповідача, прокурором не доведено наявності об'єктивних причин, які б унеможливлювали звернення Мурафської сільської ради до суду самостійно, зокрема відсутності у неї фінансових можливостей, кадрового забезпечення чи можливості залучення адвоката. Вказані обставини, за твердженням відповідача, підтверджуються виключно листами самої заінтересованої особи без надання бюджетних, фінансових або кадрових документів.

Відповідач також наголошує, що реєстрація відповідних видів економічної діяльності та наявність вебсайту не свідчать про фактичне здійснення видобування корисних копалин. У спірний період діяльність з видобування вапняку не здійснювалась, що, за твердженням відповідача, підтверджується податковими деклараціями з рентної плати, а відсутність такої діяльності була зумовлена бездіяльністю органу місцевого самоврядування щодо встановлення земельного сервітуту.

Відповідач посилається на спеціальну норму абзацу другого частини четвертої статті 66 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки для видобування корисних копалин надаються шляхом встановлення земельного сервітуту, та вважає, що інший спосіб користування землею для реалізації спеціального дозволу на користування надрами є законодавчо неможливим.

Крім того, відповідач вказує на необґрунтованість розрахунку орендної плати, здійсненого виходячи з повної площі земельних ділянок, оскільки фактична площа, необхідна для обслуговування об'єктів нерухомості та здійснення господарської діяльності, є значно меншою, а частина земель перебуває у постійному користуванні ДП "Мурафський кар'єр".

Відповідач зазначає, що вжив усіх можливих заходів для оформлення права користування земельними ділянками одразу після набуття статусу надрокористувача, однак цьому перешкоджала тривала бездіяльність Мурафської сільської ради, що й стало підставою для звернення до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту.

Також відповідач вважає, що положення пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України підлягають застосуванню і у випадку користування земельною ділянкою на підставі сервітуту, оскільки сервітут є формою землекористування, а відсутність заборони у законі не може тлумачитися як заборона застосування пільгової ставки.

У додаткових поясненнях прокурор зауважує про те, що Мурафська сільська рада Жмеринського району Вінницької області самостійно не звернулася до суду з позовом про стягнення з ТОВ "БК "Нові Мінерали" безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками, у зв'язку з чим наявні підстави для представництва інтересів держави прокурором.

Прокурор не погоджується з доводами відповідача про відсутність фактичного користування земельними ділянками, зазначаючи, що після набуття права власності на розташоване на них нерухоме майно таке користування презюмується в силу положень статей 120 Земельного кодексу України та 181 Цивільного кодексу України. Використання землі є платним незалежно від здійснення господарської діяльності.

Обов'язок відповідача оформити право землекористування виник з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, однак цього здійснено не було, що зумовило безоплатне користування земельними ділянками.

Доводи відповідача щодо можливості застосування пільгової ставки плати за землю та оформлення прав на земельні ділянки шляхом встановлення сервітуту прокурор вважає необґрунтованими, оскільки така ставка застосовується виключно до гірничодобувних підприємств за наявності належно оформленого права користування землею, а сервітут не є належною формою користування земельною ділянкою для обслуговування нерухомого майна.

У додаткових поясненнях відповідач зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 66 Земельного кодексу України користування земельними ділянками для видобування корисних копалин власниками спеціальних дозволів здійснюється виключно на умовах земельного сервітуту, у зв'язку з чим застосування механізму оренди землі є юридично неможливим. Відтак розрахунок "збитків" за ставками орендної плати не відповідає вимогам закону та правовій природі сервітуту, а нарахування сум, еквівалентних орендній платі, є протиправним і істотно завищеним з урахуванням п. 284.4 ст. 284 Податкового кодексу України.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 04.10.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" (далі - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Мурафський кар'єр", за результатами електронного аукціону, оформленого протоколом про результати електронного аукціону № SРЕ001-UА-20230817-56933 від 07.09.2023, сформованого 07.09.2023 та затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 14.09.2023 року № 647 (далі - Договір) (т. 1, а.с. 26-31).

За змістом п. 1.1 цього Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю об'єкт малої приватизації - єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Мурафський кар'єр", код за ЄДРПОУ 00371943, місцезнаходження: 23530, Вінницька область, Жмеринський район, село Мурафа, вулиця Зарічна, будинок 1а (далі - Об'єкт приватизації), а Покупець зобов'язується прийняти Об'єкт приватизації, виконати визначені в Договорі умови.

У пункті 1.3 Договору визначено відомості про земельну ділянку, а саме: адреса розташування - Вінницька область, Жмеринський район, с. Мурафа, вул. Зарічна, 1а; площа земельної ділянки - 29,8166 га; кадастровий номер - 052383000:01:002:0136; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, пов'язаними з користуванням надрами, для обслуговування адміністративної будівлі. Земельна ділянка, на якій розташований Об'єкт приватизації, не є предметом купівлі-продажу, томи питання землекористування Покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку, після переходу до Покупця права власності на Об'єкт приватизації.

За умовами п. 2.1 Договору право власності на об'єкт приватизації переходить до Покупця після укладання цього Договору, його нотаріального посвідчення та підписання акта приймання-передачі об'єкта приватизації, але не раніше дати отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію, якщо отримання такого дозволу вимагається законом.

Згідно із п. 3.1 Договору Покупець, який придбав Об'єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов'язків відповідно до умов Договору та законодавства України.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору визначено, що передача Об'єкта приватизації Покупцю здійснюється Продавцем в день укладення цього Договору, а у разі якщо законом вимагається отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію - протягом п'яти робочих днів з дня отримання Покупцем завіреної копії такого дозволу від покупця. Передача Об'єкта приватизації Продавцем і прийняття його Покупцем засвідчуються актом приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками.

Відповідно до п. 15.2 Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення (у випадках, передбачених законодавством України).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. від 04.10.2023 за реєстровим № 6904.

04.10.2023 між сторонами підписано акт приймання-передачі об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "Мурафський кар'єр" (т. 1, а.с. 39). Продавець передав, а Покупець прийняв об'єкт за адресою: с. Мурафа, вул. Зарічна, 1а, площа 29,8166 га, ціна - 30 000 364,80 грн з ПДВ.

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на вказане нерухоме майно за ТОВ "БК "Нові Мінерали" зареєстровано 04.10.2023, що підтверджується інформаційною довідкою № 441611851 від 01.09.2025 (т. 1, а.с. 24-25).

Відповідно до листа-відповіді № 10-2/2013 від 05.08.2024 (т. 1, а.с. 37- 38), наданого на запит Жмеринської окружної прокуратури № 52/2-1202вих-24 від 08.07.2024 (т. 1, а.с. 35- 36), зазначено, що згідно із листом ТОВ "БК "Нові Мінерали" від 14.09.2023 (т. 1, а.с. 40) та з урахуванням положень ч. 3 ст. 20 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" отримання дозволу на концентрацію не передбачалося, у зв'язку з чим право власності на єдиний майновий комплекс ДП "Мурафський кар'єр" ТОВ "БК "Нові Мінерали" набуло 04.10.2023.

16.10.2023 комісія у складі першого заступника сільського голови Заграя Л.А., начальника відділу земельних ресурсів Дрозда О.М. та депутата сільської ради Бернацького А.С. провела обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 0525381800:01:001:0638 та 052383000:01:002:0136, що належать до комунальної власності Мурафської сільської ради.

Під час обстеження встановлено, що ТОВ "БК "Нові Мінерали" з дати купівлі (04.10.2023) використовує зазначені земельні ділянки без наявності правовстановлюючих документів.

Комісією рекомендовано направити ТОВ "БК "Нові Мінерали" повідомлення про необхідність оформлення права користування земельними ділянками. Вказане зафіксовано відповідним актом (т. 1, а.с. 75).

Як слідує з матеріалів справи, Мурафська сільська рада Жмеринського району Вінницької області надсилала на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" повідомлення № 06-07-973 від 19.10.2023 (т. 1, а.с. 41) та № 06-07-1084 від 08.12.2023 (т. 1, а.с. 43), якими вказувалося, що у зв'язку з наявністю на території Мурафської сільської ради с. Мурафа у власності Товариства об'єктів нерухомого майна, протягом п'яти днів з дати отримання повідомлень Товариство зобов'язане звернутися до сільської ради щодо вирішення питання виготовлення правовстановлюючих документів на відповідні земельні ділянки.

У відповідь на повідомлення № 06-07-973 від 19.10.2023 Товариство листом № 1/11 від 01.11.2023 (т. 1, а.с. 42) запевнило сільську раду, що вживатиме всіх необхідних заходів для своєчасного оформлення документів, що підтверджують право власності на користування земельною ділянкою, а після детального опрацювання питання, зазначеного у повідомленні, надасть більш детальну відповідь та всі необхідні документи у строки, передбачені законодавством.

У подальшому, у зв'язку з ненаданням відповіді, Мурафською сільською радою Жмеринського району Вінницької області направлено на адресу Товариства повторне повідомлення № 06-07-219 від 14.03.2024, у якому вказано, що на території Мурафської сільської ради с. Мурафа у власності Товариства знаходяться об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках площею 17,4282 га (кадастровий номер 0525381800:01:001:0638) та площею 29,8166 га (кадастровий номер 052383000:01:002:0136), і що протягом п'яти днів з дати отримання повідомлення Товариство зобов'язане звернутися до сільської ради щодо оформлення правовстановлюючих документів на зазначені земельні ділянки, в іншому разі факт порушення чинного законодавства буде повідомлено відповідним контролюючим органам.

Мурафською сільською радою Жмеринського району Вінницької області до Вінницької обласної прокуратури подано заяву № 06-07-932 від 23.10.2024 (т. 1, а.с. 94- 105), у якій зазначено, що ТОВ "БК "Нові Мінерали" використовує земельні ділянки площею 17,4282 га (кадастровий номер 0525381800:01:001:0638) та площею 29,8166 га (кадастровий номер 052383000:01:002:0136) без укладення договорів оренди у період з 04.10.2023 по дату подання заяви.

Також у заяві вказано, що 17.09.2024 відбулося засідання комісії з визначення та відшкодування розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, за результатами якого одноголосно прийнято рішення нарахувати збитки, завдані ТОВ "БК "Нові Мінерали", на користь Мурафської сільської ради у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок, що в сукупності становить 5 138 649,68 грн.

Крім того, зазначено, що у бюджеті Мурафської сільської ради не передбачено коштів на сплату судових витрат, у зв'язку з чим сільська рада просила вжити заходів представницького реагування.

До заяви додано рішення Мурафської сільської ради № 1542 від 12.07.2024 та додаток № 7 до зазначеного рішення щодо ставок плати за земельні ділянки.

Вказану заяву зареєстровано у Вінницькій обласній прокуратурі 24.10.2024 за № 45306-24, про що свідчить відповідна відмітка.

Жмеринською окружною прокуратурою опрацьовано заяву, на яку надано відповідь листом № 52/2-276вих-25 від 19.02.2025 (т. 1, а.с. 106-113). У листі зазначено, що ТОВ "БК "Нові Мінерали" не сплачувало коштів за користування земельними ділянками та продовжує користуватися ними безоплатно. Водночас встановлено, що розмір безпідставно утриманих коштів, нарахований Мурафською сільською радою за період з 01.11.2023 по 01.09.2024, не відповідає вимогам чинного податкового та земельного законодавства, що обумовлює необхідність проведення перерахунку.

Оскільки Жмеринська окружна прокуратура не отримала відповідь на попередній лист, вона надіслала повторне звернення листом № 52/2-695вих-25 від 05.05.2025 (т. 1, а.с. 114-115) із проханням повідомити про результати розгляду та надати матеріали для вжиття заходів представницького характеру, визначивши строк надання інформації до 19.05.2025.

Мурафська сільська рада листом № 06-07-473 від 21.05.2025 (т. 1, а.с. 116) поінформувала Жмеринську окружну прокуратуру про потребу у додатковому часі для належного опрацювання питання та прийняття відповідних управлінських рішень і звернулася з проханням продовжити строк розгляду орієнтовно до 17.06.2025.

01.07.2025 Мурафською сільською радою Жмеринського району Вінницької області на адресу ТОВ "БК "Нові Мінерали" направлено повідомлення № 06-07-632 від 30.06.2025 (т. 1, а.с. 76), у якому зазначено, що неодноразово здійснювались звернення до Товариства щодо оформлення права користування земельними ділянками (укладення договорів оренди), проте позитивного результату не досягнуто.

У зв'язку з цим Мурафською сільською радою буде проведено чергове засідання комісії з визначення розміру збитків, завданих власникам земель та землекористувачам, для встановлення збитків, заподіяних діями ТОВ "БК "Нові Мінерали" щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0525381800:01:001:0638 та 052383000:01:002:0136, яке відбудеться 11.07.2025.

У відповідь на лист № 06-07-735 від 31.07.2025 ТОВ "Будівельна компанія "Нові Мінерали" листом № 1/11 від 11.08.2025 (т. 1, а.с. 92-93), з посиланням на норми чинного законодавства, повідомило про незгоду з висновками та рішеннями комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, та звернулося з проханням переглянути відповідне рішення комісії.

Листом № 06-07-791 від 13.08.2025 (т.1, а.с. 117) Мурафською сільською радою до Вінницької обласної прокуратури та Жмеринської окружної прокуратури скеровано матеріали засідання комісії від 11.07.2025 та копію листа-відповіді ТОВ "БК "Нові Мінерали".

Прокурор зазначає, що відповідач у період з 01.11.2023 по 01.07.2025 безоплатно користувався земельними ділянками, на яких розташовані належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна, чим порушив інтереси держави в особі Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області внаслідок недоотримання доходу від орендної плати за землю.

На думку прокурора, таке порушення зумовлено невиконанням відповідачем вимог Земельного кодексу України щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки та своєчасного перерахування орендної плати до місцевого бюджету.

У зв'язку з цим прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками площею 17,4282 га (кадастровий номер 0525381800:01:001:0638) та 29,8166 га (кадастровий номер 052383000:01:002:0136) за період з 01.01.2022 по 31.07.2025.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з такого.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно із частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

З викладеним корелюються й положення частин 3 та 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, керівник прокуратури чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3 рп/99).

Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20, від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18 та від 14.02.2023 у справі № 580/1374/22.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.02.2023 у справі № 206/1198/19 прокурор вправі звертатися до суду з позовними вимогами щодо захисту прав територіальної громади, оскільки її інтереси є складовою частиною інтересів держави.

Безоплатне користування земельними ділянками порушує майнові інтереси територіальної громади, оскільки призвело до недоотримання місцевим бюджетом коштів у розмірі 2 675 316,52 грн, що суд оцінює як істотну суму для наповнення бюджету Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

При цьому орендна плата за землю є одним із ключових джерел формування доходної частини місцевих бюджетів та за обсягом надходжень посідає друге місце після податку на доходи фізичних осіб.

Ураховуючи те, що земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування реалізують права власника від імені народу, в тому числі тоді, коли приймають рішення про розпорядження землями державної чи комунальної власності, правовідносини, пов'язані з використанням земель державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Територіальна громада села Мурафа, відповідно до статті 13 Конституції України, будучи власником землі та інших природних ресурсів, безоплатне користування якими суперечить принципам платності землекористування, зазнає втрат у вигляді ненадходження плати за землю, що призводить до порушення інтересів держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, а також перешкоджає ефективному та економічно доцільному використанню земельних ресурсів.

Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про стягнення безпідставно збережених коштів у якості орендної плати, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ненадходження орендної плати до місцевого бюджету у значному розмірі свідчить про реальне порушення публічного інтересу, а отже доводи відповідача щодо його гіпотетичності є безпідставними.

Другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також його відсутність.

Отже, при визначенні вказаного елемента підлягає з'ясуванню питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як убачається з матеріалів справи, Мурафською сільською радою Жмеринського району Вінницької області до Вінницької обласної прокуратури подано заяву № 06-07-932 від 23.10.2024, у якій зазначено, що ТОВ "БК "Нові Мінерали" у період з 04.10.2023 використовує земельні ділянки площею 17,4282 га та 29,8166 га без укладення договорів оренди.

Жмеринською окружною прокуратурою заяву опрацьовано та надано відповідь листом № 52/2-276вих-25 від 19.02.2025, яким встановлено факт безоплатного користування земельними ділянками та невідповідність розміру нарахованих безпідставно утриманих коштів вимогам чинного законодавства, що зумовлює необхідність перерахунку.

У зв'язку з відсутністю відповіді на вказаний лист Жмеринською окружною прокуратурою повторно направлено звернення листом № 52/2-695вих-25 від 05.05.2025 з вимогою надати матеріали для вжиття заходів представницького характеру.

Мурафська сільська рада Жмеринського району Вінницької області листом № 06-07-791 від 13.08.2025 надала матеріали засідання комісії від 11.07.2025 і копію листа-відповіді ТОВ "БК "Нові Мінерали".

За наведених обставин Мурафська сільська рада Жмеринського району Вінницької області фактично не реалізувала надані їй законом повноваження щодо захисту майнових інтересів територіальної громади, що зумовило необхідність втручання прокурора з метою їх захисту в судовому порядку.

Листом № 52/2-1301вих-25 від 04.09.2025 (т. 1, а.с. 118-121) Жмеринська окружна прокуратура звернулася до Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області з проханням повідомити про наявність чи відсутність заперечень щодо звернення прокуратури до суду в її інтересах з позовом про стягнення з ТОВ "БК "Нові Мінерали" безпідставно збережених коштів у розмірі 2 675 316,52 грн за користування земельними ділянками у період з 01.11.2023 по 01.07.2025.

У відповідь листом № 06-07-875 від 08.09.2025 (т. 1, а.с. 122) Мурафська сільська рада Жмеринського району Вінницької області повідомила, що самостійно не зверталася до суду з позовом про стягнення вказаної суми у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору та вакантною посадою юриста у штаті ради, а також зазначила, що не заперечує проти звернення Жмеринської окружної прокуратури до суду з відповідним позовом.

Разом з тим суд враховує, що посилання на відсутність у органу місцевого самоврядування коштів для сплати судового збору саме по собі не може розглядатися як виключна підстава для представництва прокурором інтересів держави. Таку правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі № 500/8168/23, відповідно до якої недостатнє фінансування органу державної влади чи органу місцевого самоврядування не свідчить про наявність виключного випадку для здійснення прокурором представництва інтересів держави.

Водночас виключним випадком у розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним органом, на який законом покладено відповідні повноваження.

У цій справі підстави представництва прокурором інтересів держави підтверджуються саме бездіяльністю Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, яка проявилася у невжитті протягом розумного строку належних та ефективних заходів для самостійного звернення до суду з позовом про захист інтересів територіальної громади. Така бездіяльність не зводиться виключно до питання фінансування або кадрового забезпечення, а полягає у фактичному невиконанні органом місцевого самоврядування своїх владних повноважень.

За таких обставин посилання відповідача на відсутність у Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області коштів для сплати судового збору як підставу для відсутності представництва прокурора судом не приймаються та критично оцінюються з огляду на наведені вище норми законодавства і правові висновки Верховного Суду.

Посилання відповідача на те, що на підтвердження наявності у Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області коштів для залучення адвоката свідчить укладення цією радою договору про надання правової допомоги з адвокатом Антощуком В.Д. та здійснення ним представництва інтересів ради у господарській справі № 902/152/25, судом до уваги не беруться.

Факт залучення органом місцевого самоврядування адвоката для захисту своїх інтересів у межах іншої судової справи, ініційованої проти нього як відповідача, не свідчить про належне та ефективне здійснення цим органом повноважень щодо самостійного захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом у даних спірних правовідносинах.

Більше того, здійснення представництва у справі, де Мурафська сільська рада Жмеринського району Вінницької області виступає відповідачем, не може бути ототожнене з реалізацією нею дискреційних повноважень щодо ініціювання судового захисту майнових інтересів територіальної громади, зокрема шляхом подання позову про стягнення безпідставно збережених коштів.

За таких обставин наведені відповідачем доводи не спростовують встановленого судом факту бездіяльності Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області у частині вжиття заходів судового захисту інтересів територіальної громади та не виключають наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

На виконання вимог абзацу третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Жмеринською окружною прокуратурою на адресу Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області направлено повідомлення № 52/2-1367вих-25 від 29.09.2025 (т. 1, а.с. 125) про звернення прокурора з позовом до суду.

Таким чином, прокурором дотримано встановлений законом порядок звернення до суду в інтересах держави.

Щодо суті позовних вимог, суд зазначає таке.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Частиною 4 статті 173 Земельного кодексу України визначено, що землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно із статтями 122 - 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статті 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Плата за землю відповідно до пункту 10.1 Податкового кодексу належить до місцевих податків, які згідно зі статтею 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Згідно із статтею 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об'єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об'єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об'єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

При вчиненні правочину, який передбачає перехід права власності на частку у праві спільної власності на такий об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Нові Мінерали" набуло право власності на об'єкт малої приватизації - єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Мурафський кар'єр" (місцезнаходження: Вінницька область, Жмеринський район, село Мурафа, вул. Зарічна, буд. 1а) на підставі договору купівлі-продажу за результатами електронного аукціону, оформленого протоколом № SРЕ001-UA-20230817-56933 від 07.09.2023 та затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 14.09.2023 № 647.

Право власності на вказаний об'єкт зареєстровано 04.10.2023, що підтверджується інформаційною довідкою № 441611851 від 01.09.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Нерухоме майно, розміщене на земельних ділянках з кадастровими номерами 0525381800:01:001:0638 площею 17,4282 га та 052383000:01:002:0136 площею 29,8166 га, належить відповідачу на праві власності.

Факт розміщення та використання вказаного нерухомого майна саме на зазначених земельних ділянках підтверджується Актом обстеження земельних ділянок від 16.10.2023, складеним комісією у складі першого заступника сільського голови Заграя Л.А., начальника відділу земельних ресурсів Дрозди О.М. та депутата сільської ради Бернацького А.С. Зазначений Акт складений у межах повноважень органу місцевого самоврядування та відповідає вимогам законодавства щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель.

Посилання відповідача на те, що Акт обстеження не є належним доказом з підстав його складення без участі представника відповідача, є безпідставними, оскільки чинним законодавством не встановлено обов'язку обов'язкової участі землекористувача чи власника нерухомого майна під час проведення обстеження земельної ділянки органом місцевого самоврядування з метою фіксації фактичного стану та використання землі.

Крім того, відсутність у Акті обстеження геодезичних вимірювань не спростовує встановленого факту розміщення нерухомого майна відповідача на спірних земельних ділянках, оскільки предметом такого обстеження є не визначення меж земельної ділянки, а фіксація фактичного використання земельної ділянки та розміщення на ній об'єктів нерухомості.

Доводи відповідача про заінтересованість органу місцевого самоврядування у результатах обстеження є оціночними та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Сам по собі статус органу місцевого самоврядування як власника земельних ділянок не свідчить про недостовірність складеного ним Акту, оскільки відповідно до статті 6-1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та підпункту 10 пункту "б" частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" саме виконавчі органи сільських, селищних та міських рад наділені повноваженнями щодо здійснення такого контролю.

За таких обставин суд критично оцінює доводи відповідача про те, що у спірний період він не користувався та на теперішній час не користується вказаними земельними ділянками, оскільки такі доводи спростовуються встановленими судом фактичними обставинами та матеріалами справи.

Суд враховує, що відповідно до пункту 1.3 Договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 04.10.2023, земельна ділянка, на якій розташований об'єкт приватизації, не є предметом договору, а тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в уставленому чинним законодавством, після переходу права власності на об'єкт приватизації.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 116, ч. 11 ст. 120 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, щодо земельної ділянки, необхідної для використання та обслуговування нерухомого майна, набутого Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові Мінерали" в процесі приватизації ДП "Мурафський кар'єр", яке розміщується в межах земельної ділянки законодавством передбачено спеціальний порядок оформлення прав.

Установлення земельного сервітуту власником нерухомого майна на земельну ділянку, необхідну для використання та обслуговування цього ж майна, не передбачене нормами законодавства та не узгоджується з метою, підставами і змістом сервітуту, визначеними статтями 401-403 Цивільного кодексу України.

Отже, доводи відповідача про можливість оформлення землекористування шляхом встановлення сервітуту суд визнає необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам земельного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 01.11.2023 по 01.07.2025 відповідач фактично користувався земельними ділянками з кадастровими номерами 0525381800:01:001:0638 площею 17,4282 га та 052383000:01:002:0136 площею 29,8166 га без належного оформлення прав користування та без сплати плати за землю.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).

За змістом визначення, наведеного у частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, Верховним Судом у постановах від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.6-4477/2-25 від 30.07.2025 (т. 1, а.с. 59), наданим у відповідь на звернення від 22.07.2025 № 52/2-1098ВИХ-25, а також на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 09.10.2020 № 2-14637/15-20-СГ "Про проведення державної інвентаризації земель", розроблено технічну документацію із інвентаризації земель промисловості та транспорту державної власності на території Шаргородського району.

Відповідно до зазначеної технічної документації відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 052383000:01:002:0136 площею 29,8166 га та 0525381800:01:001:0638 площею 17,4282 га внесено до Державного земельного кадастру.

Зазначені земельні ділянки є сформованими об'єктами цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №№ 441611561 та 441611694 від 01.09.2025 (т. 1, а.с. 22-23). Таким чином, спір у даній справі стосується конкретно визначених земельних ділянок, які мають встановлені межі, площу та нормативну грошову оцінку.

З витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власником земельних ділянок з кадастровими номерами 0525381800:01:001:0638 та 052383000:01:002:0136 є Мурафська сільська рада Жмеринського району Вінницької області.

За таких обставин, у зв'язку з фактичним користуванням відповідачем зазначеними земельними ділянками без оформлення відповідного договору та без внесення плати за землю, територіальна громада в особі Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області має право на відшкодування недоотриманої орендної плати як безпідставно збережених коштів у порядку, передбаченому статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на якій індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативно - правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (статті 13 цього Закону); нормативно - грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Частиною другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно із положеннями частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель", витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (далі - Порядок № 489). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку №489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов'язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489).

Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема, вказано: "Витяг сформовано" із зазначенням дати його формування.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу Порядку № 489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату.

Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду, чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. При цьому, витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Отже, як також вже було зазначено вище, витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Аналогічна за змістом правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі 910/8770/19 від 09.02.2025.

Як зазначає прокурор та вбачається з матеріалів справи, окреме рішення Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області щодо встановлення ставок орендної плати за землю на період 2023-2024 років не приймалося. Розмір орендної плати визначено відповідно до положень статті 288 Податкового кодексу України.

Рішенням 43 сесії 8 скликання Мурафської сільської ради № 1542 від 12.07.2024 "Про встановлення місцевих податків та зборів на території населених пунктів Мурафської сільської територіальної громади" закріплено, що з 01.01.2025 розмір орендної плати за землю щодо земель промисловості становить 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, для обчислення розміру збитків, заподіяних Мурафській сільській раді Жмеринського району Вінницької області у зв'язку з користуванням ТОВ "БК "Нові Мінерали" земельними ділянками з кадастровими номерами 0525381800:01:001:0638 (площею 17,4282 га) та 052383000:01:002:0136 (площею 29,8166 га) без правовстановлюючих документів, розмір орендної плати визначено у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки відповідних земельних ділянок.

Відповідно до даних Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель за 2023 рік становив 1,051. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0525381800:01:001:0638, площею 17,4282 га, у 2023 році становила 18 252 469,27 грн, а земельної ділянки з кадастровим номером 052383000:01:002:0136, площею 29,8166 га, - 31 119 645,01 грн (т. 1, а.с. 57-58).

Згідно із витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку:

для земельної ділянки 0525381800:01:001:0638 у 2024 році - 19 183 345,20 грн (витяг № НВ-0500807042024 від 03.09.2024, т. 1, а.с. 53);

для земельної ділянки 052383000:01:002:0136 у 2024 році - 32 706 746,90 грн (витяг № НВ-0500807222024 від 03.09.2024, т. 1, а.с. 54);

для земельної ділянки 0525381800:01:001:0638 у 2025 році - 21 485 346,62 грн (витяг № НВ-0500903242025 від 12.06.2025, т. 1, а.с. 55);

для земельної ділянки 052383000:01:002:0136 у 2025 році - 36 631 556,53 грн (витяг № НВ-0500903262025 від 12.06.2025, т. 1, а.с. 56).

Дані земельні ділянки належать до земель запасу з цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Таким чином, визначення розміру орендної плати у 3 % від нормативно грошової оцінки відповідних земельних ділянок є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства України.

З метою визначення розміру плати за користування земельними ділянками, що використовувались ТОВ "БК "Нові Мінерали" без оформлення правовстановлюючих документів у період з 01.11.2023 по 01.07.2025, Мурафською сільською радою Жмеринського району Вінницької області здійснено відповідний розрахунок.

Згідно із розрахунком, відповідач безпідставно зберіг кошти у вигляді несплаченої орендної плати у таких розмірах:

за період з 01.11.2023 по 31.12.2023 - 246 860,56 грн;

за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - 1 556 702,43 грн;

за період з 01.01.2025 по 01.07.2025 - 871 753,53 грн.

Розрахунок здійснено виходячи з нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок та ставки орендної плати у розмірі 3 % від такої оцінки, що відповідає вимогам статті 288 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що відповідач не надав доказів неправильності розрахунку або сплати зазначених коштів, суд визнав його обґрунтованим.

Таким чином, загальна сума безпідставно збережених коштів становить 2 675 316,52 грн і підлягає стягненню на користь Мурафської сільської ради.

Посилання відповідача на те, що площа земельних ділянок, необхідна для обслуговування та використання розташованих на них будівель і споруд, є меншою за загальну площу земельних ділянок з кадастровими номерами 0525381800:01:001:0638 та 0525383000:01:002:0136, а також на те, що постійним користувачем зазначених земельних ділянок є державне підприємство "Мурафський кар'єр", суд відхиляє з огляду на таке.

Як установлено судом, спірні земельні ділянки є сформованими об'єктами цивільних прав, мають визначені межі, площу та нормативну грошову оцінку. У спірний період користування зазначеними земельними ділянками здійснювалося відповідачем без належного оформлення правовстановлюючих документів та без внесення плати за землю, що підтверджується матеріалами справи.

Водночас відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне користування лише частиною сформованих земельних ділянок або визначали конкретну площу землі, необхідну для обслуговування та використання належного йому нерухомого майна. За відсутності таких доказів твердження відповідача мають припущений характер та не спростовують установлених судом обставин.

Саме по собі посилання на наявність на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, а також на статус іншого суб'єкта як постійного користувача, не спростовує факту користування відповідачем сформованими земельними ділянками та не звільняє його від обов'язку оформлення прав землекористування у встановленому законом порядку і сплати плати за землю відповідно до вимог земельного та податкового законодавства.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача щодо можливості застосування пільгової ставки плати за землю у розмірі 25 відсотків відповідно до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що спірні земельні ділянки використовувалися виключно для видобування корисних копалин та розробки родовищ, що є обов'язковою умовою застосування зазначеної податкової пільги.

За таких обставин розрахунок плати за користування земельними ділянками, здійснений позивачем виходячи з нормативної грошової оцінки земель та ставки у розмірі 3 відсотків відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, є правомірним та обґрунтованим, а вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів підлягають задоволенню в повному обсязі.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає таке.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява № 4909/04), відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 40 129,75 грн покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь Вінницької обласної прокуратури.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові Мінерали" (вул. Зарічна, 1А, с. Мурафа, Жмеринський район, Вінницька область, 23530; код ЄДРПОУ 43274357) на користь Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (вул. Коцюбинського, 23, с. Мурафа, Жмеринський район, Вінницька область, 23530; код ЄДРПОУ 04325495) 2 675 316 грн 52 коп - безпідставно збережені кошти за користування земельними ділянками.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові Мінерали" (вул. Зарічна, 1А, с. Мурафа, Жмеринський район, Вінницька область, 23530; код ЄДРПОУ 43274357) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА 568201720343110002000003988) витрати по сплаті судового збору у сумі 40 129 грн 75 коп.

Примірник рішення надіслати Жмеринській окружній прокуратурі, Вінницькій обласній прокуратурі та сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 28 січня 2026 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи